Перемога (Баришівська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Перемога
с. Перемога Церква Різдва Богородиці (1892)
с. Перемога Церква Різдва Богородиці (1892)
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський район
Рада Перемозька сільська рада
Основні дані
Засноване 1400
Населення 1141 (2020 рік)
Площа 6,73 км²
Поштовий індекс 07510
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°29′59″ пн. ш. 31°14′47″ сх. д. / 50.49972° пн. ш. 31.24639° сх. д. / 50.49972; 31.24639Координати: 50°29′59″ пн. ш. 31°14′47″ сх. д. / 50.49972° пн. ш. 31.24639° сх. д. / 50.49972; 31.24639
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 07510, Київська обл., Баришівський р-н, c. Перемога, вул. Київська,7
Карта
Перемога. Карта розташування: Україна
Перемога
Перемога
Перемога. Карта розташування: Київська область
Перемога
Перемога
Мапа

CMNS: Перемога у Вікісховищі

Перемо́га (до 1945 року — Ядлі́вка) — старовинне село християн-степовиків Подніпров'я з діда-прадіда, в Україні, у Броварському районі Київської області, відоме з XVII століття. Населення становить 1141 особа.

Історія[ред. | ред. код]

Село судячи за все засноване і заселене козаками, християнами-степовиками Подніпров'я ще за часів Київського воєводства Речі Посполитої, на місці давніших поселень часів Руського Князівства з центром у Києві. Місцеві козаки в тій чи іншій мірі були пов'язані з тогочасними русинами і в тій чи іншій мірі очевидно є їх нащадками.

Сліди перебування людей в цих краях сягають ще кам'яної доби.

В часи Великого Князівства Руського з центром у Києві трохи північніше Ядлівки у княжу добу було мисливське угіддя боярина Петра з дружини князів Чернігівських, тобто ці землі входили до складу удільного князівства Чернігівського.

В часи включення земель Великого Князівства Руського з центром у Києві до складу Татарщини і Держави Ординської після страшного погрому Київщини на цих землях судячи за все залишилось одне попелище.

Коли ці землі були передані царями Орди князям Литви, тут знову фіксується рух людності, утворення спільноти християн-степовиків Подніпров'я, нащадків як русинів так і хрещених татар. Саме в цей час за переказами сюди на полювання приїжджає козак Ядло, який тут оселяється і започаткує нове поселення. З цього часу Ядлівку позначають на картах, про неї згадують в описах мандрівники, вона зазначена в державних переписах.

У 1654 році у селі на нічліг зупинявся патріарх Антіохійський Макарій III разом зі своєю свитою, зокрема своїм сином і секретарем, архідияконом Павлом Халебським, відомим мандрівником, чиї замітки про тогочасну Україну відомі в усьому світі. Павло зокрема зауважив, що у тогочасній Ядлівці існувала красива фортеця і пречудова церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці[1].

За козаччини, до 1782 року селище Ядлівка було у складі Баришівської сотні Переяславського полку. Козаки боронили село від татарських набігів, брали участь у козацьких походах.

Із запровадженням на Лівобережній Україні поділу на намісництва територія Переяславського полку була поділена між повітами Київського намісництва, причому 8 з 18 його сотень були розформовані між різними повітами. Указом від 9 липня 1783 р. Переяславський полк був реорганізований у регулярний кінний карабінерний полк російської армії. Переяславське козацтво ще деякий час продовжувало існувати як стан, проте вже не становило окремої автономної військової одиниці.

За описом 1787 року у Ядлівці було 534 душі, село у володінні «казених людей», козаків і власника — сотника Федора Ядловича.[2]

Є на мапі 1800 року [3]

З початку XIX століття Ядлівка була у складі Козелецького повіту Чернігівської губернії та пісніше належала до Новобасанської волості цього повіту. Приблизно 1907 року було утворено Ядлівську волость.[4]

Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Перемога, парк Слави
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, парк Слави

За переписом 1897 року в селі мешкало 3440 осіб, серед них — 1644 чоловіків та 1696 жінок. Православними себе назвали 3419.[5]

У 1929 р. в селі було засновано колгосп «Червоний пахар». Першим його головою став Богатирьов Федір. В 1931 році засновано ще дві артілі — «Ленінський шлях» і «Сміла праця». Селяни-колгоспники змушені були ходити на роботу в колгосп, як на панщину, отримуючи за свою працю трішки зерна, що видавалось на трудодні після виконання державного плану хлібозаготівель. За різними свідченнями від голоду загинуло від 800 до 1000 чоловік.[6]

Братська могила радянських військовополонених, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, біля сільської ради
Братська могила радянських військовополонених, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, біля сільської ради

Під час німецько-радянської війни село було повністю спалене. Після війни Ядлівку, з огляду на культ сталінських перемог, переназвали ідеологічним «Перемога».

У селі діє Церква різдва Богородиці, збудована ще далекого 1892 року і дивом вціліла через буремні роки.

Будинки та землі села активно скуповуються мешканцями Києва. Значна частка некорінного населення.

Під час російського широкомасштабного вторгнення в Україну село було окуповане російськими військами з 28 лютого до 30 березня 2022 року. 11 березня 2022 року, під час спроби евакуації з села Перемога (Баришівський район Київської області) в бік села Гостролуччя за погодженим «зеленим» коридором, окупантами була розстріляна колона мирних жителів, яка складалась виключно з жінок та дітей. Результат цього звірячого вчинку – сім загиблих. З них одна дитина. Точна кількість поранених наразі невідома. Після розстрілу окупанти змусили залишки колони повернутися до села Перемога і не випускали їх з населеного пункту.

Внаслідок цієї окупації в селі було повністю зруйновано 19 будинків, загинуло 15 односельців.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 97,23 %
російська 2,30 %
білоруська 0,27 %
молдовська 0,14 %
вірменська 0,07 %

Жителі[ред. | ред. код]

Серед корінних жителів села — козацький рід Красножонів, нащадки козаків Переяславського полку, ймовірно родичі або нащадки козака Федора Красножона, який згадується у списках козаків Баришівської сотні, що проходили присягу 19 січня 1732 року.

Храмове свято[ред. | ред. код]

Перемога. Церква Різдва Богородиці. 1892 рік.
Перемога. Церква Різдва Богородиці. 1892 рік.

Храмове свято (день села) в Перемозі відмічають на день Різдва Богородиці.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). 
  2. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 278
  3. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 20 вересня 2021. 
  4. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1907 года. — C. 206. http://www.knigafund.ru/books/81186 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  5. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 268.
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація. — К.: Буква, 2008. — 1374 с. — ISBN 978-966-7195-95-3/ — С. 56—57/
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]