Повітрянодесантні війська Російської Федерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повітрянодесантні війська Російської Федерації
Велика емблема військ
На службі 12 травня 1992 — по т.ч.
Країна Росія Росія
Належність Збройні сили Російської Федерації
Вид окремий рід військ
Тип мобільні війська
Роль Резерв Ставки Верховного Головнокомандування (Росія)
Чисельність до 45 тис. чол.
У складі Верховний головнокомандувач Збройних сил Росії
Гарнізон/Штаб штаб ПДВ (Москва)
Прізвиська Десантура
Війська дяді Васі
Оборонець Ілля
Гасло Ніхто, крім нас! (рос. «Никто, кроме нас!»)
Штандарт блакитний
Річниці 2 серпня 1930
Оснащення БМД-4, БМД-3, БМД-2, БМД-1, 2С9, 2С25 «Спрут-СД», БТР-Д
Війни/битви Конфлікти на пострадянському просторі
Перша російсько‐чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна
Російсько-грузинська війна
Російсько-українська війна
* Російська інтервенція до Криму
* Війна на сході України
* Російське вторгнення в Україну
Інтервенція Росії в Сирію
Командування
Поточний
командувач
генерал-полковник Теплинський М. Ю.
Визначні
командувачі
генерал-полковник Шпак Г. І.
Знаки розрізнення
Прапор
Середня емблема
Мала емблема
Нарукавний знак

Медіафайли на Вікісховищі

Пові́трянодеса́нтні війська́ Росі́йської Федера́ції  — окремий високомобільний рід військ Збройних сил Російської Федерації, призначений для обхвату противника по повітрю і ведення бойових і диверсійних дій у тилу з метою порушення системи управління військами, захоплення та знищення наземних елементів високоточної зброї, об'єктів зброї масового ураження, порушення роботи тилу і комунікацій, а також виконання інших завдань.

ПДВ РФ є резервом Верховного головнокомандувача Збройних Сил РФ і можуть складати основу мобільних сил швидкого реагування. Російська доктрина передбачає використання ВДВ для виконання деяких із найскладніших операцій. ВДВ чисельністю 45 тисяч осіб складається здебільшого з професійних контрактників. Його члени користуються елітним статусом та отримують додаткову оплату.[1]

Війська підпорядковуються безпосередньо через Командувача ПДВ Верховному головнокомандувачу Збройних Сил Росії — Президентові Російської Федерації. Війська мають у своєму складі 4 повітрянодесантні дивізії, 1 навчальний центр, 4 десантно-штурмові бригади, 1 бригаду спеціального призначення, 1 бригаду управління, окремі частини, навчальні заклади і установи. Створені у 1992 році на базі повітрянодесантних військ СРСР.

Історія формування[ред. | ред. код]

Радянський період[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР, з початком процесу поділу Збройних сил СРСР між колишніми союзними республіками, військові частини, з'єднання і Повітрянодесантних військ СРСР підпали під юрисдикцію нових країн, що утворилися на уламках Радянського Союзу. 12 травня 1992 року, після зустрічі у Ташкенті президентів Росії, Казахстану, Киргизії і Узбекистану відбулося остаточне розділення формувань повітрянодесантних військ. За підсумками розділу колишніх повітрянодесантних військ СРСР, до складу сформованих ПДВ Російської Федерації увійшли всі повітрянодесантні дивізії і бригади, які на момент розпаду СРСР знаходилися на території РРФСР, а також деякі частини ПДВ, що були виведені до Росії протягом 1991—1993 років.

За станом на 1993 рік після завершення розділу колишніх ПДВ СРСР і після передислокації всіх з'єднань і бригад, які були виведені з території союзних республік, російські збройні сили мали наступні з'єднання та військові частини:

У 1994 році на базі двох батальйонів спеціального призначення був створений 45-й окремий гвардійський орденів Кутузова та Олександра Невського полк спеціального призначення (Кубинка).

Період реформування[ред. | ред. код]

В період з 1996 до 1999 року російські збройні сили зазнали комплексне реформування, за цей період було скорочено багато військових частин та з'єднань. У Повітрянодесантних військах Російської Федерації скоротили певну кількість частин, чисельність військ скоротилася з 64 до 47 тисяч осіб.

Були розформовані і переформовані наступні з'єднання і частини:

Після експериментального періоду 104-й парашутно-десантний полк 76-ї повітрянодесантної дивізії став першим російським сухопутним полком, який був повністю укомплектований солдатами контрактної служби, а ні призовниками строкової служби. Незабаром було оголошено, що 98-ма повітрянодесантна дивізія також буде переведена на комплектування контрактниками, а до вересня 2006 року було підтверджено, що 95 % підрозділів 98-ї дивізії перейшли на комплектування особовим складом за контрактом.

У 2013 році було офіційно оголошено про створення 345-ї десантно-штурмової бригади у Воронежі, але потім формування частини було перенесено на більш пізній термін (2017 або 2020 рік). 30 липня 2015 року командувач ПДВ оголосив, що планується реформувати 104-ту гвардійську повітрянодесантну дивізію шляхом розгортання її на базі 31-ї гвардійської повітрянодесантної бригади в Ульяновську. У 2020 році на території окупованого Росією Кримського півострова планується також розгорнути десантно-штурмовий батальйон, а в майбутньому на його базі буде сформовано полк 7-ї десантно-штурмової дивізії, яка нині дислокується в Новоросійську.

Історія застосування[ред. | ред. код]

На початку 1990-х генерал Павло Грачов, перший міністр оборони Росії і колишній командувач радянських ПДВ, планував на базі повітрянодесантних військ Росії розгорнути ядро «Мобільних сил». Про це було повідомлено у щоденній газеті Міністерства оборони «Красная Звезда» у липні 1992 року. Однак план розгортання «Мобільних сил» так і не був реалізований у життя. Кількість військових формувань, що були доступні для військ, стала набагато меншою, ніж передбачалося, до того ж командування інших видів збройних сил та органів військового управління, такі як ГРУ та Військово-транспортна авіація, які мали забезпечити складову елітного елементу, були рішуче проти відмови від контролю над своїми силами.

У грудні 1994 року військовослужбовці повітрянодесантних дивізій, що дислокувалися в Росії, разом з іншими формуваннями російської армії, взяли участь у військовій операції в Чеченській республіці, як офіційно російська сторона називала конфлікт — «заходами щодо підтримання конституційного порядку». У ході боїв у Чечні російські десантники брали участь у багатьох боях та битвах, зокрема у битві за Грозний, за Аргун.

З 1996 року командування ПДВ відправило 1-у окрему повітрянодесантну бригаду у складі багатонаціональної дивізії «Північ» сил IFOR до Боснії та Герцеговини. Бригада, як правило, використовувала зразки озброєння сухопутних військ, такі як БТР-80, замість штатної бронетехніки та зброї. У ніч на 12 червня 1999 року зведений батальйон повітрянодесантних військ Росії здійснив марш-кидок з Углєвика в Боснії у Міжнародний аеропорт Приштини на території Косова. Російські війська зайняли аеропорт та перебрали контроль над нам, випередивши миротворчі сили НАТО; у підсумку, після напруженого протистояння, все вирішилось мирним шляхом.

З серпня 1999 року російські десантники знову взяли активну участь у війні на Кавказі, у Дагестані та Чечні. У ході Другої російсько-чеченської війни, 29 лютого — 1 березня 2000 року солдати і офіцери 104-го гвардійського парашутно-десантного полку вступили в бій із підрозділами Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія під містом Аргун, під час якого загинуло 84 з 90 російських десантників.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З лютого 2014 року Повітрянодесантні війська Російської Федерації брали пряму та опосередковану участь у прихованій агресії Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України. 27 лютого 2014 року підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітрянодесантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК.[2]

У серпні 2014 року Російська Федерація задіяла під Луганськом сили кількох батальйонних тактичних груп для прориву українського оточення навколо міста. Батальйонні тактичні групи були сформовані на основі десантно-штурмових полків 104 ДШП та 234 ДШП псковської 76-ї десантно-штурмової дивізії та інших частин Сухопутних військ Російської Федерації, а також підрозділів 61-ї бригади морської піхоти.

У травні 2022 року Міноборони Британії оприлюднило результати свого звіту, в якому стверджувало, що Росія не змогла правильно використати свої повітрянодесантні війська в Україні, що призвело до значних втрат цього роду військ, зокрема і у його елітних підрозділах. Легкоозброєних десантників використали в місіях, які краще підходили для важкої броньованої піхоти, тому ці підрозділи зазнали важких втрат. Серед них - спроба наступу на Київ через аеродром Гостомеля у березні, наступ, що зупинився на Ізюмському напрямку з квітня, а також невдала переправа через річку Сіверський Донець. У звіті також відзначалося, що управління потенціалом цих військ було імовірно стратегічно неправильне, а також нездатність Росії забезпечити перевагу в повітрі.[1]

Командувачі[ред. | ред. код]

Склад[ред. | ред. код]

Склад ПДВ включає три основні компоненти:

  • десантно-штурмовий;
  • парашутно-десантний;
  • десантно-штурмовий (гірський).
Організаційно-штатна структура Повітрянодесантних військ РФ на 2016 рік.
Повітрянодесантні війська Російської Федерації. Карта розташування: Росія
45-ша ОБрСпП
45-ша ОБрСпП
31-ша ОДШБр
31-ша ОДШБр
7-ма ДШД 108-й ДШП
7-ма ДШД
108-й ДШП
247-й ДШП
247-й ДШП
76-та ДШД 234-й ДШП 237-й ДШП
76-та ДШД
234-й ДШП
237-й ДШП
104-й ДШП
104-й ДШП
98-ма ПДД 217-й ДШП
98-ма ПДД
217-й ДШП
331-й ДШП
331-й ДШП
106-та ПДД 51-й ПДП
106-та ПДД
51-й ПДП
137-й ПДП
137-й ПДП
На карті
Повітрянодесантні війська Російської Федерації. Карта розташування: Далекосхідний федеральний округ
11-та ОДШБр
11-та ОДШБр
83-тя ОДШБр
83-тя ОДШБр
На карті
Номер
військової частини
Найменування частини (з'єднання) Місце дислокації
32364 11-та окрема гвардійська десантно-штурмова бригада м. Улан-Уде
73612 31-ша окрема гвардійська десантно-штурмова ордена Кутузова бригада м. Ульяновськ
28337 45-та окрема бригада спеціального призначення ПДВ м. Кубинка
71289 83-тя окрема гвардійська десантно-штурмова бригада м. Уссурійськ
7-ма гвардійська десантно-штурмова (гірська) Червоного прапора орденів Суворова і Кутузова дивізія
н/д 56-й гвардійський десантно-штурмовий ордена Вітчизняної війни Донський козачий полк м. Феодосія
42091 108-й гвардійський десантно-штурмовий ордена Червоної Зірки Кубанський козачий полк м. Новоросійськ
54801 247-й гвардійський десантно-штурмовий Кавказький казачий полк м. Ставрополь
76-та гвардійська десантно-штурмова Чернігівська Червоного прапора, ордена Суворова дивізія
32515 104-й гвардійський десантно-штурмовий Червоного прапора, ордена Кутузова полк сел. Черьоха
74268 234-й гвардійський Чорноморський ордена Кутузова ім. Олександра Невського десантно-штурмовий полк м. Псков
57264 237-й гвардійський десантно-штурмовий Торунський Червоного прапора полк м. Псков
98-ма гвардійська Свірська Червоного прапора ордена Кутузова ІІ ступеня повітряно-десантна дивізія ім. 70-річчя Великого Жовтня
62295 217-й гвардійський парашутно-десантний Іванівський ордена Кутузова полк м. Іваново
71211 331-й гвардійський парашутно-десантний ударний Костромський полк м. Кострома
106-та гвардійська повітряно-десантна Тульська Червоного прапора ордена Кутузова дивізія
33842 51-й гвардійський парашутно-десантний Червоного прапора ордена Суворова 3 ступеня полк ім. Дмитрія Донського м. Тула
41450 137-й гвардійський парашутно-десантний Рязанський ордена Червоної Зірки Кубанський козачий полк м. Рязань

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Суконкин Алексей Сергеевич «Лиса в курятнике». ВДВ и СпН.
  • Ненахов Ю. Войска спецназначения во второй мировой войне. — Мн.: Харвест, М.: ACT, 2000.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Росія провалила операції елітних підрозділів в Україні зі значними втратами - розвідка Британії. Українська правда (укр.). Процитовано 26 липня 2022. 
  2. Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки / [Володимир Василенко] // Український. Тиждень, 2014. — № 42. — С. 28-42.