Інноваційна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка
GDP PPP Per Capita IMF 2008.png
Загальні поняття

Мікроекономіка ·  Макроекономіка
Історія економічної думки
Методологія ·  Гетеродоксальні підходи

Галузі та підгалузі

Поведінкова ·  Культурна ·  Еволюційна
Економічне зростання ·  Історія
Міжнародна ·  Економічні системи
 ·  Фінанси
Державна ·  Здоров'я ·  Праці ·  Управління
Бізнес · Інформаційна · Теорія ігор
 ·  Право
 ·  Корисні копалини
 ·  Екологічна
Урбаністична ·  Сільське господарство ·  Регіональна
Економічна географія

Методи

Математичні ·  Економетрика
Експериментальна ·  Статистика

Portal.svg Бізнес-економічний портал

Інноваційна економіка - тип економіки, заснованої на потоці інновацій, на постійному технологічному вдосконаленні, на виробництві та експорті високотехнологічної продукції з дуже високою додатковою вартістю і самих технологій. Передбачається, що при цьому в основному прибуток створює інтелект новаторів і вчених, інформаційна сфера, а не матеріальне виробництво (індустріальна економіка) і не концентрація фінансів (капіталу).

Сутність[ред. | ред. код]

Економіка інновацій базується на двох фундаментальних принципах: основна мета економічної політики полягає в тому, щоб стимулювати більшу продуктивність завдяки інноваціям, і що ринки, що спираються тільки на ресурси та цінові сигнали, не завжди будуть настільки ж ефективними, щоб сприяти підвищенню продуктивності та економічному зростанню.

Інноваційна економіка

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Джозеф Шумпетер був одним з перших і найважливіших вчених, який розглядав питання про інновації в галузі економіки.[1]  На відміну від його сучасника Джона Мейнарда Кейнса, Шумпетер стверджував, що розвиваючі інститути, підприємці та технологічні зміни лежали в основі економічного зростання. Він стверджував, що "капіталізм можна розуміти лише як еволюційний процес постійних інновацій та" творчого руйнування "..[2][3][прояснити]

Інноваційна економіка спробувала відповісти на основні питання в загадці загального фактору зростання продуктивності праці. Постійний ріст виробництва більше не можна пояснити лише збільшенням ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, як це розуміють в процесі індустріалізації. Отже, інноваційна економіка орієнтована на теорію економічної творчості, яка вплине на теорію прийняття рішень фірмою та організацією.  Таким чином, він розширює шумпетерівські аналізи нової технологічної системи шляхом включення нових ідей інформаційно-комунікаційних технологій у світову економіку.  [4]

Дійсно, в останнє десятиліття з'явилася нова теорія та розповідь про економічне зростання, орієнтоване на інновації. Економіка інновацій виникає на основі інших шкіл економічної думки, включаючи нову інституційну економіку, нову теорію росту, теорію ендогенного зростання, еволюційну економіку, економіку нео-шумпетера. Це забезпечує економічну основу, яка пояснює і допомагає підтримувати зростання в сучасній економіці знань.

Провідні теоретики інноваційної економіки включають як формальних економістів, так і теоретиків управління, фахівців з технологічної політики та ін. До них відносяться Пол Ромер, Ельханан Довідман, У. Брайан Артур, Роберт Акстел, Річард Р. Нельсон, Річард Ліпсі, Майкл Портер, Крістофер Фріман.

Теорія[ред. | ред. код]

Інноваційні економісти вважають, що в першу чергу стимулом економічного зростання в сучасній економіці, заснованої на знаннях, є не капітал накопичення, як це стверджує неокласицизм, а інноваційний потенціал, викликаний комбінацією активних знань і технологічних екстерналій. Економічне зростання в інноваційній економіці є кінцевим продуктом пізнання; режими і правила, що дозволяють для підприємництва та інновацій (наприклад, НДДКР, витрати, дозволів, ліцензій); технологічні зовнішні ефекти та екстерналій між співпрацюючими фірмами; інноваційних систем, створення інноваційних середовищ (тобто кластерів, агломерацій, мегаполісів).[5]

В 1970 році економіст Мілтон Фрідман сказав в Нью-Йорк Таймс , що бізнес-єдина мета, щоб генерувати прибуток для своїх акціонерів, а компанії, які переслідують інші місії будуть менш конкурентоспроможними, що призводить до зменшення вигоддля власників, співробітників і суспільства.[6] Проте дані за останні кілька десятиліть показують, що, хоча прибуток має значення, хороші фірми постачають набагато більше, зокрема, впровадження інновацій на ринок. Це сприяє економічному зростанню, зайнятості, прибутку та іншим загальносоціальним благам. Бізнес-школи професор Девід Алстром стверджує: "головна мета бізнесу полягає в розробці нових та інноваційних товарів і послуг, які генерують економічне зростання, забезпечуючи переваги для суспільства".[7]

Незважаючи на відмінності в економічній думці, обидві точки зору базуються на одних і тих же базових передумовах: основа економічного зростання є оптимізація використання факторів і мірилом успіху є те, наскільки добре коефіцієнт використання оптимізований. Незалежно від факторів, вона тим не менш призводить до того ж ситуації особливу обдарованість, різні відносні ціни, і виробничі процеси. Так що поки, крім відмінностей у теоретичних концепціях, інноваційна економіка може знайти благодатний грунт у панівної економічної теорії, а не залишатися в діаметральні розбіжності.

Докази[ред. | ред. код]

Емпіричні дані по всьому світу вказує на позитивний зв'язок між технологічними інноваціями та економічними показниками. Інноваційний потенціал пояснює більшу частину ВВП зростання в Індії і Китаї між 1981-2004, але особливо в 1990-і роки. Їх розвиток Національної інноваційної системи за рахунок значних інвестицій в R&D витрат і персоналу, патентів і високотехнологічних/послуги експорту зміцнення їх інноваційного потенціалу. Зв'язавши науковий сектор з бізнес - сектором, створення стимулів для інноваційної діяльності, а також вирівнювання імпорту технологій і корінних НДДКР зусиль, в обох країнах спостерігається швидкий економічний ріст в останні десятиліття.[8] Крім того, Рада по міжнародним відносинам заявили, що з кінця 1970-х років США завоювала непропорційно велику частку світових багатств через свої агресивні прагнення технологічних змін, демонструючи, що технологічні інновації є центральним каталізатором стійких економічних показникій.[9] Практика показує, що інновації сприяють стійкому економічному зростанню і зростанню доходів на душу населення.

Базові принципи, ознаки та індикатори інноваційної економіки[ред. | ред. код]

Інноваційна економіка характеризується наступними базовими принципами, ознаками і індикаторами[10]:

  • Високий індекс економічної свободи 
  • Високий рівень розвитку освіти і науки
  • 4-6-е технологічні уклади економіки 
  • Висока і конкурентоспроможна якість життя 
  • Високі вартість і якість людського капіталу в його широкому визначенні 
  • Висока конкурентоспроможність економіки 
  • Висока частка інноваційних підприємств (понад 60-80%) і інноваційної продукції заміщення капіталів 
  • Конкуренція і високий попит на інновації
  • Надмірність інновацій і, як наслідок, забезпечення ефективності частини з них за рахунок конкуренції
  • Ініціація нових ринків
  • Принцип різноманітності ринків 
  • Розвинена індустрія знань і їх високий експорт.

Приклади[ред. | ред. код]

Інфраструктура інноваційної економіки[ред. | ред. код]

Для розвитку інноваційної економіки і стимулювання процесу формування нових ринків необхідно створювати особливу інноваційну інфраструктуру та інститути підтримки інноваційного процесу [11]:

1.Розвиток конкуренції з метою формування попиту і пропозиції інновацій та їх надмірності. 
2. Створення ефективних наукомістких виробництв, секторів і галузей. 
3.Формування процесів дифузії технологій до їх споживачам.
4. Модернізація економіки та інфраструктури.
5. Модернізація і підвищення ефективності людського капіталу в напрямку підвищення його креативності та інноваційності.
6.  Незалежна експертиза дослідних проектів, напрямків досліджень, а також наукових і інженерних колективів. 
7. Законодавство, що регулюють відносини в сфері інноваційної економіки. 
. Форсайт-центри, Форсайт-проекти, створення дорожніх карт, які дозволяють знизити ризики впровадження нових продуктів і координувати зусилля колективів-розробників. 
9. Різноманітні експертні та наукові прогнозні організації, спільноти і мережі, що дозволяють формувати бачення майбутнього.
10.  Спеціалізовані освітні центри (наприклад, Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет), інститути та школи, що дозволяють готувати не тільки вчених і інженерів, а й підприємців, здатних до просування інноваційних проектів. 
11. Центри комерціалізації технологій і розробок.

Див.також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. See Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung (1911), Business Cycles (1939) and the most famous Capitalism, Socialism and Democracy (1942).
  2. Christopher Freeman (2009) «Schumpeter's Business Cycles and Techno-economic Paradigms», in Wolfgang Drechsler, Erik Reinert and Rainer Kattel (Eds.
  3. Schumpeter, J. A. (1943). Capitalism, Socialism, and Democracy (вид. 6th). Routledge. с. 81–84. 
  4. Antonelli, C. (2003). The Economics of Innovation, New Technologies, and Structural Change. London: Routledge. ISBN 0415406439. 
  5. Johnson, Björn (2008-10-01). Cities, systems of innovation and economic development. Innovation 10 (2-3). с. 146–155. ISSN 1447-9338. doi:10.5172/impp.453.10.2-3.146. Процитовано 2017-07-06. 
  6. Friedman, M. (September 13, 1970). A Friedman doctrine—; The Social Responsibility Of Business Is to Increase Its Profits. New York Times Magazine. 
  7. Ahlstrom, David. Innovation and Growth: How Business Contributes to Society.. Academy of Management Perspectives 24 (3). с. 11–24. doi:10.5465/amp.2010.52842948. 
  8. Fornahl, Dirk; Broekel, Tom; Boschma, Ron (2011-06-01). What drives patent performance of German biotech firms? The impact of R&D subsidies, knowledge networks and their location. Papers in Regional Science (en) 90 (2). с. 395–418. ISSN 1435-5957. doi:10.1111/j.1435-5957.2011.00361.x. Процитовано 2017-07-06. 
  9. Steil, B.; Victor, D. G.; Nelson, R. R. (2002). Technological Innovation and Economics Performance. A Council of Foreign Relations Book. Princeton University Press. 
  10. Источники книг. Википедия (ru). Процитовано 2017-07-06. 
  11. Голиченко О.Г.: Проблемы и факторы развития науки и инноваций в России. emag.iis.ru. Процитовано 2017-07-06. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Economics of innovation [1]
  • Як залучити кошти в інноваційну економіку? [2]