Економіка Мавританії
| Економіка Мавританії | |
|---|---|
 Столиця Мавританії — Нуакшот — діловий центр держави | |
| Валюта | 1 Мавританська угія = 5 хумс |
| Фінансовий рік | Календарний рік |
| Організації | ВТО, АС |
| Статистика | |
| ВВП | ▲ $17,28 млрд (2017) |
| Зростання ВВП | ▲ 3,5 % (2017) |
| ВВП на душу населення | $4,500 (2017) |
| ВВП за секторами | сільське господарство: 27,8 %, промисловість 29,3 % послуги: 42,9 % (2017) |
| Інфляція (ІСЦ) | 2,3 % (2017) |
| Населення поза межею бідності |
31 % (2014) |
| Індекс Джіні | 32 (2014) |
| Робоча сила | 1,437 млн (2017) |
| Робоча сила за секторами |
сільське господарство: 50 % промисловість: 1,9 % та послуги: 48,1 % (2014) |
| Безробіття | 10,2 % (2017) |
| Галузі виробництва | переробка риби, видобуток нафти, видобуток корисних копалин(залізна руда, золото, мідь) |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | $1,722 млрд (2017) |
| Експортні товари | залізна руда, риба та рибні продукти, худоба, золото, мідь, сира нафта (2017) |
| Партнери |
 КНР 31,2 %.svg){kind=small} Швейцарія 14,4 % Іспанія 10,1 % Німеччина 8,2 % Японія 8,1 % (2017) |
| Імпорт | $2,094 млрд (2017) |
| Імпортні товари | машини та обладнання, нафтопродукти, товари капітального призначення, продовольчі товари, товари народного споживання |
| Партнери |
.svg){kind=small} Бельгія 11,5 % ОАЕ 11,3 % КНР 7,5 % Франція 7,4 % Нідерланди 6,1 % Марокко 6 % Словенія 4,8 % Вануату 4,7 % Іспанія 4,7 %(2017) |
| Державні фінанси | |
| Борг | $4,15 млрд (2017) |
| Доходи | $1,354 млрд (2017) |
| Витрати | $1,396 млрд (2017) |
| Головне джерело: CIA World Fact Book[1] | |
Основа економіки Мавританії — скотарство, рибальство та гірничодобувна промисловість. Основні види транспорт — автомобільний та морський. Довжина єдиної в країні залізниці близько 700 км. Вона з'єднує Нуадібу з колишнім і сучасними центрами видобутку залізняку — Фдеріком, Зуератом і Гельб-аль-Рхейном. У Нуакшоті і Нуадібу функціонують міжнародні летовища і великі морські порти, в тому числі рудоекспортний Кансадо (поруч з Нуадібу). Порівняно низький валовий внутрішній продукт (ВВП) та доходи на душу населення свідчать про приналежність Мавританії до категорії країн, що розвиваються з низьким рівнем прибутків.
Історія[ред. | ред. код]
У 1960-і роки, коли почалася розробка залізняку, Мавританію відносили до країн, що розвиваються з невисоким середнім рівнем прибутків. Однак в 1970-і економіка країни була підірвана багаторічними посухами, нестабільною роботою гірничодобувної галузі і падінням світового попиту на залізняк. У 1980-і роки швидкими темпами розвивалося рибальство, яке стало приносити більші прибутки, ніж видобуток залізняку. Основні райони рибальства — р. Сенегал і прибережні води Атлантичного океану в районі Нуакшота.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 1,2 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5 %. ВВП на душу населення — $ 478. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,1 млн. Імпорт (чай, цукор, рис і інші види продовольства, промислові товари і нафтопродукти) — $ 0,6 млрд (г.ч. Франція — 26 %; Бельгія-Люксембурґ — 8,9 %; Німеччина — 7,4 %; Іспанія — 6,9 %). Експорт (залізняк, гіпс, жива худоба, гуміарабік, фініки, шкіряна сировина) — $ 0,47 млрд (г.ч. Японія — 18 %; Франція — 17 %; Італія — 15 %; Іспанія — 10 %.
Промисловість[ред. | ред. код]
У 1994 з приблизно 687 тис. чоловік працездатного населення у промисловому секторі було зайнято 80 тис. і в сфері обслуговування — 177 тис. Інші займалися натуральним землеробством і тваринництвом.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
До появи в Мавританії гірничодобувної промисловості і рибальства майже все населення країни було зайняте в сфері тваринництва і натурального землеробства. Землеробство зосереджене в долині р. Сенегал. Вирощують зернові культури, переважно просо, сорго, рис. Скотарі-кочовики на півночі країни розводять вівці, кіз і велику рогату худобу, а на крайній півночі — верблюдів. Виробництво фініків в оазах в 1994 становило 22 тис. т.
Енергетика[ред. | ред. код]
Мавританія не має власних енергоносіїв. Декілька електростанцій, що виробляють бл. 150 млн кВт/год, діють на імпортному паливі. Електроенергія подається переважно на шахти і у великі міста.
Див. також[ред. | ред. код]
- Геологія Мавританії
- Корисні копалини Мавританії
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Мавританії
- Гірнича промисловість Мавританії
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.irinnews.org/report.aspx?ReportID=77366 [Архівовано 8 червня 2008 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Мавританію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.