Ейсман Густав Іванович

Густав (Адольф) Іванович Ейсман рос. дореф. Густавъ (Адольфъ) Ивановичъ Эйсманъ
Міський голова Києва
1872 — 1873
Попередник	Павло Демідов Сан-Донато
Наступник	Микола Ренненкампф
Міський голова Києва
1879 — 1884
Попередник	Микола Ренненкампф
Наступник	Іван Толлі
Народився	1824(1824) Київ, Російська імперія
Помер	11 (23) квітня 1884(1884-04-23) Київ, Російська імперія
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	науковець
Місце роботи	Імператорський університет Святого Володимира
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди	Орден Святого Володимира 3 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Гу́став (Адо́льф) Іва́нович Е́йсман (нар. 1824, Київ — пом. 11 (23) квітня 1884, Київ) — київський домовласник, професор Київського університету, міський голова Києва у 1872–1873 та 1879–1884 роках.

Біографія

Густав Ейсман народився у Києві, у родині заможного аптекаря. Був нащадком лютеранського пастора саксон-кобурзького походження, який переїхав до Києва у 1812 році. Отримавши ґрунтовну домашню освіту, у 1841 році поступив на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира, який закінчив 1845 року і здобув ступінь магістра. У 1847 році захистив дисертацію на тему «Про присягу, як судовий доказ по справам цивільним» і здобув ступінь магістра цивільного права, та у вересні 1848 року зайняв посаду ад'юнкта на кафедрі цивільного права у рідному університеті. Викладав курс древньої та новітньої історії російського законодавства, сімейного права. З 1856 року займав посаду секретаря юридичного факультету університету, 1861 року отримав чин статського радника, того ж року, після смерті батька, вийшов у відставку.

Був одним з провідних домовласників Києва. Володів садибами на Великій Житомирській вулиці, 2 (яку згодом, у 1873 році, продав під Перше реальне училище), на Хрещатику (на місці сучасного поштамту), на Володимирській вулиці тощо. Був власником цегельні на Либеді.

З 1863 року був членом та фактичним керівником міської комісії по введенню збору з міського нерухомого майна, 1868 року був обраний членом ради міського Товариства взаємного кредиту, а у 1871–1879 роках був його керуючим.

Ейсман увійшов до складу міської управи у 1871 році як керівник будівельної справи, але у травні того ж року відмовився від посади. У 1872 році вперше був обраний міським головою (через тимчасову відставку Павла Демідова, князя Сан-Донато), але у 1873 році відмовився від виконання обов'язків через сімейне лихо — донька Ейсмана померла під час пологів, а невтішний зять покінчив життя самогубством, кинувшись з Ланцюгового мосту. Знову був обраний у 1875 році, та посаду не прийняв, замість нього головою став Микола Ренненкампф.

Після третього обрання у 1879 році Ейсман відмовлятися вже не став і керував містом аж до смерті. Був керівником авторитарного типу, але заради справи не шкодував сил та енергії, іноді власним коштом забезпечуючи вирішення муніципальних проблем. Незадовго до смерті був нагороджений орденом Святого Володимира 3 ступеня. Помер 11 (23) квітня 1884 у чині дійсного статського радника, похований на Байковому цвинтарі.

Джерела

• Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
• Эйсманъ, Густавъ (Адольф) Ивановичъ // Русскій біографическій словарь / Изданъ подъ наблюденіемъ предсѣдателя Императорскаго Русскаго Историческаго Общества А. А. Половцова. — СПб. — М., 1896—1918. — Т. XXIV. Щаповъ — Юшневскій / Издаваемый Императорскимъ Русскимъ Историческимъ Обществомъ. — СПб.: Типографія Главнаго Управленія Удѣловъ, 1912. —. — С. 198–199.(рос. дореф.)
• Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — Київ: Довіра, 2008. — С. 37—38. — ISBN 978-966-507-226-3.