Перейти до вмісту

Ступка Богдан Сильвестрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Богдан Ступка)
Богдан Сильвестрович Ступка
Ім'я при народженніСтупка Богдан Сильвестрович
Народився27 серпня 1941(1941-08-27)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Куликів, Галичина
Помер22 липня 2012(2012-07-22)[3][2] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна
  • рак кістокd і серцева недостатність Редагувати інформацію у Вікіданих
  • ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
    Національністьукраїнець
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Україна Україна
    РелігіяГреко-католик
    Діяльністьактор кіно та театру
    Alma materЛДУ імені Івана Франка (1965) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
    ВчителіГай Олександр Дмитрович Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЗакладКиївський академічний драматичний театр на Подолі, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльності1961—2012
    ДружинаСтупка Лариса Семенівна
    ДітиСтупка Остап Богданович
    Батьки
    Марія Григорівна Ступкаd Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЧленствоСК СРСР, Українське театральне товариство, Національна спілка кінематографістів України, Європейська кіноакадемія і Національна академія мистецтв України Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbID 0836273
    Нагороди та премії
    Герой України (орден Держави)
    Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
    Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
    Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
    Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
    Орден «За заслуги» І ступеня
    Орден «За заслуги» І ступеня
    Орден «За заслуги» ІІ ступеня
    Орден «За заслуги» ІІ ступеня
    Почесна відзнака Президента України
    Почесна відзнака Президента України
    Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
    Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
    Орден Пошани
    Орден Пошани
    Орден Дружби
    Орден Дружби
    Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
    Державна премія України імені Олександра Довженка
    Державна премія України імені Олександра Довженка
    Державна премія СРСР — 1980Народний артист СРСР— 1991

    CMNS: Богдан Сильвестрович Ступка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
    Q: Висловлювання у Вікіцитатах

    Богда́н Сильве́стрович Сту́пка (27 серпня 1941, смт Куликів, Львівська область, Українська РСР, СРСР — 22 липня 2012, м. Київ, Україна) — радянський та український актор театру і кіно, лавреат Шевченківської премії (1993), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), міністр культури і мистецтв України (1999 - 2001), Герой України (2011). Кавалер ордена Князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (2006, 2010), ордена «За заслуги» I, II ступеня, ордена «За заслуги перед Польщею». Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка та Державної премії СРСР. Почесний громадянин Києва. Засновник акторської династії, в якій син Остап та онук Дмитро продовжили його справу.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]
    Богдан Ступка в останні роки життя

    Народився 27 серпня 1941 року в смт. Куликів (тепер Львівський район на Львівщині), яке тоді перебувало під німецькою окупацією і входило до складу дистрикту Галичина Генерал-губернаторства. У 1948 році сім'я переїхала до Львова.

    До сцени його привчили родичі: батько Сильвестр Дмитрович співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером. За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського та Сергія Лемешева.

    Проте, як згадує Ступка, вперше бажання виступати з великої сцени з'явилось в нього не в театрі, а під час новорічного концерту в школі, де він в 10 років зіграв Діда Мороза. Актор зізнався, що від тої миті в нього залишились теплі почуття. «Напевно, сподобалось лицедіяти», — пригадує Ступка. [джерело?] В 14 років дебютував на сцені в п'єсі «Дні Турбіних» — брав участь в масовці, куди Богдана прилаштував батько.

    Батько Богдана, Сильвестр Дмитрович, присвятив життя сцені, через що багато хворів, в той час, як заробляв лише 80 рублів, на які мала якось жити вся родина Ступок.

    Богдан Ступка був одружений з Ларисою Ступкою, випускницею Бакинського хореографічного училища. Син Остап та онук Дмитро також обрали акторську професію.

    Освіта і кар'єра

    [ред. | ред. код]

    Вступив до 37-ї школи міста Львова, тоді у СШ № 4 (тепер Львівська лінгвістична гімназія), а з восьмого класу і до випуску вчився у 28-й середній школі. Богдан хотів вступити на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка[4], але іспити склав невдало. Потому (1959 р.) влаштувався в обсерваторію Університету, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка[5].

    1 травня 1961 року Ступка закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі. У театрі Заньковецької Ступка провів 17 років. Його творчим наставником був режисер та педагог Сергій Данченко, який 1978 року очолив Київський академічний драматичний театр імені Івана Франка. Того ж року на запрошення свого наставника Б. Ступка перейшов до цього театру. Загалом за цей театральний період свого життя, Ступка втілив понад 50 різнопланових ролей, був і Королем Ліром із однойменної вистави за Шекспіром, і Миколою Задорожним із «Украденого щастя», і навіть царем Едіпом.

    1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

    Театральна кар'єра

    [ред. | ред. код]

    На початку 1960-х років дитяча мрія Богдана Ступки отримала шанс на втілення — з 1 травня 1961 року він стає артистом Львівського академічного театру імені Заньковецької, де його ментором був режисер і педагог Сергій Данченко. У театрі Заньковецької Ступка провів 17 років. За цей час він виявив себе здібним молодим актором і створив ряд цікавих сценічних образів. Але після того, як Данченко в 1978 році очолив драматичний театр Франка в Києві — він одразу запросив свого учня працювати з ним в столиці. Загалом за цей театральний період свого життя, Ступка втілив понад 50 різнопланових ролей, був і Королем Ліром із однойменної вистави за Шекспіром, і Миколою Задорожним із «Украденого щастя», і навіть царем Едіпом. А виставу «Тев'є-Тевель», яка протягом багатьох років була візитівкою театру Франка, припинили ставити в знак шани після смерті актора. У вересні 2019 року, у зв'язку зі 100-річним ювілеєм театру Франка, постановку вистави було відновлено, а Тев'є зіграв Богдан Бенюк.

    2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син Остап грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька. Одним із ключових епізодів того часу для театру стали гастролі у США з виставою «Тев'є-Тевель» за п'єсою Григорія Горіна «Поминальна молитва» (за мотивами творів Шолом-Алейхема). Починаючи з дати прем'єри вистави у грудні 1989 року, головну роль незмінно виконував Богдан Ступка. Вистава була одним з найголовніших досягнень української театральної сцени. Тому показово, що на один з виступів в Америці потрапила письменниця Белл Кауфман, онука Шолом-Алейхема. За її словами, багатьох акторів вона бачила у образі Тев'є-молочара, проте Ступка був найкращим. Це була творча перемога колективу і тріумф України як незалежної держави.

    Кінематограф

    [ред. | ред. код]
    Богдан Ступка — Президент 9-го Міжнародного кінофестивалю «Бригантина» (2006 рік)

    За свою кар'єру актор зіграв понад 100 ролей у кіно.

    Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

    Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.

    У переліку ролей Б. Ступки багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

    2006 року на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва). Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну», де його партнеркою стала Людмила Гурченко.

    2007 року виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).

    З лідером ЛДПР Володимиром Жириновським на прем'єрі фільму "Тарас Бульба", 1 квітня 2009 року

    Був президентом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», Бердянського міжнародного кінофестивалю «Бригантина» та Київського міжнародного кінофестивалю. З 2001 року і до останніх днів він був художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в Києві. Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого (2006—2010).

    Політична кар'єра

    [ред. | ред. код]
    З президентом Росії Дмитром Медведєвим на святкуванні 150-річчя Антона Чехова у Таганрозі, 29 січня 2010 року

    Протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, або, як він сам називав свою не дуже довгу роботу на цій посаді — «міністром оборони культури». «Приходжу до театру на звичайну репетицію, і відчуваю якусь напругу серед інших акторів — чомусь вони вирішили, що тепер до мене треба ставитися якось особливо», — без особливої ​​радості згадував Ступка недовгий період своєї роботи в міністерстві.

    Смерть

    [ред. | ред. код]
    Пам'ятник на могилі Богдана Ступки

    За словами Богдана Ступки, мав бажання померти в один день зі своєю матір'ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року[6]. Проте смерть наступила о 6:45 22 липня 2012 року в лікарні «Феофанія» після тривалої хвороби на 71-му році життя[7]. За повідомленням Остапа Ступки, причиною смерті став серцевий напад на тлі задавненого раку кісток[8].

    Церемонія прощання з актором відбулася 24 липня в театрі імені Івана Франка[6]. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

    Творчість

    [ред. | ред. код]

    Ролі в театрі

    [ред. | ред. код]
    Львівський драматичний театр ім. Марії Заньковецької
    Київський драматичний театр ім. Івана Франка
    Інші театри
    Радіовистави

    Телебачення

    [ред. | ред. код]
    • 2004 року знявся в українській версії телевізійної гри «Форт Байяр» (телеканал «1+1») у ролі Мудрого Мольфара, який задавав загадки гравцям.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    РікНазваРольКраїнаПримітки
    1970Білий птах з чорною ознакоюОрест ДзвонарУРСР
    1970Мир хатам, війна палацам (ТБ)УРСР
    1971Друге дихання (ТБ)ІгорУРСР
    1971Камінний господардон ЖуанУРСРфільм-спектакль
    1971ОсяянняЮрій МорозенкоУРСР
    1972Наперекір усьомуСимеонУРСР, СФРЮ
    1972Найостанніший день (Самый последний день)ВалераСРСР
    1973Вогнище на снігу (Костёр на снегу)
    1973НовосілляДанькоУРСР
    1975Хвилі Чорного моря. Ч. 3. Катакомби (ТБ)Іонел МиряУРСР
    1975Серед літаТроянУРСР
    1976Солдати свободикапітан СтарцевСРСР, Болгарія, Польща, Чехословаччина, НДР
    1977Право на любовЯківУРСР
    1978Будинок будуєтьсяОлександр МикитовичСРСР
    1979Забудьте слово «смерть»Іван ОстровийУРСР
    1979І прийде день...Кирило Мефодійович РуснакСРСР
    1979Скляне щастяДзякун
    1980ДударикиЛеонтовичУРСР
    1980Інакше не можна (Иначе нельзя)ПетушковСРСР
    1980Від Бугу до ВіслиЩупак, німецький агент «Фокусник»УРСР
    1980Двобій (ТБ)ДзякунУРСРфільм-спектакль
    1981Мужність (ТБ)Гранатов(7 серій)
    1981Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу (Красные колокола)Олександр КеренськийСРСР, Італія, Мексика
    1982Відкриття (ТБ)УРСР
    1982Таємниці святого ЮраОлексУРСР
    1983ВирЙоська ВихорУРСР
    1984Володчине життяБаскетисУРСР
    1984Все починається з любовіАнтонюкУРСР
    1984Украдене щастя (ТБ)Михайло ЗадорожнийУРСР
    1985Діти сонця (Дети солнца)Борис Миколайович ЧепурнийСРСР
    1985ЖенихиУРСР
    1985Дорівнює чотирьом Франціям (Равняется четырём Франциям, ТБ)ШахматовСРСРфільм-спектакль
    1985Метушня (ТБ)АкілаУРСРфільм-спектакль
    1986Вечорниці (ТБ)писар ФінтикУРСР
    1986Дім батька твого (ТБ)малярУРСР
    1986Щасливий, хто кохавУРСР
    1986До розслідування приступити. Фільм 1-й. Версіяслідчий Олександр Іванович СтасенкоУРСР
    1987До розслідування приступити. Фільм 2-й. НаклепУРСР
    1987Золоте весілляУРСР
    1987Данило — князь галицькийСудичУРСР
    1988Генеральна репетиціяВасиль Опанасович ГогольУРСР
    1988Камінна душаМарусякУРСР
    1988Театральний сезонУРСР
    1990Микола Вавилов (ТБ)Трофім ЛисенкоСРСР, ФРН6 серій
    1990Нині прослався син людськийархієрейУРСР
    1990ЛунаУкраїнакороткометражка
    1991Із житія Остапа ВишніОстап ВишняУРСР
    1991Гріх (ТБ)СталинськийУРСР
    1991Кремлівські таємниці шістнадцятого століттяБорис ГодуновСРСР
    1992Чотири листи фанериполковникУкраїна
    1992Господи, прости нас грішнихГригорій Петрович ЦибукінУкраїна
    1992Для домашнього огнищаГіршУкраїна
    1992Тарас Шевченко. ЗаповітУкраїна9 серій
    1993Дорога до раю (Дорога в рай, The Road to Paradise)ЛернерРосія, Німеччина
    1993Єлисейські полятатусикУкраїна
    1993Пастка (ТБ)Валеріан СтальськийУкраїна5 серій
    1993Сірі вовки (Серые волки)Володимир Єфимович СемичастнийРосія
    1993Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагодибагатий залицяльникУкраїна
    1993Трагедія століття (Трагедия века)СтарцевРосія24 серії
    1993Кайдашева сім'я (комедія)
    1995Геллі і НокУкраїна
    1995Самотній гравець (Одинокий игрок)Павло КіндратовичРосія
    1996Judenkreis, або Вічне колесоЛіберзонУкраїна
    1996Кайдашева сім'ястарий КайдашУкраїна
    1999Вогнем і мечемгетьман Богдан ХмельницькийПольща
    1999Схід — Захід (Est — Ouest)полковник БойкоФранція, Росія, Україна, Іспанія, Болгарія
    1999Китайський сервіз (Китайский сервиз)ЛапсинРосія
    2000Чорна радагетьман Іван БрюховецькийУкраїна(9 серій)
    2001Молитва за гетьмана Мазепугетьман Іван МазепаУкраїна
    2001Саломеяпоміщик ЖелинськийРосія10 серій
    2002Таємниця ЧингісханаЧингісханУкраїна
    2003Завтра буде завтраВалентин Петрович ПанченкоУкраїна, Росія14 серій
    2003Коли сонце було богом (Stara baśń. Kiedy słońce było bogiem)князь ПопелПольща
    2004Водій для Віри (Водитель для Веры)генерал СєровРосія* премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль другого плану, премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль
    2004Свої (Свои)Іван БліновРосія* номінація на премію Європейський кіноприз як найкращий актор
    * приз «Срібний Георгій» за найкращу чоловічу роль на Московському міжнародному кінофестивалі
    2005Взяти Тарантінопрофесор Фелікс Добржанський, «Фелліні»Росія8 серій
    2005Вбивча сила-6 (Убойная сила-6, ТБ)ВойцеховськийРосіяФільм 2. Мис Доброї Надії
    2006Два в одномубатько МашіУкраїна, Росія
    2006Заєць над безоднею[ru]БрежнєвРосія
    2006Мости серцевіписьменникУкраїна
    2006Сонька Золота РучкаЛіба Соломоніак, батько СонькиРосія12 серій
    2006Дивне Різдво (ТБ)доктор ПавленкоУкраїна
    2006Три напівграції (Три полуграции)Вадим Сергійович, дід РомкиРосія4 серії
    200718—14директор Ліцею МалиновськийРосія
    2007Одна любов душі моєїГригорій СковородаРосія10 серій
    2007Весілля. Справа. Смерть (Свадьба. Дело. Смерть, Полонез Кречинського)ВарравінРосія24 серії, не був закінчений
    2007Троє і Сніжинка (трое и Снежинка)Макар Андрійович, батько ЕндрюРосія
    2007Приватне замовлення (Частный заказ)Степан Єфимович ТатарськийРосія8 серій
    2007Юнкера[ru]полковник ШульговичРосія12 серій
    2008Сафопрофесор Володимир ОрловУкраїна, Росія
    2008Серце на долоні / пол. Serce na dłoniКостянтинПольща, Україна* найкраща чоловіча роль на III-му Римському кінофестивалі
    2008Олександр. Невська битвакнязь ЯрославРосія
    2008Сила притяжіння (Сила притяжения, Противоположности притягиваются)Семен СорокаУкраїна60 серій
    2008Стріляй, негайно!директор банкуУкраїна, Росія
    2009Тарас БульбаТарас БульбаРосія, Україна* премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль
    2009ІнсайтстарийБілорусь
    2009Куплю другаКімУкраїна
    2009Відторгнення (Отторжение, Под зелёным небом)Іван ПавловичУкраїна
    2010Шантрапа (Chantrapas)Борис ФірсовФранція, Грузія
    2010Вчора закінчилась війна (Вчера закончилась война)Федір Михайлович КонюховРосія16 серій
    2010ІвановЛебедєв
    2011Вогні кнайпи (Огни притона)прокурор ЗаславськийРосія
    2011Платон АнгелПлатон АнгелУкраїнаII Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». м. Трускавець (Україна). Перша премія за найкращу чоловічу роль
    2011Будинок[ru]Григорій Іванович ШамановРосія*премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль другого плану
    2011Гра (Игра)Росія8 серій, у виробництві
    2011Одного разу в Ростові (Однажды в Ростове)ПолєтаєвРосія24 серії
    2011Сестри Корольови (Сёстры Королёвы)батько сестерРосія12 серій
    2012Безодня (Бездна, Варламов)Леонід Маркович КорольовРосія16 серій
    201512 місяців. Нова казка[ru]ГруденьРосія

    Відзнаки

    [ред. | ред. код]

    Міжнародні

    [ред. | ред. код]

    Листопад 2008 — нагорода III Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль — за головну роль в українсько-польському фільмі «Серце на долоні» режисера Кшиштофа Зануссі. Під час вручення нагороди актор сказав:

    Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому.

    Українські державні відзнаки

    [ред. | ред. код]
    Богдан Ступка на обкладинці газети «Культура і життя»
    • 2004 — разом з Тамарою Яценко в номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)», «Завтра буде завтра»
    • 2012 — номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)», «Одного разу у Ростові»

    Вшанування пам'яті

    [ред. | ред. код]

    На державному рівні

    16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «27 серпня - 80 років із дня народження Богдана Ступки (1941-2012), актора, громадського та державного діяча, Героя України»[22]

    Інше

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Interview: Bohdan Stupka on Gogol's "Madman," theater and film in Ukraine // The Ukrainian Weekly — 1995. — Iss. 10. — P. 10–11. — ISSN 0273-9348
    2. 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ Помер Богдан Ступка // УНІАН — 2012.
    4. ↑ Т. Рошівська Хіміка з Богдана Ступки не вийшло. На щастя // Пенсійний кур'єр. — № 39 (177). — 2006. — 29 вересня.
    5. ↑ Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка. Біографія. — М.: Домашня бібліотека, 2012. — 832 с.
    6. 1 2 Помер видатний актор Богдан Ступка [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.] ТСН.ua 22.07.2012.
    7. ↑ Поруч із Богданом Ступкою в день смерті не було лікарів — син. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 18 березня 2013.
    8. ↑ Причину смерти Богдана Ступки назвал син, Остап Ступка. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
    9. ↑ «Украдене щастя» на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
    10. ↑ Віктор ГРИНЕВИЧ (23 жовтня 2007). Богдан Ступка грає Льва Толстого (укр.). «Gazeta.ua». Процитовано 6 листопада 2020. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
    11. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (31 жовтня 2008). Во ім’я отця і сина. Про Фауста, Мефістофеля, Ступок— і проблему напівфабрикатів (укр.). «Дзеркало тижня» № 41. Процитовано 6 листопада 2020. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
    12. ↑ Франківцям — 100 років. Ернест Хемінгуей."Старий і море". Радіовистава. Постановка Ніни Новоселицької. Архів оригіналу за 22 червня 2023. Процитовано 5 листопада 2020. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 11 (довідка)
    13. ↑ Ернест Хемінгуей. «Старий і море». Радіовистава. У ролях: Сантьяго — народний артист України Богдан Ступка, Маноліно — Костянтин Степанков (молодший). Архів оригіналу за 25 червня 2023. Процитовано 5 листопада 2020. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 67 (довідка)
    14. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 838/2011 «Про присвоєння Б. Ступці звання Герой України»
    15. ↑ Указ Президента України від 27 січня 2010 року № 71/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
    16. ↑ Указ Президента України від 4 листопада 2006 року № 933/2006 «Про нагородження Б. Ступки орденом князя Ярослава Мудрого»
    17. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
    18. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1051/99 «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
    19. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 1994 року № 465/94 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
    20. ↑ Указ Президента України від 24 лютого 1993 року № 60/93 «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1993 року»
    21. ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 518/2012 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2012 року»
    22. ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 1 серпня 2026. Процитовано 6 серпня 2026.
    23. ↑ Укрпошта презентувала марку «Богдан Ступка». Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
    24. ↑ РДА, Адміністрація. У Куликові відкрили погруддя Богдана Ступки. zhovkva-rda.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2017.
    25. ↑ У Львівській області відкрили пам'ятник Богдану Ступці. ukranews.com. Українські новини. 28 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2018.
    26. ↑ До 80-річчя Богдана Ступки у Києві відкрили горельєф. Суспільне. 27.08.2021. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
    27. ↑ Бандерівець, гетьман, Чингісхан - сім ролей Богдана Ступки. BBC News Україна. 27.08.2021. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.

    Публікації

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]