Мельников Леонід Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

{{ картка/р|Народження|18 травня 1906(1906-05-18)

Леонід Георгійович Мельников
Леонід Георгійович Мельников

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 6-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
18 грудня 1949 — 12 червня 1953
Попередник Микита Сергійович Хрущов
Наступник Олексій Іларіонович Кириченко

  с. Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 16 квітня 1981(1981-04-16) (74 роки)
  Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР
СРСР СРСР
Національність українець

Ме́льников Леоні́д Гео́ргійович (18 травня 1906(19060518), с. Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія16 квітня 1981, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український радянський партійний та державний діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на 1 корпусі ДонНТУ

Народився 18 травня 1906 в українській селянській родині в с. Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія.

Освіту здобув у Донецькому індустріальному інституті (1936).

З 1920 працював на цукровому заводі.

У 1924-1928 секретар волосного, районного комітетів комсомолу.

У 1928 вступив до ВКП(б).

У 1928-1930 служив у РСЧА.

З 1936 працював інженером на шахті, а наступного року переведений на партроботу.

У 1937-1938 — в Сталінському міськкомі, з 1938 — в Сталінському обкомі КП(б) України, секретар, 2-й секретар, потім відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У 1941-1954, 1958-1962 і 1966-1981 депутат Верховної Ради СРСР. У 1942 призначений 1-им секретарем Карагандинського, з 1944 — Сталінського обкомів партії. З 1947 секретар, 2-ий секретар ЦК КП(б) України.

У 1949 призначено 1-м секретарем ЦК Української компартії, найбільшої республіканської компартії СРСР. У 1950-1954 член Президії Верховної Ради СРСР.

З жовтня 1952 — член ЦК КПРС і член Президії ЦК.

Після смерті Сталіна опинився серед переможених, втратив свою посаду та відправлений послом до Румунії. Водночас у березні 1953 перевели з членів до кандидатів у члени Президії ЦК, а у червні вивели з її складу.

У 1956 переведений з членів до кандидатів у члени ЦК КПРС, але у 1961 втратив і цю посаду. Пізніше повернувся до керівної роботі, але обіймав лише другорядні посади: міністр будівництва підприємств вугільної промисловості СРСР (квіт. 1955 — травень 1957), 1-й заступник (1957-58) і заступник (1958-61) голови Ради міністрів Казахської РСР, голова Держплану (1957-61) і Держгіртехнагляду (1961) Казахстану, голова Держгіртехнагляду РРФСР (1961-66), голова Державного комітету з нагляду над безпечним веденням робіт у в промисловості й з гірничого нагляду при Раді міністрів СРСР1966).

Сім'я[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Гейер В. Г. Крупный партийный и государственный деятель / В. Г. Гейер // Сов. студент. — 1986. — 6 нояб.
  • Верному сыну партии [Л. Г. Мельникову открыта мемориальная доска в Донецке] // Соц. Донбасс. — 1983. — 13 нояб.
  • Кожукало І. П. Л. Г. Мельников: нарис політичної діяльності / І. П. Кожукало // Укр. іст. журн. — 1989. — № 9. — С. 95-105.
  • Мельников Леонид Георгиевич // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98-100.
  • Мельников Леонид Георгиевич //Известия ЦК КПРС. — 1990. — № 7. — С. 110.
  • Мельников Леонід Георгійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 114.
  • Мельников Леонид Георгиевич // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 411.
  • Прийменко А. Верный сын партии: К 80-летию со дня рождения Л. Г. Мельникова / А. Прийменко // Соц. Донбасс. — 1986. — 31 мая.