Республіка Комі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Комі
Республика Коми
Коми Республика
KomiFlag.svg Coat of Arms of the Komi Republic.svg
Прапор Республіки Комі Герб Республіки Комі
Республіка Комі на карті Росії
Республіка Комі на карті Росії
Столиця Сиктивкар
Площа

- Усього
- % водн. пов.

13-а

415 900 км²
0,3

Населення

- Усього
- Густота

54-а

872175[1] (2014)
2,1 особи/км²

Федеральний округ Північно-Західний
Економічний район Північний
Автомобільний код 11
Державна мова російська, комі
Часовий пояс MSK (UTC+4)
Komi03.png

Респу́бліка Ко́мі, Зиря́нщина[2] (рос. Респу́блика Ко́ми; комі: Коми Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Столиця — місто Сиктивкар.

Межує з Ненецьким автономним округом (північ, північний схід), Ямало-Ненецьким автономним округом (північний схід, схід), Ханти-Мансійським автономним округом (південний схід, південь), Свердловською областю (південь), Пермським краєм (південь), Кіровською областю (південь, південний захід, захід), Архангельською областю (північний захід, північ).

Утворена 22 серпня 1921.

Географія[ред.ред. код]

Республіка розташована на захід від Уральських гір, на північному заході Західно-Сибірської рівнини та крайньому північному сході Європейської частини Російської Федерації в межах Печорської й Мезенсько-Вичегодської низин Середнього й Південного Тімана, західних схилів Уральських гір (Північний, Приполярний і Полярний Урал).

Територія республіки простягається від Північних Увалів на півдні до Пай-Хою на північному сході (між 59°12' і 68°25' північної широти), від Пінего-Мезенського межиріччя на заході до вододілу басейнів рік Печори й Обі, що проходить по Уральському хребту на сході (між 45°25' і 66°10' східної довготи).

Ліси займаить більше 70 % території, болота — близько 15 %.

На Північному Уралі 32 800 км² покриті незайманими лісами. Унікальна територія — Печоро-Іличський заповідник. Таких незайманих лісів, що не піддавалися впливу людської діяльності й техногенному впливу, у Європі вже не збереглося. В 1985 році заповідник був включений у список біосферних. Через десять років, за рішенням ЮНЕСКО, Печоро-Іличський заповідник з охоронною й буферною зонами й національний парк «Югид Ва», об'єднані під загальною назвою «Незаймані ліси Комі», були внесені в перелік об'єктів Всесвітньої культурної і природної спадщини.

Ріки[ред.ред. код]

Основні ріки:

Озера[ред.ред. код]

Великі озера:

Корисні копалини[ред.ред. код]

На території республіки видобувають вугілля, нафту, природний газ, золото і алмази.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат на більшій частині території помірно континентальний з тривалою, досить суворою зимою і коротким, порівняно теплим літом. Середня температура січня −17 °C на південному заході, до −20 °C на північному сході, липня відповідно від +15 °C до +11 °C. Опадів від 700 до 1500 мм (у горах) на рік.

Природа[ред.ред. код]

Велика частина території Комі розташована у зоні тайги. Ґрунти переважно підзолистого типу. Ліси займають близько 70 % території, переважає ялина, сосна, зустрічаються кедр, ялиця, модрина. До півночі від полярного кола тайга змінюється лісотундрою з ялиново-березовим рідколіссям, верховими болотами і тундрою з різнотравно-осоковими й єрниково-вербно-моховими асоціаціями на ґрунтах тундрового типу.

У Комі збереглися: ведмідь бурий, лось, куниця лісова, лисиця руда, песець, вивірка лісова, заєць білий. З птахів — тетерев, глухар, качка, рябчик, біла куріпка (на півночі) тощо.

Населення[ред.ред. код]

  • Населення: 1 018 674 (2002)
    • Міське: 766 587 (75,3 %)
    • Сільське: 252 087 (24,7 %)
    • Чоловіки: 488 316 (47,9 %)
    • Жінки: 530 358 (52,1 %)
  • Жінок на 1000 чоловіків: 1086
  • Середній вік: 34,5 років
    • Міського населення: 33,7 років
    • Сільського населення: 36,8 років
    • Чоловіків: 32,3 років
    • Жінок: 36,8 років
  • Число приватних домогосподарств: 381 626 (з 992 612 людин)
    • Міських: 289 854 (з 749 329 людин)
    • Сільських: 91 772 (з 243 283 людин)
  • Статистика охорони здоров'я (2005):
    • Народжень: 10 975 (коефіцієнт народжуваності 11,1)
    • Смертей: 15 074 (коефіцієнт смертності 15,2)

Етнічний склад населення:

перепис 1926 перепис 1939 перепис 1959 перепис 1970 перепис 1979 перепис 1989 перепис 2002
Комі 191 245 (92,2 %) 231 301 (72,5 %) 245 074 (30,4 %) 276 178 (28,6 %) 280 798 (25,3 %) 291 542 (23,3 %) 256 464 (25,2 %)
Росіяни 13 731 (6,6 %) 70 226 (22,0 %) 389 995 (48,4 %) 512 203 (53,1 %) 629 523 (56,7 %) 721 780 (57,7 %) 607 021 (59,6 %)
Українці 34 (0,0 %) 6010 (1,9 %) 80 132 (9,9 %) 82 955 (8,6 %) 94 154 (8,5 %) 104 170 (8,3 %) 62 115 (6,1 %)
Білоруси 11 (0,0 %) 3323 (1,0 %) 22 339 (2,8 %) 24 706 (3,1 %) 24 763 (2,2 %) 26 730 (2,1 %) 15 212 (1,5 %)
Татари 32 (0,0 %) 709 (0,2 %) 8459 (1,0 %) 11 906 (1,5 %) 17 836 (1,6 %) 25 980 (2,1 %) 15 680 (1,5 %)
Німці 15 (0,0 %) 2617 (0,8 %) 19 805 (2,5 %) 14 647 (1,8 %) 13 339 (1,2 %) 12 866 (1,0 %) 9246 (0,9 %)
Інші 2246 (1,1 %) 4810 (1,5 %) 40 395 (5,0 %) 42 207 (4,4 %) 49 948 (4,5 %) 67 779 (5,4 %) 52 936 (5,2 %)

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Сиктивкар 229,2 Мікунь 11,1
Ухта 103,5 Вильгорт 10,2 (2003)
Воркута 76,6 Жешарт 9,6
Печора 46,9 Ярега 8,5
Усінськ 44,4 Краснозатонський 8,3
Інта 36,2 Троїцько-Печорськ 8,3
Сосногірськ 28,7 Візінга 7,1 (2003)
Воргашор 19,5 Водний 6,6
Ємва 15,1 Об'ячево 5,8 (2003)
Сєвєрний 14,1 Усть-Кулом 5,5 (2003)
Вуктил 13,4 Усогорськ 5,3
Нижній Одес 11,4 Усть-Цільма 5,1 (2003)

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Провідні галузі промисловості: паливна (вугільна, нафтова і газова), лісова, деревообробна (ділова деревина, клейова фанера, пиломатеріали), меблева і целюлозно-паперова (понад 1/7 російського виробництва паперу). Розвинуте виробництво будматеріалів, машинобудування і металообробка (лісозаготівельна техніка, устаткування для вуглевидобутку), харчова і легка (близько 1/2 російських нетканих матеріалів, швейні вироби, взуття, замша) промисловість. Видобуток кам'яного вугілля (Печорський вугільний басейн), нафти (ВО «Комінафта»; Тімано-Печорський нафтогазоносний басейн) і газу (найбільше родовище — Вуктильське), золота, марганцевих і титанових руд, п'єзооптичної сировини (п'єзокварц, оптичний флюорит), виробних і кольорових каменів (агат, нефрит).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільське господарство має осередковий характер. Провідна галузь — тваринництво, переважно м'ясомолочне скотарство, у приміських зонах — свинарство і птахівництво. Розводять також коней, овець. У північних районах — оленярство, хутровий промисел.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]