Млиниська (Жидачівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Млиниська
При в'їзді
При в'їзді
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Рада/громада Млиниська сільська рада
Код КОАТУУ 4621584901
Основні дані
Населення 766
Площа 2,12 км²
Густота населення 361,32 осіб/км²
Поштовий індекс 81772[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°18′48″ пн. ш. 24°13′53″ сх. д. / 49.31333° пн. ш. 24.23139° сх. д. / 49.31333; 24.23139Координати: 49°18′48″ пн. ш. 24°13′53″ сх. д. / 49.31333° пн. ш. 24.23139° сх. д. / 49.31333; 24.23139
Середня висота
над рівнем моря
240 м
Водойми річка Бережниця та річка Млинівка
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 81772, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Млиниська, тел. 76-2-18
Карта
Млиниська. Карта розташування: Україна
Млиниська
Млиниська
Млиниська. Карта розташування: Львівська область
Млиниська
Млиниська
Мапа

Млиниська у Вікісховищі?

Млини́ська — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Село розташоване на відстані 12 км від районного центру Жидачів, у напрямку Калуша. Населення становить 766 осіб. Орган місцевого самоврядування — Млиниська сільська рада.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі[2].

У Млиниськах існують кілька цікавих споруд -сільський електро-гідро млин, польський костел св Джозефа 1864 р. та церква св. Миколая 1912 р.

На територіі села є декілька озер — озеро Лісне, так звана водойма Охаб, та колишні колгоспні стави на північ від села. Село оточують кілька невеликих лісів та гаів — Діброва, Гай, Межилісся.

Бібліотека[3][ред. | ред. код]

Слово  «читальня» в історії нашого села нерозривно пов'язане з процесом зростання культурного рівня селян та зростанням їхньої національної  свідомості.

З 1930 р. в селі активізувалась діяльність «Просвіта», яка зіграла вирішальну роль у піднесенні національної свідомості селян на початку ХХ ст. На той час до «Просвіти» записалось майже усе село. Перші збори відразу визначили суму вкладки, яку повинні сплачувати за рік члени «Просвіти», та передплату за ці кошти газет і закупівлю книг до хати-читальні.

Хати-читальні розміщувались у господарських будинках таких селян: Дяків Степана, Гутника Михайла, Демика Миколи. Книжковий фонд хати-читальні налічував до 30 книг. Серед них була одна дуже груба книга, яка називалася «Українські ревії». Це жартівливі пісні, гуморески, різні смішинки, або ж як тепер кажуть «Сатира і гумор».

Тобто, це був своєрідний репертуарний збірник, який був дуже популярний.

Великою увагою читачів користувалися книги Т. Г. Шевченка, особливо «Кобзар», збірки  віршів І. Я. Франка. З прозових творів любили читати повісті А.Крушельницького, Р.Купчинського, А. Лотоцького, А. Чайковського, М. Вовчок, Ю. Опільський. Цікаво, що на той час у Млиниській бібліотеці були твори зарубіжних письменників. Діти дуже любили зачитуватися перекладеними українською мовою книжками Марка Твена.

Одержувала читальня й газети «Сель — Роб» та «Народна справа».

В хаті-читальні проводились різні заходи такі, як: фестини, святкові імпрези, читання, тощо. Працювали гуртки: драматичний та хоровий. Керівниками драматичного гуртка були Скульський Микола Данилович і Опока Данило Степанович, який виготовляв декорації, маски, перуки й гримування. Багато вистав ставили гуртівці села — це «Хмара» в 5 діях, «Ой не ходи Грицю», «Циганка Аза», «Сватання на Гончарівці», «Безталанна», «Украдене щастя». Активною учасницею була Колос Ганна Йосипівна, яка грала головні жіночі ролі у виставах .

Плідна праця читальні в с. Млиниська впливала на позитивні зміни сільського життя, найголовніше, що люди ставили  свідоміші, розуміли, хто вони і чиї діти. А завдяки заходам на історичну тематику вони могли детальніше згадати і розповісти дітям  онукам  свою історію, минуле.

Зацікавлення викликають вимоги читальні до читачів щодо їх поведінки з позиченими книжками, так званий  «Бібліотечний правильник». Напевно, він своєї правильності не втратив і в наші часи:

1.          Бібліотека є власністю читальні «Просвіта» в с. Млиниська і є її  маєтком, заложеним для поширення загальної освіти і знань її членів.

2.          Користування бібліотекою є безплатне і доступне для всіх її членів.

3.          Завідує бібліотекою бібліотекар, який відповідає за ведення її справ.

4.          За знищення і ушкодження книжок і іншого майна  бібліотечного стягується з провинника вартість шкоди.

5.          Бібліотека відчинена в кожну неділю і свято з 2-ої до 3-ої години пополудню і в кожний четвер від 7-ої до 8-ої години вечора.

6.          Визичальник по прочитанню книжки має звернути її бібліотеці, а не вільно йому передавати її комусь іншому.

7.          На один раз визичається найбільше дві книжки.

8.          Книжки не можна тримати довше, як 14 днів і по впливі часу треба негайно звернути її бібліотеці. Хто хоче затримати на довший час, мусить це зробити в порозумінні з бібліотекарем.

9.          До бібліотечного майна належать також усі читальні часописи, за які також відповідає бібліотекар.

10.    Користуватися часописом мажна лише в читальні, позичати додому, як рівно  ж випросити їх з читальні, заборонено.

Млиниська на австрійській мапі фон Міга XVIII ст. Видно невідому будову обороного типу обкладену частоколом та огороджена ровами. Можливо замок або оборонний фільварок.[4]

11.    Хто стало і вперто порушає ці правила, буде позбавлений користуватися з бібліотеки.

…  Читальня в селі  Млиниська   відіграла велику роль у відродженні та поширенні  українських  звичаїв .

До 1947 року бібліотека була при клубною, а з 1952 р. стала сільською, і її бібліотекарем була Костів  Ганна  Іванівна, яка працювала до осені 1957 р. З 1957 р. бібліотеку прийняла Олеськів Аделя Йосипівна. Вона не тільки працювала з читачами, а й заохочувала їх організувати різні театральні дійства з дітьми села. Довгий час працювала на бібліотечній ниві Юхман Галина Романівна (до квітня 2006 року), яка віддавала всі свої знання та увагу читачам. З квітня 2006 року бібліотеку очолює Андрусишин Оксана.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Капраль Мирон Миколайович — доктор історичних наук, керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, професор Львівського національного університету ім. І.Франка.
  • Кравець Марія Василівна — депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. ЖИДАЧІВЩИНА БІБЛІОТЕЧНА: ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕК ЖИДАЧІВЩИНИ. viramaya5.blogspot.com. Процитовано 2016-08-02. 
  4. mapire.eu. 

Посилання[ред. | ред. код]