Пан'європеїзм

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Європейський парламент Голова: Роберта Мецола Найбільші фракції: Манфред Вебер: ЄНП Іратхе Гарсія: СіД 9-а сесія Депутат Європарламенту (705) 2019—2024 Бюро: Заступники Голови Квестор Конференція Законодавча процедура Комітети

Рада ЄС Головування: Швеція У складі: Загальна політика Зовнішня політика Економічна політика Єврогрупа Законодавча процедура Голосування Секретаріат Генеральний секретар Комітет

Європейська рада Голова: Шарль Мішель Партії Саміти

Європейська комісія Комісія фон дер Ляєн Президент: Урсула фон дер Ляєн Віцепрезиденти Комісари Генеральний секретар

Суд ЄС Суд ЄС Суд загальної юрисдикції Трибунал цивільної служби Члени суду Постанови

Інші установи Центральний банк: Голова ЄСЦБ Євро EMU Єврозона Європейський суд аудиторів: Бюджет ЄС OLAF Інвестиційний банк Комітет регіонів СЕК Омбудсмен Інші органи Агентства Національні парламенти

Внутрішня політика Бюджет «Чотири свободи»: Економічна зона Спільний ринок Зона FS&J Шенген Політика: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Право на неучасть Тісніша співпраця Вихід із ЄС

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня політика Безпека та оборона Розширення

Вибори 1979, 1984, 1989 1994, 1999, 2004 2009 2014 2019 Політичні партії: ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні Виборчі округи Референдуми

Право Спільні досягнення: Верховенство Субсидіарність Договори: Римські договори (1957) Договір злиття (1965) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Лісабонська угода (2007) Хартія основних прав Членство

Пан'європеї́зм — політико-правова доктрина інтеґрації європейських країн на федеративних засадах, термін, що означає підтримку ідеї об'єднання Європи (в основному в рамках Європейського Союзу) і подальшого поглиблення європейської інтеграції, зокрема в контексті політичної суперечки про поточний та майбутній статус ЄС та його політики. Як ідея виникла після Першої світової війни 1914–1918 рр. Її сформулював граф Р. Куденхове-Калерґі (Австрія) у своїй книзі «Пан-Європа» (1923), розвинувши в наступному в книгах «Боротьба за Пан-Європу» та «Європа прокидається». У 1925 році тодішній прем'єр-міністр Франції Е. Ерріо обґрунтував думку про утворення Сполучених Штатів Європи.

Це протилежність євроскептицизму, який стосується політичних установок, скептичних до європейської інтеграції чи протиставлених їй, не плутати з терміном „антиєвропеїзм”.

Культурно-суверенна політика

Проєвропейство та єврофілія — ​​це також політичні терміни, що використовуються в різних контекстах, що передбачає настрої чи політику схвалення конфедеративного Європейського Союзу. Як зазначено в Амстердамському та Лісабонському договорах, Європейська Комісія висловила позитивні настрої щодо посилення федералізації.

У контексті культурної політики це може стосуватися культури або народів Європи. У скороченій фразі "Європа" (що означає Європейський Союз або європейську інтеграцію), це може стосуватися європейського федералізму, обговорюваного інституційного процесу Європейської Комісії щодо формування неформальної конфедерації. У контексті бокової культурної політики це може стосуватися примусової асиміляції Європейською комісією в державах-членах.

Ці терміни можуть також використовуватися по-різному в контексті критики різної поведінки, як правило, історичної, розглядається як імперіалістична або геноцидна, як стереотип і упередження, пов'язані з Європою, як викорінення місцевих культур, як відмова від національного суверенітету і як моральне твердження протидіяти сприйнятому негативному негативу, який поєднується з Європою.

Проєвропеїзм в Україні

Якби проходив референдум щодо приєднання України до Європейського Союзу, позитивно проголосували б 59% тих, хто прийшов на дільниці (дані соціологічного опитування за березень 2013).

Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії)

• Європейська народна партія (фракція Європарламенту).
• Прогресивний альянс соціалістів і демократів (фракція Європарламенту).
• DiEM25—рух

В ЄС

•  Австрія:
• Австрійська народна партія
• Соціал-демократична партія Австрії
• NEOS — Нова Австрія і Ліберальний форум
• Австрійська партія зелених
•  Бельгія
• Реформаторський рух
• Відкриті фламандські ліберали і демократи
• Еколо
• Зелені!
• Соціалістична партія (Валлонія)
• Гуманістичний демократичний центр
• Соціалістична партія — інші
• Християнські демократи і фламандці
•  Болгарія
• Союз демократичних сил

Див. також

• Пан'європейський Союз
• Пан'європейський пікнік
• Європейська інтеграція
• Європоцентризм
• Євроскептицизм
• Антиєвропеїзм
• Пан'європейська ідентичність
• Єврославізм

Література

• А. Суботін. Панєвропеїзм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.533 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Панєвропеїзм // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.