Лазар (Швець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Швець.
Митрополит Лазар
Митрополит Лазар
Митрополит Сімферопольський і Кримський
до 25 листопада 2000 — архієпископ
з 27 липня 1992
Церква: Російська Православна Церква
Попередник: Василій (Златолинський)
Архієпископ Одеський та Ізмаїльський
11 лютого 1991 — 27 липня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Леонтій (Гудимов)
Наступник: Агафангел (Саввин)
Архієпископ Тернопільський і Кременецький
10 квітня 1989 — 11 лютого 1991
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Марк (Петровцій)
Наступник: Сергій (Генсицький)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки
4 жовтня 1985 — 10 квітня 1989
Церква: Російська православна церква
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Марк (Петровцій)
Архієпископ Івано-Франківський і Коломийський
26 червня — 4 жовтня 1985
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Макарій (Свистун)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки
до 20 червня 1985 — єпископ
18 квітня 1980 — 26 червня 1985
Церква: Російська православна церква
Попередник: Платон (Удовенко)
Наступник: Макарій (Свистун)
 
Альма-матер: Мінська духовна семінарія
Одеська духовна семінарія
Ленінградська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Громадянство: Росія Росія
Тезоіменитство: 21 березня
Ім'я при народженні: Швець Ростислав Пилипович
Народження: 22 квітня 1939(1939-04-22) (85 років)
с. Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща
Священство: 12 березня 1972
Чернецтво: 1 квітня 1980
Єп. хіротонія: 18 квітня 1980

Нагороди:

Орден Дружби
Орден Дружби
 Орден Дружби народів Орден святого Преподобного Серафима Саровского I степени
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
 Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня

CMNS: Лазар у Вікісховищі

Ла́зар (справжнє ім'я Шве́ць Ростисла́в Пили́пович; нар. 22 квітня 1939(19390422); Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща) — колишній проросійський священнослужитель з України, колаборант із Росією, сепаратист[1]. Митрополит Сімферопольський і Кримський РПЦвУ (1992—2014). Архієрей РПЦ (з 1980)[2]. Ректор Таврійської духовної семінарії (з 2006). Громадянин Росії[3]. Під час російського вторгнення в Україну перейшов на бік окупантів та втік до Росії[4].

В січні 2023 року українське громадянство Швеця призупинено указом президентом Зеленського за підтримку агресії проти України[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня 1939 в селі Комарин (на той час Польща, сучасного Кременецького району Тернопільської області в селянській родині.

Після закінчення школи став послушником у Духовому скиті Успенської Почаївської лаври, згодом — в Успенському Жировицькому монастирі Мінської єпархії в Білорусі.

У 1957 вступив до Мінської духовної семінарії. Протягом 1958—1961 років служив у Радянській армії.

У 1964 закінчив Одеську духовну семінарію, 1968 — Ленінградську духовну академію, де здобув ступінь кандидата богослов'я за роботу: «Православно-богословський аналіз інтерпретацій книги пророка Даниїла протестантськими теологами».

У 1968-1971 навчався в аспірантурі при Московській духовній академії, працював референтом Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви.

5 березня 1972 висвячений на диякона, а 12 березня — на ієрея. Пастирське служіння проходив у Києві — в Покровському жіночому монастирі та Володимирському кафедральному соборі.

У 1975 призначений у клір Аргентинської єпархії РПЦ, де виконував обов'язки секретаря архієпископа Аргентинського і Південноамериканського.

У 1978 зведений в сан протоієрея. 1 квітня 1980 пострижений в чернецтво; 7 квітня того ж року зведений у сан архімандрита.

18 квітня 1980 висвячений на єпископа Аргентинського і Південноамериканського і призначений Патріаршим екзархом Центральної і Південної Америки. у 1985 зведений у сан архієпископа і призначений керівником Івано-Франківської єпархії з титулом «Івано-Франківський і Коломийський». В тому ж році переведений назад в Південну Америку.

У 1989 призначений архієпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. В цей час Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, що спровокувало між православними і католиками в Галичині значні конфлікти, подекуди, силові. Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[6].

11 лютого 1991 призначений архієпископом Одеським та Ізмаїльським. З 16 березня по 6 квітня 1992 тимчасово керував Херсонською єпархією.

Під час розколу в українському православ'ї у 1991—1992 роках активно підтримував проголошення автокефалії Української церкви від Російської, зокрема, виступав з такою позицією на Архієрейському соборі РПЦ 31 березня — 5 квітня 1991, де обговорювалося це питання. За такі погляди «був буквально вигнаний паствою зі своєї кафедри», як пише в своїй книзі «Православие в постоталитарной Украине» Олександр Драбинко[7].

27 липня 1992 призначений архієпископом Сімферопольським і Кримським. У 2000 зведений у сан митрополита.

У 2006 призначений ректором відродженої Таврійської духовної семінарії, реорганізованої з Сімферопольського духовного училища.

У 2007 відмовився призначати настоятелем новозбудованої церкви-маяка на честь святого Миколая в селі Малоріченське у Великій Алушті священика з Росії, запрошеного місцевою громадою, через що Союз російських православних вірних Криму поскаржився патріарху Московському Алексію II (Рідіґеру) на утиски митрополитом Лазарем росіян в керованій ним єпархії[8].

Митрополит підтримав будівництво в Сімферополі Соборної мечеті Джума-Джамі, чому чинився активний опір місцевої влади, і був присутній на закладенні першого каменя в її фундамент 3 березня 2011[9].

8 травня 2012 призначений постійним членом Священного Синоду УПЦ (МП)[10].

29 липня 2017 його підлеглі «благословили» на службу працівників ФСБ Росії, а 30 липня 2017 в День Військово-Морського флоту Росії він сам — Чорноморський флот РФ.[11]

21 березня священники Кримської єпархії РПЦвУ передали благословення «від митрополита» із днем «моряка-підводника» оккупантам із ВМФ РФ.[12]

Санкції

[ред. | ред. код]

24 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до списку санкцій України з блокуванням активів, обмеженням торгових операцій, блокуванням виведення капіталів за межі країни та позбавленням державних нагород України.[13]

9 квітня 2024 року ВАКС застосував санкції та стягнув на користь України квартиру у Сімферополі та чотири транспортних засоби[14][15].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Церковні:

  • У липні 2014 роки за понесені труди на благо Православної Церкви та значний внесок по організації святкування 700-річного ювілею преподобного Сергія Радонезького в Криму удостоєний Патріаршого знака «700-річчя преподобного Сергія Радонезького» і Патріаршої грамоти.[16]
  • 27 липня 2015 роки за понесені труди і заслуги на благо Матері Церкви нагороджений Орденом священносповідника Миколи, митрополита Алма-Атинського і Казахстанського.
  • 21 листопада 2015 нагороджений  Медаллю "За церковні заслуги перед Владивостоцькою і Приморською єпархією РПЦ.[16]
  • 29 січня 2016 року. Нагороджений орденом святого князя Володимира I (нагородження відбулося в Києві на засіданні Собору єпископів УПЦ МП).[16]
  • 29 Червня / 12 липня 2016 року. З благословення Кирила, архієпископа Санкт-Франциського і Західно-Американського, «зважаючи на ревні труди в області церковної діяльності» нагороджений Орденом святителя і Чудотворця Шанхайського і Санкт-Франциського Іоанна.
  • 17 квітня 2018 року «За віру, милосердя і внесок в розвиток тюремного служіння Російської Православної Церкви», зміцнення взаємодії між Церквою і Федеральною службою виконання покарань по Республіці Крим і місту федерального значення Севастополю, а також благословенні архіпастирські праці з відкриття тюремних храмів в установах кримінально-виконавчої системи на церковно-канонічної території Сімферопольської кафедри і організації духовно-пастирської опіки осіб що знаходяться в місцях позбавлення волі нагороджений медаллю Синодального відділу РПЦ з тюремного служіння святої великомучениці Анастасії Узорішительниці I ступеня.  
  • Квітень 2019 — нагороджений Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Орденом Святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського першого ступеня.

Світські

[ред. | ред. код]
  • У листопаді 2012 року за активну роботу по духовному відродженню кримчан, зміцнення миру і злагоди на півострові нагороджений почесною відзнакою та Грамотою Представництва Президента України в АР Крим, а також Подякою Ради Міністрів АР Крим та Міністерства культури АР Крим.[16]
  • 22 січня 2013 року по нагоди Дня Соборності та Свободи України, Президент України Віктор Янукович нагородив орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня[16]
  • У травні 2015 роки за підтримку ініціатив у справі відродження культурної спадщини в Криму Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар рішенням Ради Імператорського православного палестинського товариства нагороджений Орденом Великої княгині преподобномучениці Єлизавети Федорівни.[16]
  • 11 липня 2015 нагороджений відповідно до Указу самопроголошеного глави Республіки Крим С. В. Аксьонова за збереження суспільно-політичної стабільності в сфері міжнаціональних і міжконфесійних відносин в Криму державною нагородою Республіки Крим медаллю «За доблесну працю».[16]
  • Нагороджений званням «Академіка та Лауреата премії Севастопольської Академії наук» з врученням «Золотої медалі і Диплома академіка і Лауреата». Витяг із Наказу № 9 / 3-19 від 28.03.2019 р.

1 грудня 2022 року рішенням РНБО «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на 5 років позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Московський монастир для українських зрадників? (укр.). Лівий берег. 8 лютого 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
  2. ↑ https://news.church.ua/2023/03/20/pidsumki-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-20-bereznya-2023-roku/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. ↑ Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела (укр.). Лівий берег. 7 січня 2023. Процитовано 7 квітня 202.
  4. ↑ Євген, Кудлай. Зеленський призупинив громадянство священника з Сумщини, який втік на росію — SumyToday. sumy.today (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
  5. ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
  6. ↑ Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.] Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
  7. ↑ http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]; С. 71:
    за автокефалию высказалось 6 епископов из 21 прибывших на Собор из Украины, но и они позже согласились с отрицательным отношением к дарованию автокефалии в настоящих обстоятельствах. Активными сторонниками модели автокефализации выбранной митрополитом Филаретом, были епископ Волынский и Луцкий Варфоломей (Ващук), епископ Львовский и Дрогобычский Андрей (Горак), архиепископ Ровенский и Острожский Ириней (Середний) и архиепископ Одесский и Измаильский Лазарь (Швец), который, за занимаемую им позицию, был в буквальном смысле слова изгнан своей паствой с кафедры.
  8. ↑ Союз русских православных верующих Крыма просит Патриарха Алексия защитить Русскую православную церковь в Крыму. [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] NEWSru.com (рос.)
  9. ↑ Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь принял участие в церемонии закладки Соборной мечети в Симферополе. [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] Релігія в Україні (рос.)
  10. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ МП від 8 травня 2012 [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ МП
  11. ↑ Священик з Тернопільщини благословив на службу працівників ФСБ Росії. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2017.
  12. ↑ День моряка-подводника отметили в Севастополе » Севастопольское Благочиние. Севастопольское Благочиние (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  13. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №43/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року "Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  14. ↑ Вікторія Горьова (10 квітня 2024). Україна конфіскувала квартиру і машини кримського митрополита Лазаря, який у 2014 році перейшов на бік окупантів. НВ.
  15. ↑ Україна конфіскувала майно митрополита-колаборанта Лазаря з Криму. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.
  16. ↑ а б в г д е ж и к л Биография Архиерея. crimea-eparhia.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 7 березня 2020.
  17. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 254/2009 «Про нагородження Р.Швеця орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 21 грудня 2011.
  18. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 23 апреля 2009 года № 448 «О награждении орденом Дружбы митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря (Швеца Р. Ф.)»[недоступне посилання з червня 2019]
  19. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазар_(Швець)&oldid=42385993