Інженерне забезпечення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малюнок бліндажа, влаштованого із траншеї. Одяг крутостей є циліндровані колоди.

Інженерне забезпечення— елемент бойового забезпечення військ, комплекс заходів, що організуються і здійснюються з метою створення своїм підрозділам необхідних умов для своєчасного і прихованого їх висування в район бойових дій, розгортання і маневру, підвищення захищеності особового складу, озброєння і військової техніки від усіх засобів ураження, а також для збільшення ефективності завдання противнику втрат в живій силі і техніці і утруднення його дій на місцевості.

Зміст інженерного забезпечення[ред. | ред. код]

Зміст, завдання і порядок здійснення інженерного забезпечення описані в Бойовому статуті для відповідного військового формування, виду бойових дій [1].

Відповідно, командири від полку і вище планують інженерне забезпечення в ході загального планування бойового застосування підлеглих військ. На підставі планів на бойове застосування і бойових статутів підлеглі командири планують інженерне забезпечення своїх підрозділів.

Інженерне забезпечення включає[ред. | ред. код]

  • інженерну розвідку противника, місцевості й об'єктів на ній; організується силами розвідувальних підрозділів і призначеним особовим складом в ході загальної тактичної розвідки противника
  • фортифікаційне обладнання місцевості: опорних пунктів, командних пунктів, пунктів управління і спостереження, позицій і районів розташування підрозділів, окремих (винесених) вогневих точок;
  • обладнання власних інженерних загороджень для протидій противнику,
  • пророблення проходів у загородженнях, виставлених противником, руйнуваннях (особливо в населених пунктах і промислових зонах) і влаштування переходів для своїх військ через перешкоди, загородження, зони руйнації;
  • обладнання і утримання переправ своїм підрозділам через водні перешкоди; знищення засобів переправ чи сприятливих для переправи умов для противника (підрив стаціонарних, наплавних мостів,
  • забезпечення питною водою своїх підрозділів, обладнання пунктів водопостачання, проведення заходів щодо очищення забруднених вод; за необхідності — організація водовідведення (в заболочених районах; де високий рівень підґрунтових вод; після сильних паводків чи зливних дощів;— улаштування водозбірних колодязів, тимчасових дренажних систем
  • здійснення маскування техніки, фортифікаційних елементів, місць зосередження
  • проведення заходів від високоточної зброї (ВТЗ) — організація хибних радіоконтрасних цілей кутниковими відбивачами, винесених джерел інфрачервоного випромінювання, відводи тепла від працюючої техніки, тощо;
  • ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ, — комплекс заходів по розбиранню завалів, очищенню місцевості від радіоактивного, хімічного, бактеріологічного забруднення; проводиться в комплексі із заходамирадіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту.

Сили та засоби, що залучаються[ред. | ред. код]

Обов'язок командира кожної ланки узабезпечити максимально збереження життя та здоров'я своїх підлеглих. Отже, при прибутті на місцевість подальшого бойового застосування, заходи інженерного забезпечення повинні негайно проводитися підрозділами всіх родів військ, підрозділами забезпечення і тилу, не чекаючи прибуття сил і засобів інженерних військ.

Підрозділи будь-якого призначення одразу по прибутті на місцевість для їх бойового застосування влаштовують споруди для ведення вогню і спостереження, максимального зниження ефективності вогневого враження з боку противника особового складу і техніки, виривають і обладнують укриття для особового складу, озброєння, техніки і запасів МТЗ. У тому числі, якщо штатна бронетехника має власне начіпне бульдозерне обладнання, командири здійснюють перерозподіл такої техніки між підрозділами для виконання графіків проведення робіт. За наявності штатних — перикривають штатними інженерними загородженнями і мінують свої позиції і райони розташування, у разі відсутності штатних комплектів організовують інженерні загородження з місцевих матеріалів (риють ескарпи, влаштовують загородження з колод дерев, оплутують їх колючим дротом чи єгозою, тощо); прокладають на місцевості і позначають зрозумілими своїм знаками шляхи руху, долають чи готують для зручного подолання в ході бойових дій загородження і перешкоди; форсують своїми силами водні перешкоди убрід, вплав, під водою, на плаваючій бойовій техніці; обладнують пункти водопостачання з використанням табельних засобів, у тому числі засобів очищення води; за необхідності проводять заходи збору і відведення залишкових вод.

Найбільш складні завдання інженерного забезпечення виконують інженерні підрозділи, які мають для цього підготований особовий склад, спеціальну техніку (БАТ-2, ПЗМ-2, бульдозери, автокрани, екскаватори, тральну техніку, трельовочну техніку для підвозу колод, тощо), інженерні боєприпаси (засоби дистанційного мінування; протипіхотні та протитанкові міни; заряди розмінування), обладнання для колодязів, свердловин; комплекти і засоби для очищення питної води; засоби для облаштування водовідведення.

Фортифікаційне обладнання[ред. | ред. код]

Комплекс заходів фортифікаційного обладнання здійснюється з метою максимального захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника; ускладнення дій противнику на дообладнаній місцевості шляхом організації «танконепрохідної» місцевості, унеможливлення вільного пересування особовому складу у пішому порядку і на техніці, тошо.

Фортифікаційне обладнання, чи, іншими словами, польова фортифікація (тимчасова фортифікація, на відміну від довготривалої фортифікації) здійснюється безпосередньо в районах майбутнього бойового застосування (можливо, в умовах безпосередньої взаємодії із противником) власними силами підрозділів із максимальним використанням власних засобів механізації, застосуванням штатних (чи трофейних) підривних зарядів, місцевих матеріалів (лісу, каменю), елементів конструкцій чи споруд як промислового виготовлення, так і отриманих в ході розбирання на місці, із урахуванням природніх захисних властивостей місцевості.

Черговість і терміни фортифікаційного обладнання опорних пунктів (позицій) або районів розташування підрозділів, як правило, плануються завчасно у відповідних бойових документах, визначаються з урахуванням забезпечення їхньої постійної готовності до ведення бою, і завчасно доводяться до підлеглих командирів. Вони передбачають перманентного безперервного нарощування ступені захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження [2].

Будь-які вогневі споруди, вогневі позиції артилерії, танків, позиції стрілецьких підрозділів, мінометників, кулеметників, протитанкістів обладнуються з урахуванням ведення кругової оборони на випадок прориву противника, заходу його у фланг та інших непередбачуваних змін бойової обстановки [3]. З часом слід обладнувати все більшу кількість ліній оборони, з'єднуючи лінії по фронту траншеями сполучень, а в глибину — ходами сполучень [4]

Особливості фортифікаційного обладнання залежать від того
  • яке саме це військове формування (його склад: окремий взвод чи екіпаж, рота, батальйон, полк; яких військ: механізований батальйон, танкова рота, вузол зв'язку, окрема станція РЕБ, позиція активних РЛС, бойова позиція ЗРК, тощо)
  • наскільки далеко знаходиться противник (час до можливого зіткнення)
  • наскільки противник здійснює вогневу протидію чи радіоелектронне подавлення (одна справа працювати на відкритій місцевості у повний зріст, інша — в умовах щільного вогню противника, втиснувшись у ґрунт; скільки особового складу можна залучити до фортифікаційного обладнання, наприклад, у зв'язківців перше завдання є розгортання АФП і набирання зв'язків, що може бути значно ускладнене в умовах потужної роботи засобів РЕБ противника, тощо) [5].

Інженерні загородження[ред. | ред. код]

Види інженерних загороджень, порядок їх улаштування і подолання описані в Настанові з організації інженерної служби. Також детальний опис інженерних загороджень можна прочитати в Підручнику сержанта інженерних військ.

Влаштовуються такі загородження в усіх видах бою з метою завдання втрат противнику, затримки його просування по місцевості (сковування його маневру, примушення противника до руху у невигідному для нього напрямку, у тому числі під вогонь наших військ).

Загородженнями прикриваються
  • опорні пункти,
  • стики та вільні проміжки між траншеями підрозділів
  • відкриті фланги.

В процесі прикриття встановлюються протитанкові і протипіхотні мінні поля, групи мін та окремі міни, проміжок між мінними полями загороджується дротяними огорожами, сітками, виставляються рогатки, інші невибухові загородження; викопуються протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи, готуються до зруйнування об’єкти.

Інженерні загородження влаштовуються як силами батальйону (роти), так і доданими підрозділами інженерних військ. Як варіант, інженерні підрозділи готують найбільш небезпечні об'єкти (мінні поля) і своєю технікою прободять найбільш трудозатратні роботи, і силами підрозділів інших військ проводиться дообладнання.

Проходи у загородженнях противника[ред. | ред. код]

Як, з одного боку, ми зацікавлені в ускладненні просування противника по місцевості, так і противник зацікавлений максимально обмежити нам маневр і примусити підставити наші підрозділи під вогонь своїх засобів враження. Отже, пророблення проходів у загородженнях, руйнуваннях та обладнання переходів через перешкоди є серйозним завданням інженерного забезпечення в ході бойового застосування військ. Воно здійснюються як силами батальйону (роти), так і доданими підрозділами інженерних військ з використанням навісного (вбудованого) обладнання бойової та інженерної техніки, штатних і трофейних підривних зарядів, місцевих матеріалів і техніки, якщо є така можливість.

Дистанційно встановлені мінні поля обходяться по розвіданих напрямках. У разі неможливості організації обходу створеними в підрозділах групами розгородження (розмінування) проробляються спеціальні проходи із використанням танкових мінних тралів, зарядів дистанційного підриву проходів, інших засобів, що є на озброєнні. Проходи позначаються на місцевості. Війська виводяться через організовані проходи.

Обладнання та утримання переправ[ред. | ред. код]

Військам часто доводиться діяти в умовах, коли значні водні перешкоди (річки, озера) знаходяться перпендикулярно до напрямків їх бойових завдань. У цьому випадку вкрай актуальними стають питання подолання водних перешкод. Для цього обладнуються (наводяться) тимчасові водні переправи. Долати водну перешкоду можливо на штатній плаваючій бойовій техніці, убрід, танками під водою чи по наведеним інженерними підрозділами мостам і переправам. Для інших (не інженерних) підрозділів за відсутності приданих інженерних підрозділів доводиться самостійно, власними силами визначати та позначати напрямки (ділянки) переправ; напрямки (маршрути) виходу до них, влаштовувати з’їзди у воду та виїзди з води; маскувати та здійснювати охорону переправ, комендантську службу на таких переправах; пророблення проходів у загородженнях на берегах та у воді.

Маскування та захист від високоточної зброї[ред. | ред. код]

Із зростанням технологій застосування засобів враження доведено, що застосування високоточної зброї набагато ефективніше, аніж звичайних вогневих засобів. Захист від ВТЗ полягає в «обмані» засобів виявлення і наведення бойових частин ракет.

Для зниження ефективності виявлення наших військ слід розуміти, що розвідка противником здійснюється як оптично (візуально) [6], так і через порівняння радіоконтрасної мапи місцевості [7]. Отже, відповідно, і захист має здійснюватися по таким напрямкам:

  • Візуальне приховування об'єктів шляхом використання пофарбування під тло місцевості, застосування сіткових масок за кольором відповідної пори року, спотворення форми об'єктів як масками, так і обвалуванням інженерних споруд ґрунтом із його дернуваням, закиданням сіном, тощо.
  • Спотворення інфрачервоної ідентифікації об'єкта [8]
  • Зниження ефективності виявлення наших об'єктів по випромінюванню, і, натомість, створення хибних об'єктів, що сприймалися б як радіоконтрасні цілі. Виконується як організаційними засобами (обмеження часу, потужності роботи на передачу, маневр частотами, застосування антен із вузькими діаграмами спрямованості, тощо), так і безпосередньо інженерними засобами: створюються хибні цілі шляхом виставляння кутникових відбивачів, радіоконтрасних масок, тощо.

Добування, очищення води та обладнання пунктів водопостачання[ред. | ред. код]

Добування, очищення питної води та обладнання пунктів водопостачання, а також здійснення водовідведення надлишкових брудних вод є важливою функцією інженерного забезпечення військ. Воно здійснюються як своїми силами із використанням табельних засобів польового водопостачання, так і силами інженерних підрозділів, що мають для цих завдань спеціальне обладнання і реактиви. Доставка води організується заступниками командира по тилу через старшин підрозділів. Контроль за санітарним станом пунктів водопостачання, якістю очищення води покладається на військового лікаря (начальника медичного пункту) і начальника служби РХБЗахисту.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • www.ukrmilitary.com/p/military-library.html — Військова бібліотека. Бойові статути, настанови, посібники. Бойовий статут Сухопутних військ ЗС України. Частина ІІ (батальйон, рота) Додатки №№1-25 Бойовий статут Сухопутних військ ЗС України. Частина ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка) Додатки №№1-31 Командування Сухопутних військ ЗСУ, 2010.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цей вираз зазначає відмінність у заходах інженерного забезпечення в наступальному, оборонному бою, бою в особливих умовах: в місті, в горах, в лісі, на засніженій болотистій місцевості, тощо
  2. Себто, чим довше війська знаходяться на одній місцевості, тим сильніше вони зариваються в землю і посилюють захисні смуги між собою і противником
  3. Старе сержантське правило: зупинився, починай окопуватися,- зберегло не одне життя на війні.
  4. Досвід партизанської війни у В'єтнамі свідчить: в'єтнамці рили складну приховану систему вузьких ходів. Вузьких настільки, що маленькі в'єтнамці могли ними пересуватися, а американські солдати ні. Це в багатьох випадках дзволяло вижити цілим селищам.
  5. Так, наприклад, у районі оборони танкового батальйону устатковуються опорні пункти танкових рот, позиції приданих, якщо є такі, механізованих підрозділів; КСП командира батальйону, медичний пункт батальйону, район розташування підрозділів забезпечення.
    В опорних пунктах танкових рот улаштовуються окремі окопи для танків на основних, а, якщо дозволяють час і обставини, — на запасних позиціях. Для екіпажів танків устатковуються перекриті щілини безпосередньо у бокових крутостях окопів. Для захисту особового складу від засобів ураження та позмінного його відпочинку влаштовуються бліндажі з розрахунку – один бліндаж на кожен взвод і одне сховище на роту. Якщо бліндаж влаштовують безпосередньо в окопах танків, то на взвод окремий бліндаж може не будуватися. Сховище на роту зазвичай будують поблизу КСП командира роти. Якщо для підсилення танкового батальйону залучаються механізовані підрозділи, то вони облаштовують свої позиції чи попереду танкових підрозділів, чи у проміжках між ними. Командно-спостережний пункт командира механізованого підрозділу, що приданий танковому батальйону, обладнують поблизу КСП командира танкового батальйону для їх безпосередньої взаємодії.
  6. У наш час включаючи супутникові системи стеження з космосу
  7. Що дозволяє виявляти бронеоб'єкти і об'єкти, що випромінюють: радіостанції, РЛС, радіорелейні станції, станції стільникового та космічного (супутникового) зв'язку, тощо.
  8. Скажімо, окоп станції електроживлення перекривається колодами, обваловується, від вихідного колектора рукавами відводяться гарячі вихлопні гази на безпечну віддаль, де додатково розпалюються діжка з паливом чи паяльна лампа — створюється так звана інфрачервона пастка.