Надвірна

Надвірна
Герб Надвірної Прапор Надвірної
У центрі міста
Основні дані
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Надвірнянський район
Громада	Надвірнянська міська громада
Код КОАТУУ:	2624010100
Засноване	офіційна дата - 1589, перша згадка - 1578
Магдебурзьке право	1591
Статус міста	з 1591 року
Населення	▬ 22 504 (01.01.2022)
Площа	25.53 км²
Густота населення	883 осіб/км²
Поштові індекси	78400 — 78409
Телефонний код	+380-3475
Координати	48°37′49″ пн. ш. 24°34′45″ сх. д.
Висота над рівнем моря	427 м
Водойма	р. Бистриця Надвірнянська, р. Стримба
Назва мешканців	надвірня́нець, надвірня́нка, надвірня́нці
Міста-побратими	Пруднік  Польща, Крнов  Чехія
День міста	друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Надвірна
До обл./респ. центру
- залізницею	38 км
- автошляхами	36 км
Міська влада
Рада	Надвірнянська міська рада
Адреса	78405, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Івана Мазепи, 29
Міський голова	Зіновій Андрійович
Надвірна у Вікісховищі Карта Надвірна Надвірна

Надві́рна — місто в Україні, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області, резиденція Надвірнянської районної ради.

З середини XIV століття до 1772 року Надвірна була частиною Королівства Польського. У 1772 році Надвірна була приєднана до Габсбурзької монархії та залишалася частиною Королівства Галичини та Володимирії до 1918 року, поки не була утворена ЗУНР. У міжвоєнний період місто стало частиною Польської Республіки. Після вторгнення до Польщі 1939 року місто було приєднане до УРСР. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни місто знову увійшло до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром Надвірнянської міської громади.

Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості за двадцять миль (32 км) на північний схід від Карпатських гір. Основними експортними та сировинними ресурсами міста є сіль, нафта та нафтопродукти, а також ліс. Місто було популярним на початку XX століття як літній курорт із ресторанами та готелями.

Назва

Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування деякого двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км). Існувала інша фортифікаційна споруда — замок Краснодвір, руїни якого збереглися в міському парку. Швидше за все, це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.

Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, яка бере свій початок неподалік Надвірної (місто над Вороною).

Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою, виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським, збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.

Однак, автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:

	"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…"
— Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.

Географія

Місто розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.

На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.

Історія

Надвірну заснували магнати Куропатви, які мали великі маєтності в Руському воєводстві. Вперше згадане 1589р в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. Поселення зазнавало частих нападів татар.  У 1591р місто отримало магдебурзьке право, а 1601р їй надано локаційний привілей.  В 1599р Куропатви звели костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

На початку XVII ст. споруджено ратушу. Жителі міста брали участь в опришківському русі та Хмельниччині. У XVII – XVIII ст. Надвірна стала ремісничим і торгівельним центром. Найпопулярнішими тут були будівничі професії, розвивалися кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство, чумацтво.  Протягом 1745–87 років місто належала графу І. Цетнеру. У другій половині  XVIII ст. проживало понад 2,2 тис. осіб. Приблизно тоді ж почала формуватися єврейська громада. Після Першого поділу Польщі 1772 р. – у складі Австрії (від 1867р – Австро-Угорщина). Із закриттям у 1785р Манявського скиту церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрано та перевезено до Надвірної.

Від 1867р – повітовий центр Королівства Ґаліції і Лодомерії. У другій половині ХІХ ст. засновано підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, сірників, з нафтоперероблення та деревооброблення. 1880р мешкали 6552 особи, з яких 4182 (64%) були євреями; 1890р – відповідно 7227 і 3618 (50%).  У 1887р. Надвірна  перейшла у власність міського кредитного  закладу у Відні, у 1891–1918 роках нею володів австрійський цісар. У 1894р. прокладено залізницю. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. заснована нафтоперегонний завод, від якого веде історію підприємство «Нафтохімік Прикарпаття».

Під час Першої світової війни, з вересня 1914р до весни 1915р й  у червні–грудні 1916р – під контролем російських  військ. Від листопада 1918 – у складі ЗУНР. У травні 1919 у Надвірну увійшли польські війська. До 1939р. – повітовий центр Станіславівського воєводства Польщі. 1921 з 6062-х мешканців 2042 (34%) були євреями. У міжвоєнний період діяли осередки українських «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Пласт» та ін.

 Від 1939р – у складі УРСР. Від 1940р – райцентр Станіславівської  області. 1 липня 1941р. місто окупували румунські війська, яких наприкінці серпня 1941р змінили німецькі війська (контролювали Надвірну до 26 липня 1944р). Нацисти вбили 6,3 тис. надвірнянців. Жителі зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА.

Зараз у місті діють 4 ліцеїв, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат, сім дитячих садків, ПТУ №11, Прикарпатський військово-спортивний ліцей, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.

У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну.

Населення

Чисельність

У 1973 році в місто проживало 17,3 тис. жителів.

Станом на 2022 рік населення міста налічувало 22 504 осіб.

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	94,26%
росіяни	3,32%
поляки	0,25%
білоруси	0,24%
інші/не вказали	1,93%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Українська	19 593	95,02%
Російська	653	3,17%
Білоруська	19	0,09%
Румунська	9	0,04%
Польська	8	0,04%
Інші/Не вказали	338	1,64%
Разом	20 620	100%

Мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту

22 жовтня 2018 року рішенням Надвірнянської міської ради у Надвірній було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту.

Економіка

Пам'ятник 100-річчя надвірнянській нафті в м. Надвірна (місцева назва «Фантомас»)

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».

Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. Крім того, нафтопромисловий район має значні перспективи відкриття нових родовищ. Щоб не допустити падіння нафтовидобутку в період важкої економічної ситуації в Україні, у зв'язку з виснаженням нафтогазових родовищ та зменшення обсягів буріння колектив  НГВУ «Надвірнанафтогаз» застосував комплексування таких методів, як польові й сейсморозвідувальні роботи, вертикальне сейсмічне профілювання газо-геохімічні прогнози. За сприяння українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» закупили потужні американські перфоратори та бурові долота, які мають у три і більше разів вищі показники швидкості проходження. У 1997 р. підприємство у 4 рази збільшило сплату до бюджету податку з прибутку.

ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний, який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).

Культура

Релігія

УГКЦ

• 1991 року вірним УГКЦ було повернуто церкву Воздвиження Чесного Хреста

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії УГКЦ

Церква св. Володимира Великого ПЦУ

РКЦ

• 1991 року вірним РКЦ було повернуто Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який освятили 23 жовтня 1991. ПЦУ
• діє громада Церква святого Володимира Великого

Відомі особи

Народилися

• Білас Ростислав-Едмунд — полковник УГА, санітарний референт Державного секретаріату військових справ, керівник медичної служби УГА.
• Вахняк Євген Дмитрович — український хоровий диригент, педагог, композитор, народний артист України.
• Вихованець Ірина Ярославівна, більш відома як FIЇNKA — українська співачка та акторка. Популяризує гуцульську культуру.
• Ядвіга Волошинська (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік.
• Роман Гавриляк (1919—2018) — фізик, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Вояк дивізії «Галичина».
• Гальчук Любомир Богданович — український футболіст.
• Гонтюк Роман Володимирович — український дзюдоїст, заслужений майстер спорту України.
• Гринішак Олекса Матвійович — український театральний діяч, диригент, хорунжий УСС.
• Дем'янчук Василь Климентійович — український мовознавець.
• Дерев'янко Юрій Богданович — депутат Верховної Ради України, меценат.
• Луців Володимир Гаврилович — бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру.
• Мандичевський Іван Корнилович — адвокат, громадський діяч.
• отець Мандичевський Корнило — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту
• Николайчук Микола Іванович — український громадсько-культурний діяч, адвокат, фундатор читальні, футбольного клубу «Бескид», хору та Пласту.
• Паращук Юрій Степанович (1949—2018) — акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України.
• Сакель Манфред Іошуа — лікар-психіатр.
• Свищ Василь — купець, громадсько-політичний діяч, голова філії Спілки українських купців у Надвірній (з 1934), член товариства «Просвіта». У 1920-х роках— голова міської управи.
• Свідрук Марта Іванівна - учасниця повстанського руху, зв'язкова Михайла Дяченка.
• Свідрук Мирон Іванович - учасник повстанського руху, стрільлець СБ Солотвинського райпроводу ОУН.
• Свідрук Микола-«Завзятий» — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» ТВ-22 «Чорний ліс». Зрадник, ліквідований за це СБ ОУНР 22 червня 1946 року.
• Срібний Юрій Васильович — адміністративний сотник армії УНР, член товариства «Просвіта», засновник товариства «Сокіл» на Надвірнянщині.
• Ястребов Віктор Анатолійович  — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики.
• Марк Лівін – відомий український блогер та журналіст, письменник, музикант, лауреат літературної премії «Смолоскип».

Перебували

• Катря Гриневичева — українська письменниця.
• Любомир Т. Винник — швейцарський журналіст, письменник та художник українського походження.

Почесні громадяни

• Бандера Степан Андрійович
• Бобровський Петро Сидорович
• Боднарук Євген Миколайович
• Бунь Ростислав Адамович
• Веприк-Попович Євдокія Степанівна
• Гонтюк Роман Володимирович
• Гринішак Олекса Матвійович
• Ленкавський Степан
• Луців Володимир Гаврилович
• Орел Сергій Степанович
• Свідрук Мирон Іванович
• Свідрук Марта Іванівна
• Стецько Ярослава Йосипівна
• Шухевич Роман Осипович
• Яцура Ірина Василівна

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Пруднік	Польща	2000
Крнов	Чехія	2011

Світлини

• 
  Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна
  (фото 2009 року)

  

  Пам'ятник І.Франкові

• 
  Пам'ятник Т.Г.Шевченку
  (фото 2010 року)
• 
  Готель "Смарагд"
  (фото 2009 року)
• 
  Універмаг
  (фото 2009 року)
• 
  Надвірнянська міська рада
  (фото 2014 року)

Див. також

• Покуття
• Бойківщина
• Пнівський замок

Джерела та література

• Вортман . Надвірна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Nadwórna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 866. (пол.) — S. 866—868. (пол.)
• Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom 4. — 211 s. — 402 il. — S. 95—118. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

Посилання

• Надвірна і її замок / Замки та храми України [Архівовано 19 червня 2009 у Wayback Machine.]
• Вебсторінка Надвірнянського ПТУ № 11 [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Надвірнянський коледж [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
• http://nadvirnamr.gov.ua/ [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт міста Надвірна
• Надвірна — портал міста
• Надвірна — форум міста
• NadvirnaTV на Youtube [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Лариса Іроденко: «Позитивний канал про наш край» на Youtube [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.]