Ернст Купфер

Ернст Купфер
Ernst Kupfer
Народження	2 липня 1907(1907-07-02) Кобург, Саксен-Кобург-Гота
Смерть	6 листопада 1943(1943-11-06) (36 років) поблизу Керкіні, Салоніки авіакатастрофа
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська (1928–1939)  Люфтваффе (1939–1943)
Рід військ	кіннота (рейтар) штурмова авіація
Освіта	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Роки служби	1928–1943
Член	Burschenschaft Allemannia zu Heidelbergd
Звання	оберст
Формування	StG 2
Командування	7./StG2, II./StG2, StG 2
Війни / битви	Друга світова війна: Західний фронт Битва за Британію Середземномор'я Операція «Меркурій» Мальтійські конвої Східний фронт Битва за Ленінград Битва за Кавказ Операція «Цитадель» Повітряні бої на Кубані
Титул	Доктор юриспруденції
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Золотий німецький хрест Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Почесний Кубок Люфтваффе

Ернст Купфер (нім. Ernst Kupfer; нар. 2 липня 1907, Кобург — пом. 6 листопада 1943, поблизу Керкіні, Салоніки) — німецький військовий льотчик-ас пікіруючого бомбардувальника «Штука» за часів Третього Рейху. Командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників «Іммельман», згодом начальник штурмової авіації, оберст (посмертно, 1943) Люфтваффе. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (посмертно, 1944). Один із найрезультативніших пілотів штурмової авіації Люфтваффе, здійснив 636 бойових вильотів.

Біографія

Син керівного чиновника страхової кампанії. Після закінчення гімназії поступив на роботу в банк. В 192-28 року вивчав юриспруденцію в Гайдельберзькому університеті. 1 жовтня 1928 року поступив на службу в 17-й Баварський кінний полк. З жовтня 1938 року — командир 7-го ескадрону свого полку. 30 вересня 1939 року переведений в люфтваффе, пройшов підготовку в училищі розвідувальної авіації. На початку 1940 року перевелений в штурмову авіацію, 7 вересня 1940 року направлений в 1-шу групу 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників в Сен-Мало, 1 жовтня призначений командиром 7-ї ескадрильї.

22 травня 1941 року 10 Ju 87 на чолі з Купфером потопили британський легкий крейсер HMS «Глочестер», 29 вересня — радянський есмінець, але сам Купфер протягом кількох днів був тричі підбитий над Кронштадтом, при чому третього разу отримав важкі поранення. Після одужання 1 квітня 1942 року призначений командиром знову сформованої 2-ї групи 22-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. 30 жовтня 1942 року здійснив свій 500-й бойовий виліт. Учасник Сталінградської битви. На Різдво 1942 року літаки Купфера атакували радянські танки в районі Морозівськи і зупинили їхній наступ. З 13 лютого 1943 року — командир 2-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників. В квітні брав участь у боях на Кубані. Під час Курської битви командував бойовим з'єднанням «Купфер», в яке крім його власної ескадри увійшли 1-ша група 1-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників, 2-га група 77-ї ескадри пікіруючих бомбардувальників і 3-тя група 3-ї винищувальної ескадри. 5 липня пілоти Купфера здійснили 1406 бойових вильотів і знищили 7 танків, 30 гармат, 70 вантажівок і 9 складів боєприпасів і пального, при цьому втративши 2 літаки. 6 липня вони здійснили 793 вильоти, а 7 липня — 946, знищивши 44 танки, 20 гармат і близько 50 автомобілів. 8 липня здійснили 836 вильотів і знищили 88 танків, 8 гармат (з них 3 зенітних), 2 установки БМ-13 «Катюша» і близько 40 автомобілів, при цьому втративши 2 літака. 9 липня здійснили 882, 11 липня — 604 вильоти. Ряд істориків стверджують, що дії Купфера в районі Карачева допомогли уникнути «другого Сталінграду».

Після створення посади генерала пікіруючої бомбардувальної авіації 9 вересня 1943 року був призначений на цю посаду. Купферу було доручено провести реформування пікіруючої бомбардувальної авіації. 5 жовтня 1943 року видав розпорядження про перетворення ескадр пікіруючих бомбардувальників в ескадри безпосередньої підтримки військ і переоснащення їх літаками FW 190, а потім наказав почати формування груп нічних штурмовиків. Загинув в авіакатастрофі літака He 111 в грецьких горах Беласица неподалік від озера Керкіні (60 км північніше Салоніки).

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний Кубок Люфтваффе (14 жовтня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубове листя і мечами
  • лицарський хрест (23 листопада 1941)
  • дубове листя (№173; 8 січня 1943)
  • мечі (№62; 11 квітня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1941)
• Німецький хрест в золоті (15 жовтня 1942)
• Нагрудний знак пілота (Італія)
• Нагрудний знак військового пілота (Болгарія)
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас з мечами (Болгарія)
• Авіаційна планка бомбардувальника в золоті з підвіскою «600»

Військова кар'єра

• 1 жовтня 1928 — солдат
• 1 квітня 1933 — лейтенант
• 1 грудня 1934 — обер-лейтенант
• 7 вересня 1940 — гауптман
• 1 квітня 1942 — майор
• 9 вересня 1943 — оберст-лейтенант
• 22 грудня 1943 — оберст (посмертно)

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Список асів-пілотів Другої світової війни
• Оскар Дінорт
• Ганс-Ульріх Рудель
• Макс-Гельмут Остерманн
• Макс Іммельманн

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.606-607 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Brütting, Georg (1995). Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939–1945 [These were the German Stuka Aces 1939–1945]. Stuttgart, Germany: Motorbuch. ISBN 978-3-87943-433-6.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Griehl, Manfred (2001) Junker Ju 87 Stuka. Airlife Publishing/Motorbuch, London/Stuttgart. ISBN 1-84037-198-6
• Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
• Patzwall, Klaus D. (2008). Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg [The Honor Goblet for Outstanding Achievement in the Air War]. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-08-3.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Scutts, Jerry (1994). Bf 109 Aces of North Africa and the Mediterranean. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-85532-448-0.
• Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 1: A-K [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 1: A-K]. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання

• Kupfer, Dr. Ernst. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (нім.)
• Ernst Kupfer. на desertwar.net. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (англ.)
• Kupfer, Ernst [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] — нагороди оберста Купфера (англ.)
• Купфер Эрнст. на airwar.ru. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 27 серпня 2014. (рос.)
• Dr. Jur. Ernst Kupfer [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Dr. Ernst Kupfer: Stuka pilot at Stalingrad [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Сталінградська битва очима пілотів StG 2