Економіка Йорданії
Економіка Йорданії | |
---|---|
Валюта | 1 Йорданський динар |
Фінансовий рік | календарний рік |
Організації | ВТО |
Статистика | |
ВВП | ▲ $86,19 млрд (2016) |
Зростання ВВП | ▲ 2,8 % (2016) |
ВВП на душу населення | $11,100 (2016) |
ВВП за секторами | сільське господарство: 4,2 %, промисловість: 29,6 %, послуги: 66,2 % (2016) |
Інфляція (ІСЦ) | — 0,8 % (2016) |
Населення поза межею бідності | 14,2 % (2002) |
Індекс Джіні | 39,7 (2007) |
Робоча сила | 2,205 млн. (2016) |
Робоча сила за секторами | сільське господарство (2 %), промисловість (20 %), послуги (78 %) (2013) |
Безробіття | 14,8 % (2016) |
Галузі виробництва | туризм, інформаційні технології, одяг, добрива, поташ, видобуток фосфатів, фармацевтика, нафтопереробка, цемент, неорганічні хімікати, легка промисловість |
Зовнішня діяльність | |
Експорт | $7,124 млрд (2016) |
Експортні товари | текстиль, добрива, поташ, фосфати, овочі, фармацевтичні препарати |
Партнери | США 21 % Саудівська Аравія 16,5 % Ірак 10,3 % Індія 8,7 % ОАЕ 4,8 % Кувейт 4,4 %(2015) |
Імпорт | $17,86 млрд. (2016) |
Імпортні товари | сира нафта, очищені нафтопродукти, машини, транспортне обладнання, залізо, крупи |
Партнери | Саудівська Аравія 15,4 % КНР 12,8 % США 6,2 % Німеччина 4,7 % ОАЕ 4,2 % (2015) |
Державні фінанси | |
Борг | $26,66 млрд (2016) |
Доходи | $8,649 млрд (2016) |
Витрати | $11,22 млрд (2016) |
Головне джерело: CIA World Fact Book[1] |
Економіка Йорданії є однією з найслабших на Близькому Сході, з дуже обмеженими природними ресурсами (особливо відчувається нестача води та енергоносіїв — нафти і вугілля), що зумовлює сильну залежність від міжнародної допомоги. Інші економічні проблеми включають хронічні високі показники бідності, безробіття, інфляцію та великий дефіцит бюджету.
У період з 1970-х по 1980-ті роки, час нафтового буму, Йорданія отримувала обширну допомогу від арабських держав і зростання її валового національного продукту становив близько 10 % щорічно. Після 1980-х років почалося скорочення міжнародної допомоги і зростання ВНП сповільнилося до 2 % на рік.
У серпні 1990 р. почалася криза в Перській затоці, серйозно погіршиви економічне становище Йорданії. Уряд припинив переговори з МВФ і призупинив виплату боргів. Наступні події (блокада Іраку, війна в затоці) призвели до масового напливу біженців, уповільнення росту ВВП, перевитрати бюджету. Підйом економіки Йорданії почався в 1992 р. 1989 йорданський уряд пішов на переговори з МВФ із метою реструктуризації боргів країни та зменшення дефіциту бюджету. Після 1999 року уряд країни впровадив значні економічні реформи, як-от відкриття торгового режиму, приватизація державних компаній та усунення деяких паливних субсидій, які в останнє десятиліття стимулювали економічне зростання за рахунок залучення іноземних інвестицій і створення робочих місць. Глобальний економічний спад і регіональні потрясіння привели до зниження темпів зростання ВВП Йорданії. У 2011 і 2012 роках, уряд схвалив два пакети економічних допомоги і рахунок додаткових бюджетних коштів, призначених для поліпшення умов життя для середніх і бідних класів.
Йорданія імпортує нафту, обладнання, товари народного споживання, продовольство. За рахунок цього виникає торговий дефіцит, що частково покривається за рахунок іноземних кредитів і позик.
Переваги: великий обсяг експорту фосфатів. Наявність робочої сили. Порт Акаба — особлива економічна зона.
Слабкі сторони: залежність від імпорту енергоносіїв. Імпорт перевищує експорт. Безробіття (у 2011 р. 29,9 %), посилене припливом біженців із Кувейту під час війни в Перській затоці. Неможливість розвивати сільське господарство. Політична нестабільність у регіоні завдає шкоди туризму.
Родовища фосфоритів на півдні країни зробили Йорданію одним із найбільших виробників і експортерів цього мінералу у світі[2]. Фосфорити були вперше виявлені в 1935 році в фосфоритоносному басейні Ер-Русейфа[3]. Фосфоритні родовища є основним природним ресурсом Йорданії і одним з основних джерел валютних надходжень від експорту. За різними оцінками, ймовірні запаси варіюються від 1,5 млрд до 2,5 млрд тонн. З 1986 року обсяг продажів фосфатів досяг 185 млн дол США, що склало 25 відсотків експортних надходжень і 10 відсотків світового ринку[4].
Йорданія є третім у світі експортером після Марокко і США, виробляючи 8 млн тонн на рік і контролює 5 % світового ринку. Фосфорит є також основною сировиною для місцевої промисловості, що виробляє добрива. Основні родовища фосфориту знаходяться в Ель-Хасі, на середині дороги між Амманом і портом Акаба. Видобуток фосфориту ведеться також на північному заході від Аммана[5].
Калійна є важливим компонентом гірничодобувного сектора Йорданії. Калійна сіль видобувається з вод Мертвого моря і є найнижчою за собівартістю в світі, частково тому, що використовується сонячне випаровування[6]. Країна входить до десятки світових лідерів за видобутком калійної солі. У 2011 році було видобуто 1380 тонн, у 2012-му — 1400. Запаси оцінюють у 40 000 тонн[7].
Дослідження доводять, що Йорданія ризикує зазнати швидкого опустелення. Вона отримує мало дощів — 90 % країни отримують менше 200 мм за рік. Зникнення лісів, ерозія ґрунту, неправильне землекористування і культивація, кліматичні зміни і посуха, швидка урбанізація — усе це призводить до посилення опустелення. Проект, що фінансується із фондів програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (SPS), спрямований на розв'язання цих проблем. Науковці проводять дослідження в басейні річки Ярмук, на території 1400 квадратних кілометрів у регіоні Бадія. Більша частина території перебуває в небезпеці, бо високі темпи втрати ґрунту внаслідок впливу вітру і води можуть призвести до опустелення[8].
Найсерйознішою екологічною проблемою, з якою Йорданія стикається сьогодні, є брак води. Високий рівень природного приросту населення, у поєднанні з періодичними масовими припливами біженців, перетворив середній баланс між населенням і водою в першій половині цього століття в хронічний дисбаланс у другій половині. Більшість експертів вважають, що країни з споживанням води нижче 1000 кубічних метрів на рік (на душу населення), є вододефіцитними. До 2025 року, якщо нинішні тенденції збережуться, водопостачання на душу населення впаде з нинішніх 200 кубічних метрів на людину до 91 кубічного метра, що віднесе Йорданію до категорії країн, що мають абсолютну нестачу води[9].
За класифікацією Світового банку Йорданія належить до країн «з рівнем доходів вищим за середній»[10]. Йорданський ринок вважається одним із найбільш розвинених арабських ринків за межами країн Перської затоки[11]. Йорданія займає 18-те місце у світі за Індексом розвитку роздрібної торгівлі (2012) і входить до 30 найпривабливіших роздрібних ринків у світі[12]. Країна входить до 20 найдорожчих для проживання країн світу (2010) та є найдорожчою серед арабських країн[13]. Йорданія є членом Світової організації торгівлі з 2000 року[14]. За даними Global Enabling Trade report (2009), Йорданія займає 4-те місце в арабському світі (після ОАЕ, Бахрейну та Катару) за сприятливістю умов для розвитку торгівлі[15]. У грудні 2001 року Йорданія і США підписали Угоду про вільну торгівлю[16].
На промисловий сектор, який включає в себе видобуток копалин, виробництво енергії, будівництво, припадає близько 30,1 % валового внутрішнього продукту (2012). Більше 20 відсотків робочої сили країни, як повідомляється, зайнято у промисловості (2012). Основними промисловими продуктами є калійні солі, фосфати, фармацевтичні препарати, цемент, одяг, добрива.
Найперспективнішим сегментом промисловості є будівництво. В останні кілька років різко зріс попит за житло та офіси іноземних компаній, що базуються в Йорданії. Виробничий сектор виріс (майже до 20 відсотків від ВВП до 2005 року) значною мірою в результаті угоди про вільну торгівлю між США і Йорданією (2001); угода призвела до створення з приблизно 13 промислових зонах по всій країні. У промислових зонах, які забезпечують безмитний доступ на ринок США, виробляють в основному товари легкої промисловості, особливо готовий одяг. До 2010 року на промислові зони припадало майже 1,1 млрд дол США в експорті[17].
Угода про вільну торгівлю (FTA) Йорданії з США — перша в арабському світі — вже зробила США одним із найзначніших ринків для Йорданії.
Експорт калійних солей і фосфатів досяг 1 млрд $ в 2008 році. Інші важливі галузі промисловості включають фармацевтичні препарати, (експорт — 435 млн $ в 2007 році), текстиль (1,19 млрд $ в 2007 році). Хоча вартість промислового сектора Йорданії висока, королівство стикається з низкою проблем. Тому що країна залежить від імпорту сировини, економіка є чутливою до цінових коливань. Брак води і електроенергії також ускладнюють послідовний розвиток економіки. Незважаючи на ці проблеми, економічна відкритість Йорданії і давні добрив і фармацевтичної промисловості слід продовжувати надавати тверду джерело іноземній валюті[18].
Йорданія має безліч промислових зон і особливих економічних зон, спрямованих на збільшення експорту і перетворення Йорданії на промислового гіганта. Спеціальна економічна зона Мафрак орієнтована на логістичну галузь, може стати регіональним логістичним вузлом із повітряним, автомобільним, і залізничним сполученням з сусідніми країнами і в кінцевому рахунку з Європою і країнами Перської затоки. Спеціальна економічна зона Маан сприяє задоволенню внутрішнього попиту і зниженню залежності від імпорту.
Енергетика залишається, найбільшою проблемою для подальшого зростання економіки Йорданії. Відсутність у країні внутрішніх ресурсів вирішується за допомогою інвестиційної програми в галузі. Програма спрямована на скорочення залежності від імпортної продукції з нинішнього рівня (96 %) за допомогою поновлюваних джерела (10 % попиту на енергію) до 2020 року і ядерної енергії (60 % енергетичних потреб до 2035 року)[19]. На відміну від більшості своїх сусідів, Йорданія не має значних нафтових ресурсів і значною мірою залежить від імпорту нафти для виконання своїх внутрішніх енергетичних потреб. У 2012 році розвідані запаси нафти склали лише 445 тисяч барелів (70 700 м3). Йорданія видобуває всього 40 тис. барелів на день у 2004 році, але споживається приблизно 103 000 барелів на день (16 400 м3/добу).
Саудівська Аравія в даний час основним джерелом імпортованої нафти; Кувейт та Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) є вторинними джерелами. В умовах збереження високих витрат на нафту, зріс інтерес до можливості використання величезних сланцевих ресурсів Йорданії, які оцінюються в близько 40 млрд тонн. Зі сланцевих ресурсів Йорданії може вироблятись 28 млрд барелів (4,5 км³) нафти, що дозволяє виробляти близько 100 000 барелів на день (16 000 м3/добу). Запаси сланцю в Йорданії є четвертими за величиною в світі. Нині є кілька компаній, які ведуть переговори з урядом Йорданії про експлуатацію сланцю (Royal Dutch Shell, Petrobras і Eesti Energia).
Природний газ все частіше використовується для задоволення внутрішніх потреб країни в енергії. Йорданія, за оцінками, має запаси природного газу близько 6 млрд кубометрів. У 2012 році в країні було вироблено і спожито приблизно 390 мільйонів кубометрів природного газу. Основні родовища газу розташовані в східній частині країни. Країна імпортує більшу частину свого природного газу через Арабський газопровід, який простягається від терміналу Ель-Аріш у Єгипті до Акаби, а потім на північ Йорданії, де він пов'язує дві великі електростанції. Цей трубопровід Єгипет — Йорданія поставляє Йорданії приблизно 1 млрд кубометрів природного газу на рік[20]. Національна енергетична компанія виробляє більшу частину електроенергії Йорданії (94 %). Загалом у країні споживається майже 8 мільярдів кіловат-годин електроенергії в 2003 році при виробництві тільки 7,5 млрд кВт електроенергії. Виробництво електроенергії в 2004 році виросло до 8,7 млрд кВт·год, але виробництво має продовжувати рости, щоб задовольнити попит, який за оцінками уряду, буде продовжувати зростати приблизно на 5 % на рік. Близько 99 відсотків населення, як повідомляється, мають доступ до електрики.
Незважаючи на зростання виробництва, частка сільськогосподарського сектора в економіки неухильно знижується до 3,1 % відсотка від валового внутрішнього продукту у 2012 році. Близько 2,7 % відсотків робочої сили Йорданії працювало у сільськогосподарському секторі в 2012 році. Найприбутковішим сегментом сільського господарства Йорданії є виробництво плодоовочевої продукції (у тому числі помідори, огірки, цитрусові і банани) в долині річки Йордан. Решта продукції рослинництва, особливо виробництво зернових, залишається нестабільним через відсутність опадів. Рибництво та лісове господарство мають незначний розвиток з точки зору загальної вітчизняної економіки. Рибна промисловість рівномірно розділена між морським і річковим рибницвом; жива вага улову складала трохи більше 1000 тонн у 2012 році. Лісова промисловість ще менша в економічному плані. Приблизно 240 000 кубометрів лісу були вирубані в 2012 році, переважна більшість для дров.
Основні сільськогосподарські культури: пшениця, бобові, тютюн, кукурудза, томати, дині, оливки, виноград, цитрусові, банани. Особливу частину сільського господарства посідає вирощування оливок. Менше 10 % земель Йорданії орні, країна залежить від імпорту продовольства.
Пшениця і ячмінь — основні культури, що вирощуються на нагір'ях, де йдуть дощі, а в штучно зрошувальній Йорданській долині вирощують цитрусові, дині та овочі (томати та огірки). Площа пасовищ у Йорданії обмежена, родючості їх вистачає тільки на розведення домашньої худоби, крім того, площі пасовищ були скорочені під олійні та фруктові дерева. Для розширення пасовищного тваринництва були вириті артезіанські колодязі. Розводять в основному овець і кіз, у менших обсягах — велику рогату худобу, верблюдів, коней, ослів, мулів, домашню птицю.
Транспортний сектор у середньому становить до 10 % до ВВП Йорданії, (2,14 млрд $ в 2007 році). Державна авіаційна компанія Йорданії — Royal Jordanian Airlines — у 2012 перевезла близько 1,3 млн пасажирів, вона має в своєму розпорядженні 16 літаків і виконує більше 100 рейсів на тиждень[22]. Найбільший аеропорт країни — Міжнародний аеропорт імені королеви Алії — розташований у 40 км на південь від Аммана, другий міжнародний аеропорт знаходиться в Акабі. У 2011 році через всі аеропорти країни пройшло 9,8 млн пасажирів.
Використовувана Йордано-Хіджазська залізниця йде від Дера до Амману і далі на Південь до Маану. «Aqaba Railway Corporation» управляє ділянкою дороги від Ель- Акаби до Батна -ель- Гула, де з'єднується з хіджаз- йорданської дорогою.
Довжина залізниць Йорданії менше 700 км. Йорданія має мережу головних, другорядних і сільських доріг, практично всі вони мають тверде покриття. Будівництво та ремонт автодоріг покладено на Міністерство громадських робіт. Дороги пов'язують не тільки йорданські міста, а й королівство з сусідніми країнами. Одна з головних транспортних артерій — шосе Амман — Ер- Рамта з'єднує Йорданію і Сирію. Шосе Амман- Маан — Ель- Акаба веде до моря. Від Акабского шосе йде відгалуження на Ель — Мудаввара і далі до Саудівської Аравії. На шосе Амман- Єрусалим припадає основний потік туристів.
Royal Jordanian Airlines — офіційна державна авіакомпанія пов'язує Йорданію з усім світом. У 1983 р. був відкритий міжнародний аеропорт «Королева Алія» в Ель-Джиз на південь від Аммана. Амман і Ель-Акаба розташовують меншими міжнародними аеропортами.
На сферу послуг у 2012 році припадало 68,8 % ВВП. У цій сферу було зайнято 77,4 % трудових ресурсів (2007). Стан туристичної галузі по праву вважається нижчим за потенційний, особливо враховуючи багату історію країни, стародавні руїни, середземноморський клімат. Більше 5 мільйонів відвідувачів відвідали Йорданію у 2004 році (1,3 млрд дол США в доходах). Сектор знаходиться під контролем Національної стратегії уряду по туризму (НТС), яка була створена в 2004. НТС спрямована подвоїти доходи від туризму і збільшити кількість робочих місць. Стратегія визначає сім пріоритетів або нішевих ринків:
- культурна спадщина (археологія)
- релігія
- екотуризм
- здоров'я, пригоди
- зустрічі
- стимули
- конференції
- виставки, круїзи.
Згідно з недавнім прес-релізом Arabian Travel Market[23], доходи від туризму в Йорданії в 2012 році досягли 3,47 млрд $. Це свідчить про збільшення надходжень від туризму (порівняно з 2011 роком) на 15,3 % (на 347 млрд доларів США в економіку). За даними Центрального банку Йорданії, збільшення туристичних доходів відбулося завдяки відвідувачам з Іраку, Лівії та США зокрема[24].
Угода про асоціацію ЄС та Йорданією підписана у листопаді 1997 року, набрала чинності 1 травня 2002 року. Вона поступово встановлює зони вільної торгівлі між ЄС та Йорданією протягом 12 років. Крім того, Угода про подальшу лібералізацію сільськогосподарської продукції набула чинності в 2007 році. Після Саудівської Аравії, ЄС є другим торговим партнером Йорданії — з загальним обсягом торгівлі на суму близько 3,8 млрд € в 2012 році. У 2012 році ЄС був другим джерелом імпорту Йорданії і п'ятим по експорту. Йорданія є 63-м торговим партнером ЄС[25].
Економічні показники[26] | |
---|---|
ВВП (за паритетом купівельної спроможності) |
39,29 млрд $ (2012) 38,22 млрд $ (2011) 37,25 млрд $ (2010) |
ВВП (за офіційним обмінним курсом) | 31,21 млрд $ (2012) |
ВВП — реальний темп зростання |
2,8 % (2012) 2,6 % (2011) 2,3 % (2010) |
Національні валові заощадження |
6,2 % ВВП (2012) 12,6 % ВВП (2011) 19,6 % ВВП (2010) |
ВВП
за кінцевим використанням |
Споживання домогосподарствами: 73,6 %
Державне використання : 21,8 % Інвестиції в основний капітал: 25,9 % Інвестиції в запаси: −1,6 % Експорт товарів і послуг: 44,7 % Імпорт товарів і послуг: −64,4 % (2012) |
ВВП за секторами економіки |
Сільське господарство: 3,1 % Промисловість: 30,1 % Сфера послуг: 66,8 % (2012) |
Кількість населення за межею бідності | 14,2 % (2002) |
Трудові ресурси | 1,835 млн (2012) |
Трудові ресурси за секторами економіки |
Сільське господарство: 2,7 % Промисловість: 20 % Сфера послуг: 77,4 % (2007) |
Рівень безробіття |
12,5 % (2012) 12,3 % (2011) Примітка: офіційний рівень, неофіційний — близько 30 % |
Безробіття (15—24 роки) |
Загальне: 29,9 % Чоловіки: 26,2 % Жінки: 46,8 % (2011) |
Доходи домогосподарств та частка споживання |
Найнижчі 10 %: 3,4 % Найвищі 10 %: 28,7 % (2010) |
Розподіл сімейного доходу — Коефіцієнт Джині |
39,7 (2007) 36,4 (1997) |
Інвестиції (валові заощадження) | 25,9 % ВВП (2012) |
Бюджет |
Доходи: 6,668 млрд $ Витрати: 9,678 млрд $ (2012) |
Податки та інші доходи | 21,4 % ВВП (2012) |
Профіцит бюджету (+) або дефіцит (-) | −9,6 % ВВП (2012) |
Державний борг |
75 % ВВП (2012) 70,7 % ВВП (2011) |
Рівень інфляції |
4,8 % (2012) 4,4 % (2011) |
Ринкова вартість державних акцій |
27 млрд $ (31 грудня 2012 року) 27,18 млрд $ (31 грудня 2011 року) 30,86 млрд $ (31 грудня 2010 року) |
Сільськогосподарські продукти | Цитрусові, помідори, огірки, оливки, полуниця, кісточкові; вівці, домашня птиця, молочні продукти |
Промислові товари | Одяг, добрива, фосфати, фармацевтика, цемент, неорганічні хімічні речовини, легка промисловість, туризм |
Темпи промислового виробництва | 0,8 % (2012) |
Сальдо рахунку поточних операцій |
−3,359 млрд $ (2012) −2,871 млрд $ (2011) |
Експорт |
7,897 млрд $ (2012) 8,018 млрд $ (2011) |
Експорт товарів | Одяг, калійні та фосфатні добрива, овочі, лікарські препарати |
Експорт (країни) | США 16,6 %, Ірак 15,1 %, Саудівська Аравія 11 %, Індія 10,5 %, Індонезія 4,2 % (2012) |
Імпорт |
18,4 млрд $ (2012) 16,85 млрд $ (2011) |
Імпорт товарів | Сира нафта, машини, транспортне обладнання, залізо, крупи |
Імпорт (країни) | Саудівська Аравія 23,6 %, Китай 9,4 %, США 6,7 %, Італія 4,7 %, Туреччина 4,6 % (2012) |
Резерви іноземної валюти та золота |
8,829 млрд $ (31 грудня 2012 року) 12,11 млрд $ (31 грудня 2011 року) |
Зовнішній борг |
17,71 млрд $ (31 грудня 2012 року) 17,63 млрд $ (31 грудня 2011 року) |
Фонд іноземних інвестицій |
24,33 млрд $ (31 грудня 2012 року) 22,92 млрд $ (31 грудня 2011 року) |
Курс валют |
Йорданські динари (JOD) до долару США: 0,709 (2012) 0,709 (2011) 0,71 (2010) 0,709 (2009) 0,709 (2008) |
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ «Jordan Phosphate Mines Co». Архів оригіналу за 19 травня 2008. Процитовано 15 березня 2014.
- ↑ Amin K. Kawar Biography. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Jordan- Natural resourses. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Країни — Йорданія, економічна ситуація. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Jordan- Natural resourses Potash. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ U.S. Geological Survey, Mineral Commodity Summaries, January 2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Боротьба зі спустелюванням і проблемами продовольчої безпеки в Йорданії
- ↑ Jordan's water shortage. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ «Country and Lending Groups». Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Jordan's accession to GCC garners mixed reactions in Qatar. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Global retals extension: keeps on moving. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Most expensive countries to live in. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ JORDAN — Geography. Архів оригіналу за 21 червня 2007. Процитовано 21 червня 2007.
- ↑ Worl Economic Forum — Global enabling trade report. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Jordan-US(FTA). Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ PROFILE: JORDAN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2015. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ COUNTRY PROFILE: JORDAN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2015. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Oxford business group. Архів оригіналу за 29 серпня 2009. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ JORDAN September 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2015. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Постачання та очистка води в Йордані[en]
- ↑ Royal Jordanian Airlines. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ Arabian Travel Market Press-Releases. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ Jordan tourism revenues grow in 2012. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ European Commission Trade Policy. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 18 березня 2014.
- ↑ Jordan economic profile 2013. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
- Програма НАТО «Наука заради миру і безпеки» [Архівовано 11 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Global Enabling Trade report 2012 [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]