Рей Бредбері
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Рей Бредбері | |
| англ. Ray Bradbury' | |
 Рей Бредбері, 1975 фото А.Лайта (Alan Light) |
|
| Ім'я при народженні: | Реймонд Дуґлас Бредбері / Raymond Douglas Bradbury |
|---|---|
| Дата народження: | 22 серпня 1920 |
| Місце народження: | Вокігана, Іллінойс, США |
| Національність: | американець |
| Громадянство: |  США |
| Рід діяльності: | письменник |
| Напрямок: | наукова фантастика |
| http://www.raybradbury.com/ | |
 |
Цій статті необхідно надати енциклопедичного стилю. |
Рей Ду́глас Бре́дбері (англ. Raymond (Ray) Douglas Bradbury; *22 серпня 1920, Вокігана, Іллінойс, США) — один із найвідоміших американських письменників, автор близько 800 літературних творів чи не всіх відомих жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п'єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв, лібрето опер і мюзиклів. У його творчості органічно поєднуються фантастика й реалізм, казка та достеменний факт, ностальгія за минулими літами й допитливий погляд у майбутнє, — і це надає кожному творові письменника своєрідного, неповторного звучання. І, мабуть, недарма критики і на батьківщині Бредбері, й поза нею з рідкісною одностайністю вважають його унікальним явищем в американській літературі.
Ще у дванадцять років, мешкаючи з батьками в тихому провінційному містечку Вокігані, штат Іллінойс, яке згодом буде змальоване не в одному творі письменника як незабутній Ґрінтаун (Зелене місто), майбутній «фантаст № 1» починає писати оповідання про далеку, загадкову планету Марс. Не згасає це попервах дитяче захоплення й надалі, після того, як батько в пошуках заробітку переїздить із сім'єю до Каліфорнії, і там, на околиці величезного Лос-Анджелеса, неподалік від уславлених голлівудських «фабрик мрій», юний Бредбері закінчує середню школу, але й тоді, не маючи змоги продовжити навчання й мусячи заробляти на життя продажем газет, він ні на день не полишає своїх літературних спроб. І водночас систематично відвідує бібліотеку, де жадібно всмоктує знання і стає в такий спосіб енциклопедично освіченою людиною (сам письменник напівжартома називає себе «бібліотечним випускником»).
Наполеглива праця зрештою дає свої наслідки: на початку 40-х років поодинокі оповідання Бредбері починають з'являтися друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у «престижних» виданнях, і в 1947 р. виходить перша збірка «Темний карнавал», яка, проте, не приносить авторові ні успіху, ні статків. Справжній успіх приходить до Бредбері через три роки, коли з'являються «Марсіанські хроніки», цей, за його висловом, «негаданий роман», скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, авторового однофамільця Волтера Бредбері (це йому письменник згодом присвятив «Кульбабове вино»). Звісно, назвати «Марсіанські хроніки» романом чи повістю можна лише умовно — строго кажучи, це все-таки розлогий цикл оповідань.
Ім'я Бредбері стає відомим, і ось уже одна за одною виходять його нові книжки оповідань: «Ілюстрована людина» (1951), «Золоті яблука сонця» (1953), «Жовтневий край» (1956), «Ліки від меланхолії» (1959), «Машини радості» (1964), «Про тіло електричне я співаю» (1969), «Далеко за північ» (1976). А між ними, ще в 50-х роках, з'являються і твори «великої прози», що принесли авторові світове визнання: фантастична антиутопія «451° за Фаренгейтом» і автобіографічна повість «Кульбабове вино».
І в цих, і в інших порівняно ранніх творах Бредбері незмінно присутня тема, що червоною ниткою проходить крізь усю його творчість,- гуманістична тема боротьби Добра із Злом, Світла з Мороком. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції повісті «451° за Фаренгейтом». Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті «Щось лихе до нас іде» (1962), а в новому романі «Смерть — діло самотнє» (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію «Кульбабового вина».
Письменника глибоко тривожить машинізація і породжене нею дедалі більше поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсису, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. «Я передаю людям свою любов до життя,— сказав Бредбері в одному з недавніх інтерв'ю. — Я навчаю їх бути свідомими — ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття». Таке творче кредо видатного письменника-гуманіста.
[ред.] Твори
- 451° за Фаренгейтом (Fahrenheit 451, 1953) (укр. переклад Є.Крижевича, 1985)
- Бетономішалка
- Були вони смагляві й золотоокі
- Винятково досконале вбивство
- Гра в котика-мишки
- Друг Ніколаса Ніклбі - Мій Друг
- Іржа
- Калейдоскоп
- Кульбабове вино (Dandelion Wine, 1957) (укр. переклад В.Митрофанова, 1988)
- Марсіанські хроніки (The Martian Chronicles, 1950) (укр. переклад О.Тереха, 1988)
- Одної неминущої весни
- Папуга, який знав татуся
- Призначена година
- Про блукання вічні й про Землю (укр. переклад Євгена Крижевича, Київ, "Веселка", 1985)
- Прощавай, літо!
- Розмова за пільговим тарифом (Night Call, 1949) (укр. переклад Б.Салика, Київ, Молодь, 1983)
- Смерть – діло самотнє (Death Is a Lonely Business, 1985) (укр. переклад В.Митрофанова, 1988)
- Суничне віконце
- У сріблястій місячній імлі (у "Марсіанських хроніках" це оповідання називається "Червень 2001. "Не плеснуть весла в синій тиші!.."") (укр. переклад Лариси Боженко, Київ, "Веселка", 1986)
- Усмішка
[ред.] Джерела і посилання
- Офіційний сайт письменника
- Р. Бредбері. Марсіанські хроніки. К.: Дніпро, 1988. 592 с. - С.: 588-589.
