Економіка Португалії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Португалії
Lisboa, Praça dom Pedro IV.jpg
Лісабон – політичний та економічний центр держави
Валюта євро
Фінансовий рік календарний рік
Статистика
ВВП $289,8 млрд. (2015)
Ріст ВВП 1,5% (2015)
ВВП на душу населення $27,800 (2015)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 2,3%, промисловість: 21,6%, послуги: 76,1% (2015)
Інфляція (ІСЦ) 2,2% (2015)
Населення
поза межою бідності
18,7% (2012)
Індекс Джіні 34,2 (2013)
Робоча сила 5,223 млн. (2015)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (8,6%), промисловість (23,9%), послуги (67,5%) (2015)
Безробіття 12,6% (2015)
Галузі виробництва текстиль, одежа, взуття, деревина та корка, папір та пульпа, хімікати, автомобілі та автозапчастини, метали, мінерали, порцеляна та кераміка, вироби зі скла, технології, телекомунікації, вино, молочні продукти, інші продукти харчування, будівництво та ремонт суден, туризм, пластмаси, фінансові послуги, оптика.
Зовнішня діяльність
Експорт $57,2  млрд. (2015)
Експортні товари сільськогосподарські продукти, харчові продукти, вино, нафтопродукти, продукти хімічної промисловості, пластмаси та каучук, шкури, шкіра, дерево і пробка, деревна і папір, текстильні матеріали, одяг, взуття, обладнання та інструменти, кольорові метали
Партнери Іспанія Іспанія 25%
Франція Франція 12,1%
Німеччина Німеччина 11,8%
Велика Британія Велика Британія 6,7%
Flag of the United States.svg США 5,2%
Ангола Ангола 4,2%
Нідерланди Нідерланди 4% (2014)
Імпорт $66,44 млрд. (2015)
Імпортні товари сільськогосподарські продукти, хімічні продукти, транспортні засоби та інші транспортні матеріали, оптичні та точні прилади, комп'ютерні аксесуари та запчастини, напівпровідники та пов'язані з ними пристрої, нафтопродукти, кольорові метали, харчові продукти, текстильні матеріали
Партнери Іспанія Іспанія 32,9%
Німеччина Німеччина 12,9%
Франція Франція 7,4%
Італія Італія 5,4%
Нідерланди Нідерланди 5,1% (2014)
Державні фінанси
Борг $493,7 млрд. (2015)
Доходи $89,94 млрд. (2015)
Витрати $96,84 млрд. (2015)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]


Мапа Португалії

Португалія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У промисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, близько 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропорти функціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських о-вах і Мадейрі.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 116,3 млрд. Темп зростання ВВП — 3,9 %. ВВП на душу населення — $11672. Прямі іноземні інвестиції — $ 1 млрд. Імпорт (енергоносії, сировину для ряду галузей промисловості і продовольство) — $ 41,4 млрд. (г.ч. Іспанія — 24,0 %; Німеччина — 14,0 %; Франція — 11,2 %; Італія — 7,9 %; Великобританія — 6,6 %). Експорт (текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна, енергоустаткування, хімічні продукти) — $ 31,6 млрд. (г.ч. Німеччина — 19,0 %; Іспанія — 15,%; Франція — 14,4 %; Великобританія — 12,1 %; Нідерланди — 4,8 %).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Португалії в 1997 році становив 110 млрд дол. Національний прибуток на душу населення становить 12 тис. дол. (70 % від середнього в країнах Європейського Союзу). Ці ж позиції збереглися і на початку XXI століття.

На економіку Португалії кінця ХХ століття суттєво вплинули дві події — повалення режиму СалазараКаетану в 1974 році і вступ в ЄС в 1986 році. При колишньому режимі (1926—1974 рр.) капітал був сконцентрований в руках декількох промислових і фінансових сімейних груп. Просування вгору було можливе тільки для членів освіченого середнього класу. Промисловість і сільське господарство Португалії залишалися малоефективними, а продуктивність праці — низькою. Інвестиції прямували головним чином в африканські колонії. Прибутки, отримані в колоніях, використовувалися для підтримки позитивного сальдо торгового і бюджетного балансів. Революційний уряд спочатку ослабив економічну базу колишньої еліти, надавши незалежність африканським колоніям. Після невдачі путчу правих сил у 1975 році великі землеволодіння в південному і центральному регіонах були експропрійовані. Націоналізовані банки і страхові компанії, за ними пішла націоналізація більшості великих і середніх промислових підприємств. Велика частина нових державних підприємств зіткнулася з надто складними організаційними і фінансовими проблемами. У результаті збільшилися загальний дефіцит державного бюджету і зовнішній державний борг. Іноземні інвестиції в Португалії були виведені з процесу націоналізації, в економіці країни важливого значення набули дочірні компанії іноземних корпорацій.

Членство в ЄС стало рушійною силою, що стимулювала зміни в економіці країни в кінці 1980-х — початку 1990-х років. У 1991 році Португалія залишалася найбіднішою з країн ЄС, але членство в цій організації дозволило влити новий капітал в економіку країни. Суми прямих іноземних інвестицій після 1986 році щорічно подвоювалися.

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість сучасної Португалії сконцентрована в двох районах, навколо Лісабона і Сетубала на півдні і навколо Порту, Авейру і Браги — на півночі. У районі Лісабона переважає важка промисловість, що випускає сталь, нафтопродукти, станки, автомобілі, хімічні продукти і цемент. Суднобудівні доки «Ліжнаве» — одні з найвідоміших у світі. В Лісабонському адміністративному окрузі випускається також електронне обладнання. У Порту знаходиться найбільший в країні нафтопереробний завод, але північні міста спеціалізуються на виробництві таких товарів, як тканини, взуття, меблі, вина і продукти харчування. Старовинний центр бавовняної промисловості знаходиться на північному заході (Порту, Гімарайш і Брага), головні центри вавняної промисловості — в гірському районі навколо міст Гуарда і Ковілья. Багато підприємств хімічної, целюлозно-паперової, цементної і харчової промисловості сконцентровані в прибережній смузі між Порту і Лісабоном. Обидва згаданих міста є центрами металургії і машинобудування.

Річка Тежу ділить Португалію на два сільськогосподарських райони, що розрізнюються за типами землекористування. У північному районі переважає дрібне інтенсивне сільське господарство. У південному районі домінують великі землеволодіння. Значна частина програми експропріації земель в 1974—1975 роках була здійснена саме в цьому районі.

Економіка Азорських островів і Мадейри базується на сільському господарстві. Важливу роль відіграють виноградники, плантації цитрусових і молочні ферми. На Азорських островах також вирощують кукурудзу, цукрову тростину, цукровий буряк, тютюн, пшеницю, овочі і чай. З Мадейри на експорт постачаються мережива і вино мадера.

Обробна промисловість дає близько 40 % ВВП, на її частку припадає 32,6 % всіх зайнятих. Традиційні галузі — текстильна, швейна, взуттєва, керамічна, суднобудівна. Для них характерні невисока продуктивність праці і застарілі технології. Нові галузі промисловості — автомобілебудування, електронна, електротехнічна, хімічна. Рівень продуктивності праці в промисловості Португалії нижче, ніж в інших країнах ЄС.

Сільське і лісове господарство[ред.ред. код]

Сільське і лісове господарство дають лише 6,5 % ВВП Португалії, і на їх частку припадає 11,5 % зайнятих. Валовий випуск сільськогосподарської продукції на одного працюючого значно нижче, ніж в інших країнах ЄС; виняток складають родюча долина річки Тежу і зрошувані ділянки провінції Алентежу. Португалія імпортує ряд видів сільськогосподарських продуктів, особливо зерно, насіння соняшника і м'ясо. Основна зернова культура Португалії — пшениця, друге місце займає кукурудза. Крім того, товарне значення мають бобові, овес, жито, ячмінь і рис. Важливою продовольчою культурою є картопля. Португалія — один з головних експортерів кетчупа. Маслини у великій кількості використовуються в їжу, але головним чином служать сировиною для виробництва оливкового масла. Величезну роль в сільському господарстві відіграють виноградарство і виноробство. Португалія — одна з провідних західноєвропейських країн-експортерів вина. Найважливіші райони виноградарства — долини північних рік Дору, Мондегу і Ліма. Розведення великої рогатої худоби найрозвиненіше в Рібатежу; молочне тваринництво — на півночі. Попит на м'ясо і м'ясопродукти на 90 % задовольняється за рахунок місцевої продукції.

Лісове господарство[ред.ред. код]

Лісове господарство відіграє значну роль в економіці Португалії. Комерційні породи — сосна і корковий дуб. Португалія щорічно виробляє більше сировини з коркового дуба, ніж весь інший світ. Евкаліпти, завезені з Австралії, є основним джерелом сировини для виробництва целюлози.

Рибальство[ред.ред. код]

Рибальство. У Португалії, що має протяжну берегову лінію і давні традиції мореплавання, рибальство є важливою галуззю господарства, але на початку 1990-х років прибутки і число робочих місць в цій галузі скоротилися. У складі улову переважають сардини, тунець, тріска. Головні рибопромислові порти і центри переробки риби: Лісабон, Сетубал, Матозіньюш і Портімау.

У паливно-енергетичному балансі країни основне місце займають гідроресурси; ГЕС задовольняють понад 50 % енергетич. потреб країни. Паливо г.ч. імпортують. Виробництво електричної енергії — 28,9 млрд кВт·год (1991).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.