Євроскептицизм

Перекреслений знак Євросоюзу. Польща. 2003

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Європейський парламент Голова: Роберта Мецола Найбільші фракції: Манфред Вебер: ЄНП Іратхе Гарсія: СіД 9-а сесія Депутат Європарламенту (705) 2019—2024 Бюро: Заступники Голови Квестор Конференція Законодавча процедура Комітети

Рада ЄС Головування: Швеція У складі: Загальна політика Зовнішня політика Економічна політика Єврогрупа Законодавча процедура Голосування Секретаріат Генеральний секретар Комітет

Європейська рада Голова: Шарль Мішель Партії Саміти

Європейська комісія Комісія фон дер Ляєн Президент: Урсула фон дер Ляєн Віцепрезиденти Комісари Генеральний секретар

Суд ЄС Суд ЄС Суд загальної юрисдикції Трибунал цивільної служби Члени суду Постанови

Інші установи Центральний банк: Голова ЄСЦБ Євро EMU Єврозона Єврозона у 2011 Європейський суд аудиторів: Бюджет ЄС OLAF Інвестиційний банк Комітет регіонів СЕК Омбудсмен Інші органи Агентства Національні парламенти

Внутрішня політика Бюджет «Чотири свободи»: Економічна зона Спільний ринок Зона FS&J Шенген Шенгенська зона Політика: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Право на неучасть Тісніша співпраця Вихід із ЄС

Зовнішня політика Верховний представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня політика Безпека та оборона Розширення

Вибори 1979, 1984, 1989 1994, 1999, 2004 2009 Результати виборів 1979 2014 2019 Політичні партії: ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні Виборчі округи Парламентські виборчі округи Референдуми

Право Спільні досягнення: Верховенство Субсидіарність Договори: Римські договори (1957) Договір злиття (1965) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Лісабонська угода (2007) Хартія основних прав Членство

Євроскептици́зм — напрям політичної думки та політичні організації в кранах Європи, які в ставлять під сумнів доцільність процесу політичної, правовогої та економічної інтеграції європейських держав і власне саме існування Європейського Союзу.

Виникнення терміну

Терміну, що описував би мотиви опозиції до європейської інтеграції, майже до кінця 90х років XX століття не було концептуалізовано. Вперше поняття євроскептицизму вжито в часописі „The Times” в 1985 р. Таке визначення було застосовано, щоб не вживати терміну : „єврофобія” чи „антиєвропеїзм”, котрі могли б погано асоціюватись або ж бути невідповідними. Варто зазначити, що термін „євроскептик” можна знайти лише в спеціальних словниках, присвячених політичній інтерграції, і те, що в залежності від частини Європи термін може набувати різних значень. . Наприклад, для Британців „євросептик” (в розумінні ставлення, але не явища євроскептицизму) - це: „британський політик, переконаний, що Велика Британія не повинна входити до складу Європейського Союзу”.

Див. також

• Євроміф
• Вихід із Європейського Союзу
• Проєвропеїзм

Джерела

1. Шепєлєв Максиміліан Альбертович. Євроскептицизм в ідеології та стратегії політичних партій Великобританії / Євгенія Сергіївна Артьомова // Політологічні записки. — Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — Вип. 4.
2. Костюк, Богдана (7 жовтня 2014). Євроскептицизм – це «насіння Москви» – Петренко. http://www.radiosvoboda.org/. Радіо Свобода. Процитовано 27 листопада 2014.
3. Ковач, Олесь (7 жовтня 2014). Євроскептицизм у Британії. http://www.radiosvoboda.org/. Радіо Свобода. Процитовано 27 листопада 2014.
4. Атаманюк, Марта (4 червня 2010 р.). Аналіз рівня інтенсивності прояву євроскептицизму в європейських країнах на прикладі Великобританії, Чехії та Швеції. http://naub.org.ua/. НаУ «Острозька академія». Процитовано 27 листопада 2014.
5. Евроскептицизм в Западной Европе: Великобритания. http://vybor.ua/. Украинский выбор. 24 липня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.