Редюїт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Редюї́т (фр. reduit — «притулок») — останній пункт оборони фортеці або міста. Редюїт розміщується в центрі фортифікації що обороняється. Редюїт є внутрішнім зміцненням, споруджуваним в зімкнутих укріпленнях для їх посилення і бою всередині останніх, чим дещо відрізняється від редута[1]. Досить часто в фортецях редюїт мав вигляд досить великої будівлі у формі півмісяця[2].

Спочатку редюїт служив притулком для гарнізону, атакованого і притиснутого з усіх боків. Під редюітом розуміється також останній оборонний опорний пункт у вигляді малого зміцнення, поміщеного всередині іншого, більш великого. Наприклад, у класичній фортифікації цитадель є редюітом фортеці. Редюїт був останнім оплотом оборонців фортифікації в разі успішного штурму супротивником основних укріплень[3]. Інколи вороги що штурмували ту чи іншу фортифікацію витрачали на стільки великі зусилля для штурму основних укріплень при цьому зазнавши великих втрат, що не вистачало сил штурмувати редюїт. В такому разі результат протистояння вирішували позиційні бої і час прибуття значного підкріплення сторонам протистояння.

Наприклад під час Облоги Києва монголами в 1240 році коли монголи захопили оборонні вали міста і міські квартали, останні захисники міста зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили церкву, поховавши під її стінами героїчних захисників міста. Де-факто Десятинна церква в цьому трагічному моменті української історії виконала роль редюїта, тобто останнього оборонного пункту захисників Києва.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]