Економіка Індонезії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Індонезії
Jakarta Panorama.jpg
Джакарта — столиця Індонезії та її фінансовий центр
Валюта індонезійська рупія
Фінансовий рік календарний рік
Організації ВТО, АСЕАН
Статистика
ВВП $3,028 тлрн. (ПКС) (2016)
Ріст ВВП 4,9 % (2016)
ВВП на душу населення $11,700 (2017)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 13,7 %, промисловість: 40,3 %, послуги: 46 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) 3,8 % (2016)
Населення
поза межою бідності
11,3 % (2014)
Індекс Джіні 36,8 (2009)
Робоча сила 123,7 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (38,9%), промисловість (13,2%), сфера послуг (47,9%) (2012)
Безробіття 6,3 % (2016)
Галузі виробництва нафта і природний газ, текстиль, автомотика, електроприлади, одяг, взуття, гірничодобувна промисловість, цемент, медичні інструменти та прилади, вироби ручної роботи, хімічні добрива, фанера, каучук, перероблені продукти харчування, ювелірні вироби, і туризм
Зовнішня діяльність
Експорт $136,7 млрд. (2016)
Експортні товари мінеральне паливо, тваринні і рослинні жири (включаючи пальмову олію), електричні машини, гуми, обладнання
Партнери Японія Японія 12 %
Flag of the United States.svg США 10,8 %
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 10 %
Сінгапур Сінгапур 8,4 %
Індія Індія 7,8 %
Південна Корея Південна Корея 5,1 %
Малайзія Малайзія 5,1 % (2015)
Імпорт $121,5 млрд. (2016)
Імпортні товари мінеральне паливо, котли, обладнання та механічні частини, електричні машини, залізо і сталь, продукти харчування
Партнери Flag of the People's Republic of China.svg КНР 20,6 %
Сінгапур Сінгапур 12,6 %
Японія Японія 9,3 %
Малайзія Малайзія 6 %
Південна Корея Південна Корея 5,9 %
Таїланд Таїланд 5,7 %
Flag of the United States.svg США 5,3 % (2015)
Державні фінанси
Борг 344,7 млрд. (2016)
Доходи $128,7 млрд. (2016)
Витрати $151,4 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]


Індонезія — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: нафто- і газодобувна, текстильна, гірнича, цементна, хімічна, деревообробна, харчова та туризм. Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Найбільші порти: Танджунгпріок (аванпорт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан.

Історія[ред.ред. код]

Фінансовий центр Джакарти

Після 1969 індонезійський уряд приступив до планового розвитку економіки на основі 25-літньої програми, яка включала п'ять п'ятирічних планів. Політична і економічна криза 1997—1998 привела до зриву сьомого п'ятирічного плану. Після 30 років стійкого економічного зростання індонезійська економіка у 1998 мала сильний спад. Але більшість експертів-економістів вважають, що в довгостроковій перспективі Індонезію чекає сприятливе майбутнє, основане на використанні багатих природних ресурсів. Частка агро-виробництва у валовому внутрішньому продукті (ВВП) поступово скоротилася приблизно з 33 % на початку 1970-х років до 22 % в середині 1980-х років і до 16 % в 1997. Навпаки, частка промисловості зросла приблизно з 7 % в 1970 до 16 % в 1985 і до 25 % в 1997.

Особливо знизилася роль нафтогазової галузі, в якій у 1970-х роках створювалося в середньому 30 % ВВП і лише 14 % в 1990 і 6 % в 1997. За останні 30 років отримали розвиток підприємства оптової і роздрібної торгівлі, транспорт, зв'язок, фінансові служби, різні професійні послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Сфера послуг в середині 1990-х років забезпечувала від 35 до 41 % ВВП.

На межі ХХ-XXI ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам. вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 198 млрд. Темп зростання ВВП — (-13,2 %). ВВП на душу населення — $ 972. Прямі закордонні інвестиції — $ 189 млн. Імпорт (мінеральні добрива, рис, цукор, фармацевтичні препарати, залізняк, засоби автоматизації, пластмаси, продукція хім. промисловості) — $ 71 млрд (г.ч. Японія — 15,7 %, Сінгапур — 11,6 %, Південна Корея — 8,3 %, США — 8 %, Німеччина — 6,3 %). Експорт (нафта, зріджений природний газ, олово, нікелеві руди, вугілля, лісоматеріали, каучук, кава) — $ 69 млрд (г.ч. Японія — 18,0 %, США — 15,6 %, Сінгапур — 10,6 %, Південна Корея — 6,6 %, Китай — 4,1 %).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.