Економіка Намібії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Намібія — аграрна країна з розвиненою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: сільське господарство, гірнича промисловість (видобуток алмазів, мідної, цинкової, свинцевої, срібної, уранової та ін. руд). Транспорт — автомобільний, залізничний, морський. Морські порти: Волфіш-Бей, Людериц. Невеликі аеродроми обслуговують малі міста, ділові і туристичні маршрути. Поблизу Віндгука знаходиться міжнародний аеропорт.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 3,5 млрд. Темп зростання ВВП — 1,5 %. ВВП на душу населення — $2133. Прямі закордонні інвестиції — $ 74 млн. Імпорт (продовольство і вироби обробної промисловості) — $ 2 млрд (г.ч. Півд. Африка — 84 %; США — 4 %; Німеччина — 2 %). Експорт (г.ч. мінеральна сировина) — $ 1,9 млрд (г.ч. Велика Британія — 43 %; Півд. Африка — 26 %; Іспанія — 14 %; Франція — 8 %). Вивозяться мінеральна сировина (алмази — 30 %), рибопродукти (18,5 %), жива худоба (8,1 %), м'ясопродукти (7 %), каракуль.

Економіка Намібії сильно залежить від зовнішнього світу. Протягом 1990-х років національна економіка залишалася загалом незбалансованою: переважна частина товарної продукції, що виробляється йшла на експорт, а більша частина необхідних населенню споживчих товарів ввозилася з-за кордону. Лише бідніші північні райони країни, що спеціалізуються на багатогалузевому сільськогосподарському виробництві, забезпечували свої основні потреби. Недостача придатних для сільськогосподарського використання земель і високий рівень безробіття ускладнюють проведення давно назрілих економічних реформ. У 1997 ВВП (без урахування продукції натуральних господарств і тіньової економіки) перевищив 3 млрд дол. США. Частка продукції гірничодобувної галузі, яка в кінці 1980-х років становила 41 % ВВП, до 1998 скоротилася до 20 %. На частку продукції сільського господарства і рибальства припадало 12 %, а обробної промисловості — 13 %, державного сектора — 25 %, торгівлі і сфери послуг — 15 %. У економіці, де домінуюче положення традиційно займала гірничодобувна галузь, роль обробної промисловості, в основному представленої підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції, була незначною. У кінці 1980-х років намітився деякий підйом економіки, який продовжувався і в 1990-і роки. Темпи економічного зростання становили 1,4 % у 1997 (2,5 % у 1996, 3,3 % в 1995).

За офіційним даними, в 1998 число зайнятих становило 548 тис. чоловік при рівні безробіття 35 %. У гірничодобувній галузі, з її високою часткою в ВВП, державних прибутках і експорті, працюють всього 12 тис. чол. Основні сфери зайнятості населення: товарний сектор сільського господарства (37 тис.), торгівля (37 тис.), обробна промисловість і будівництво (38 тис.), послуги на дому (26 тис.), народна освіта (25 тис.) та державні і місцеві органи управління (33 тис.). Загальний рівень освіти і кваліфікації робітників невисокий, що є наслідком колоніальної політики расової дискримінації.

У сфері послуг домінуючі позиції належать провідним банкам ПАР, південноафриканській системі роздрібної торгівлі і дистриб'юторській мережі ПАР. Намібійці рідко володіють невеликими підприємствами. Уряд проводить політику «намібізації», направлену на підтримку місцевого бізнесу і розширення власного контролю над економікою.

На річці Кунене, що славиться водоспадами Руакана (висота до 70 м), побудована ГЕС потужністю 320 Мвт, яка працює не більше шести місяців на рік через сильне обміління річки літом.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Інтернет-песурси[ред. | ред. код]