Мельников Леонід Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонід Георгійович Мельников
Леонід Георгійович Мельников

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 6-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
18 грудня 1949 — 12 червня 1953
Попередник Микита Сергійович Хрущов
Наступник Олексій Іларіонович Кириченко

Народився 18 травня 1906(1906-05-18)
с. Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 16 квітня 1981(1981-04-16) (74 роки)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР
СРСР СРСР
Національність росіянин

Ме́льников Леоні́д Гео́ргійович (18 травня 1906(19060518), село Дегтярівка, Мглинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія16 квітня 1981, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український радянський партійний та державний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б)У в грудні 1949 — червні 1953 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — серпні 1946 р. Член ЦК КП(б)У в серпні 1946 — червні 1953 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1947 — вересні 1952 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1947 — червні 1953 р. Член ЦК КПРС у жовтні 1952 — лютому 1956 р. Кандидат у члени ЦК КПРС в лютому 1956 — жовтні 1961 р. Член Президії ЦК КПРС у жовтні 1952 — березні 1953 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС у березні — червні 1953 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го, 5-го, 7—10-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на 1 корпусі ДонНТУ

Народився 18 травня 1906 року в бідній селянській родині у селі Дегтярівці Мглинського повіту Чернігівської губернії, Російська імперія.

Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником Ліснинського цукрового заводу на Полтавщині. У 1923 році вступив до комсомолу.

У 1924—1925 роках — секретар Дегтярівського волосного осередку комсомолу.

У 1925—1926 роках — слухач Клинцовської школи радянського і партійного будівництва.

У 1926—1928 роках — секретар виконавчого комітету Ущерепської волосної ради; відповідальний секретар Брянського районного комітету комсомолу.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928—1930 роках служив у Червоній армії.

У 1930—1931 роках — студент Московського гірничого технікуму та Московського гірничого інституту. У 1931—1936 роках — студент Донецького індустріального інституту в місті Сталіно.

З 1936 року працював начальником дільниці та помічником головного інженера шахти в Донбасі. У 1936—1937 роках — аспірант Донецького індустріального інституту в місті Сталіно.

У 1937—1938 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Сталінського міського комітету КП(б)У Донецької області. У 1938—1939 роках — завідувач відділу вугільної промисловості Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У 1939—1940 роках — 3-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У 1940—1941 роках — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. У 1941—1942 роках — виконувач обов'язків 1-го секретаря Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У 1942 році — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б).

Під час німецько-радянської війни у 1942 році був членом Військової ради 66-ї армії Сталінградського фронту.

У листопаді 1942 — лютому 1944 року — 1-й секретар Карагандинського обласного комітету КП(б) Казахстану.

У лютому 1944 — 21 липня 1947 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

21 липня — 26 грудня 1947 року — секретар ЦК КП(б)У і водночас начальник Управління із перевірки партійних органів ЦК КП(б)У.

26 грудня 1947 — 16 грудня 1949 року — 2-й секретар ЦК КП(б)У.

16 грудня 1949 — 4 червня 1953 року — 1-й секретар ЦК КП(б)У. Після смерті Сталіна втратив свою посаду та відправлений послом до Румунії.

28 липня 1953 — 7 квітня 1955 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Румунії.

6 квітня 1955 — 6 вересня 1957 року — міністр будівництва підприємств вугільної промисловості СРСР.

У 1957—1961 роках — голова Державної планової комісії Казахської РСР. Одночасно, у 1957—1958 роках — 1-й заступник, а у 1958—1961 роках — заступник голови Ради Міністрів Казахської РСР.

У 1961 — грудні 1964 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів Казахської РСР.

19 грудня 1964 — 27 січня 1966 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів Російської РФСР.

У лютому 1966 — 16 квітня 1981 року — голова Комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й з гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР.

У 1941-1954, 1958-1962 і 1966-1981 депутат Верховної Ради СРСР. У 1950-1954 член Президії Верховної Ради СРСР.

Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

Родина[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Гейер В. Г. Крупный партийный и государственный деятель / В. Г. Гейер // Сов. студент. — 1986. — 6 нояб.
  • Верному сыну партии [Л. Г. Мельникову открыта мемориальная доска в Донецке] // Соц. Донбасс. — 1983. — 13 нояб.
  • Кожукало І. П. Л. Г. Мельников: нарис політичної діяльності / І. П. Кожукало // Укр. іст. журн. — 1989. — № 9. — С. 95-105.
  • Мельников Леонид Георгиевич // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98-100.
  • Мельников Леонид Георгиевич //Известия ЦК КПРС. — 1990. — № 7. — С. 110.
  • Мельников Леонід Георгійович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 114.
  • Мельников Леонид Георгиевич // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 411.
  • Прийменко А. Верный сын партии: К 80-летию со дня рождения Л. Г. Мельникова / А. Прийменко // Соц. Донбасс. — 1986. — 31 мая.