Лукаші (Бродівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лукаші
с. Лукаші. Церква Святого Миколая
с. Лукаші. Церква Святого Миколая
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Бродівський
Рада/громада Наквашанська сільська рада
Код КОАТУУ 4620383602
Основні дані
Населення 505
Площа 1,236 км²
Густота населення 408,6 осіб/км²
Поштовий індекс 80654[1]
Телефонний код +380 3266
Географічні дані
Географічні координати 49°58′26″ пн. ш. 25°17′53″ сх. д. / 49.97389° пн. ш. 25.29806° сх. д. / 49.97389; 25.29806Координати: 49°58′26″ пн. ш. 25°17′53″ сх. д. / 49.97389° пн. ш. 25.29806° сх. д. / 49.97389; 25.29806
Середня висота
над рівнем моря
328 м[2]
Водойми р. Іква
Місцева влада
Адреса ради 80654, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Накваша, вул. Центральна, 3; тел. 3-81-35[3]
Сільський голова Стрехалюк Роман Омелянович[3]
Карта
Лукаші. Карта розташування: Україна
Лукаші
Лукаші
Лукаші. Карта розташування: Львівська область
Лукаші
Лукаші
Мапа

CMNS: Лукаші у Вікісховищі

Лукаші́ — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Наквашанська сільська рада. Населення становить 505 осіб.[3]

Географія[ред. | ред. код]

Село Лукаші розташоване 18 км на південний схід від міста Броди. Через село проходить автомобільний шлях регіонального значення Броди—Тернопіль. Кілька десятків метрів на південний схід протікає річка Іква.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село Лукаші датується 1864 роком — це церковні записи в яких реєструвалися акти цивільного стану. На той час село Лукаші було вже досить великим населеним пунктом і налічувало приблизно 60 дворів. Є записи у «Словнику географічному королівства Польського» від 1885 року, що на заході сусіднє село Накваша межувало з групою хатів (поселенням) Лугаша (Лукаша) Логаша, назва останнього з часом трансформувалося у Лукаші.

Згідно переказів старожилів у 1648—1650 роках тут на галявині грабового лісу оселився чоловік на ім'я Лукаш. До сьогодні збереглась назва вигону «Грабина». Біля Лукаша почали поселятись інші люди. Було вигідно бо поблизу проходив торговельний шлях з Бродів на південний схід. Люди викорчували ліси, займались сільським господарством, розвивали ремесла, займалися мисливством. З'явилися назви урочищ, угідь: Вільшина, Береги, Панський лан, Панський рів, Смільно, Загороди, Під могила. Від назви урочища Вільшина походить і прізвище Вільшинський.

У 1734 році через село, у напрямку Бродів, проходили російські війська, у складі яких були загони гайдамаків сотника Верлана. З'явилось прізвище Гайдамаха. 

За підрахунками у 1900-му році в селі мешкало близько 75 родин та дві єврейські родини, які тримали торгівлю.

У 1906 році в урочищі Могила з'явилась спільна з Наквашею пам'ятка жертвам татарських набігів. 

За записами в господарській книзі Наквашанської сільської ради 1951 року в селі Лукаші налічувалось 107 дворів. Село пережило важкі воєнні часи та повоєнних відбудов — 1914—1918 роки (Перша світова війна), 1941—1945 роки (Друга світова війна), 1949—1950 роки роки примусової колективізації. На фронтах Другої світової війни загинуло 19 осіб. Багато молодих хлопців загинули в боротьбі за незалежність в криївках УПА. 23 квітня 1954 року троє повстанців загинули під час бою з військами МГБ — це була остання партизанська боївка на Бродівщині. Декілька сімей було виселено на Сибір за підтримку УПА.

На початку 1950-х років населений пункт Саварин, котрий до того часу належав до смт Підкамінь, разом із сільськогосподарськими угіддями був приєднаний до села Лукаші.[4]

Економічний і соціальний розвиток залежав від колективного господарства. У 1960—1962 роках збудовано Лукашівську початкову школу. Упродовж 1980—1986 років тривало будівництво народного дому, який був урочисто відкритий 26 квітня 1986 року. У 1996 році закінчено газифікацію села.

1991 року було проголошено Акт Незалежності України, розпочалось духовне відродження. УГКЦ вийшла з підпілля. Духовне життя села до 2002 року було в складі парафії села Накваша. Ще в 1998 році колишня вчителька Параскевія Борачок в дворі школи частково своїм коштом звела фігуру святого Миколая — робота місцевого художника Петра Опальчука. В 1992 році родинами Максима Дзьоби і Івана Горбаля при в'їзді в село, біля зупинки, було зведено капличку Пресвятої Діви Марії, освячено 10 жовтня 1992 року. У 2000 році Йосифом Мочарським запущено будівництво культурно-відпочинкового комплексу «Зарба». Відкрито комплекс 2003 року. 19 грудня 1996 року  на свято Миколая освячено наріжний камінь і хрест на місці будівництва храму. В 2003 році відкрито цвинтар, в 2005 році добудовано і освячено храм Святого Миколая.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]