Ернст Купфер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст Купфер
Ernst Kupfer
Ernst Kupfer oberst.jpg
Народження 2 липня 1907(1907-07-02)
Німецька імперія Кобург, Саксен-Кобург-Гота
Смерть 6 листопада 1943(1943-11-06) (36 років)
Королівство Греція поблизу Керкіні, Салоніки
авіакатастрофа
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська (19281939)
Люфтваффе Люфтваффе (19391943)
Рід військ кіннота (рейтар)
штурмова авіація
Освіта Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Роки служби 19281943
Звання Wehrmach Lw Oberst 1945h.svg оберст
Формування StG 2
Командування 7./StG2, II./StG2, StG 2
Війни / битви
Титул Доктор юриспруденції
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
За поранення (нагрудний знак)
Золотий німецький хрест
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Почесний Кубок Люфтваффе
Нагрудний бойовий знак авіації наземної підтримки в золоті з цифрою «600»

Ернст Купфер (нім. Ernst Kupfer; нар. 2 липня 1907, Кобург — пом. 6 листопада 1943, поблизу Керкіні, Салоніки) — німецький військовий льотчик-ас пікіруючого бомбардувальника «Штука» за часів Третього Рейху. Командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників «Іммельман», згодом начальник штурмової авіації, оберст (посмертно, 1943) Люфтваффе. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (посмертно, 1944). Один із найрезультативніших пілотів штурмової авіації Люфтваффе, здійснив 636 бойових вильотів.

Біографія[ред. | ред. код]

Син керівного чиновника страхової кампанії. Після закінчення гімназії поступив на роботу в банк. В 192-28 року вивчав юриспруденцію в Гайдельберзькому університеті. 1 жовтня 1928 року поступив на службу в 17-й Баварський кінний полк. З жовтня 1938 року — командир 7-го ескадрону свого полку. 30 вересня 1939 року переведений в люфтваффе, пройшов підготовку в училищі розвідувальної авіації. На початку 1940 року перевелений в штурмову авіацію, 7 вересня 1940 року направлений в 1-шу групу 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників в Сен-Мало, 1 жовтня призначений командиром 7-ї ескадрильї.

22 травня 1941 року 10 Ju 87 на чолі з Купфером потопили британський легкий крейсер HMS «Глочестер», 29 вересня — радянський есмінець, але сам Купфер протягом кількох днів був тричі підбитий над Кронштадтом, при чому третього разу отримав важкі поранення. Після одужання 1 квітня 1942 року призначений командиром знову сформованої 2-ї групи 22-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. 30 жовтня 1942 року здійснив свій 500-й бойовий виліт. Учасник Сталінградської битви. На Різдво 1942 року літаки Купфера атакували радянські танки в районі Морозівськи і зупинили їхній наступ. З 13 лютого 1943 року — командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. В квітні брав участь у боях на Кубані. Під час Курської битви командував бойовим з'єднанням «Купфер», в яке крім його власної ескадри увійшли 1-ша група 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, 2-га група 77-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників і 3-тя група 3-ї винищувальної ескадри. 5 липня пілоти Купфера здійснили 1406 бойових вильотів і знищили 7 танків, 30 гармат, 70 вантажівок і 9 складів боєприпасів і пального, при цьому втративши 2 літаки. 6 липня вони здійснили 793 вильоти, а 7 липня — 946, знищивши 44 танки, 20 гармат і близько 50 автомобілів. 8 липня здійснили 836 вильотів і знищили 88 танків, 8 гармат (з них 3 зенітних), 2 установки БМ-13 «Катюша» і близько 40 автомобілів, при цьому втративши 2 літака. 9 липня здійснили 882, 11 липня — 604 вильоти. Ряд істориків стверджують, що дії Купфера в районі Карачева допомогли уникнути «другого Сталінграду».

Після створення посади генерала пікіруючої бомбардувальної авіації 9 вересня 1943 року був призначений на цю посаду. Купферу було доручено провести реформування пікіруючої бомбардувальної авіації. 5 жовтня 1943 року видав розпорядження про перетворення ескадр пікіруючих бомбардувальників в ескадри безпосередньої підтримки військ і переоснащення їх літаками FW 190, а потім наказав почати формування груп нічних штурмовиків. Загинув в авіакатастрофі літака He 111 в грецьких горах Беласица неподалік від озера Керкіні (60 км північніше Салоніки).

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.606-607 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Brütting, Georg (1995). Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939–1945 [These were the German Stuka Aces 1939–1945]. Stuttgart, Germany: Motorbuch. ISBN 978-3-87943-433-6.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Griehl, Manfred (2001) Junker Ju 87 Stuka. Airlife Publishing/Motorbuch, London/Stuttgart. ISBN 1-84037-198-6
  • Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
  • Patzwall, Klaus D. (2008). Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg [The Honor Goblet for Outstanding Achievement in the Air War]. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-08-3.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Scutts, Jerry (1994). Bf 109 Aces of North Africa and the Mediterranean. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-85532-448-0.
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 1: A-K [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 1: A-K]. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
оберст-лейтенант
Пауль-Вернер Хозель
Sturzkampfgeschwader 2.svg
командир 2-ої ескадри пікіруючих бомбардувальників «Іммельман»

13 лютого — 9 вересня 1943
Наступник:
оберст-лейтенант
Ганс-Карл Штепп