Грузинська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грузинська залізниця
Тип публічна компанія
Форма власності публічна компанія
Галузь транспорт
Засновано 1992
Штаб-квартира Тбілісі
Продукція залізниця
Член Міжнародний залізничний союз[1]
railway.ge
CMNS: Грузинська залізниця у Вікісховищі
Georgian Railway Network.svg
Станція Горі, на зображенні вантажний двір
Пасажирський потяг на сьогоденній Грузинській залізниці

Грузинська залізниця (груз. საქართველოს რკინიგზა) — державна транспортна компанія, що займається обслуговуванням і експлуатацією залізниць Грузії.

Опис[ред. | ред. код]

Грузинська залізниця розташована на території Грузії. Експлуатаційна довжина основних ліній — 1323,9 км. Експлуатуються 1422 мости, 32 тунелі, 22 пасажирських вокзали і 114 навантажувальних станцій[3]. Станція Садахло є стиковою з Вірменською залізницею, кордон Грузинської і Азербайджанською залізницею збігаються з державним грузино-азербайджанським кордоном.

Історія[ред. | ред. код]

Залізниці Грузії в період Російської Імперії[ред. | ред. код]

Будівництво залізниці в Грузії розпочалося в 1865 році, хоча ідея про встановлення залізничного сполучення між Європою та Азією обговорювалась ще в 30-их роках XIX ст. Перший поїзд проїхав за маршрутом Поті-Зестафоні в 1871 році. 10 жовтня 1872 року перший поїзд прибув з Тбілісі в Поті. Цей день вважається "днем народження" грузинської залізниці. Після цього було збудовано відгалуження Ріоні-Кутаїсі (1877 р.), Самтредія-Батумі (1883 р.), Ріоні-Ткібулі (1887 р.) i Зестафоні-Чіатура (1895 р.).

В 1883 почала працювати залізниця Тбілісі-Баку, що відкрило шлях до експорту азербайджанської нафти через чорноморські порти на світові ринки. В 1899 році було відкрито залізничне сполучення між Грузією та Вірменією.

Радянський період[ред. | ред. код]

До 1991 року залізниці у Грузії входили до складу Закавказьскої залізниці. Грузинську ділянку обслуговували Самтредське і Тбіліське відділення.

Незалежна Грузія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР Закавказька залізниця розділилася на Вірменську та Грузинську залізниці, частина залізничного полотна відійшла до Азербайджанської залізниці. При цьому сполучення з Азербайджанською і Вірменською (колишнє Єреванське відділення Закавказької залізниці) залізницями збереглося, а з т.зв. Абхазькою (ділянка колишнього Самтредського відділення Закавказької залізниці на захід від річки Інгурі) було перервано через руйнацію у 1992 році мосту через річку Інгурі на адміністративному кордоні Абхазії під час грузино-абхазького конфлікту 1992—1993 рр.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Грузинська ділянка Закавказької залізниці з часів утворення СРСР була однією з випробувальних полігонів рухомого складу, особливо електровозів, вироблених і експлуатованих у СРСР і за кордоном. Головною ділянкою, у якій проходили випробування рухомого складу, була ділянка Хашурі-Зестафоні, що проходить через Сурамський перевал. Сурамська перевальна ділянка, була першою у СРСР електрифікованною ділянкою для вантажного руху. Найбільш раннім електрорухомим складом на залізницях Грузії були:

  1. Сс/Си
  2. ВЛ22/ВЛ22м
  3. ВЛ8

Експлуатація рухомого складу ведеться локомотивними депо: Тбілісі-Пасажирський, Тбілісі-Сортувальне, Хашурі, Самтредіа, Гурдажаані, Кутаїсі, Батумі.

На 2008 залізниці Грузії мають у своєму інвентарному парку локомотиви наступних серій:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://vademecum.uic.org/en/memberDetail/63
  2. а б Дільниця колії між річками Псоу та Інгурі де-факто не контролюється Грузинською залізницею
  3. Офіційний сайт грузинської залізниці[недоступне посилання з липень 2019]

Джерела[ред. | ред. код]