Новодонецьке (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новодонецьке
Novodonecke gerb.png
Герб
Новодонецьке
Розташування міста Новодонецьке
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Добропільська міськрада
Рада Новодонецька селищна рада
Код КОАТУУ: 1411545600
Основні дані
Статус з 1960 року
Площа 2.73 км²
Населення 5903 (01.01.2013)[1]
Густота 2162 осіб/км²
Поштовий індекс 85010—85011
Телефонний код +380 6277
Географічні координати 48°38′05″ пн. ш. 36°58′56″ сх. д. / 48.63472° пн. ш. 36.98222° сх. д. / 48.63472; 36.98222Координати: 48°38′05″ пн. ш. 36°58′56″ сх. д. / 48.63472° пн. ш. 36.98222° сх. д. / 48.63472; 36.98222
Висота над рівнем моря 132 м
Водойма р. Водяна
Відстань
Найближча залізнична станція: Легендарна
До станції: 1 км
До райцентру:
 - фізична: 18,9 км
 - автошляхами: 24,4 км
До обл. центру:
 - фізична: 91,6 км
 - автошляхами: 124 км
Селищна влада
Адреса смт Новодонецьке, вул. Московська, 3
Голова селищної ради Аксьонов Андрій Анатолійович
Карта
Новодонецьке is located in Україна
Новодонецьке
Новодонецьке
Новодонецьке is located in Донецька область
Новодонецьке
Новодонецьке

Новодоне́цьке — селище міського типу Донецької області, підпорядковане Добропіллю, розташоване на річці Водяна за 124 км від Донецька. Відстань до райцентру становить близько 24 км і проходить автошляхом Т 0515.

Історія[ред.ред. код]

Селище Красноармійської групи гідрошахт, нині — Новодонецьке, утворений в 1956 р. у зв'язку з будівництвом гідрошахти «Піонер», яка в комплексі з збагачувальної установкою дала перше вугілля в 1961 р. В 1956 р. розпочато будівництво шахтного селища і автодоріг до шахтам і Добропіллю. В першу чергу, побудували будівлю барачного типу (знесені до 1996 р.), Клуб «Шахтар», школу-інтернат, книжковий магазин і міст на південному виїзді з селища.

Завдяки Донецькому обласному архіву можна уявити, з якими труднощами зіткнувся робоче селище на початку свого існування. В 1957 р. Олександрівський район додатково відчужує 250 га колгоспних земель під об'єднаний селище шахт Д-1 і Д-2. В 1959 р. в будівлі гуртожитку відкривається лікарня на 50коек, — населення обслуговували 3 лікаря замість 13, покладених по штату. Приблизно в цей час в селищі відкриваються побутові майстерні Степанівської сільпо: швейна, взуттєва, годинна, і перукарня. В 1959 р. Олександрівський райрада розглянув і затвердив скоригований план об'єднаного селища шахт Д-1, Д-2, Д-3, гідрорудника і селища шахтобудівників, в який входили заходи щодо очищення русла р. Самара і переносу ринкової площі подалі від станції (оскільки тут було заплановано зведення лікарняного містечка). На початку 60-х рр. в селищі вже діяли бібліотеки будуправлінню № 4 та № 8, дитсадок, ясла.

Коли були побудовані перші вулиці селища, жителі зіткнулися з проблемою неякісної роботи підрядних організацій: будуправління № 4 та № 8, Сантехелектромонтаж (ділянка № 4) під час будівельних робіт подчастей руйнували те, що було зроблено в попередні роки з благоустрою. Так, багато проїзні і внутрішньоквартальні дороги були забруднені, захаращені, т.к. підрядники погано вели роботу з будівництва водопроводу, каналізації, тепломережі, не доводячи розпочату справу до кінця. Місцями був пошкоджений електрокабель.

В 1961 р. селищна рада розробляє правила, за допомогою яких намагається нормалізувати санітарну обстановку в селищі. Так, будівельно-монтажні роботи з руйнуванням доріг і тротуарів, псуванням лісонасаджень допускається проводити лише при згоді на те селищної ради. Виділено певні місця під стоянку робітника і будівельного автотранспорту; причому, стоянка на вулицях, біля гуртожитків і житлових будинків заборонялася. Заборонявся проїзд автотранспортом тротуару, а також рух гусеничного транспорту по асфальтованих дорогах. Олександрівський автопарк зайнявся установкою дорожніх знаків.

Будівля буфета їдальні № 9 Добропільського ОРСА біля автобусної зупинки, в якому продавали спиртне і біля якого відбувалися бійки, передали під квиткову касу Новодонецької автоколони. Проводились роботи по збереженню ставу в районі селища: перемичка водозливу періодично зміцнювалася для захисту водойми під час весняного паводку. В 1964 р. автодорога через селище і станцію була заасфальтована.

В 60-х рр. в Новодонецькій школі-інтернаті діяв експедиційний загін «В глибину століть», що займався краєзнавством, і що зібрав, зокрема, багатий матеріал з історії будівництва гідрошахт. Нині назріла необхідність очищення р. Водяна в районі Новодонецька, Іверського.

В 90-х рр. шахта «Піонер» дивом змогла провести реконструкцію. Після розпаду СРСР виявилося, що обладнання для гідровиїмки вугілля проводиться за кордоном. Все це відбувалося на тлі систематичних збоїв у державному фінансуванні вуглевидобутку, величезної заборгованості по зарплаті та енергоносії. Шахту могла спіткати сумна доля сусідки — гідрошахти «Червоноармійська». Від закриття шахту «Піонер» врятувало те, що до 1999 р. на ній змогли підготувати лаву пласта m3. В 1999 р. шахта «Піонер» перейшла на традиційний — «сухий» спосіб видобутку вугілля. Нову лаву обладнали комплексом 3МКД90.

На ст. Легендарная (за проектом Міністерства оборони СРСР на зведення залізниці Дубово — Мерцалове роздільний пункт іменувався Степанівка) знаходяться перевантажувальні комплекси довгомцров і навалочних вантажів, пункт техогляду і елеватор, розрахований на відвантаження більш 2 тис. Тонн зернових на добу (20-25 вагонів-зерновозів). Розмір бункерних ємностей — найбільший в Україні і третій за величиною в Європі (150 тис. Т). Нині елеватор працює не більше ніж на третину проектної потужності, забезпечуючи відправку шести вагонів-зерновозів і з десяток автомашин на добу. Автостанція в Новодонецькому знаходиться біля південного виїзду з селища (ст. Легендарна — біля північного виїзду, звідси до автостанції — ок.2 км через селище пішки), відправляє автобуси на Олександрівку, Лозову, Білозерське, Добропілля, Красноармійськ, Донецьк, Краматорськ, Знаменівка.

Події 2014-2015[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 6294 осіб, із них 54,85% зазначили рідною мову українську, 44,80% — російську, 0,11% — білоруську, 0,06% — молдовську, 0,02% — вірменську, циганську та румунську[2]

Економіка[ред.ред. код]

Шахтарське селище, розташоване біля шахти «Піонер» та збагачувальної фабрики «Піонер», яка входить до складу державної холдингової компанії «Добропіллявугілля». Нині в Новодонецькому діють 2 школи, 3 дитсадки, Будинок культури, бібліотека, спорткомплекс, лікарня. На ст. Легендарна знаходиться елеватор, розрахований на відвантаження понад 2 тис. тонн зернових на добу (20-25 вагонів-зерновозів). Розмір бункерних ємностей — найбільший в Україні і третій за величиною в Європі (150 тис. т). Нині елеватор працює не більше ніж на третину проектної потужності, забезпечуючи відправку шести вагонів-зерновозів і з десяток автомашин на добу.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Нині в Новодонецькому діють 2 школи, 3 дитсадка, Будинок культури, бібліотека, спорткомплекс, лікарня, відділення зв'язку та ощадбанку. В радянські часи в селищі діяла меблева фабрика, ресторан і 3 бібліотеки.

Релігія[ред.ред. код]

Горлівська і Слов'янська єпархія Української Православної Церкви. Тихоновський храм. Престольне свято: пам'ять свт. Тихона Задонського (1 серпня, 26 серпня). Настоятель: протоієрей Володимир Кузовков. Священнослужителі: священик Михайло Утяцкій. Адреса: 85010 п. Новодонецьке м. Добропілля, вул. Московська, 9. Храм у пристосованому приміщенні був відкритий в 1993 році. З 2000 року ведеться будівництво типового храму.

Донецький екзархат Українська Греко-Католицька Церква. Парафія «Преображення Господнього» смт Новодонецьке, Добропільський р-н, Донецької обл., вул. Шкільна, 1, 85010. о. Стефан Попадюк.[3][4]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]