Пан'європеїзм

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Європейський парламент Голова: Антоніо Таяні Найбільші фракції: Манфред Вебер: ЄНП Джанні Піттелла: СіД 8-ма сесія Депутат Європарламенту (751) 2014-2019 Бюро: Заступники Голови Квестор Конференція Законодавча процедура Комітети

Рада ЄС Головування: Болгарія У складі: Загальна політика Зовнішня політика Економічна політика Єврогрупа Законодавча процедура Голосування Секретаріат Генеральний секретар Комітет

Європейська рада Голова: Дональд Туск Партії Саміти

Європейська комісія Комісія Юнкера Президент: Жан-Клод Юнкер Віце-президенти Комісари Генеральний секретар

Суд ЄС Суд ЄС Суд загальної юрисдикції Трибунал цивільної служби Члени суду Постанови

Інші установи Центральний банк: Голова ЄСЦБ Євро EMU Єврозона Європейський суд аудиторів: Бюджет ЄС OLAF Інвестиційний банк Комітет регіонів СЕК Омбудсмен Інші органи Агентства Національні парламенти

Внутрішня політика Бюджет «Чотири свободи»: Економічна зона Спільний ринок Зона FS&J Шенген Політика: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Право на неучасть Тісніша співпраця Вихід із ЄС

Зовнішня політика Верховний представник: Федеріка Могеріні Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня політика Безпека та оборона Розширення

Вибори 1979, 1984, 1989 1994, 1999, 2004 2009 2014 (останні вибори) Політичні партії: ЄНП СіД АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП ЄСД Виборчі округи Референдуми

Право Спільні досягнення: Верховенство Субсидіарність Договори: Римські договори (1957) Договір злиття (1965) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Лісабонська угода (2007) Хартія основних прав Членство

Пан'європеї́зм — політико-правова доктрина інтеґрації європейських країн на федеративних засадах, термін, що означає підтримку ідеї об'єднання Європи (в основному в рамках Європейського Союзу) і подальшого поглиблення європейської інтеграції, зокрема в контексті політичної суперечки про поточний та майбутній статус ЄС та його політики. Як ідея виникла після Першої світової війни 1914–1918 рр. Її сформулював граф Р. Куденхове-Калерґі (Австрія) у своїй книзі «Пан-Європа» (1923), розвинувши в наступному в книгах «Боротьба за Пан-Європу» та «Європа прокидається». У 1925 році тодішній прем'єр-міністр Франції Е. Ерріо обґрунтував думку про утворення Сполучених Штатів Європи.

Пан'європеїзм в Україні

Якби проходив референдум щодо приєднання України до Європейського Союзу, позитивно проголосували б 59% тих, хто прийшов на дільниці (дані соціологічного опитування за березень 2013).

Див. також

• Пан'європейський Союз
• Пан'європейський пікнік
• Європейська інтеграція
• Європоцентризм
• Євроскептицизм

Література

• А. Суботін. Панєвропеїзм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.533 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Панєвропеїзм // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.