Економіка Південної Кореї
| Економіка Південної Кореї | |
|---|---|
 Діловий і фінансовий центр Сеулу | |
| Валюта | 1 південнокорейська вона (₩) = 100 чон (теоретично) |
| Фінансовий рік | календарний рік |
| Організації | АТЕС, ВТО, ОЕСР |
| Статистика | |
| ВВП | ▲$1,929 трлн (2016) |
| Зростання ВВП | ▲ 2,7 % (2016) |
| ВВП на душу населення | $37,900 (2016) |
| ВВП за секторами | сільське господарство: 2,3 %, промисловість: 37,6 %, послуги: 60,2 % (2015) |
| Інфляція (ІСЦ) | 0,8 % (2016) |
| Населення поза межею бідності |
14,6 % (2013) |
| Індекс Джіні | 30,2 (2014) |
| Робоча сила | 27,25 млн (2016) |
| Робоча сила за секторами |
сільське господарство (5,7 %), промисловість (24,2 %), послуги (70,2 %) (2015) |
| Безробіття | 4 % (2016) |
| Галузі виробництва | електроніка, телекомунікації, автомобілі, хімікати, суднобудування, сталь |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | $509 млрд (2016) |
| Експортні товари | напівпровідники, нафтохімія, автомобілі та деталі до них, кораблі, бездротове обладнання, рідкокристалічні дисплеї, сталь, електроніка, пластмаси, комп'ютери |
| Партнери |
 КНР 26 % США 13,3 % Гонконг 5,8 % В'єтнам 5,3 % Японія 4,9 % (2015) |
| Імпорт | $405,1 млрд (2016) |
| Імпортні товари | сира нафта і нафтопродукти, напівпровідники, природний газ, вугілля, сталь, комп'ютери, обладнання бездротового зв'язку, автомобілі, хімія, текстиль |
| Партнери |
КНР 20,7 % Японія 10,5 % США 10,1 % Німеччина 4,8 % Саудівська Аравія 4,5 % (2015) |
| Державні фінанси | |
| Борг | 46,1 % ВВП (2016) |
| Доходи | 304,3 млрд (2016) |
| Витрати | 321,4 млрд (2016) |
| Головне джерело: CIA World Fact Book[1] | |
Республіка Корея — індустріальна країна, яка швидко розвивається. Основні галузі промисловості: електроніка, автомобільна, хімічна, кораблебудівна, сталеливарна, текстильна, легка, харчова. Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Головні порти: Пусан, Ульсан, Інчхон, Масан. Авіаційна компанія «Кореан ейрлайнз» здійснює прямі польоти з Сеулу в країни Південно-Східної Азії, Японію, США, Європу і на Близький Схід. З «Кореан ейрлайнз» на внутрішніх лініях конкурує компанія «Асіана ейр», що обслуговує також закордонні маршрути, передусім в межах Азії.
Основні макроекономічні показники Республіки Корея (1985—2000 роки, за даними банку Кореї).
Валовий ВВП, млрд $ |
Валовий національний |
ВНД на душу | |
|---|---|---|---|
| 1985 | 93,4 | 90,9 | 2,229 |
| 1990 | 252,5 | 252,3 | 5,886 |
| 1995 | 489,4 | 488,1 | 10,823 |
| 1997 | 476,6 | 474,0 | 10,307 |
| 1998 | 317,7 | 312,1 | 6,723 |
| 1999 | 405,8 | 400,7 | 8,551 |
| 2000 | 457,4 | 455,2 | 9,628 |
За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $ 516,4 млрд. Темп зростання ВВП — (-5,8 %). ВВП на душу населення — $ 11 123. Прямі іноземні інвестиції — $ 545,5 млн. Імпорт (головним чином паливо, техніка і транспортне обладнання) — $ 143 млрд (головним чином США — 21,9 %, Японія — 18,1 %, Китай — 7,0 %, Австралія — 5,0 %). Експорт (одяг, взуття, комплектуючі для електронної техніки, чавун, автомашини і мотоцикли) — $ 231 млрд (головним чином США — 17,2 %, Японія — 9,2 %, Китай — 9,0 %, Гонконг — 7,0 %).
Економічна криза 1998 (азійська)[ред. | ред. код]
В умовах швидкого зростання економіки до кінця 1990-х перекредитуватися чеболі продовжували розширювати і диверсифікувати бізнес. Коефіцієнт зобов'язань до власного капіталу компаній був дуже високий: до 1997 року він досяг 396 %. Це робило економіку все вразливішою для зовнішніх шоків. У 1997 році криза довіри з боку західних інвесторів призвів до призупинення фінансування корейських банків і компаній, а потім і до банкрутства деяких з них: 11 з 30 найбільших чебол були розорені, а уряду довелося просити про допомогу МВФ, причому її розмір на той момент був найбільшим за всю історію фонду — $ 57 млрд[2].
Тоді Південна Корея пережила не тільки рецесію, а й перебудову, яка зачепила саму філософію чебол. Зразками для наслідування стали Samsung і LG. Обидві компанії провели різке скорочення персоналу і позбулися багатьох підрозділів. Також вони збільшили інвестиції в R & D і зосередили зусилля на створенні впізнаваних брендів[2]
Економічна криза 2008-09 (світова)[ред. | ред. код]
Криза 2008—2009 років показав, що урок 1990-х був вивчений на відмінно. До 2008-го корейські компанії і банки підійшли в гарній фінансовій формі: коефіцієнт зобов'язання до власного капіталу становив у компаній менше 100 %, частка поганих боргів у банківському секторі була невелика — 0,6 % (у 10 разів менше, ніж у 1997-му). У результаті період глобальної рецесії країна спромоглася пройти без втрат: у 2009-му ВВП виріс на 0,2 % — істотне досягнення, враховуючи, що інші розвинені економіки показали негативну динаміку[2].
Якщо на розчищення азійської кризи державі довелося витратити 18 % ВВП (шляхом погашення зобов'язань збанкрутілих банків і компаній, а також викупу «поганих» активів), то криза 2008-го обійшовся всього в 0,7 % ВВП. Знижений курс вони швидко відновився, а промислові гіганти уникли спокуси масових звільнень і не прогадали — глобальний попит на корейські товари вже до 2010 року перекрив докризові максимуми[2].
Інвестиції у Південно-Корейську економіку[ред. | ред. код]
| Рік | Всього | США | Японія | Гонконг | Німеччина | Велика Британія | Франція | Інші |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1980 | 143,1 | 70,6 | 42,5 | 0,5 | 8,6 | 2,3 | 18,6 | |
| 1985 | 532,2 | 364,3 | 59,9 | 13,4 | 11,3 | 12,3 | 5,1 | 65,9 |
| 1990 | 802,6 | 317,5 | 235,9 | 3 | 62,3 | 44,8 | 22,4 | 116,6 |
| 1995 | 1 947,2 | 644,9 | 418,3 | 58, 0 | 44,6 | 86,7 | 35,2 | 659,5 |
| 1997 | 6 970,9 | 3 189,6 | 265,7 | 84,6 | 398,1 | 258,6 | 410,7 | 2363,6 |
| 2000 | 15 216,7 | 2 922 | 2 448,0 | 123,0 | 1 599,0 | 84,0 | 607,0 | 7 433,6 |
| 2002 | 9 101,0 | 4 500,0 | 1 403,0 | 234,0 | 284,0 | 115,0 | 111,0 | 2 454,0 |
| 2003 | 6 468,0 | 1 240,0 | 541,0 | 55,0 | 370,0 | 871,0 | 150,0 | 3241 |
| 2004 | 12 787,6 | 4 717,6 | 2 258,1 | 90,1 | 487,0 | 642,0 | 180,0 | 4 899,8 |
| 2005 | 11 563,5 | 2 689,8 | 1 787,8 | 819,7 | 704,8 | 2 307,8 | 85,2 | 3 168,4 |
Сільське господарство, рибальство і лісове господарство поступово втрачають колишнє значення: їх питома вага в ВВП поменшала з 45 % в 1963 до 8 % в 1991. Навпаки, аналогічний показник для гірничодобувної і обробної промисловості піднявся за цей час з 12 до 28 %. Частка інвестицій відносно сукупної продукції підвищилася з 15 % на початку 1960-х років до 40 % на початку 1990-х років, що було наслідком зростання накопичень в самій країні і притоку фінансів з-за кордону.
Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття — 4,1 %. Причому зайняті у сфері послуг становили 69 %, у промисловості — 20 %, у сільському господарстві — 11 %
Промисловість[ред. | ред. код]
Південнокорейська економіка базується на принципах приватного підприємництва. У власності держави в кінці XX століття перебувають залізниці і зв'язок та значною мірою енергетика, вуглевидобуток, чорна металургія. Спільні підприємства, створені за участю держави й іноземного капіталу, зайняті виробництвом мінеральних добрив і нафтопродуктів. Державі належала також більшість банків, поки не сталася їх масова приватизація в 1980-х роках.
У 1960—1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається.
Цей стрибок отримав назву «економічного дива на річці Хан» (річка Ханганг протікає в Сеулі). Основними факторами, які пояснюють економічне зростання країни, були: визначальна роль уряду під час реформ; стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини; дешева робоча сила; сприятливий для ділової активності міжнародний клімат. В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна. Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку. Великі корейські концерни — чеболь — стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них тримається економіка країни. 10 найбільших чеболь Південної Кореї 2001 року і сфери їх діяльності: Samsung — електроніка, машинобудування, кораблебудування, будівництво; Hyundai — те ж саме; LG — електроніка, машинобудування; SK — хімічна промисловість, телекомунікації, машинобудування; Hyundai motors — автомобілебудування; Hanjin — транспорт; POSCO — металургія, будівництво, торгівля, енергетика, інформаційні технології; Lotte — торгівля, легка промисловість, сфера послуг, телекомунікації; Kumho — хімічна промисловість, будівництво, транспорт; Hanhwa — хімічна промисловість, телекомунікації.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Рис — головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису розташовані біля приморських низовин. Річний збір рису майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза. З середини 1970-х років швидко розвинулося птахівництво, садівництво та овочівництво. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька, китайська капуста, картопля — основна частина овочевої продукції. Крім того, вирощують червоний перець, часник і цибулю. Розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.
Енергетика[ред. | ред. код]
У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50 % зосереджене на АЕС, на 45 % — на ТЕС; 5 % — ГЕС. У 2000 р 40,1 % всієї корейської електроенергії вироблені АЕС; 37,3 % — на вугільних ТЕС; 10,3 % — на нафтових ТЕС, і 11 % на газових ТЕС, і лише 1,4 % — на ГЕС.
У 2019 році на відновлювані джерела енергії доводилося 6,5 % виробництва електроенергії у Південній Кореї, передбачається, що до 2030 року вони будуть забезпечувати 20,8 % електроенергії країни.[4]
Азартні ігри[ред. | ред. код]
Азартні ігри в Південній Кореї є суворо регламентованими державою. Наземні казино дозволені для відвідування виключно іноземцям, при цьому лише невелика частка азартних ігор є легальними для участі самих жителів країни. В країні діють 23 наземних казино, лише в одному з них дозволено грати самим жителям країни, це казино в Канвоні, що розташоване за 80 км від Пхьончхану.
Див. також[ред. | ред. код]
- П'ятирічки Південної Кореї
- Корисні копалини Південної Кореї,
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї,
- Гірнича промисловість Південної Кореї.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Економіка Південної Кореї |
- kosis.nso.go.kr[недоступне посилання з квітня 2019] — Korea Statistical Information System
- Korea and the Knowledge Economy [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] — (World Bank Institute)
- BOK.or.kr [Архівовано 30 жовтня 2005 у Wayback Machine.] — Bank of Korea, the central bank of South Korea
- KSE.or.kr- Korea Stock Exchange
- Samsung Economic Research Institute [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- OECD's Korea country Web site [Архівовано 3 серпня 2012 у Wayback Machine.] and OECD Economic Survey of Korea [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Development at Home and Abroad: My Lessons from Korea — University of Iowa Center for International Finance and Development
- Investing in South Korean Stocks — An October, 2006 article with global investor perspecitve discussing general South Korean Market activity and projections.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ а б в г Рецепт сноровки по-корейски. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
- ↑ http://www.globalsources.com/gsol/I/Memory-chip/a/9000000089299.htm [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Нова мета Південної Кореї: довести відновлювані джерела енергії з 6,5% до 21% до 2030 року. kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 грудня 2020.
| |||||
| |||||
| |||||
|
