Глухий глотальний фрикативний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з МФА h)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: h.
Глухий глотальний фрикативний
h
Номер МФА 146
Кодування
HTML (десяткове) h
Юнікод (hex) U+0068
X-SAMPA h
Кіршенбаум h

Глухи́й горта́нний фрикати́вний — приголосний звук, що існує в деяких мовах. У Міжнародному фонетичному алфавіті записується як ⟨h⟩. Твердий приголосний, африкат. Близький до поширеного в українській мові дзвінкого гортанного фрикативного [ɦ] (г)[джерело?].

Назва[ред. | ред. код]

  • Глухий гортанний аспірат (англ. voiceless glottal aspirate)
  • Глухий гортанний перехідний (англ. voiceless glottal transition)
  • Глухий гортанний придиховий (англ. voiceless glottal aspirate)
  • Глухий гортанний фрикатив (англ. voiceless glottal fricative)
  • Глухий гортанний фрикативний (англ. voiceless glottal fricative)

Властивості[ред. | ред. код]

Властивості глухого гортанного фрикативного:

  • Тип фонації — глуха, тобто цей звук вимовляється без вібрації голосових зв'язок.
  • Спосіб творення — фрикативний, тобто один артикулятор наближається до іншого, утворюючи вузьку щілину, що спричиняє турбулентність.
  • У деяких мовах він має звужену артикуляцію фрикативного приголосного. Проте в багатьох, якщо не більшості це перехідний стан гортані без способу творення, окрім типу фонації. Оскільки перепони для створення тертя в голосовому тракті нема, багато фонетистів більше не вважають h фрикативним. Однак термін «фрикативний» як правило зберігається з історичних причин.
  • Він може мати гортанне місце творення. Проте, він може не мати фрикативного творення, тоді термін «гортанний» означає, що він артикулюється голосовою щілиною, але це природа фонації, а не окрема артикуляція. Усі приголосні окрім гортанних і всі голосні мають окреме місце творення разом зі станом гортані. Як з усіма іншими приголосними, оточуючі голосні впливають на вимову [h], і [h] інколи описується як глухий голосний, що має місце творення оточуючих голосних.
  • Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
  • Оскільки він вимовляється в горлі, без ротового компонента, протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука.
  • Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.

Хоча [h] описується як глухий голосний, тому що в багатьох мовах він не має місця й способу творення прототипного приголосного, він також не має висоти й ряду прототипного голосного:

[h і ɦ] описуються як глухі, або придихові відповідники голосних, що йдуть за ними [, але] положення мовних органів […] часто просто таке, як в оточуючих звуків. […] Відповідно в таких випадках правильніше вважати h і ɦ сегментами, що мають лише ларингальну специфікацію, і є невизначениним за всіма іншими властивостями. Є інші мови [такі як гебрейська й арабська], у яких відзначається більша визначеність формантних частот звука h, що може означати наявність гортанної перепони пов'язаної з його вимовою.[1]
Оригінальний текст (англ.)
[h and ɦ] have been described as voiceless or breathy voiced counterparts of the vowels that follow them [but] the shape of the vocal tract […] is often simply that of the surrounding sounds. […] Accordingly, in such cases it is more appropriate to regard h and ɦ as segments that have only a laryngeal specification, and are unmarked for all other features. There are other languages [such as Hebrew and Arabic] which show a more definite displacement of the formant frequencies for h, suggesting it has a [glottal] constriction associated with its production.

Передача в українській мові[ред. | ред. код]

Згідно зі § 122 українського правопису, звук [h] (глухий глотальний фрикативний) переважно передаємо буквою «г», але за традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою «х»[2]. Слід зауважити, що [h] не є тим самим, що літера h — в різних мовах ця літера може позначати різні звуки, рівно як і цей звук може позначатись іншими літерами.

Приклади[ред. | ред. код]

Мова Слово МФА Значення Примітки
аварська гьа [ha] присяга
англійська high [haɪ̯] високий Див. англійська фонетика and H-dropping
албанська 'hire [hiɾɛ] благодаті
арабська[3] هائل [ˈhaːʔɪl] численний Див. арабська фонетика
бенгальська হাওয়া [hawa] вітер
берберська aherkus [ahǝrkus] черевик
валійська haul [ˈhaɨl] сонце Див. валійська orthography
в'єтнамська[4] hiểu [hjew˧˩˧] розуміти Див. в'єтнамська фонетика
вірменська (східна)[5] հայերեն [hɑjɛɾɛn] вірменин
данська[6] hus [ˈhuːˀs] дім Вимовляється як /ɦ/ між голосними[6]. Див. данська фонетика
гавайська[7] haka [haka] полиця Див. гавайська фонетика
гебрейська הר [haʁ] гора Див. гебрейська фонетика
гінді[3] हम [ˈhəm] ми Див. фонетика гінді
голландська (діал.)[8] rood [hoːt] червоний Див. голландська фонетика
грузинська[9] ჰავა [hɑvɑ] клімат
кабардинська тхылъхэ [tχɪɬhɑ] книги
корейська 호랑이/horang-i [ho̞ɾɐŋi] тирг Див. корейська фонетика
лезгінська гьек [hek] клей
люксембурзька[10] hei [hɑ̝i̯] тут Див. люксембурзька фонетика
німецька[11] Hass [has] ненависний Див. німецька фонетика
норвезька hatt [hɑtː] шапка Див. норвезька фонетика
перська هفت [hæft] сім Див. перська фонетика
португальська (Бразилія)[12] 'marreta [maˈhetɐ] вершляг Алофон /ʁ/. Див. португальська фонетика
румунська hăţ [həts] вуздечка Див. румунська фонетика
сербська[13] хмељ [hmê̞ʎ̟] хміль Алофон /x/[13]. Див. сербська фонетика
тайська ห้า [haː˥˩] п'ять
турецька halı [häˈɫɯ] килим Див. турецька фонетика
угорська helyes [hɛjɛʃ] праворуч Див. угорська фонетика
фінська hammas [hɑmːɑs] зуб Див. фінська фонетика
чеченська хIара [hɑrɐ] цей
шведська hatt [ˈhatː] шапка Див. шведська фонетика
японська すはだ/suhada [su͍hada] шкіра Див. японська фонетика

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ladefoged, Peter & Ian Maddieson (1996). The sounds of the world's languages. Oxford: Blackwells. ISBN 0-631-19814-8
  2. ↑ Український Правопис, 2019
  3. ↑ а б Thelwall (1990:38)
  4. ↑ Thompson (1959:458–461)
  5. ↑ Dum-Tragut (2009:13)
  6. ↑ а б Grønnum (2005:125)
  7. ↑ Ladefoged (2005:139)
  8. ↑ Verstraten & van de Velde (2001:50–51)
  9. ↑ Shosted & Chikovani (2006:255)
  10. ↑ Gilles & Trouvain (2013:67–68)
  11. ↑ Kohler (1999:86–87)
  12. ↑ Barbosa & Albano (2004:5–6)
  13. ↑ а б Landau et al. (1999:68)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Arvaniti, Amalia (1999), Cypriot Greek (PDF), Journal of the International Phonetic Association, 29 (2): 173—178, doi:10.1017/S002510030000654X, архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2014, процитовано 4 травня 2016
  • Barbosa, Plínio A.; Albano, Eleonora C. (2004), Brazilian Portuguese, Journal of the International Phonetic Association, 34 (2): 227—232, doi:10.1017/S0025100304001756
  • Dum-Tragut, Jasmine (2009), Armenian: Modern Eastern Armenian, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company
  • Gilles, Peter; Trouvain, Jürgen (2013), Luxembourgish (PDF), Journal of the International Phonetic Association, 43 (1): 67—74, doi:10.1017/S0025100312000278, архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2019, процитовано 4 травня 2016
  • Grønnum, Nina (2005), Fonetik og fonologi, Almen og Dansk (вид. 3rd), Copenhagen: Akademisk Forlag, ISBN 87-500-3865-6, архів оригіналу за 27 листопада 2016, процитовано 4 травня 2016
  • Hall, Robert A. Jr. (1944). Italian phonemes and orthography. Italica. American Association of Teachers of Italian. 21 (2): 72—82. doi:10.2307/475860. JSTOR 475860.
  • Heijmans, Linda; Gussenhoven, Carlos (1998), The Dutch dialect of Weert (PDF), Journal of the International Phonetic Association, 28: 107—112, doi:10.1017/S0025100300006307, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 4 травня 2016
  • Hualde, José Ignacio; Ortiz de Urbina, Jon, ред. (2003), A grammar of Basque, Berlin: Mouton de Gruyter, ISBN 3-11-017683-1
  • Kohler, Klaus (1999), German, Handbook of the International Phonetic Association:A Guide to the Use of the International Phonetic Alphabet, Cambridge University Press, с. 86—89, ISBN 0-521-63751-1
  • Ladefoged, Peter (2005), Vowels and Consonants (вид. Second), Blackwell
  • Landau, Ernestina; Lončarić, Mijo; Horga, Damir; Škarić, Ivo (1999), Croatian, Handbook of the International Phonetic Association: A guide to the use of the International Phonetic Alphabet, Cambridge: Cambridge University Press, с. 66—69, ISBN 0-521-65236-7
  • Laufer, Asher (1991), Phonetic Representation: Glottal Fricatives, Journal of the International Phonetic Association, 21 (2): 91—93, doi:10.1017/S0025100300004448
  • Martínez-Celdrán, Eugenio; Fernández-Planas, Ana Ma.; Carrera-Sabaté, Josefina (2003), Castilian Spanish, Journal of the International Phonetic Association, 33 (2): 255—259, doi:10.1017/S0025100303001373
  • Peters, Jörg (2006), The dialect of Hasselt, Journal of the International Phonetic Association, 36 (1): 117—124, doi:10.1017/S0025100306002428
  • Shosted, Ryan K.; Chikovani, Vakhtang (2006), Standard Georgian, Journal of the International Phonetic Association, 36 (2): 255—264, doi:10.1017/S0025100306002659
  • Smyth, Herbert Weir (1920). A Greek Grammar for Colleges. American Book Company. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 1 січня 2014 — через CCEL.
  • Thelwall, Robin (1990), Illustrations of the IPA: Arabic, Journal of the International Phonetic Association, 20 (2): 37—41, doi:10.1017/S0025100300004266
  • Thompson, Laurence (1959), Saigon phonemics, Language, 35 (3): 454—476, doi:10.2307/411232, JSTOR 411232
  • Verstraten, Bart; van de Velde, Hans (2001), Socio-geographical variation of /r/ in standard Dutch, у van de Velde, Hans; van Hout, Roeland (ред.), 'r-atics, Brussels: Etudes & Travaux, с. 45—61, ISSN 0777-3692, архів оригіналу за 9 серпня 2018, процитовано 10 червня 2022
  • Wright, Joseph; Wright, Elizabeth Mary (1925). Old English Grammar (вид. 3rd). Oxford University Press.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глухий_глотальний_фрикативний&oldid=41356213