Машикулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Машикулі, підсябúття (фр. machicoulis, від середньовічного французького вислову "mache-col" - «бити в голову») – оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій, що прийшов на заміну гурдиціям. Застосовувано протягом XIV-XVI століть у фортецях Європи, Близького Сходу. Вони призначались для захисту підошóв оборонних мурів, де утворювались мертві зони, недосяжні для обстрілу з бійниць. Фортифікатори розширювали бойові галереї верхніх ярусів на всій довжині оборонного муру та по периметру веж, перетворюючи їх на своєрідні навісні ґанки коштом випнутих за лінію оборонного муру кронштейнів; на них кріплено парапет із бійницями. У підлозі поміж кронштейнами облаштовували отвори для вертикального обстрілу нападників біля підошви муру, щоб кидати на них каміння, лити гарячу смолу, окропа. Також підсябиття могли мати вигляд нахилених стрільниць у товщі муру. Коли розпочато використовувати ренесансові земляні бастіонні фортифікації, машикулі вийшли з ужитку разом із застарілими оборонними мурами.

Галерея[ред.ред. код]