Економіка Монголії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Монголії
Улан-батор. Вид из гора Зайсан. 2012.JPG
Улан-Батор — столиця Монголії
Валюта 1 Монгольський тугрик = 100 мунгу
Фінансовий рік календарний рік
Організації ВТО
Статистика
ВВП $37 млрд. (2016)
Ріст ВВП 1 % (2016)
ВВП на душу населення $12,200 (2016)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 14,6 %, промисловість: 35,1 %, послуги: 50,3 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) 2,4 % (2016)
Населення
поза межою бідності
21,6 % (2014)
Індекс Джіні 36,5 (2008)
Робоча сила 1,24 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (31,1 %), промисловість (18,5 %), послуги (50,5 %) (2016)
Безробіття 8,6 % (2016)
Галузі виробництва будівництво та будівельні матеріали; видобуток (вугілля, мідь, молібден, плавиковий шпат, олово, вольфрам, золото); масло; продукти харчування і напої; переробка продуктів тваринного походження, кашемір і виробництво натурального волокна
Зовнішня діяльність
Експорт $4,319 млрд. (2016)
Експортні товари мідь, одяг, сільськогосподарські тварини, продукти тваринного походження, кашемір, вовна, шкури, плавиковий шпат, кольорові метали, вугілля, нафта
Партнери Flag of the People's Republic of China.svg КНР 84 %
Швейцарія Швейцарія 9 % (2015)
Імпорт $3,003 млрд. (2016)
Імпортні товари машини та обладнання, паливо, автомобілі, продукти харчування, промислові та товари народного споживання, хімікати, будівельні матеріали, сигарети і тютюнові вироби, побутова техніка, мило і миючі засоби
Партнери Flag of the People's Republic of China.svg КНР 39,9 %
Росія Росія 28,4 %
Японія Японія 6,4 %
Південна Корея Південна Корея 6,2 % (2015)
Державні фінанси
Борг $18,67 млрд. (2016)
Доходи $2,868 млрд. (2016)
Витрати $4,035 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Монголія — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, гірнича, харчова, переробка продуктів тваринництва. Транспорт г.ч. автомобільний та залізничний, який пов'язаний з залізницями РФ та Китаю. У кінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з всіма аймаками країни.

Історія[ред.ред. код]

Пасовищне тваринництво як і раніше залишається головним видом господарської діяльності. Руйнування кочового образу життя почалося з проведення маньчжурами політики прикріплення етнічних груп в складі монголів до певних територій. Катастрофічне скорочення поголів'я худоби в період після 1924, коли в Монголії посилився вплив Радянського Союзу, стало результатом сліпого копіювання політики колективізації. Пізніше була вироблена особлива монгольська форма колективних господарств. Землі кожного такого колективного господарства вважалися також адміністративною одиницею — районом (монг. сомон). У 1997 загальна чисельність поголів'я худоби — овець, кіз, великої рогатої худоби, коней, верблюдів — становила бл. 29,3 млн голів, з них 80 % вівці і кози, 11 % — велика рогата худоба. На сьогоднішній день Монголія знаходиться в числі провідних країн світу по поголів'ю худоби з розрахунку на душу населення (бл. 12 голів на одну людину). Істотний прогрес був досягнутий також в племінному тваринництві і ветеринарії.

У руслі політичних і економічних змін, що почалися в країнах колишнього соціалістичного табору після 1989, Монголія ухвалила рішення про перехід до ринкової економіки. У травні 1991 вступив в дію закон про приватизацію.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 1 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5 %. ВВП на душу населення — $ 408. Прямі закордонні інвестиції — $ 10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) — $ 362 млн (г.ч. Росія — 46,0 %; Китай — 17,0 %; Японія — 12,5 %; Півд. Корея та США — по 6,8 %). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) — $ 291,7 млн (г.ч. Китай — 58,0 %; США — 13,0 %; Росія — 12,1 %).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Землеробство у економічному житті Монголії відіграє другорядну роль. Різні сільськогосподарські культури вирощуються в північній і західній частинах країни, деякі із застосуванням зрошування земель. Іригаційні системи створені сьогодні і в Гобі. У 1990 загальна площа земель, що культивуються становила близько 827 тис. га. Головною культурою є пшениця, хоч вирощуються також ячмінь, картопля і овес. Істотну роль грає заготівля сіна і кормів для худоби.

Промисловість[ред.ред. код]

Монгольські гроші: 10 000 тугриків

Значне число підприємств обробної промисловості зосереджене в Улан-Баторі, а в місті Дархан на півночі від столиці розташований вугледобувний, чавуноливарний і сталеплавильний комплекс. Місцева промисловість традиційно зосереджена на переробці тваринницької сировини, і головними видами продукції, що випускаються є шерстяні тканини, повсть, вироби з шкіри, харчові продукти. У 1980-і роки місцева промисловість забезпечувала приблизно 1/3 ВВП Монголії. Після закінчення Другої світової війни в загальному обсязі промислового виробництва істотно зросла частка важкої промисловості. Крім вже названих Улан-Батора і Дархана, найбільші підприємства знаходяться в Ерденеті, Сухе-Баторі, Баганурі, Чойбалсані. Монголія виробляє понад 1000 найменувань промислових і сільськогосподарських продуктів, велика частина яких споживається всередині країни, на експорт йде хутро, вовна, шкіра, шкіряні і хутряні вироби, худоба і продукти тваринництва, фосфорити, флюорити, молібденова руда.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Прапор Монголії Це незавершена стаття про Монголію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.