Населення Грузії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Грузії M:
Динаміка чисельності населення країни
Динаміка чисельності населення країни
Чисельність 4,93 млн осіб
Густота 57,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,7 ‰
Природний рух
Природний приріст -0,08 %
Народжуваність 12,74 ‰
Смертність 10,82 ‰
Смертність немовлят 16,15 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 17,73 %
 • 15–64 років 66,74 %
 • старіші за 65 років 15,53 %
Середня тривалість життя 75,95 року
 • чоловіків 71,85 року
 • жінок 80,36 року
Статева структура
загалом 0,92 чол./жін.
при народженні 1,08 чол./жін.
до 15 років 1,11 чол./жін.
15–64 років 0,94 чол./жін.
після 65 років 0,64 чол./жін.
Етнічні групи
Нація грузини
Найбільший етнос грузини
Нацменшини абхази, осетини, азербайджанці, вірмени, росіяни
Мови
Офіційна грузинська
Також у побуті абхазька мова, російська, вірменська, азербайджанська

Населення Грузії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,93 млн осіб (122-ге місце у світі)[1][2]. Чисельність грузин стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 12,74 ‰ (155-те місце у світі), смертність — 10,82 ‰ (34-те місце у світі), природний приріст — -0,08 % (204-те місце у світі) [⇨].

Природний рух[ред. | ред. код]

Демографічне становище в Грузії є надзвичайно гострим. Населення Грузії щороку зменшується, в основному за рахунок етнічних грузин: якщо за офіційними даними населення Грузії 1989 року становило більше 5,4 млн осіб, 2007 року населення країни становило близько 4,3 млн осіб[3]. Про існуючу демографічну проблему говорить й зниження базових показників, сумарний коефіцієнт народжуваності дітей у 19691970 роках дорівнював 2,2 дитини, 1989 року — 2,1 дитини, а 2005 року — 1,3 дитини, що недостатньо для чисельного оновлення покоління батьків. Також систематично скорочується нетто коефіцієнт. У 1989 році він дорівнював 1,003, тобто одна жінка у віці відтворення народжувала приблизно одну дівчинку, на заміну кожних 1000 матерів йшли 1003 дівчаток. В останні роки цей показник значно скоротився і 2004 року склав 0,662, а це означає, що на заміну кожних 1000 матерів йдуть всього 662 дівчаток.

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Грузії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,74 ‰ (155-те місце у світі)[1]. У порівнянні з 1980 роком народжуваність впала вдвічі — 2005 року народилися 46 тис. дітей. За офіційними даними найбільша кількість дітей — 104 тис., народилась 1961 року. У 19601990 роках щорічно в середньому народжувалися 93 тис. дітей[4].

Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,76 дитини на одну жінку (161-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 53,4 % (станом на 2010 рік)[1]. На початку 2000-х років більшість грузинських сімей мали одну дитину. Зокрема в Грузії в 1960 році частка сімей де народжувалася третя і більше дитина становила 36,5 %, то у 2007 році цей показник дорівнює 10,8 %. Особливо висока частка перших дітей у сім'ї. Наприклад, у 2007 році 29 883 дітей були первістками у матерів (60,6 %). Аналогічний показник 1960 року становив лише 34,7 %. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 24 року (оцінка на 2011 рік без врахування населення Абхазії та Південної Осетії)[1].

Смертність у Грузії 2015 року становила 10,82 ‰ (34-те місце у світі)[1]. У Грузії традиційно був низький рівень смертності як у порівнянні з сусідніми, так і європейськими країнами, але останнім часом цей показник значно зріс. Зокрема, якщо 1960 року на 1000 чоловік населення померло 6,5 чоловік, то цей показник 2004 року вже дорівнював 11,3.

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,08 % (депопуляція) (204-те місце у світі)[1].

Без Абхазії та Південної Осетії

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Грузії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Грузії становить 38 років (61-ше місце у світі): для чоловіків — 35,1, для жінок — 40,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,95 року (91-ше місце у світі), для чоловіків — 71,85 року, для жінок — 80,36 року[1]. Зменшується група молодого віку і зростає частка населення пенсійного віку (вище 65 років). Ці процеси особливо проявили себе в після розпаду Радянського Союзу, і більше всього серед етнічних грузинів.

Вікова структура населення Грузії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 17,73 % (460 376 чоловіків, 414 028 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 13,35 % (344 179 чоловіків, 314 321 жінка);
  • дорослі віком 25-54 роки — 40,93 % (978 151 чоловік, 1 040 364 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,45 % (275 586 чоловіків, 338 524 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,53 % (299 876 чоловіків, 465 821 жінка)[1].
Вікова структура більш детально
Вікова група Чоловіки Жінки Разом %
0-4 152 650 137 150 289 800 6,45
5-9 123 200 110 150 233 350 5,20
10-14 125 850 113 000 238 850 5,32
15-19 151 600 142 000 293 600 6,54
20-24 186 250 181 950 368 200 8,20
25-29 181 250 178 300 359 550 8,01
30-34 164 650 166 100 330 750 7,37
35-39 153 900 159 800 313 700 6,99
40-44 145 300 156 800 302 100 6,73
45-49 145 550 166 700 312 250 6,95
50-54 151 550 176 000 327 550 7,29
55-59 123 800 148 600 272 400 6,07
60-64 101 950 128 350 230 300 5,13
65-69 54 950 74 950 129 900 2,89
70-74 74 350 117 600 191 950 4,27
75-79 53 750 85 700 139 450 3,11
80-84 33 600 59 900 93 500 2,08
85+ 17 150 46 350 63 500 1,41
Загалом 2 141 300 2 349 400 4 490 700 100

За даними Національного департаменту статистики Грузії у 2006 році 13 % мешканців, це особи у віці 65 років і старше, тоді як на початку 1990-х років таких становило близько 8 %[5]. У той час, на початок 2009 року, частка населення Грузії старше 65 років склала 16,4 %. При чому, доля жіночого населення країни у цій віковій категорії на 50 % перевищує чоловічу[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 19 (дані за 2011 рік)[6][7]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,1 року, жінки — 26,9 року, загалом — 28,5 року (дані за 2014 рік)[8].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 57,6 особи/км² (147-ме місце у світі)[1]. Населення територією держави розміщене нерівномірно, переважна його частина проживає в низовинних і передгірних районах.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Грузії

Грузія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. У другій половині XX століття міське населення країни значно зросло, так 1981 року його питома частка збільшилася в порівнянні з 1940 роком удвічі і склала 52 %. 1989 року питома частка міського населення зросла до 56 %, але 2007 року вона повернулась до відмітки 52 %. Головні міста держави: Тбілісі (столиця) — 1,15 млн осіб (дані за 2015 рік)[1]. Переважають міста з чисельністю населення до 50 тис. осіб.


Динаміка населення найбільших міст держави
Номер Назва Населення Підпорядкування
українською грузинською Перепис
1989
Перепис
2002
Оцінка
2005
Оцінка
2008
1 Тбілісі თბილისი 1 243 150 1 073 345 1 049 498 1 131 618 Тбілісі
2 Кутаїсі ქუთაისი 232 510 185 965 178 338 196 939 Імеретія
3 Батумі ბათუმი 136 930 121 806 118 282 122 094 Аджарія
4 Руставі რუსთავი 159 016 116 384 109 865 121 272 Квемо Картлі
5 Зуґдіді ზუგდიდი 49 614 68 894 73 006 84 563 Мегрелія-Гірська Сванетія
6 Поті ფოთი 50 569 47 149 46 107 47 929 Мегрелія-Гірська Сванетія
7 Ґорі გორი 67 787 49 516 46 676 47 502 Шида Картлі
8 Сухумі სოხუმი 121 406 81 546 41 222 Абхазія
9 Цхінвалі ცხინვალი 42 934 33 724 Південна Осетія
10 Самтредія სამტრედია 34 255 29 761 28 748 30 005 Імеретія

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,7 ‰ (176-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні налічується 268,4 тис. внутрішньо переміщених осіб, в результаті збройних конфліктів 1990-х (Абхазія і Південна Осетія) і 2008 років (Південна Осетія)[1].

У країні перебуває 627 осіб без громадянства[1].

Грузія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2002 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
грузини
  
83.8%
азербайджанці
  
6.5%
вірмени
  
5.7%
росіяни
  
1.5%
інші
  
2.5%
Докладніше: Народи Грузії

Головні етноси країни: грузини — 83,8 %, азербайджанці — 6,5 %, вірмени — 5,7 %, росіяни — 1,5 %, інші — 2,5 % населення (оціночні дані за 2002 рік)[1].

Зміна етнічної картини населення Грузії за 1926—2014 роки
Етнічні групи Перепис 1926[10] Перепис 1939[11] Перепис 1959[12] Перепис 1970[13] Перепис 1979[14] Перепис 1989[15] Перепис 2002 Перепис 2014
Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність %
Грузини 1 788 186 66,8 2 173 922 61,4 2 600 588 64,3 3 130 741 66,8 3 433 011 68,8 3 787 393 70,7 3 661 173 83,8 3 224 564 86,8
Азербайджанці 137 921 5,2 188 058 5,3 153 600 3,8 217 758 4,6 255 678 5,1 307 556 5,7 284 761 6,5 233 024 6,3
Вірмени 307 018 11,5 415 013 11,7 442 916 11,0 452 309 9,7 448 000 9,0 437 211 8,1 248 929 5,7 168 102 4,5
Росіяни 96 085 3,6 308 684 8,7 407 886 10,1 396 694 8,5 371 608 7,4 341 172 6,3 67 671 1,5 26 453 0,7
Осетини 113 298 4,2 147 677 4,2 141 178 3,5 150 185 3,2 160 497 3,2 164 055 3,0 38 028 0,9 14 385 0,4
Єзиди 2 262 0,1 12 915 0,4 16 212 0,4 20 690 0,4 25 688 0,5 33 331 0,6 18 329 0,4 12 174 0,3
Курди 7 955 0,3 2 514 0,1
Греки 54 051 2,0 84 636 2,4 72 938 1,8 89 246 1,9 95 105 1,9 100 324 1,9 15 166 0,3 5 544 0,2
Українці 14 356 0,5 45 595 1,3 52 236 1,3 49 622 1,1 45 036 0,9 52 443 1,0 7 039 0,2 6 034 0,2
Абхази 56 847 2,1 57 805 1,6 62 878 1,6 79 449 1,7 85 285 1,7 95 853 1,8 3 527 0,1
Ассирійці 2 904 0,1 4 707 0,1 5 005 0,1 5 617 0,1 5 286 0,1 6 206 0,1 3 299 0,1 2 377 0,1
Євреї 30 389 1,1 42 300 1,2 51 582 1,3 55 382 1,2 28 298 0,6 24 795 0,5 2 333 0,1
Інші 65 961 2,5 58 711 1,7 37 015 0,9 38 665 0,8 39 690 0,8 50 502 0,9 18 766 0,5 14 346 0,4
Разом 2 677 233 3 540 023 4 044 045 4 686 358 4 993 182 5 400 841 4 371 535 3 713 804

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Грузії

Мови[ред. | ред. код]

Мови Грузії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
грузинська
  
71%
абхазька мова
  
%
російська
  
9%
вірменська
  
7%
азербайджанська
  
6%
інші
  
7%
Докладніше: Мови Грузії

Офіційні мови[16]: грузинська — розмовляє 71 % населення країни, абхазька мова офіційна в Абхазії. Інші поширені мови: російська — 9 %, вірменська — 7 %, азербайджанська — 6 %, інші мови — 7 %. Грузія, як член Ради Європи, не підписала Європейську хартію регіональних мов[17].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Грузії (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
87.9%
мусульмани
  
9.9%
католики
  
0.8%
інші
  
0.8%
атеїсти
  
0.7%
Докладніше: Релігія в Грузії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я (державна релігія) — 83,9 %, іслам — 9,9 %, григоріанство — 3,9 %, католицтво — 0,8 %, інші — 0,8 %, не сповідують жодної — 0,7 % (згідно перепису 2002 року)[1]. 2011 року був прийнятий закон, який зрівняв у правах усі офіційно зареєстровані конфесії на території Європейського Союзу.

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Грузії

Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,8 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1].

Державні витрати на освіту складають 2 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (167-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 4,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,4 % від ВВП країни (34-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 16,15 ‰ (100-те місце у світі); хлопчиків — 18,31 ‰, дівчаток — 13,82 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 36 випадків на 100 тис. народжень (91-ше місце у світі)[1]. Дитяча смертність 2004 року на кожні 1000 народжених 23,8 смертей. Однак, цей показник за даними Департаменту статистики Грузії 2007 року значно зменшився, і склав 13,3 дитини на кожні 1000 народжених. Є велика ймовірність того, що це не точний показник, якщо врахувати приклад дані 2005 року, коли в Грузії з допомогою фонду населення ООН було проведено дослідження репродуктивного здоров'я населення. За цим дослідженням коефіцієнт смертності дітей дитячого віку на 1000 народжених живими дорівнював 29,0, тоді як за офіційними даними влади, в тому ж році з 1000 народжених живими померли 19,7 дітей[4].

Грузія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

2014 року було зареєстровано 6,6 тис. хворих на СНІД (106-те місце у світі), це 0,28 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (86-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (119-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,1 % (82-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,2 %, в сільській місцевості — 75,9 %, загалом по країні — 86,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,81 км³ на рік, або 410,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 20 % припадає на побутові, 22 % — на промислові, 58 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 45,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 25,2 %; частка осіб похилого віку — 20,4 %, або 4,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 9,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 31,3 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,227 млн унікальних інтернет-користувачів (91-ше місце у світі), що становило 45,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2011 року становили 1,959 млн осіб (123-тє місце у світі); 2006 року — 2,02 млн осіб (54 % населення країни)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 55,6 %; промисловість і будівництво — 8,9 %; сфера послуг — 35,5 % (станом на 2006 рік)[1]. 121,65 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (18 % від загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 16,7 % працездатного населення (158-ме місце у світі), 2006 року — 13,6 %; серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 35,6 %, серед юнаків — 35,3 %, серед дівчат — 36,4 % (23-тє місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначне вирощування конопель і опійного маку, переважно для домашнього вжитку; територія країни використовується як перевалочний пункт на шляху опіатів з Центральної Азії до Західної Європи і Російської Федерації[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Грузії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[18][19].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,08 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,64 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Грузії
Рік Населення Зміна
1950 3 527 000
1955 3 840 000 +8.9%
1960 4 160 000 +8.3%
1965 4 478 000 +7.6%
1970 4 706 000 +5.1%
1975 4 908 000 +4.3%
1980 5 056 000 +3.0%
1985 5 218 000 +3.2%
1990 5 439 000 +4.2%
1995 4 734 000 −13.0%
2000 4 418 000 −6.7%
2005 4 321 000 −2.2%
2010 4 436 000 +2.7%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[20].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Georgia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (груз.) საქართველოს სტატისტიკა Архівовано 13 November 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. — дані Статистичного управління Республіки Грузія.
  3. Статистичні дані не враховують Абхазію і колишню Південну Осетію
  4. а б (рос.)Демографическое положение в Грузии.
  5. (рос.)Демографическая ситуация в Грузии начала выправлятся.
  6. Marriages and crude marriage rates : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 17 June. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  7. Divorces and crude divorce rates : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 17 June. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  8. Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  9. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  10. (рос.) Том 10-16. Таблица VI. Население по полу, народности. / Всесоюзная перепись населения 1926 года. — М. : Издание ЦСУ Союза ССР, 1928—1929.
  11. (рос.) Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам. / Всесоюзная перепись населения 1939 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, единица хранения 966—1001.
  12. (рос.) Таблица 3.4 Распределение населения по национальности и родному языку. / Всесоюзная перепись населения 1959 года. РГАЭ Р, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 1566а -1566д.
  13. (рос.) Таблица 7с. Распределение населения по национальности, родному и второму языку. / Всесоюзная перепись населения 1970 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 3998-4185.
  14. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку. / Всесоюзная перепись населения 1979 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 6174-6238.
  15. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку. / Всесоюзная перепись населения 1989 года. Рабочий архив Госкомстата России.
  16. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  17. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  18. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  19. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  20. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]