Лукаші (Бродівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лукаші
Церква Св. Миколая
Церква Св. Миколая
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Бродівський район
Рада/громада Наквашанська сільська рада
Код КОАТУУ 4620383602
Основні дані
Засноване 600
Населення 497
Площа 1,236 км²
Густота населення 402,1 осіб/км²
Поштовий індекс 80654[1]
Телефонний код +380 3266
Географічні дані
Географічні координати 49°58′26″ пн. ш. 25°17′53″ сх. д. / 49.97389° пн. ш. 25.29806° сх. д. / 49.97389; 25.29806Координати: 49°58′26″ пн. ш. 25°17′53″ сх. д. / 49.97389° пн. ш. 25.29806° сх. д. / 49.97389; 25.29806
Середня висота
над рівнем моря
328 м
Місцева влада
Адреса ради 80654, Львівська обл., Бродівський р-н, с.Накваша , тел. 38-1-43
Карта
Лукаші. Карта розташування: Україна
Лукаші
Лукаші
Лукаші. Карта розташування: Львівська область
Лукаші
Лукаші

Лукаші у Вікісховищі?

Лукаші́ — село Бродівського району Львівської області.

Тут 23 квітня 1954 року загинула остання боївка УПА на Бродівщині.

Розташування с. Лукаші

Село Лукаші розташоване 18 км на південний схід від міста Броди. Через село проходить дорога Броди-Тернопіль(Р39).  Кілька десятків метрів на південний схід протікає річка Іква.

Історія с. Лукаші

За даними перепису населення 2001 року в селі Лукаші налічується 449 осіб і 114 дворів. Адміністративним центром є село Накваша — Наквашанська сільська рада. Площа населеного пункту близько 124га.

Перша письмова згадка про село Лукаші датується 1864 роком — це церковні записи в яких реєструвалися акти громадянського стану. На цей час село Лукаші було вже досить великим населеним пунктом і налічувало приблизно 60 дворів. Є записи в «Словнику географічному королівства Польського» 1885 року, що по дорозі з Накваші до Бродів знаходилась група хат хутора Лукаша.

Згідно переказів старожилів у 1648—1650 роках тут на галявині грабового лісу поселився чоловік на ім'я Лукаш. До сьогодні збереглась назва вигону «Грабина». Біля Лукаша почали поселятись інші люди. Було вигідно бо поблизу проходив торговельний шлях з Бродів на південний схід. Люди викорчували ліси, займались сільським господарством, розвивали ремесла, займались мисливством. З'явились назви урочищ, угідь: Вільшина, Береги, Панський лан, Панський рів, Смільно, Загороди, Під могила. Від назви урочища Вільшина походить і прізвище Вільшинський.

В 1734 році через село, в напрямку на Броди, проходили російські війська, в складі яких були загони гайдамаків сотника Верлана.  З'явилось прізвище Гайдамаха. 

За підрахунками в 1900-му році в селі проживало близько 75 родин і дві єврейські родини які тримали торгівлю.

До 1906 року в селі не було ніяких історичних пам'яток. В 1906 з'явилась спільна з Наквашею пам'яткажертвам татарських набігів в урочищі Могила. 

За записами в господарській книзі Наквашанської сільської ради 1951 року в селі Лукаші налічувалось 107 дворів, що майже те саме як зараз. Село вижило в тяжкі часи війн і післявоєнних відбудов — 1914—1918 рр. Перша світова війна, 1941—1945 рр. Друга світова війна, 1949—1950 рр. роки примусової колективізації. З Другої світової війни не повернулось 19 чоловік. Багато молодих хлопців загинули в боротьбі за незалежність в криївках УПА. 23 квітня 1954 року троє повстанців загинули в боях з військами МГБ — це була остання партизанська боївка на Бродівщині. Декілька сімей було виселено на Сибір за підтримку УПА.

Економічний і соціальний розвиток залежав від колективного господарства.  В 1960—1962 рр. збудовано Лукашівську початкову школу.  В 1980 році почалось будівництво народного дому. В 1986 році будівництво народного дому було завершено, відкрито його було 26 квітня. У 1996 році закінчено газифікацію села.

Коли в 1991 році було проголошено Акт Незалежності України, розпочалось духовне відродження. УГКЦ вийшла з підпілля. Духовне життя села до 2002 року було в складі парафії села Накваша. Ще в 1998 році колишня вчителька Параскевія Борачок в дворі школи частково своїм коштом звела фігуру св. Миколая — робота місцевого художника Петра Опальчука. В 1992 році родинами Максима Дзьоби і Івана Горбаля при в'їзді в село, біля зупинки, було зведено капличку Пресвятої Діви Марії, освячено 10 жовтня 1992 року. В 2000 році Йосифом Мочарським запущено будівництво культурно-відпочинкового комплексу «Зарба». Відкрито комплекс 2003 року. 19 грудня 1996 року  на свято Миколая освячено наріжний камінь і хрест на місці будівництва храму. В 2003 році відкрито цвинтар, в 2005 році добудовано і освячено храм Св. Миколая.

Автор: Щирба Богдан Петрович

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]