Координати: 51°12′ пн. ш. 16°09′ сх. д. / 51.200° пн. ш. 16.150° сх. д. / 51.200; 16.150

Легниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Леґниця)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легниця
пол. Legnica
Герб Прапор
Герб Легниціd Прапор Легниціd
Вид на Старе місто
Вид на Старе місто
Вид на Старе місто
Розташування міста Легниця
Основні дані
51°12′ пн. ш. 16°09′ сх. д. / 51.200° пн. ш. 16.150° сх. д. / 51.200; 16.150
Країна Польща Польща
Регіон Нижньосілезьке воєводство
Столиця для Легницький повіт, Легницьке воєводство, Лігніц[d] і Duchy of Legnica-Brzegd
Засновано 1149
Магдебурзьке право 1253
Площа 56,29 км²
Населення 92 568 ▼[1]
· густота 1765 осіб/км²
Агломерація 272 429 агломерація (ЛГОМ)
Висота НРМ 113-168  м
Водойма Качава
Міста-побратими Вупперталь, Німеччина Німеччина
Дрогобич, Україна Україна
Бланско, Чехія Чехія
Роанн, Франція Франція
Оренбург, Росія Росія
Телефонний код (48) 076
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів DL
GeoNames 3093692
OSM ↑224457 ·R (Нижньосілезьке воєводство)
SIMC 0954047
Поштові індекси від 59-200 до 59-220
Міська влада
Адреса Pl. Słowiański 8 59-220  Legnica
Мер міста Тадеуш Кшаковскі
(Tadeusz Krzakowski)
Вебсайт legnica.um.gov.pl
Мапа
Мапа
Логотип Легниці
Логотип Легниці
CMNS: Легниця у Вікісховищі

Легни́ця[2][3] (пол. Legnica; нім. Liegnitz, Лі́гніц; до 1946 офіційне[4] і досі вживане[5] Лігни́ця, пол. Lignica) — місто у Польщі, у Нижньосілезькому воєводстві. Адміністративний центр Легницького повіту.

Населення — 92 568 (2023).[1]

Географія

[ред. | ред. код]

Лігниця розміщена в Центральній Європі, у Нижній Сілезії, на північ від Судет. Відповідно до фізико-географічного районування Польщі Легниця розташована в межах підпровінції Саксонсько-Лужицьких низовин, макрорегіоні Сілезько-Лужицька низовина, 85% території міста розташовано в мезорегіоні Легницька рівнина. 13,5% південно-західної частини міста лежить на Хойновській височині та 1,5% на Любінській височині.[6]

Через місто протікають 3 річки: Качава, Вержбяк та Чорна Вода.

Парки займають територію у 610 га, це 11 % від загальної площі міста. Перший парк, площею 50 га, було закладено в 1840 році.

Клімат

[ред. | ред. код]

Місто одне з найтепліших у воєводстві, середня температура за рік становить +9,2 °C, середня сума опадів складає 520 мм на рік. Вегетаційний період становить 225 днів на рік, цей показник один з найдовших у країні, що має позитивний вплив на довкілля.

Клімат Легниці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −2,1 −1 5,6 9,6 13,6 16,8 18,9 18,7 15,1 10,2 4,5 1 9,2
Норма опадів, мм 24 18 27 35 55 66 81 71 48 30 33 32 520
Джерело: [1]

Походження назви

[ред. | ред. код]
Назва міста та інших населених пунктів у прусському документі 1750 року виданого польською мовою в Берліні.[7]

Деякі дослідники ототожнюють назву міста із назвою племені лугії. Так, про плем'я лугіїв (Lugii, Lygii) згадане на карті античного вченого Клавдія Птолемея 142—147 н. е., про них писав і Тацит. Обидва згадують і місто лугіїв — Lugidunum, яке ототожнюють як з Лігницею (лат. Lignitium)[8], так і з Глогувом[9].

Існують і інші версії, пов'язані з назвою болотистої місцевості.[10]

Перша письмова згадка датується 1242[11].

Історія

[ред. | ред. код]

Перші документовані сліди слов'янського поселення на території сучасної Легниці датуються VIII століттям. Дослідження показують, що під час царювання Мешко I тут близько 985 року побудувано поселення, згодом замок, одночасно з будівництвом замків у Вроцлаві та Ополе.

Старовинне польське місто (1149). Легниця одна зі столиць Сілезького князівства першої польської князівської і королівської династії Пястів. Після поразки від монголів війська сілезького князя Генріха II Благочестивого (син Св. Ядвиги і Генріха I) у битві на Легницькому (Доброму) полі (нім. Вальштатська битва) і загибелі самого князя 9 квітня 1241 місто було осаджено монголами, але не здалося. Легниця стала останнім пунктом просунення військ Батия на Захід.

Місто сильно постраждало під час Гуситських війн та тридцятирічної війни.

Після завершення правління князівської та королівської династії П'ястів, місто увійшло до складу Австрії 1675 року. У результаті першої Сілезької війни, місто в 1742 відійшло до Пруссії.

Під час семирічної війни 15 серпня 1760 року під Лігніцом (німецька назва міста) відбулась битва між військом прусського короля Фрідріха II та австрійцями в якій останні зазнали поразки.

У серпні 1813 році під командуванням Гебгарда Блюхера з'єднані російсько-прусські війська (Сілезьке військо) здобули перемогу при Кацбаху (німецька назва річки Качава) над французькими військами під командуванням Макдональда.

Легниця до 1919 та з 1938 по 1941 входила до складу прусської провінції Сілезія, а з 1919 по 1938 та з 1941 по 1945 до Нижньої Сілезії.

У 1945, Легниця, як і вся Сілезія була окупована радянською Червоною Армією та Армією Людовою, у ході Нижньо-Сілезького операції, як частина визволення Східної Німеччини. На той час велика частка німецького населення покинули місто, побоюючись помсти радянських військ, але багато хто повернувся після німецької капітуляції. Згідно з положеннями Ялтинської конференції та Потсдамської конференції, у 1945, місто як і Німецька Сілезія на схід від річок Одер і Нейсе була передана до Польщі.

З 1945 по 1984 у місті дислокувався штаб Північної групи військ, першим командувачем був Маршал Радянського Союзу Рокоссовський К. К. (29 травня 1945 — жовтень 1949). У Польщі Легницю називали «Малою Москвою».

З 1 червня 1975 по 31 грудня 1998, місто було центром Легницького воєводства. Після адміністративної реформи 1 вересня 1999 адміністративний центр Легницького повіту.

У 1990-х роках у місті відкрились філіали Вроцлавського Політехнічного університету, мовний колегіум, Вища професійна школа та інші.

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:[12][13]

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 48922 9049 34973 4900
Жінки 54316 8396 32994 12926
Разом 103238 17445 67967 17826

Динаміка населення міста в 1939—2023 роках.

Економіка

[ред. | ред. код]

Місто є центром польської мідної промисловості, тут розташовані три найбільші заводи з переробки міді.

У місті також діє Інститут кольорових металів, що складається з 3-х заводів з міделиварного; експериментальної металургії та експериментальної хімії та кафедри абразивів.

Найбільшу кількість співробітників (1300) використовує компанія Вінкельман — виробник водонагрівачів та комплектуючих для санітарно-гігієнічної промисловості та автомобільної промисловості.

Розвинуте сільськогосподарське виробництво.

Освіта

[ред. | ред. код]

Загальноосвітні школи

[ред. | ред. код]

У 1945 році в Легниці була заснована I середня загальна середня школа імені Т. Костюшка, а в 1948 році II середня школа. У 1960 році з Злоториї була перенесена середня школа з українською мовою навчання. Вона спочатку мала номер III і була поєднана з середньою школою з навчанням мовою іврит.

У 1962 році школа з українською мовою навчання, що стоїть на вулиці імені Тараса Шевченка, виокремилася і отримала назву «IV Загальноосвітній ліцей у Легниці»[14]. У школі працює багато художніх ансамблів, зокрема «Дикі бджоли», хор «Полонина», танцювальна група «Горицвіт», а також театральний гурток[15] У школі навчання відбувається в малих групах, існує співпраця з Вроцлавською політехнікою та школами в Україні[16].

Спорт

[ред. | ред. код]

У місті базується футбольний клуб Медзь, володар кубка Польщі 1992 року.

Українці в Легниці

[ред. | ред. код]

У місті діє Легницький відділ Об'єднання Українців у Польщі. Місто є місцем проведення українського фестивалю «Українські клімати»[17]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Замок П'ястів
    Замок П'ястів
  • Вежа
    Вежа
  • Дзвіниця замку П'ястів
    Дзвіниця замку П'ястів
  • Замок П'ястів
    Замок П'ястів
  • Ринок
    Ринок
  • Ліцей
    Ліцей
  • Вулиця в центрі міста
    Вулиця в центрі міста
  • Фонтан на ринку
    Фонтан на ринку
  • Ринок
    Ринок
  • Костел
    Костел
  • Каплиця
    Каплиця
  • Кафедра Апостолів Петра та Павла
    Кафедра Апостолів Петра та Павла
  • Фонтан Нептун
    Фонтан Нептун

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б GUS. Ludność. Stan i struktura ludności oraz ruch naturalny w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 30 czerwca (пол.). stat.gov.pl. Процитовано 18 листопада 2023.
  2. ↑ Орфографічний словник [Архівовано 2013-07-13 у Wayback Machine.] Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
  3. ↑ Легниця // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. ↑ Zarządzenie Ministrów: Administracji Publicznej i Ziem Odzyskanych z dnia 7 maja 1946 r. (M.P. z 1946 r. nr 44, poz. 85). (пол.)
  5. ↑ Лігниця // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  6. ↑ Kondracki, Jerzy (2002). Geografia regionalna Polski (пол.) . Warszawa: PWN. ISBN 83-01-13897-1.
  7. ↑ Pruski dokument z roku 1750 ustalający urzędowe opłaty na Śląsku – „Wznowione powszechne taxae-stolae sporządzenie, Dla samowładnego Xięstwa Sląska, Podług ktorego tak Auszpurskiey Konfessyi iak Katoliccy Fararze, Kaznodzieie i Kuratusowie Zachowywać się powinni. Sub Dato z Berlina, d. 8. Augusti 1750” [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Pierre Deschamps. Dictionnaire de géographie ancienne et moderne. Straubling & Müller, 1922.
  9. ↑ James Cowles Prichard. Researches Into the Physical History of Mankind. Sherwood, Gilbert, and Piper. London, 1841.
  10. ↑ Heinrich Adamy: Die Schlesischen Ortsnamen ihre Entstehung und Bedeutung. Breslau: Verlag von Priebotsch’s Buchhandlung, 1888, s. 8. (нім.)
  11. ↑ Georg Korn, Breslauer Urkundenbuch, Erster Theil, Breslau, Verlag von Wilhelm Gottlieb Korn 1870, s. 10.
  12. ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  13. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  14. ↑ IV Загальноосвітній ліцей у Легниці. Монографія школи [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] diasporiana.org.ua
  15. ↑ ЗАПРОШУЄМО до ліцею! [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] Наше слово, № 13, 27.03.2011
  16. ↑ Українські школи в Польщі чекають [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Наш вибір 30.04.2013
  17. ↑ Парнікоза, Іван. Легниця м. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (україснька) . М. Жарких. Процитовано 04.08.2020 р..

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Легниця

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Легниця&oldid=43517119