Республіка Комі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Комі
Республика Коми
Коми Республика
KomiFlag.svg KomiRepublicCoatofArms.gif
Прапор Республіки Комі Герб Республіки Комі
Республіка Комі на карті Росії
Республіка Комі на карті Росії
Столиця Сиктивкар
Площа

- Усього
- % водн. пов.

13-а

415 900 км²
0,3

Населення

- Усього
- Густота

54-а

872175[1] (2014)
2,1 особи/км²

Федеральний округ Північно-Західний
Економічний район Північний
Автомобільний код 11
Державна мова російська, комі
Часовий пояс MSK (UTC+4)
Komi03.png

Респу́бліка Ко́мі, Зиря́нщина[2] (рос. Респу́блика Ко́ми; комі Коми Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Столиця — місто Сиктивкар.

Межує з Ненецьким автономним округом (північ, північний схід), Ямало-Ненецьким автономним округом (північний схід, схід), Ханти-Мансійським автономним округом (південний схід, південь), Свердловською областю (південь), Пермським краєм (південь), Кіровською областю (південь, південний захід, захід), Архангельською областю (північний захід, північ).

Утворена 22 серпня 1921.

Географія[ред.ред. код]

Республіка розташована на захід від Уральських гір, на північному заході Західно-Сибірської рівнини та крайньому північному сході Європейської частини Російської Федерації в межах Печорської й Мезенсько-Вичегодської низин Середнього й Південного Тімана, західних схилів Уральських гір (Північний, Приполярний і Полярний Урал).

Територія республіки простягається від Північних Увалів на півдні до Пай-Хою на північному сході (між 59°12' і 68°25' північної широти), від Пінего-Мезенського межиріччя на заході до вододілу басейнів рік Печори й Обі, що проходить по Уральському хребту на сході (між 45°25' і 66°10' східної довготи).

Ліси займаить більше 70 % території, болота — близько 15 %.

На Північному Уралі 32 800 км² покриті незайманими лісами. Унікальна територія — Печоро-Іличський заповідник. Таких незайманих лісів, що не піддавалися впливу людської діяльності й техногенному впливу, у Європі вже не збереглося. В 1985 році заповідник був включений у список біосферних. Через десять років, за рішенням ЮНЕСКО, Печоро-Іличський заповідник з охоронною й буферною зонами й національний парк «Югид Ва», об'єднані під загальною назвою «Незаймані ліси Комі», були внесені в перелік об'єктів Всесвітньої культурної і природної спадщини.

Ріки[ред.ред. код]

Основні ріки:

Озера[ред.ред. код]

Великі озера:

Корисні копалини[ред.ред. код]

На території республіки видобувають вугілля, нафту, природний газ, золото і алмази.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат на більшій частині території помірно континентальний з тривалою, досить суворою зимою і коротким, порівняно теплим літом. Середня температура січня −17 °C на південному заході, до −20 °C на північному сході, липня відповідно від +15 °C до +11 °C. Опадів від 700 до 1500 мм (у горах) на рік.

Природа[ред.ред. код]

Велика частина території Комі розташована у зоні тайги. Ґрунти переважно підзолистого типу. Ліси займають близько 70 % території, переважає ялина, сосна, зустрічаються кедр, ялиця, модрина. До півночі від полярного кола тайга змінюється лісотундрою з ялиново-березовим рідколіссям, верховими болотами і тундрою з різнотравно-осоковими й єрниково-вербно-моховими асоціаціями на ґрунтах тундрового типу.

У Комі збереглися: ведмідь бурий, лось, куниця лісова, лисиця руда, песець, вивірка лісова, заєць білий. З птахів — тетерев, глухар, качка, рябчик, біла куріпка (на півночі) тощо.

Населення[ред.ред. код]

  • Населення: 1 018 674 (2002)
    • Міське: 766 587 (75,3 %)
    • Сільське: 252 087 (24,7 %)
    • Чоловіки: 488 316 (47,9 %)
    • Жінки: 530 358 (52,1 %)
  • Жінок на 1000 чоловіків: 1086
  • Середній вік: 34,5 років
    • Міського населення: 33,7 років
    • Сільського населення: 36,8 років
    • Чоловіків: 32,3 років
    • Жінок: 36,8 років
  • Число приватних домогосподарств: 381 626 (з 992 612 людин)
    • Міських: 289 854 (з 749 329 людин)
    • Сільських: 91 772 (з 243 283 людин)
  • Статистика охорони здоров'я (2005):
    • Народжень: 10 975 (коефіцієнт народжуваності 11,1)
    • Смертей: 15 074 (коефіцієнт смертності 15,2)

Етнічний склад населення:

перепис 1926 перепис 1939 перепис 1959 перепис 1970 перепис 1979 перепис 1989 перепис 2002
Комі 191 245 (92,2 %) 231 301 (72,5 %) 245 074 (30,4 %) 276 178 (28,6 %) 280 798 (25,3 %) 291 542 (23,3 %) 256 464 (25,2 %)
Росіяни 13 731 (6,6 %) 70 226 (22,0 %) 389 995 (48,4 %) 512 203 (53,1 %) 629 523 (56,7 %) 721 780 (57,7 %) 607 021 (59,6 %)
Українці 34 (0,0 %) 6010 (1,9 %) 80 132 (9,9 %) 82 955 (8,6 %) 94 154 (8,5 %) 104 170 (8,3 %) 62 115 (6,1 %)
Білоруси 11 (0,0 %) 3323 (1,0 %) 22 339 (2,8 %) 24 706 (3,1 %) 24 763 (2,2 %) 26 730 (2,1 %) 15 212 (1,5 %)
Татари 32 (0,0 %) 709 (0,2 %) 8459 (1,0 %) 11 906 (1,5 %) 17 836 (1,6 %) 25 980 (2,1 %) 15 680 (1,5 %)
Німці 15 (0,0 %) 2617 (0,8 %) 19 805 (2,5 %) 14 647 (1,8 %) 13 339 (1,2 %) 12 866 (1,0 %) 9246 (0,9 %)
Інші 2246 (1,1 %) 4810 (1,5 %) 40 395 (5,0 %) 42 207 (4,4 %) 49 948 (4,5 %) 67 779 (5,4 %) 52 936 (5,2 %)

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Сиктивкар 229,2 Мікунь 11,1
Ухта 103,5 Вильгорт 10,2 (2003)
Воркута 76,6 Жешарт 9,6
Печора 46,9 Ярега 8,5
Усінськ 44,4 Краснозатонський 8,3
Інта 36,2 Троїцько-Печорськ 8,3
Сосногірськ 28,7 Візінга 7,1 (2003)
Воргашор 19,5 Водний 6,6
Ємва 15,1 Об'ячево 5,8 (2003)
Сєвєрний 14,1 Усть-Кулом 5,5 (2003)
Вуктил 13,4 Усогорськ 5,3
Нижній Одес 11,4 Усть-Цільма 5,1 (2003)

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Провідні галузі промисловості: паливна (вугільна, нафтова і газова), лісова, деревообробна (ділова деревина, клейова фанера, пиломатеріали), меблева і целюлозно-паперова (понад 1/7 російського виробництва паперу). Розвинуте виробництво будматеріалів, машинобудування і металообробка (лісозаготівельна техніка, устаткування для вуглевидобутку), харчова і легка (близько 1/2 російських нетканих матеріалів, швейні вироби, взуття, замша) промисловість. Видобуток кам'яного вугілля (Печорський вугільний басейн), нафти (ВО «Комінафта»; Тімано-Печорський нафтогазоносний басейн) і газу (найбільше родовище — Вуктильське), золота, марганцевих і титанових руд, п'єзооптичної сировини (п'єзокварц, оптичний флюорит), виробних і кольорових каменів (агат, нефрит).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство має осередковий характер. Провідна галузь — тваринництво, переважно м'ясомолочне скотарство, у приміських зонах — свинарство і птахівництво. Розводять також коней, овець. У північних районах — оленярство, хутровий промисел.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]