Перекрита щілина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перекрита щілина — найпростіше укриття особового складу, є розвитком відкритої щілини.

Складається з відрізка траншеї завглибшки в середньому 150 см і перекриття, виготовленого, як правило, з підручних матеріалів. Як перекриття можуть використовуватись дошки, листи металу, стовбури дерев тощо, зверху перекриття засипають шаром ґрунту. Дана споруда захищає від куль, осколків снарядів і авіабомб, прямих влучень підствольних та ручних гранат, мінометних мін калібром до 50 мм, снарядів калібром 45 мм

Знижує ефективність ураження особового складу при ядерному вибуху. Зменшує уражаючу дію ударної хвилі (в 3-4 рази зменшується радіус суцільного ураження), повністю захищає від світлового випромінювання ядерного вибуху, знижує рівень радіоактивного опромінення в 10-12 разів. Не є герметичною спорудою і не захищає від уражаючої дії хімічної і біологічної зброї, радіоактивного пилу і опадів.

Об'єм вийнятого ґрунту становить у середньому 13,5 м³, трудомісткість 20-28 людино-годин. У ряді випадків може оснащуватися нарами на 1-2 людини і грубкою, стаючи місцем відпочинку особового складу.[1]

Щілини та інші укриття будує населення поблизу від житла з моменту оголошення «Загрожувальний стан», тобто з початку війни. Для будівництва вибирають сухі узвишені місця в садах, великих дворах, скверах, на городах, пустирях. Щоб уникнути завалів щілини, як і інші укриття, мають не поруч із будинками, а на віддалі від них, на відстані, що становить приблизно половину висоти найближчого будинку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ю. Веремеев. Полевая фортификация. Укрытия для личного состава. Анатомия армии. Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 10 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)