Прокуратура Європейського Союзу
англ. European Public Prosecutor's Office (EPPO) | |||
| |||
| Загальна інформація: | |||
| Тип: | прокуратура | ||
| Юрисдикція: |  Європейський Союз
| ||
| Дата заснування: | 2017 (законодавче заснування) 2020 (очікуваний початок роботи) | ||
| Структура: | |||
| Генеральний прокурор: |  Лаура Кодруца Кевеші
| ||
| Кількість тер. підрозділів: | 22 прокурори, делеговані до держав-учасниць | ||
| Штаб-квартира: | |||
| Адреса штаб-квартири: | місто Люксембург,  Люксембург
| ||
| Вебсайт: | |||
| [www.eppo.europa.eu www.eppo.europa.eu] | |||
| |||
Прокуратура Європейського Союзу (англ. European Public Prosecutor's Office / EPPO) — незалежний орган Європейського Союзу, який створено відповідно до Лісабонського договору і в якому братимуть участь 23 з 27 членів ЄС за процедурою посиленої співпраці (процедура, за якою принаймні дев'ять членів ЄС можуть установити власні механізми інтеграції та співпраці, в яких братимуть участь не всі члени ЄС).[1] Офіс органу розташовуватиметься в районі Кірхберг міста Люксембург, поряд з Європейським судом та Європейським аудиторським судом.[2][3] Очікується, що Прокуратура ЄС почне роботу восени 2020 року.[4]
Необхідність створення такого органу була викликана великими втратами бюджету ЄС через корупцію та нецільове використання. Щороку махінації з ПДВ завдають збитків на 50 млрд євро. В 2016 році було втрачено 4.2 євро дотацій Європейського Союзу витрачених не за призначенням.[5]
Першим Генеральним прокурором ЄС призначено Лауру Кевеші, колишню Генеральну прокурорку Румунії та колишню голову Антикорупційного управління Румунії, яка широко відома тим, що під її керівництвом прокуратура та антикорупційне управління успішно доводили до обвинувачувальних вироків справи щодо корупції в Румунії, в тому числі проти найвищих посадовців країни.[6]
Роль та структура[ред. | ред. код]
Роль Прокуратури ЄС полягатиме у розслідуванні та судовому переслідуванні шахрайства пов'язаного із бюджетом ЄС та інших злочинів проти фінансових інтересів ЄС, включаючи шахрайство щодо фондів ЄС на суму понад 10 000 євро та транскордонні випадки шахрайства з ПДВ, що завдають збитків на понад 10 мільйонів євро.
Раніше, лише національні органи влади могли розслідувати та переслідувати в судовому порядку ці злочини і не могли діяти поза межами своїх держав. Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству, Євроюст та Європол, аналогічно, не мали можливості діяти так, як зможе діяти прокуратура. Вони не можуть проводити судові переслідування, для цього вони мають передавати справи національним правоохоронним органам, що значно ускладнює боротьбу із транскордонними злочинами.[7]
Орган створено децентралізованим, його основу складатимуть прокурори в кожній державі-учасниці, делеговані Прокуратурою ЄС. В центральному офісі буде Генеральний прокурор ЄС із 20-ма європейськими прокурорами, а також технічний і слідчий персонал. Прокуратура ЄС може подавати запит на арешт підозрюваного, але це повинно бути підтверджено відповідним національним органом.[8][9]
Країни-учасниці[ред. | ред. код]
Інші країни ЄС, які не беруть участь.
| Європейський Союз |
 Це одна із статей, що входять до серії: |
|
|
|
Внутрішня політика
|
 |
Станом на січень 2020 року 22 члени ЄС погодилися брати участь в цьому проєкті.[10] Інші члени ЄС, окрім Данії, яка відмовилась входити до Простору свободи, безпеки і правосуддя[en], можуть вступити згодом.
Одразу після початку роботи Третього уряду Марка Рютте[11] Нідерланди 14 травня 2018 року офіційно попросили про приєднання до проєкту Прокуратури ЄС.[12][13] Їхнє прохання було затверджене Європейською комісією 1 серпня 2018 року.[14][15] Мальта попросила дозволу приєднатися 14 червня 2018 року[16] і їх участь була затверджена 7 серпня 2018 року.[17][18] У своєму виступі у квітні 2019 року Прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен заявив, що рекомендуватиме Парламенту Швеції приєднатися до Прокуратури ЄС.[19]
- Члени
.svg){kind=small}
- Інші члени ЄС, які не є учасниками і можуть приєднатись
- Відмовились від приєднання
Створення[ред. | ред. код]
Європейська комісія 17 липня 2013 року внесла пропозицію щодо створення Прокуратури ЄС, засновану на мандаті Лісабонської угоди на створення такого відомства.[20][21] Однак 7 лютого 2017 року Рада Європейського Союзу дійшла висновку, що стосовно запропонованого проєкту серед країн-членів нема консенсусу.[22] В результаті, 17 країн-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Люксембург, Німеччина, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія) 14 лютого 2017 року звернулися з проханням внести проєкт на розгляд Європейської ради. Після того, як 9 березня 2017 року Європейська рада не досягла згоди,[23] 16 країн-членів (попередні 17, окрім Австрії, Естонії та Латвії, але із Кіпром та Португалією) 3 квітня 2017 року повідомили Європейський парламент, Європейську раду та Європейську комісію, що вони все ж таки будуть створювати Прокуратуру ЄС за процедурою посиленої співпраці.[24] Це було зроблено відповідно до статті 86 Договору про функціонування Європейського Союзу, яка передбачає спрощену процедуру розширеного співробітництва, що не потребує дозволу Європейської Ради.
Держави-учасниці узгодили текст законопроєкту про створення Прокуратури ЄС 8 червня того ж року.[25] В цей момент до проєкту долучились Латвія та Естонія. Пропозиція була затверджена Європейським парламентом 5 жовтня 2017 року,[26] а 12 жовтня 2017 року проєкт отримав остаточне схвалення 20-ма державами-учасницями, до яких приєднались Австрія та Італія. Прокуратура ЄС не матиме повноважень розпочинати розслідування чи судове переслідування злочинів, поки Європейська комісія не дасть на це дозвіл.[27] Початково планувалось, щоб Прокуратура ЄС могла займатися також серйозними міжкордонними злочинами, такими як тероризм, але це не було погоджено.[28]
Законодавча основа[ред. | ред. код]
Створення Прокуратури ЄС було передбачене статтею 86 Договору про функціонування Європейського Союзу Лісабонської угоди. У статті зазначено наступне:
- Започаткування
- Рада Європейського Союзу за спеціальною законодавчою процедурою може створити Прокуратуру ЄС на базі Євроюсту.
- Це має бути зроблено одноголосно в Раді та за згодою Європейського парламенту.
- Якщо Рада не може досягти одностайності, група з щонайменше дев'яти країн-членів ЄС може направити проєкт на розгляд до Європейської ради.
- Ці держави-члени можуть також приступити до встановлення посиленої співпраці між собою, після повідомлення про це Європарламенту, Європейської ради та Єврокомісії.
- Функції
- Прокуратура, у взаємодії з Європолом, відповідатиме за розслідування, юридичне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності тих, хто пов'язаний із злочинами проти фінансових інтересів ЄС.
- Вона здійснюватиме цю функцію у відповідних національних судах.
- Положення про створення прокуратури має визначити правила, що регулюють виконання нею своїх обов'язків, включаючи правила щодо допустимості доказів.
- Європейська рада може внести зміни до договору після консультацій з Європейською комісією та отримання згоди Європарламенту, щоб розширити свої повноваження на тяжкі міжкордонні злочини.
Див. також[ред. | ред. код]
- European Public Prosecutor's Office
- Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству
- Лаура Кодруца Кевеші
- Європейський суд аудиторів
- Європейський суд (ЄС)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 20 EU nations back plan for EU prosecutor's office. Fox News Channel. 8 червня 2017. Архів оригіналу за 25 January 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ Brenton, Hannah (9 травня 2019). Europe's first public prosecutor to be housed in Kirchberg tower. luxtimes.lu (англ.). Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Tasch, Barbara (8 червня 2017). New European Public Prosecutor's Office to be based in Luxembourg. luxtimes.lu (англ.). Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ 20 країн ЄС заявили про створення Європейської прокуратури. Українська правда. 13 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ Губар, Олена (05 жовтня 2017). В Євросоюзі створюють Європейську прокуратуру. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ Наталія (26 грудня 2019). Прокурорка Європи: хто очолює боротьбу з корупцією в ЄС. Європейська правда. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
{{cite web}}:|first1=з пропущеним|last1=(довідка) - ↑ Joint Statement by Commissioners Oettinger and Jourová on the European Parliament's consent to establishing the European Public Prosecutor's Office(англ.)
- ↑ Judicial cooperation. European Commission - European Commission.
- ↑ Behr, Dr Nicolai (20 червня 2017). European Union introduces European Public Prosecutor's Office to fight crimes against the EU.
- ↑ 20 member states confirm the creation of an European Public Prosecutor's Office. Рада Європейського Союзу. 12 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Jeroen Segenhout (10 жовтня 2017). Nederland sluit zich aan bij Europees OM (Dutch) . Процитовано 21 жовтня 2017.(нід.)
- ↑ European Public Prosecutor's Office - update on the implementation. Рада Європейського Союзу. 30 травня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
- ↑ OUTCOME OF THE COUNCIL MEETING - 3622nd Council meeting - Justice and Home Affairs (PDF). Рада Європейського Союзу. 5 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- ↑ European Public Prosecutor's Office: The Netherlands becomes 21st country to join common efforts to protect EU budget against fraud. Європейська комісія. 1 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ COMMISSION DECISION (EU) 2018/1094 of 1 August 2018 confirming the participation of the Netherlands in the enhanced cooperation on the establishment of the European Public Prosecutor's Office.
- ↑ PRESS RELEASE BY THE MINISTRY FOR JUSTICE, CULTURE AND LOCAL GOVERNMENT: Malta joins the European Public Prosecutor's Office. 14 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ European Commission - Daily News. Європейська комісія. 7 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
- ↑ COMMISSION DECISION (EU) 2018/1103 of 7 August 2018 confirming the participation of Malta in the enhanced cooperation on the establishment of the European Public Prosecutor's Office. Офіційний вісник Європейського Союзу. 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- ↑ Speech by Prime Minister Stefan Lofven in European Parliament 3 april 2019. Уряд Швеції. 3 квітня 2019. Процитовано 11 травня 2019.
- ↑ Nielsen, Nikolaj (5 червня 2012). Brussels explores creation of 'EU public prosecutor'. EUobserver (англ.).
- ↑ European Commission - PRESS RELEASES - Press release - Protecting taxpayers’ money against fraud: Commission proposes European Public Prosecutor's Office and reinforces OLAF procedural guarantees. europa.eu.
- ↑ European Public Prosecutor's Office : Council takes first step towards a possible enhanced cooperation. Рада Європейського Союзу. 7 лютого 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Conclusions by the President of the European Council. Європейська рада. 9 березня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ European public prosecutor's office : 16 member states together to fight fraud against the EU budget. Рада Європейського Союзу. 3 квітня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ 20 member states agree on details on creating the European Public Prosecutor's office (EPPO) - Consilium. www.consilium.europa.eu (англ.). Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ Procedure file - 2013/0255(APP) - European Public Prosecutor's Office. Європейський парламент. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Council Regulation (EU) 2017/1939 of 12 October 2017 implementing enhanced cooperation on the establishment of the European Public Prosecutor's Office ('the EPPO'). Офіційний вісник Європейського Союзу. L 283/1. 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
- ↑ Legislative train schedule: European Public Prosecutor — сайт Європейського парламенту (англ.)
|
