Гельмут Медер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельмут Медер
Hellmuth Mäder
Mäder, Hellmuth.jpg
Народження 5 липня 1908(1908-07-05)
Німецька імперія Роттероде, Тюрингія
Смерть 12 травня 1984(1984-05-12) (75 років)
ФРН Констанц, Баден-Вюртемберг
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Приналежність Вермахт Вермахт
Bundeswehr Бундесвер
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота, танкові війська
Роки служби 19361945
19561968
Звання Generalmajor (Wehrmacht).svg Генерал-майор
Dienstgrad Bundeswehr LW Generalleutnant infobox.svg генерал-лейтенант (Бундесвер)
Формування 34-та піхотна дивізія
297-ма піхотна дивізія
Командування 7-ма танкова дивізія
Гренадерська дивізія «Фюрер»
Війни / битви
Інше офіцер поліції (19281935)
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Штурмовий піхотний знак в сріблі
CMNS: Гельмут Медер у Вікісховищі

Гельмут Медер (нім. Hellmuth Mäder; нар. 5 липня 1908, Роттероде, Тюрингія — пом. 12 травня 1984, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1945). У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, генерал-лейтенант (1959).

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1928 року поступив на службу в земельну поліцію. В 1936 році поступив на службу у вермахт, з 16 червня — командир 14-ї роти 80-го піхотного полку.

Після початку Другої світової війни переведений в штаб 34-ї піхотної дивізії, яка під час Польської кампанії знаходилась на франко-німецькому кордоні. В січні-квітні 1940 року навчався на курсах офіцерів Генштабу в Дрездені. З травня 1940 року — командир 14-ї роти 522-го піхотного полку 297-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З листопада 1940 року — командир 3-го батальйону свого полку. Учасник німецько-радянської війни, відзначився під час зимової кампанії 1941/42. З липня 1942 року — командир 522-го піхотного полку. Відзначився під час наступу в Калача. Учасник Сталінградської битви. На початку 1943 року був важко поранений і евакуйований з оточення, що дало Медеру можливість уникнути полону.

Після одужання зарахований в резерв. На початку 1944 року очолив ударну бригаду «Нарва». З квітня 1944 року — начальник унтер-офіцерської школи групи армій «Північ» і командир навчальної бригади «Норд». З 24 липня 1944 року — військовий комендант Шауляя. У вересня 1944 року під командуванням Медера об'єднали всі литовські добровольчі з'єднання. З 31 жовтня по 30 листопада 1944 року — командир 7-ї танкової дивізії. В кінці грудня очолив бригаду супроводу фюрера — елітну частину, сформовану на базі особистого конвою Адольфа Гітлера. В січні 1945 року бригаду розгорнули в дивізію. Учасник боїв при Лаубані, Штеттіні і Відні.

8 травня 1945 року здався американським військам, 13 травня був переданий радянській владі. Утримувався в різних таборах і в Харківській тюрмі. 2 січня 1950 року воєнним трибуналом військ МВС Харківської області засуджений до 25 років ув'язнення в трудових таборах. 10 жовтня 1955 року в якості неамністованого злочинця переданий владі ФРН і звільнений. В 1956 році поступив на службу в бундесвер і призначений начальником піхотного училища в Гаммельбурзі. З жовтня 1960 року — начальник штабу Кельнського військового управління. В 1968 році вийшов у відставку. Працював у компаніях Bell Helicopter і Rheinmetall.

В жовтні 1976 року Кельнський окружний суд засудив Медера до 2 років ув'язнення без права на умовно-дострокове звільнення за шахрайство і хабарництво: перебуваючи на посаді начальника штабу Кельнського військового управління, він обдурив федеральний уряд на 17 000 марок, а також отримував хабарі від керівника ремонтної майстерні, яка мала ділові стосунки з бундесвером. Також Медера позбавили військового звання і частини пенсії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра



Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.689-690 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die militärischen Werdegänge der Generale und Admirale der Bundeswehr 1955—1997, Bd. 3, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 156ff.
  • Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-643-7.

Посилання[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
доктор
Карл Маус
7th Panzer Division logo 2.svg
командир 7-ї танкової дивізії

31 жовтня — 30 листопада 1944
Наступник:
генерал-майор
доктор
Карл Маус
Попередник:
майор
Коурбі
GDInsig.svg
командир панцергренадерської дивізії
«Фюрер»

26 січня — 1 лютого 1945
Наступник:
генерал-майор
Ерік фон Хассенштайн

Примітки[ред. | ред. код]