Роговцева Ада Миколаївна

Ада Роговцева
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Народилася	16 липня 1937(1937-07-16) (87 років) Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українка
Громадянство	СРСР (1937—1991)  Україна (з 1991)
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1956 — тепер. час
Партія	КПРС
Чоловік	Костянтин Степанков (1928—2004)
Діти	Костянтин (1962—2012) Катерина (1972)
Звання
IMDb	nm0737385
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Орден Дружби Державна премія України імені Олександра Довженка «Золота дзиґа» (2020)
Ада Роговцева у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

А́да Микола́ївна Ро́говцева (Рогове́ць; нар. 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область), УРСР, СРСР) — українська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1967), Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Дружина українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Серед нагород акторки — чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1991), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2014), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2003). Лауреат кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Життєпис

Народилася у Глухові Чернігівської області УРСР (1939 року Глухівський район було передано до складу Сумської області). Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном.

Навчалася в школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого.

З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Після відходу з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грає у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила донька Роговцевої Катерина Степанкова.

Марина та Петро Порошенко, Андрій Парубій, Ада Роговцева та інші діячі під час мітингу на підтримку Петра Порошенка на президентських виборах 2019

Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого. Одна з учениць Ади Миколаївни, Галина Кияшко — досить відома українсько-нідерландська акторка, телеведуча, фотомодель.

Від 1967 року — член КПРС, більш ніж 20 років була членкинею партбюро, її обирали секретаркою парткому театру й делегаткою XXVII з'їзду КПРС.

Є членкинею Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).

Театральні роботи

Ролі в театрі:

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

• 1959 — Поля Вихрова — «Юність Полі Вихрової», за романом Леоніда Леонова «Русский лес»
• 1959 — Альонушка — «Товариші романтики», за п'єсою М. А. Соболя
• 1959 — Машенька — «Машенька», за п'єсою А. Н. Афіногенова
• 1960 — Вера — «Останні», за п'єсою М. Горького
• 1962 — Ірина — «Перед вечерею», за п'єсою В. С. Розова
• 1962 — Медсестра — «Палата», за п'єсою С. І. Альошина
• 1963 — Наташа — «На дні», за п'єсою М. Горького
• 1963 — Альона — «Поворот ключа», за п'єсою М. Кундери
• 1963 — Валя — «Київський зошит», за п'єсою В. Н. Собка
• 1963 — Женя — «Іду на грозу», за романом Д. О. Граніна
• 1964 — Майка — «Платон Кречет», за п'єсою О. Є. Корнійчука
• 1964 — Наташа — «104 сторінки про кохання», за п'єсою Е. С. Радзинського
• 1965 — Соня — «Далекі вікна», за п'єсою В. Н. Собка
• 1965 — Таня — «Хто за? Хто проти?», за п'єсою П. А. Загребельного
• 1966 — Варюха — «Піднята цілина» за романом М. О. Шолохова
• 1966 — Ірина — «Сьогодні і щодня», за повістю В. Ю. Драгунського
• 1966 — Ліка Мізинова — «Насмішливе моє щастя», за п'єсою Л. Малюгіна
• 1966 — Даша — «Ходіння по муках», за романом О. М. Толстого
• 1967 — Гелена Модлевська — «Варшавська мелодія», за п'єсою Л. Зоріна (у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів)
• 1967 — Лізетта — «Шлюб за конкурсом», за п'єсою К. Гольдоні
• 1969 — Мухіна — «Справедливість — моє ремесло», за п'єсою Л. А. Жуховицького
• 1970 — Варя — «Розгром» за романом А. А. Фадєєва
• 1971 — Клава — «Хтось повинен», за повістю Д. Граніна
• 1971 — Долорес — «Камінний господар», за п'єсою Лесі Українки
• 1973 — Лариса — «Безприданниця», за п'єсою О. М. Островського
• 1974 — Наталія Миколаївна Гончарова — «Останні дні», за п'єсою М. Булгакова
• 1975 — Тамара — «Вечірнє світло», за п'єсою А. Арбузова
• 1975 — Валя — «Російські люди», за п'єсою К. Симонова
• 1975 — Трубачова — «Дивний лікар», за п'єсою А. Софронова
• 1976 — Саша — «Іванов», за п'єсою А. Чехова
• 1976 — Сесилія — «Як важливо бути серйозним», за п'єсою О. Уайльда
• 1978 — Гавриленкова — «Хазяйка», за п'єсою М. Гараєвої
• 1979 — Леся Українка — «Сподіватися», за п'єсою Ю. Щербака
• 1980 — Фрунова — «Прошу занести в стенограму», за п'єсою Р. Феденьова
• 1980 — Раневська — «Вишневий сад», за п'єсою А. Чехова
• 1981 — Анна — «Візаві», за п'єсою В. Врублевської
• 1982 — Бланш — «Гравець», за романом Ф. Достоєвського
• 1983 ? — Озе, Сольвейг, Жінка в зеленому, Інгрід, Анітра, Лікар у божевільні — «Пер Гюнт», літературно-музична композиція за драмою Генріка Ібсена, реж. Борис Ерін / Концертне виконання
• 1983 — Філумена Мартурано — «Філумена Мартурано», за п'єсою Е. де Філіппо
• 1984 — Фрося — «Пічка на колесі», за п'єсою Н. Семенової
• 1985 — Віра — «Рядові», за п'єсою А. Дударєва
• 1985 — Юлія — «Покликання», за п'єсою В. Врублевської
• 1986 — Матінка Кураж — «Матінка Кураж та її діти», за п'єсою Б. Брехта
• 1987 — Сестра Крисчед — «А цей випав з гнізда», за п'єсою Д. Вассермана, за романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі»
• 1987 — Естер — «Священні чудовиська», за п'єсою Ж. Кокто, реж. Роман Віктюк
• 1988 — Патриція — «Перламутрова Зінаїда», за п'єсою М. Рощина
• 1992 — Паола — «Дама без камелій», за п'єсою Т. Реттігана, реж. Роман Віктюк
• 1992 — Лаура Верньє — «Загадка дому Верньє» А. Крісті, за п'єсою Р. Тома, реж. Н. П. Батуріна
• 1992 — Бенефіс «Благо — дарю!…», за мотивами п'єс Анатолія Дяченка, реж. Костянтин Степанков
• 1993 — Аркадіна — «П'ять пудів кохання», за п'єсою А. П. Чехова «Чайка», реж. Е. Митницький
• 1997 — Норма Десмонд — «Бульвар Сан-Сет», за п'єсою Чарльза Брекета, Біллі Уайльдера и М. Маршала-мол, реж. Роман Віктюк

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

1. 1995 — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі; реж. Андрій Жолдак — Марта-Джордж
2. 2009 — «Будьте як вдома» Ж. Шевре; реж. Катерина Степанкова — Моріон Дюпре
3. 2014 — «Схоже на щастя» П. Пальмада та К. Дютюрона; реж. Катерина Степанкова — Клод

«ТеатрДом» (Санкт-Петербург)

1. 2000 — «Голу́бки» за п'єсою «Найдавніша професія» Поли Вогіл; реж. В'ячеслав Долгачов — Ліліан
2. 2004 — «Мій коштовний скарб» В. Вербіна; реж. Борис Мільграм

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

1. 2003 — «Варшавська мелодія — 2» за п'єсою Л. Зоріна; реж. Ігор Афанасьєв — Гелена
2. 2007 — «Якість зірки» за п'єсою Ноела Кауарда; реж. Олексій Лисовець — Примадонна

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

1. 2009 — «Рожевий міст» за романом «Мости округу Медісон» Р. Дж. Уоллера; реж. Катерина Степанкова — Франческа Джонсон
2. 2010 — «Вася повинен зателефонувати» за п'єсою «Прогулянка в Лю-Бльо» Катерини Рубіної; реж. Катерина Степанкова — Рута

StageRC (Лондон)

1. 2018 — «Якого дідька!» І. Іоаннесян, Н. Болтянської; реж. А. Маньковська — Анна Андреевна

Фільмографія

Рік	Ф/с	Назва	Роль	Країна	Примітки
1956	ф	Кривавий світанок	Гафійка
		Коли співають солов'ї	Мар'яна
		Павло Корчагін	Христина
1958		Прапори на баштах	Оксана Литовченко
1959		Кінець Чирви-Козиря	Оксана
		Коли починається юність
1960		Летючий корабель	Оленка
1961		Лісова пісня	Польова русалка
1970		Важкий колос	Дар'я
		Салют, Маріє!	Марія
1971		Лише три тижні
		Камінний господар	Донна Анна
1972		Приборкання вогню	Наталія Башкирцева
1973—1983	с	Вічний поклик	Анна Кафтанова
1976		Хвилі Чорного моря	Тетяна Іванівна
1978		Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?	Віра Федорівна, мама Інги
		Діти як діти	Таня, мама Дмитра
		Море	Віра Галузо
		Напередодні прем'єри	Ксенія Павлівна
1979		Літні канікули
		Осіння історія	Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
		Поема про крила	Юлія Туполева
1980		Київські зустрічі	Марія
		Сімейне коло	Тетяна Михайлівна Сомова
		Розплата	Ганна Корякіна
	ф	Овід	Джулія
1981	ф	Було у батька три сини	Мати
1983		Висока проба	Ольга
	ф	Останній доказ королів	Естер Тавнсенд, секретар президента США
1986		Мама, рідна, любима...	Доктор
		В одне єдине життя	Ірина
1991		Сімнадцять лівих чобіт	Тетяна Сергіївна, мати Альоші
1992		Чотири листи фанери	Мати Богдана Мазепи	Україна
1998		Два місяці, три сонця	Мати Олексія
2002		Завтра буде завтра	Марія Антонівна, директор дитбудинку
2003		Ніро Вульф і Арчі Гудвін
2004		Зимовий роман	Ніна
		Вони танцювали одну зиму	мати Андрія	Росія
	ф	32 грудня	Маргарита Миколаївна
		За два кілометри від Нового року	Ада
2005		Полювання на Ізюбря	Мати Ірини
		Летюча миша	бабуся
2006		Квіти для снігової королеви	Жанна Семенівна
		Утьосов. Пісня довжиною у життя	Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
		Дев'ять життів Нестора Махна	Євдокія Махно	Україна, Росія
		Інфант
		Мій генерал
		Щастя за рецептом	бабуся Євгенія Веніамінівна	Росія
2007	ф	Чоловіча інтуїція	Кирилова мати
		Оплачено смертю	Аврора Морозова
2008	с	Єрмолови	Семен Сорока	Україна	60 серій
	ф	Тарас Бульба	Тарасова дружина	Україна, Росія
	ф	Адмірал	Ганна Тімірьова у старості	Росія
2011		Вогні притону	Любина мати	Україна
2012	с	Особисте життя слідчого Савельєва	Ангеліна Степанівна		32 серії
		Свідок Женя	Євгенія Сакевич-Даллас		озвучення
2014	с	Дворняжка Ляля	Євгенія Черкасова
2016	с	Я кохаю свого чоловіка	Поліна Штрауб		4 серії
2018	с	Обручка з рубіном	Катерина Добровольська		95 серій
2019	ф	11 дітей з Моршина	Директорка музею
2020	ф	Віддана	Княжна
	с	Сага	Богдана Козак (в старості)
	с	Перші ластівки. Залежні	Надія Іванівна
	ф	Казка старого мельника	Мати Адама
2021	ф	Де гроші

Книги

• «Свидетельство о жизни»^{[недоступне посилання з липня 2019]} (Meridian Czernowitz, 2013)
• «Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою» (Pabulum, 2018)

Громадянська позиція

Ада Роговцева, Марина Порошенко і Петро Порошенко. Київ, НАДТ імені Івана Франка, 2017-12-01

Патріотка України. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу. Оголошена в Росії персоною нон ґрата. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення із закликом до усіх допомогти його звільненню.

2016 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі. Спадщина», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Проєкт було реалізовано зусиллями ТЦ «Домосфера» та комунікаційної агенції Gres Todorchuk. Усі кошти від реалізації календаря було направлено на допомогу українським музеям, зокрема Музею народної творчості Михайла Струтинського та Новоайдарському краєзнавчому музею.

Підтримала Порошенка на виборах Президента 31 березня 2019 р.

Нагороди й номінації

• Заслужена артистка Української РСР (1960)
• Народна артистка Української РСР (1967)
• Народна артистка СРСР (1978)
• Орден «Знак Пошани»
• Орден княгині Ольги III ступеня (2002)
• Орден «За заслуги» І ступеня (2009)
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1997)
• Орден Дружби (2007), за великий внесок у зміцнення та розвиток російсько-українських культурних зв'язків.
• Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченко (1981) — за виконання ролей Раневської, Лесі Українки, Надії Гавриленкової у виставах (рос.)«Вишнёвый сад» А. П. Чехова, «Надеяться» Ю. Щербака, «Хозяйка» М. Гараевой
• Премія Ленінського комсомолу Української РСР ім. М. Островського (1971)
• Премія Союзу театральних діячів ім. М. Заньковецької
• Герой України (12 липня 2007)
• Почесний громадянин Києва (2007)
• Почесний громадянин Глухова (2008)
• Відзнака Президента України — Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)
• Державна премія України імені Олександра Довженка 2017 року
• Почесний професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського (2021)

Рік	Категорія	Робота	Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2020	Премія за внесок у розвиток українського кінематографа		Перемога
«Київська пектораль»
1993	Найкраще виконання жіночої ролі	Дама без камелій	Перемога
1998		Обдурена	Перемога
2003	Визначний внесок у театральне мистецтво		Перемога
2015	Найкраще виконання жіночої ролі	Схоже на щастя	Перемога
Одеський міжнародний кінофестиваль
2018	«Золотий дюк» за внесок у кіномистецтво		Перемога
Загальнонаціональна премія «Людина року»
2019	Спеціальна премія ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»		Перемога
Загальнонаціональна акція «Зірка України»
2004	Зірка українського мистецтва		Перемога
Фестиваль продюсерського кіно «Кіно — Ялта»
2007	Спеціальний приз «За вірність професії»		Перемога
Московський міжнародний кінофестиваль
1971	Приз за найкращу жіночу роль	Салют, Маріє!	Перемога
Опитування журналу «Радянський екран»
1971	Найкраща акторка року	Салют, Маріє!	Перемога
Премія «Кришталевий слон»
1996	Видатна акторська сім'я		Перемога
Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття»
2006	Знакова постать		Перемога

Джерела та література

• Костюк Х. Ф. Роговцева Ада Миколаївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 250. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Рудаков М. І. Автографи майстрів. — Київ : МДФ «Українська хата», 2005. — 128 с. — ISBN 966-7025-05-5.
• Рудаков М. І. Героїні Ади Роговцевої // Ленінська правда. — Суми. —1984. — 29 квітня. — С. 2.
• Сумське земляцтво в м.Києві.Вип.1 /Упорядк.В.Г.Морданя.- К.:Довіра,2005 - 318 с.,с.94 ISBN 966-507-172-6

Посилання

• Ада Роговцева на сайті IMDb (англ.)
• Ірина Гордійчук Ада Роговцева: «Я досягла віку мудрості» // День. — № 108. — 2007. — 6 липня.
• Три інтерв'ю з Адою Роговцевою. artvertep.dp.ua. 17.06.2007. Архів оригіналу за 06.07.2013. Процитовано 11.07.2007.
• Ада Роговцева презентувала книгу, присвячену Костянтину Степанкову. artvertep.dp.ua. 31.05.2006. Архів оригіналу за 06.07.2013. Процитовано 11.07.2007.
• Ада Миколаївна відзначає ювілей
• Відверто з Машею Єфросініною. Ада Роговцева на YouTube