Економіка Ірану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка Ірану
Тегеран - столиця Ірану. Тут зосереджено 45% промисловості країни
Валюта 1 іранський ріал
Фінансовий рік 21 березня - 20 березня
Організації ОЕС, ОПЕК, ВТО (спостерігач)
Статистика
ВВП $1,459 тлрн. (2016)
Зростання ВВП 4,5 % (2016)
ВВП на душу населення $18,100 (2016)
ВВП за секторами сільське господарство: 9,1 %, промисловість: 39,9 %, послуги: 51 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) 8 % (2016)
Населення
поза межею бідності
18,7 % (2007)
Індекс Джіні 44,5 (2006)
Робоча сила 29,75 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (16,3 %), промисловість (35,1 %), послуги (48,6 %) (2013)
Безробіття 10,7 % (2016)
Галузі виробництва нафта, нафтохімічні продукти, газ, добрива, каустична сода, текстиль, цемент та інші будівельні матеріали, харчова промисловість (зокрема, цукор і олія), чорн і кольорових металів виготовлення, озброєння
Зовнішня діяльність
Експорт $87,52 млрд. (2016)
Експортні товари нафта 80 %, хімічні і нафтохімічні продукти, фрукти та горіхи, килими, цемент, руда
Партнери КНР КНР 22,2 %
Індія Індія 9,9 %
Туреччина Туреччина 8,4 %
Японія Японія 4,5 % (2015)
Імпорт $62,12 млрд. (2016)
Імпортні товари промислові товари, продукти харчування та інші товари народного споживання, технічні послуги
Партнери ОАЕ ОАЕ 39,6 %
КНР КНР 22,4 %
Південна Корея Південна Корея 4,7 %
Туреччина Туреччина 4,6 %(2015)
Державні фінанси
Борг $7,116 млрд. (2016)
Доходи $65,87 млрд. (2016)
Витрати $72,29 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Іран — аграрно-індустріальна країна з розвинутою нафтовою промисловістю. Основні галузі: нафтова і нафтопереробна, текстильна, цементна, конструкційних матеріалів, харчова, металообробна, чорна і кольорова металургія. У структурі промисловості Ірану провідне місце займає гірничовидобувна промисловість, яка, зокрема, забезпечує високий рівень прибутків від експорту нафти. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Головні морські порти в Перській затоці: Хорремшехр, Бендер-Хомейні, Бушир, Харк (нафтовий термінал), Абадан, Бендер-Махшехр і Чахбехар у Аравійському морі. На Каспійському морі: Ензелі, Ноушехр. Навігація здійснюється по оз. Урмія і р. Карун, яка через Шатт-ель-Араб сполучається з Перською затокою.

Найбільшою авіакомпанією, зайнятою міжнародними перевезеннями, є Iran air, внутрішніми — Iran Aseman Airlines. Польоти в зону Перської затоки, Франкфурт, Лондон і Париж здійснює також компанія Kish Air. У країні в 1999 р. діяло 288 аеропортів, з них тільки 112 мали посадочні смуги з твердим покриттям.

Економіка Ірану— вісімнадцята у світі за обсягом національного виробництва (ПКС). Обсяг ВВП в 2015 році склав $416,5 млрд. (ПКС: $ 1357 млрд.)

Майже половина всіх бюджетних коштів (45 %) поступає від експорту сирої нафти. Іран володіє другим за обсягом після Саудівської Аравії запасом нафти (18 млрд тонн) і займає 5,5 % на світовому ринку торгівлі нафтопродуктами. З 2008 року Іран торгує своєю нафтою на власній біржі в євро і ріалах.

Останні роки особлива увага приділяється диверсифікації економіки завдяки розвитку таких галузей як точне машинобудування, автомобільне машинобудування, ракетно-космічна промисловість, а також індустрія інформаційних технологій.

Історія[ред. | ред. код]

Ісламська конституція декларує необхідність планової економіки. Держава регулює майже всі сфери економічної діяльності за допомогою річних бюджетів, участю у виробництві товарів і послуг, через цінову політику, нормування, виділення сировини і контроль за зовнішньою торгівлею. Протягом 1990-х років уряд зосередив зусилля на розвитку видобувної промисловості, створивши нові робочі місця і збільшивши частку в експорті не пов'язаних з нафтою галузей. Ісламський режим сприяв зниженню фінансової залежності Ірану від продажу нафти. У 1990 частка нафти в прибутках держави становила 21 %, у 1984 — 50 %, в 1976 — 70 %. Ірану належить 18 % розвіданих світових запасів газу.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 79 млрд. Темп зростання ВВП — 1,7 %. ВВП на душу населення — $ 1275. Прямі закордонні інвестиції — $ 14,5 млн. Імпорт — $ 13 млрд (г.ч. Німеччина — 11,8 %, Італія — 7,8 %, Японія — 7,5 %, Китай — 5,6 %, Франція — 5,4 %). Експорт — $ 20,2 млрд (г.ч. Японія — 16,6 %, Італія — 8,6 %, Греція — 7,5 %, Франція — 4,9 %).

Динаміка ВВП Ірану[ред. | ред. код]

Рік Валовий внутрішній продукт ПКС ($ млрд.) Курс до американського долару Інфляція (2000=100)
1980 6 621 700 98,797 70,61 іранських реалів 2,10
1985 16 555 801 186,782 207,29 іранських реалів 4,40
1990 34 505 630 206,768 415,60 іранських реалів 11
1995 185 927 978 206,768 2 046,80 іранських реалів 43
2000 580 473 336 373,725 6 019,01 іранських реалів 100
2005 1 768 665 370 554,775 9 005,01 іранських реалів 194

Промисловість[ред. | ред. код]

Майже 40 % підприємств обробних галузей зосереджені в Тегерані. Важливими промисловими центрами є також Ісфахан (текстильна промисловість і чорна металургія), Тебриз (машинобудування, в тому числі важке), Казвін і Саве (різні галузі легкої індустрії), Решт (електротехнічна і електронна промисловість), Ерак (виплавка алюмінію і машинобудування), Ахваз (машинобудування і металообробка), Шираз (нафтохімічна і електронна промисловість), Абадан і Бендер-Хомейні (нафтохімія і нафтопереробка).

Сільське господарство[ред. | ред. код]

В середині 1990-х рр. сільське господарство давало близько 29-30 % ВВП. Важливе місце в економіці Ірану займають традиційні кустарні промисли і ремесла, зокрема килимарство. Експорт килимів істотно скоротився через припинення їх збуту в США і конкуренції виробників інших країн.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.