Герман Генріх Беренд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман Генріх Беренд
Hermann-Heinrich Behrend
Народження 25 серпня 1898(1898-08-25)
Перлеберг, Німецька імперія
Смерть 19 червня 1987(1987-06-19) (88 років)
Зольтау, Західна Німеччина
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Приналежність Німецька імперія Німецька імперія (до 1918)
Веймарська республіка Веймарська республіка (до 1933)
Третій Рейх Третій Рейх
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19151945
Звання Generalmajor (Wehrmacht).svg Генерал-майор
Командування Начальник патрульної служби в Україні (січень-липень 1942), в Норвегії (серпень-грудень 1942), в Німеччині (січень-травень 1943)
58-ма піхотна дивізія
299-та піхотна дивізія
490-та піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Герман Генріх Беренд (нім. Hermann-Heinrich Behrend; 25 серпня 1898 — 19 червня 1987) — німецький офіцер, учасник Першої і Другої світових воєн, генерал-майор. кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та Мечами.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

У червні 1915 року вступив добровольцем на військову службу, в піхотний полк. З березня 1916 року - унтер-офіцер, з квітня 1917 року — лейтенант. В кінці війни командував кулеметною ротою. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів. Був поранений.

Між світовими війнами[ред. | ред. код]

Продовжив службу в рейхсвері. До початку Другої світової війни — майор, командир піхотного батальйону.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Брав участь у Французькій кампанії 1940 року, нагороджений планками до Залізних хрестів (повторне нагородження).

З 22 червня 1941 року — брав участь в німецько-радянській війні, на північній ділянці Східного фронту. У липні 1941 року — нагороджений Лицарським хрестом. Підвищений до звання підполковника. У вересні 1941 року — важко поранений у боях під Ленінградом. Після госпіталю — у запасному батальйоні.

У січні-липні 1942 року — в патрульній службі (Heeresstreifendienst) в Україні, в серпні-грудні 1942 року — начальник патрульної служби в Норвегії, в січні-травні 1943 року — начальник патрульної служби в Німеччині. З березня 1943 року — полковник.

З червня 1943 року — знову на Східному фронті, командир гренадерського полку 58-ї піхотної дивізії (під Ленінградом, потім в районі Нарви). У січні 1944 року — поранений. У березні 1944 року — нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста.

З липня 1944 року — командир гренадерського полку 299-ї піхотної дивізії (в районі Гродно).

У січні-березні 1945 року — в резерві фюрера. З квітня 1945 року — командир 490-ї піхотної дивізії (на Західному фронті). Одержав звання генерал-майора, нагороджений Мечами (№ 148) до Лицарського хреста з Дубовим листям.

Після капітуляції Німеччини узятий у британський полон.

Після війни[ред. | ред. код]

Відпущений з британського полону в травні 1947 року.

Помер 19 червня 1987 року у місті Зольтау (Західна Німеччина).

Посилання[ред. | ред. код]