Гусеподібні

Гусеподібні
Крех великий (Mergus merganser)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Клада:	Anserimorphae
Ряд:	Гусеподібні (Anseriformes) Wagler, 1831
Підгрупи
†Brontornithidae? †Dromornithidae? †Gastornithidae? Anseres Паламедеєві (Anhimidae) Напівлапчасті гуски (Anseranatidae) Anatoidea Качкові (Anatidae) †Presbyornithidae †Vegavis
Мапа поширення гусеподібних
Синоніми
Anserimorphae
Вікісховище: Anseriformes

Гусеподі́бні (Anseriformes) — ряд птахів з надряду кілегруді. Птахи цього ряду поширені по всій земній кулі, окрім Антарктиди. Багато представників цього ряду вирощуються у сільському господарстві.

Зовнішній вигляд

Гусеподібні — птахи середнього та великого розміру. Маса найбільшого представника ряду — лебедя-шипуна — сягає 12 кг.

Більшість гусеподібних мають довгу шию, довжиною до 40 см. Голова невеликого розміру, не перевищує довжини 20 см. На кінці голови знаходиться дзьоб, довжиною до 8 см, затуплений на кінці. У дзьобі є дві ніздрі, через які птах дихає. Ще на кінчику у внутрішній частині дзьоба знаходяться зубчики, які не дозволяють випасти впійманій рибі. Очі переважно не перевищують довжини 1 см. Забарвлення очей буває червоне, чорне, чи блакитне.

Оперення забарвлене найчастіше чорним, сірим, білим кольорами. Пір'я жирне, щоби птах не намокав у воді. Над хвостом міститься куприкова залоза, що виділяє жир. Лапи гусеподібних чотирьохпалі. Три пальці на лапах з'єднані тонким шаром шкіри, а один розміщений ззаду. Пір'я на хвості довше. Зазвичай у гусей пір'я чисте, тому що вони посилено дбають про чистоту пір'я, прочищаючи його дзьобом. В середньому розмах крил становить 1 метр.

Еволюція та систематика

Гусеподібні відомі ще з мезозою (пізньокрейдовий рід Vegavis).

Гусеподібних вперше класифікував німецький вчений-біолог Йоганн Георг Ваглер за рік перед смертю, у 1831 році. До гусеподібних входять три сучасні родини: качкові (Anatidae), напівлапчасті гусаки (Anseranatidae) та паламадеї (Anhimidae).

Качкові є найбільшою родиною цього ряду і поділяються на 9 підродин.

Родина напівлапчастих гусаків містить лише один сучасний вид.

Паламадеї, або крикуни включають 3 види у 2 родах. Раніше цю родину відносили до куроподібних.

Філогенія

Odontoanserae	†Pelagornithidae   Anserimorphae   †Gastornithidae       †Dromornithidae       †Vegaviidae     Anseriformes

Розповсюдження

Поширені зараз практично по всій земній кулі, виключаючи Антарктиду. Особливо сильно поширилися внаслідок розведення у сільському господарстві. Природно поширені біля водойм: озер, боліт, річок з повільною течією. Там, у водоймах, більшість птахів ряду гусеподібні проводять більшу частину свого життя, лише виходячи на берег задля того, щоби розмножуватись. Гніздяться також переважно достатньо близько до водойм. У природі найбільша різноманітність видів гусеподібних у Південній Америці, Африці та Австралії.

Лебеді, найбільші представники ряду, особливо сильно поширились у Європі на території Англії, де місцеві вельможі сприяли поширенню цих птахів. На пару лебедів у той час давалось спеціальне озеро, у якому жила одна чи трохи більше пар лебедів. Тепер у Великій Британії, після тривалого тримання гусей та лебедів, створився звичай, при якому всі купують собі вбиту гуску на різдвяну страву.

У Азії зараз розводять гусей та качок для різноманітних страв. Одна з них — качка по-пекінськи, подається порізаною на 102 шматки.

Поширення в Україні

У дикій природі зустрічаються на півночі України, на озерах Полісся. Там найчастіше зустрічається лебідь-шипун з родини качкових. В Україні поширені гусині та качкові ферми. Також гусей, качок, лебедів тримають у приватному сільському господарстві.

У даній таблиці наводяться всі види, поширені на території України:

Назва виду	Латинська назва	Рік дослідження та класифікатор	Примітки
Казарка канадська	Branta canadensis	Linnaeus, 1758	Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки
Казарка білощока	Branta leucopsis	Bechstein, 1803
Казарка чорна	Branta bernicla	Linnaeus, 1758
Казарка червоновола	Rufibrenta ruficollis	Pallas, 1769
Гуска сіра	Anser anser	Linnaeus, 1758
Гуска білолоба	Anser albifrons	Scopoli, 1769
Гуска мала	Anser erythropus	Linnaeus, 1758
Гуменник	Anser fabalis	Latham, 1787
Гуска біла	Chen caerulescens	Linnaeus, 1758
Гуска гірська	Eulabeia indica	Latham, 1790	Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки
Лебідь-шипун	Cygnus olor	Gmelin, 1789	Найбільший вид ряду
Лебідь-кликун	Cygnus cygnus	Linnaeus, 1758
Лебідь малий	Cygnus bewickii	Yarrell, 1830
Огар	Tadorna ferruginea	Pallas, 1764	Під загрозою зникнення
Галагаз	Tadorna tadorna	Linnaeus, 1758
Крижень	Anas platyrhynchos	Linnaeus, 1758	Інша назва — кряква
Чирянка мала	Anas crecca	Linnaeus, 1758
Чирянка-квоктун	Anas formosa	Georgi, 1775	Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки
Нерозень	Anas strepera	Linnaeus, 1758
Свищ	Anas penelope	Linnaeus, 1758
Шилохвіст	Anas acuta	Linnaeus, 1758
Чирянка велика	Anas querquedula	Linnaeus, 1758
Широконіска	Anas clypeata	Linnaeus, 1758
Чернь червонодзьоба	Netta rufina	Pallas, 1773
Попелюх	Aythya ferina	Linnaeus, 1758
Чернь білоока	Aythya nyroca	Guldenstadt, 1770
Чернь чубата	Aythya fuligula	Linnaeus, 1758
Чернь морська	Aythya marila	Linnaeus, 1761
Каменярка	Histrionicus histrionicus	Linnaeus, 1758	Вид, якого нема в загальному списку птахів фауни України, але траплявся на її території в останні роки
Морянка	Clangula hyemalis	Linnaeus, 1758
Гоголь	Bucephala clangula	Linnaeus, 1758
Пухівка	Somateria mollissima	Linnaeus, 1758
Синьга	Melanitta nigra	Linnaeus, 1758
Турпан	Melanitta fusca	Linnaeus, 1758
Савка	Oxyura leucocephala	Scopoli, 1869
Крех малий	Mergus albellus	Linnaeus, 1758
Крех середній	Mergus serrator	Linnaeus, 1758
Крех великий	Mergus merganser	Linnaeus, 1758

Спосіб життя

Дві родини: справжні гуси та качкові сильно близькі за способом життя. Паламедеєві помітніше відрізняються за способом життя.

Більшість свого життя гуси та качки проводять на воді. Вони гніздяться в очереті та берегах, в кущах, прибережних чагарниках, на гілках прибережних дерев. Всі види гусеподібних, що живуть у природі, добре літають, здатні розвивати швидкість до 70 км/год. Найактивніші гуси та качки рано та увечері. Сліди гусеподібних чотирьохпалі: ззаду є один палець, інші пальці з'єднані тонким шаром шкіри.

Паламедеєві живуть на луках, де багато трави і харчуються у водоймах. Вони здатні літати майже протягом усього року. Їх сліди не мають з'єднання між пальцями, пальці довші.

Життя групами

Всі види гусеподібних живуть родинами, у яких є 2-4 сім'ї, птахи з 2-3 виводків. Вони здатні «перемовлятись» між собою. У їхній словниковий запас входить близько 10 слів. Приблизно звук голосу гусей звучить: Ґа, ґа, ґа, качок: кря, кря, кря. На плавання птахи цього ряду виходять сім'ями, родинами, рідше парами. У нетривале літання вилітають невеликими групами.

У теперішній час на одну водойму зараз припадає близько 3 родини диких качок, у якій налічується близько 20 особин. Гуси та лебеді у дикій природі малопоширені.

Харчування

Гусеподібні здатні живитись морепродуктами та травами. Окремі види харчуються рибою, молюсками, рачками та ракоподібними, водоростями. Для цього вони здатні пірнати на глибину у 40 метрів, і бути під водою до 3 хвилин. Гуси та качки переважно живляться травою. Вони відкушують траву боковою частиною дзьоба. Харчуються злаками, плодами ягід та комахами. Переважно добувають їжу на берегах, у трясовині, на луках.

Об'єм випитої за день води приблизно дорівнює об'єму випасаного тіла. Вода грає велику роль у харчуванні гусеподібних.

Гуси здатні завдавати великої шкоди, випасаючи траву малої довжини, оскільки вони виривають із ґрунту траву з корінням. Якщо гуси мають велику територію для випасання, ця проблема не несе великої небезпеки для трави.

Міграції

Мігрують з гусеподібних гуси та качки. Здебільшого мігрують на південь ті, чия батьківщина у Сибіру та на півночі Євразії. Перельоти деяких гусеподібних складають до 3500 кілометрів. Переліт птахів цього ряду зберігає форму так званого ключа: трикутник без однієї сторони. Під час перельотів птахи мало спілкуються. Зупиняються під час перельотів лише для плавання або випасання трави. Часто перельоти відбуваються на невеликій відстані від перельотів птахів ряду гагароподібні.

Розмноження

Більшість видів гусеподібних обирають собі пару на все життя, у догляді за дитиною беруть участь як і самка, так і самець. Інші види найчастіше самка обирається самцем лише на один сезон, при тім, що самець не бере ніякої участі у догляді за дитиною. Гнізда гусеподібних роблять у кущах, водоймах, дуплах прибережних дерев, земляних норах тощо. Переважно гніздо вистелене пухом, яке самка витягнула дзьобом із нижньої поверхні тіла. У гнізді насиджується від 2 до 13 яєць. Яйця одного забарвлення: білого, рідше блідо-голобуватого. Тривалість висиджування яєць триває від 25 до 40 днів. Коли вилуплюються пташенята, вони покриті пухом і здатні бігати вже через годину після вилуплення. Самка, рідше самець із самкою завжди захищають пташенят від небезпеки, здатні для цього пожертвувати своїм життям. Пташенята добре починають літати на 2-ому місяці життя, у більших за розміром птахів до 4 місяців. Статева зрілість у гусеподібних приходить на 2-3 році життя.

Зменшення кількості у природі

Кількість гусеподібних у природі в наш час значно зменшується. Це пов'язане з тим, що відбуваються значні висушення боліт та мілких озер. Багато гусеподібних, серед них найбільше гуси та лебеді страждають під час перельотів від браконьєрства. Найчастіше це трапляється під час зупинок на харчування. Велика кількість качок перериває своє існування під час сезонів полювання. Через загрозу зараження пташиним грипом, кількість полювання на гусеподібних зменшена.

У Червоний список МСОП належить близько 50 видів рідкісних птахів цього ряду. Один з них в Україні — огар Tadorna ferruginea (Pallas, 1764). Охороною окремих видів зараз займається міжнародна організація «Ґрінпіс».

Посилання

• Види, поширені на території України