Президент Словаччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Президент Словаччини
словац. Prezident Slovenskej republiky
Flag of the President of Slovakia.svg
Andrej Kiska in Senate of Poland.jpg
Повноважний
Андрей Кіска

від 15 червня 2014
Член Європейська рада
Резиденція Палац Грассалковичів
Місце Братислава
Призначає Вибирається на прямих всенародних виборах
Термін каденції п'ять років
можливий другий термін, підряд
Твірний інструмент Конституція Словаччини
Попередник Іван Гашпарович
Перший на посаді Міхал Ковач (2 березня 1993 — 2 березня 1998)
Платня 110 000 євро щорічно (приблизно)
Веб-сайт https://www.prezident.sk/
Coat of arms of Slovakia.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Словаччини
 
Категорія КатегоріяІнші країни

Президе́нт Слова́ччини (словац. Prezident Slovenskej republiky) — голова Словацької республіки, який за чинним законодавством в основному виконує церемоніальні функції[1][2].

30 березня 2019 року у президентських виборах у Словаччині, вперше в історії країни, перемогу здобула жінка — Зузана Чапутова. Її вступ на посаду відбудеться 15 червня 2019[3].

Історія[ред. | ред. код]

Вперше ця посада з'явилася у Першій Словацькій республіці (1939-1945). По завершенні Другої Світової війни Словацькі землі повернулися до складу Чехословаччини і посаду було скасовано. Лише після повторного проголошення незалежності у 1993 році посаду знову було відновлено. За законодавством вибори першого президента у 1993 році відбулися парламентом на 5 років, але оскільки на наступних виборах 1998 року парламент не зміг прийти до згоди, було вирішено змінити законодавство, і усі наступні вибори у 1999, 2004 та 2009 році відбувалися прямим загальнодержавним голосуванням у двох турах, де для перемоги кандидату необхідно було набрати понад 50 % голосів виборців.

Символи[ред. | ред. код]

Офіційним державним символом президента Словаччини є Штандарт. Його теперішній зовнішній вигляд було затверджено 1993 року[4]: квадрат червоного кольору, в нижній частині котрого височать три сині пагорби з білим подвійним хрестом, у пропорціях національного герба Словаччини. Обрамлення біло-синьо-червоною рамкою, що починається з білого кольору, від верхнього кута біля щогли. Зображення виконане срібним кольором, срібна лінія оточує червоний квадрат і весь штандарт[5].

Свій Штандарт також мав президент Першої словацької республіки (1939—1945).

Державні резиденції[ред. | ред. код]

З 1996 року офіційною церемоніальною резиденцією президентів Словаччини є Палац Грассалковичів у Братиславі[6]. Президент у ньому не мешкає, тут лише проводяться офіційні державні заходи та прийоми зарубіжних делегацій[7].

Щороку, 14 червня, у президентському палаці проводиться День відкритих дверей — усі бажаючі можуть відвідати основні зали будівлі, каплицю Святої Барбари, а також зустрітися з президентом[8].

Охорону палацу здійснює почесна варта президента Словацької Республіки, котра є підрозділом Збройних сил Словаччини. До її складу входять і чоловіки, і жінки. В разі виникнення надзвичайних ситуацій та під час війни почесна варта забезпечує захист президента та гостей резиденції[9].

Палац у стилі рококо, в якості літньої резиденції, був збудований 1760 року, для угорського графа та політика Антона Грассалковича, за проектом архітектора Андрея Майєргофера (словац. Andrej Mayerhofer)[10]. У 1775 палац з візитом відвідала імператриця Марія-Терезія. Частим гостем резиденції був відомий австрійський композитор Йозеф Гайдн, тут відбувалися прем'єри окремих його творів[6].

Палацовий парк, виконаний у стилі бароко, зараз є громадським парком міста, відкритим для загального відвідування.

Другою державною резиденцією президента Словаччини є мисливська садиба Гогенлое в Татранській Яворині, на території Татранського національного парку[11]. Дерев'яний замок збудовано в 1883—1885 роках пруським князем Кристіаном Гогенлое[sk][12], за проектом словацького архітектора Гедеона Маюнке[sk]. 1935 року спадкоємцями князя садибу було передано державі. Після Другої світової війни замок використовувався для потреб вищого партійного керівництва країни[12].

Від 2004 року садиба Гогенлое виконує представницькі функції і служить до проведення офіційних заходів Канцелярією президента Словаччини. 2009 року їй було надано статус національної пам'ятки культури[12]. В грудні 2015, рішенням президента Андрея Кіски, садибу відкрито для загального відвідування[13]. Вхід до замку безкоштовний[12].

Президенти Словаччини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Slovakia // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 серпня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.(англ.)
  2. Slovakia // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 серпня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.(англ.)
  3. Andrej Kiska zagratuloval Zuzane Čaputovej k zvoleniu za prezidentku. prezident.sk (словац.). Kancelária prezidenta SR. 31.03.2019. Процитовано 2019-03-31. 
  4. State Symbols. slovak-republic.org (англ.). Процитовано 2019-03-29. 
  5. Status prezidenta. Symboly. prezident.sk (словац.). Kancelária prezidenta SR. Процитовано 2019-03-29. 
  6. а б Seat of the President of the Slovak Republic. prezident.sk (англ.). Kancelária prezidenta SR. Процитовано 2019-03-27. 
  7. Maria Kecsoova. Grassalkovich Palace. welcometobratislava.eu (англ.). Процитовано 2019-03-27. 
  8. Maria Kecsoova. Open door at the Presidential Palace. welcometobratislava.eu (англ.). Процитовано 2019-03-27. 
  9. Čestná stráž prezidenta Slovenskej republiky. prezident.sk (словац.). Kancelária prezidenta SR. Процитовано 2019-04-02. 
  10. Grassalkovich Palace. visitbratislava.com (англ.). Процитовано 2019-03-27. 
  11. Poľovnícky kaštieľ v Tatranskej Javorine. vypadni.sk (словац.). Процитовано 2019-04-18. 
  12. а б в г Zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. prezident.sk (словац.). Kancelária prezidenta SR. Процитовано 2019-04-18. 
  13. Lovecký zámoček Hohenlohe v Tatranskej Javorine. tatry.sk (словац.). Процитовано 2019-04-18. 

Література[ред. | ред. код]

  • Дахно І. І. Словаччина // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.

Посилання[ред. | ред. код]