Нора Галь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нора Галь
Фото Нора Галь.jpg
Ім'я при народженні Елеонора Яківна Гальперіна
Народилася 14 (27) квітня 1912
Одеса, Російська імперія
Померла 23 липня 1991
Москва
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність перекладач, літературознавець, редактор, поет, прозаік, письменник
Alma mater Московський педагогічний державний університет (1937)[1]
Мова творів російська
Роки активності 1925—1991
Напрямок роман, повість, оповідання, вірш, літературна критика, мемуари
Жанр фантастика, літературна критика, наукова література
Родичі Кузьмін Дмитро Володимирович
У шлюбі з Boris Kouzmine[d]
Діти Edvarda Kouzmina[d]
Сайт: vavilon.ru/noragal/content.html

Нора Галь (справжнє ім'я Елеонора Яківна Гальперіна; 14 (27) квітня 1912 — 23 липня 1991) — радянський перекладач англійської та французької літератури російською мовою, літературний критик і теоретик перекладу, редактор. Прославилася перекладом «Маленького принца» Сент-Екзюпері, «Стороннього» Камю, «Убити пересмішника» Гарпер Лі і творів світової фантастики.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Одесі, в родині лікаря-терапевта Якова Ісаковича Гальперіна і юриста Фредеріки Олександрівни Гальпериної (уродженої Подорольскої; 1888—1951). Батько двічі був заарештований — у 1937 і 1950 роках; провів у сталінських таборах близько 12 років, у посиланнях між арештами працював лікарем і фельдшером; реабілітований у 1954 році. Мати, дочка присяжного повіреного Іезекіла Онисимовича Подорольского[2] закінчила юридичний факультет МГУ, працювала юрисконсультом в Наркоматі фінансів (згодом Міністерстві фінансів), здебільшого у відділі культури і освіти; зведена сестра драматурга і журналіста Н. А. Подорольского.[3] З дитячих років жила в Москві. Після багаторазових наполегливих спроб була прийнята до Московського педагогічного інституту імені в. І. Леніна[4] закінчила його в 1937 році. Потім навчалася в аспірантурі (закінчила в 1941 році), захистила дисертацію, присвячену творчості Артюра Рембо. Публікувала в періодиці статті про класичну (Мопассан, Байрон, Мюссе) і новітню зарубіжну літературу. Вийшла заміж за літературознавця Бориса Кузьміна (загинув на фронті в 1943 році), згодом підготувала до друку том його вибраних творів. Дочка — Едварда Кузьміна, літературний критик і редактор, онук — літератор і активіст гей-руху Дмитро Кузьмін. Серед друзів, вчителів, студентів і колег Нори Галь — Олександр Аникст, Віра Топер, Ніна Дарузес, Марія Лоріе, Раїса Облонская, Моріс Ваксмахер, Євгенія Таратута, Абрам Штейн, Олександра Раскіна, Борис Володін, Лев Розгін, Маріетта Чудакова, Тамара Казавчинская.

Діяльність[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Ще будучи школяркою, опублікувала кілька віршів, у студентські роки виступила в пресі як прозаїк. В кінці 1930-х років багато друкувалася зі статтями про поточну зарубіжну літературу в журналі «Інтернаціональна література», «Літературному огляді», «Літературній критиці» та ін. У воєнні роки вперше спробувала себе у перекладі (1942). Після війни багато працювала як редактор перекладів (твори Жуля Ренара, Олександра Дюма, Герберта Уеллса). У 1944—1945 роках викладала зарубіжну літературу в Московському поліграфічному інституті. У перші повоєнні роки публікувалася як літературний критик і публіцист, в 1947 р. опинилася в центрі закулісного скандалу, пов'язаного з публікацією першої в СРСР статті про Джорджа Орвелла.[5] З 1948 року остаточно йде в переклад. На рубежі 1950-х і 1960-х переклади таких книг, як «Маленький принц» Сент-Екзюпері, оповідання Селінджера, повість Харпер Лі «Вбити пересмішника» виводять Нору Галь в коло провідних майстрів художнього перекладу. В подальшій перекладацькій творчості Нори Галь уживається тонка психологічна проза XX століття — «Сторонній» Камю, «Смерть героя» Олдінгтона, романи Томаса Вулфа, Джойс Керол Оутс, Кетрін Енн Портер, — з захопленням фантастикою, що вилилося у плідну роботу над оповіданнями і повістями Рея Бредбері і Кліффорда Сімака, Азімова і Кларка, Желязни і Ле Гуїн, Стерджона і Шеклі. Багато перекладів Нори Галь довгий час залишалися «в столі» (наприклад, «Корабель дурнів» Кетрін Енн Портер переведений у 1976, опублікований був тільки у 1989 році), деякі побачили світ вже після її смерті: романи Невіла Шюта «Щуролов» (перший переклад зроблений у 1942 році) і «На березі».

Слово живе і мертве[ред. | ред. код]

В 1972 році вийшла в світ книга Нори Галь «Слово живе і мертве», що узагальнює її професійний досвід. Основу книги склали приклади невдалих і помилкових мовних і стилістичних рішень перекладачів, авторів і редакторів, що супроводжуються коротким аналізом та пропозиціями більш вдалої заміни. Виразність і природність мови, на думку Нори Галь, є цінністю не тільки для тих, хто професійно працює зі словом, але і для всякого мовця і що пише, — тому багато уваги в книзі приділено повсякденній мові, таким чином адресована вона далеко не тільки фахівцям. Фрагменти книги, опубліковані у 1973 і 1975 рр. в журналі «Наука і життя», який виходив величезним тиражем, і викликали значний читацький резонанс.[6]За життя автора книга «Слово живе і мертве» була тричі перевидана (1975, 1979, 1987). Кожне видання допрацьовувалися автором, особливе значення мав розділ «Уклін майстрам», що доповнив четверте видання і був присвячений творчим знахідкам деяких видатних російських перекладачів. Після смерті Нори Галь вийшли ще шість видань книги (2001, 2003, 2007, 2011, 2012, 2015), з різними додатковими матеріалами про її житті, творчий метод і погляди на роботу з мовою.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

З англійської[ред. | ред. код]

З французької[ред. | ред. код]

Спогади про Антуана де Сент-Екзюпері[ред. | ред. код]

Переклади, які залишилися неопублікованими[ред. | ред. код]

Редакторська робота[ред. | ред. код]

  • Олександр Дюма. Граф Монте-Крісто. / Пер. з французької під ред. Н.Галь і Ст. Топер. — М.: ГИХЛ, 1946 14.
  • Жуль Ренар. Вибране: У 2 т. / Пер. Н.Олена zharkova і С. Парнок. — М.: ОГИЗ, 1946.
  • Теодор Драйзер. СС: У 12 т. — М.: ГИХЛ, 1952. — т. 5. Стоїк: Роман. / Пер. М. Богословської, Т. Кудрявцевої. Редактори Н.Банніков та Н.Галь.
  • Теодор Драйзер. СС: У 12 т. — М.: ГИХЛ, 1953. — т. 10. Оповідання. 15
  • Герберт Уеллс. Людина-невидимка: Роман. / Переклад з англійського під ред. Н.Галь. — М.: ГИХЛ, 1954.
  • Оповідання американських письменників. — М.: ГИХЛ, 1954. Редактори Н.Галь і А. Миронова.
  • Говард Фаст. Тоні і чарівні двері: Повість. / Пер. Н.Кулаковської та М. Тарховой під ред. Н.Галь. — М.: ДетГИЗ, 1955.
  • Говард Фаст. [Збірка оповідань]. 1956. 16
  • Майн Рід. СС: В 6 т. — М.: Детгиз, 1956. — т. 1. Білий вождь: Роман. / Пер. Е. Березиної і Р. Облонської.
  • Луї Арагон. СС: В 11 т. — т. 2. Пасажири імперіала. / Пер. Н.Немчинової. 17
  • Сиріл Паркінсон. Закон Паркінсона. / Пер. С. Майзельс, Ю. Полякова під ред. Н.Галь. // Іноземна літ., 1959, #6.
  • Вільям Сомерсет Моем. Місяць і гріш: Роман. / Пер. Н.Ман. — М.: ГИХЛ, 1960.
  • Джон Голсуорсі. СС: У 16 т. — М: Правда, 1962. — т. 16. Сатира. Статті. Промови. Листи.
  • Новозеландські оповідання. — М: Видавництво художньої літератури, 1963. / Переклади під ред. Н.Галь.
  • Чарльз Сноу Персі. Коридори влади. / Пер. Ст. Ефанової, М. Миронової, Р. Облонської під ред. Н.Галь. // Іноземна літ., 1966, ##11-12.
  • Роберт Луїс Стівенсон. СС: У 5 т. — М: Правда, 1967. — т. 4. Викрадений: Роман. / Пер. М. Кан 18; Катріона: Роман. / Пер. Н.Треньової і Ст. Хінкіса; Вечірні розмови на острові. / Пер. Т. Озерський. — Ред. Н.Галь і В. Бернштейн.
  • Рей Бредбері. Кульбабове вино: Повість, Оповідання. / Під ред. Н.Галь. — М: Світ, 1967.

Складання збірників[ред. | ред. код]

Проза[ред. | ред. код]

  • Повість про друзів // «Молода гвардія», 1935, № 3, с. 87-109.

Художній переклад і культура мовлення[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

У список не включені статті (загальним числом близько 15), написані Норою Галь для журналу «Промислові кадри», позаштатним кореспондентом якого вона працювала в 1930—1932 рр. Статті публікувалися під різними псевдонімами (Л. Норська, Н. Галіна та ін).

  • 1936 «День мертвих» Поля Нізана
  • 1936 «Смерть героя» Р. Олдингтона
  • 1937 «Капітанська дочка»
  • 1937 Альфред де Мюссе: До 80-річчя з дня смерті
  • 1937 Ежен Дабі «Зелена зона»
  • 1938 «Мертва рука» Альберта Егпарса
  • 1938 «На краю молу» Анрі Пуадено
  • 1938 Друга книга Роже Белланже
  • 1938 Франс Елленс
  • 1939 «Дороги до моря» Ф. Моріака
  • 1939 «Занурення» Франсуа Моріака
  • 1939 «Сигнал лиха» Роже Верселя
  • 1939 Рання проза Мопассана
  • 1939 Ельза Тріоле. «Добрий вечір, Тереза»
  • 1940 «Инсургент»: Роман Жуля Валлеса
  • 1940 Артюр Рембо і його критики
  • 1940 Тід Моньє. «Хліб бідняків»
  • 1941 «Інженер» Ю. Кримова
  • 1941 Образи французьких патріотів
  • 1941 Перехід Байрона до реалізму
  • 1944 Романи про боротьбу з фашизмом
  • 1945 Як ви вивчаєте рідну мову? // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1945 Хто твій товариш? // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1945 На що образилася Соня С.?
  • 1946 «За Камою-рікою»: Спектакль Московського драматичного театру // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Е. Шварц. «Три казки» // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1946 Живе слово // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Книги і люди: Про долю героїв «Педагогічної поеми» // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Поговоримо про скромність // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Серцевий і розумний друг // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Школа ввічливості // Співавтор: Фріда Вигдорова
  • 1946 Це справедливо! // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1947 В боргу перед учителем: Про журналі «Радянська педагогіка» // Співавтор: Фріда Вигдорова, [Підп. Ст. Гальченко
  • 1947 В переддень свята: Нарис // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1947 Дорогий образ // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1947 Як це сталося // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1947 Про культуру справжню та уявну
  • 1947 Розтлінна література (Дж. Оруелл «Діккенс, Дали й інші»)
  • 1947 Вірші для дітей (А.с Барто. «Гойдалка»)
  • 1947 Принижена наука (Н. Белчін «В маленькій лабораторії»)
  • 1949 С. Георгіївська. «Бабусине море» // Співавтор: Фріда Вигдорова, Підп. Ст. Гальченко
  • 1959 Почуття товариства. («Три товариші» Е. М. Ремарка)
  • 1960 Над прірвою («Ловець у житі» Дж. Д. Селінджера)
  • 1963 Антуан де Сент-Екзюпері
  • 1971 La Presence de Franz Hellens en Union Sovietique [французькою мовою]
  • 1973 «На ножах»
  • 1973 Бережись канцелярита
  • 1975 І ще про канцелярит
  • 1975 Під зіркою Сент-Екса / Sous l ' етуаль de Saint-Ex
  • 1975 Продовження слідує
  • 1986 100 років виданню: у 1886 р. були надруковані «Осяяння» Артюра Рембо
  • 1987 Правда і музика слова
  • 1991 Школа Кашкіна
  • 1997 Пам'ятаю

Інше[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

  • 1925 Зустрічай (під псевдонімом НОР-ГАЛЬ)
  • 1926 Безпритульні (під псевдонімом Деткор Нор Галь)
  • 1926 Весна (під псевдонімом НОРГАЛЬ)
  • 1927 Зимовий (під псевдонімом Деткор НОРГАЛЬ)
  • 1927 Колька (під псевдонімом Деткорка НОРГАЛЬ)
  • 1933 Борис
  • 1934 Травневий марш
  • 1934 Про Петю (Коломийки)
  • 1935 Повстання (Пісня)
  • 1997 «В саду пробігало низьке сонце…»
  • 1997 «Ввечері, в годину зустрічей, кіно і казок…»
  • 1997 «Живемо, як жили наші предки…»
  • 1997 «Як завжди, тріщали трамваї…»
  • 1997 «Над самим високим дахом…»
  • 1997 «З заходу хмари проносилися так…»
  • 1997 «Серед сильних, суворих і сірих…»
  • 1997 «Старий світ високий і тонкий…»
  • 1997 «Я чомусь пам'ятаю табір…»
  • 1997 Європа
  • 2003 «Всі сили — слова рідного…»
  • 2003 «Хай рвуться зв'язки, меркне світло…»
  • 2003 «Вже нічого не хочеться…»
  • 2003 «Я знаю, буде світ знову…»
  • 2007 «Знову за моїми рівнинами…»

Визнання[ред. | ред. код]

  • У липні 1995 року за пропозицією Є. А. Таратути ім'я Норагаль присвоєно малій планеті з поясу астероїдів, яку відкрила астроном Тамара Смирнова[9] (серед інших відкритих і найменованих нею малих планет — Етель (названа в честь Е. Л. Войніч) і Сент-Екзюпері).
  • У 1997 році до 85-річчя автора вийшов збірник «Нора Галь: Спогади. Статті. Вірші. Листи. Бібліографія», в який увійшли статті Раїси Облонської, Євгенії Таратути, Юліани Яхніної, Олександри Раскіної, Бориса Володіна, юнацькі вірші, внутрішні рецензії, листування Нори Галь з читачами і видавцями, різні листи і бібліографія її праць.
  • У 2012 році видавництво ВДБІЛ «Рудоміно» видало до сторіччя перекладачки збірку її вибраних творів «Квітень у Парижі. Зарубіжна новела в перекладах Нори Граль», відкривши цією книгою серії «Майстри художнього перекладу».

Премія Нори Галь[ред. | ред. код]

В пам'ять про Нору Галь засновано премію за переклад з англійської мови короткої прози XX—XXI століть. Засновниками премії стали спадкоємці перекладачки — її дочка, літературний критик і редактор Едварда Кузьміна і онук, літературознавець, поет і перекладач Дмитро Кузьмін. 27 квітня 2012 року, до 100-річчя Нори Галь, премія вперше була вручена, головної нагороди була удостоєна Євгенія Каніщева, спеціальну премію отримав Максим Нємцов. У 2013 році було присуджено три спеціальні премії[10] в подальшому премія продовжила роботу у щорічному режимі, серед її лауреатів, зокрема, Михайло Назаренко (2014 і 2017)[11]

Література[ред. | ред. код]

  • Мотильова Т. Л. Успіх аспірантки Гальпериной. — Педвузовец, 1938, № 33 (15 вересня).
  • Яхнина Ю. Три Камю. Майстерність перекладу. — М: Сов.п-ль, 1971. — Сб.8. — с. 255—286.
  • Галлай М. Пам'яті Нори Галь. Знання — сила, 1991, #12, с. 49.
  • Розгін Л. Ми їй зобов'язані. — Книжковий огляд, 1991, #49 (6 грудня), с. 3.
  • Леонов Е. Листи синові. — М.: АРТ; СТД РРФСР, 1992. — с. 94-96.
  • Пам'яті Нори Галь. Сент-Екзюпері А. де. Маленький принц. — М: Вища школа, 1992. — с. 332—336.
  • Боровинська Е. «Під зіркою Сент-Екса». — Незалежна газ., 1992, 28 квітня, ц. 7.
  • Таратута Е. Лицар живого слова. — Бібліографія, 1992, #5-6, с. 154—158.
  • Кузьмін Д. Сент-Екзюпері в Росії. — Книжковий огляд, 1993, # 44 (5 листопада), с. 8-9.
  • Слово про перекладачці. Маккалоу К. Співаючі в тернику. — Самара: Самарський Будинок друку, 1993. — с. 588—592.
  • Яценко Н. В. Мій Сент-Екзюпері. — Ульянівськ: Симбирская книга, 1995. — с. 14-18.
  • Соколов Д. Перекладачці присвоїли номер. Планетарний. — Загальна газета, 1995, #36 (7-13 вересня), с. 2.
  • Зимяніна Н. Нора Галь тихо блисне нам з небес. — Вечірній клуб, 1995, 28 вер., с. 7.
  • «Маленький принц заговорив по-російськи…». Сент-Екзюпері А. Маленький принц. — М.: Евросистем, 1996. — 4 ст. плетіння.
  • Планета НОРАГАЛЬ. — Книжковий огляд, 1997, 11 лютого. (Е. Таратута. Слово про Друга; Р. Облонская. «Ти у відповіді…»; М. Ваксмахер. Данину пам'яті; Е. Кузьміна. Зоряний каталог, або Зустрічі поза нашого світу).
  • Завдяки їй Маленький принц заговорив по-російськи. — Симбірський кур'єр, 1997, 24 квітня.
  • Облонська Р. Під зіркою «Маленького принца». − 24 години (Єрусалим), 1997, 2 травня, с. 31.
  • Таратута Е. Планета на ім'я НОРАГАЛЬ. — Супутник: Дайджест російської преси. — 1997, травень, с. 50-51.
  • Кузьміна Е. Фантастика Нори Галь. // Голосу Простору: Обр. фантастика в пер. Нори Галь. — М.: Новатор, 1997. — с. 399—401

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 9.
  2. Запис про одруження 19 вересня 1887 року в Кишиневі студента Іезекіла Нисоновича Подорольского (1862—1930) і дочки лікаря Цецилії Леоновни Рісс (1867—?) доступна на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org.
  3. Інтерв'ю з Кузьміним
  4. Назва інституту після реорганизації
  5. А. Блюм. Английский писатель в стране большевиков // «Звезда», 2003, № 6.
  6. «Слово живое и мёртвое»: Разговор продолжают читатели // «Наука и жизнь», 1976, № 1, с. 118—119.
  7. Р. Облонская. Про Нори Галь // Нора Галь: Спогади. Статті. Вірші. Листа. Бібліографія. — М.: АРГО-РИЗИК, 1997.
  8. Нора Галь на сайті vavilon.ru
  9. См. Lutz D. Schmadel. Dictionary of minor planet names — Springer, 2003. — P. 345.
  10. Учредители премии Норы Галь вручили три спецприза // РИА Новости, 15.04.2013
  11. Объявлен лауреат премии Норы Галь // Colta.ru, 28.04.2017.

Посилання[ред. | ред. код]