Привітне (Млинівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Привітне
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський район
Рада/громада Привітненська сільська рада
Код КОАТУУ 5623884001
Основні дані
Засноване 1629
Населення 409
Площа 15,47 км²
Густота населення 26,44 осіб/км²
Поштовий індекс 35123
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°36′32″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 50.60889° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 50.60889; 25.63028Координати: 50°36′32″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д. / 50.60889° пн. ш. 25.63028° сх. д. / 50.60889; 25.63028
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Водойми річка Путилівка
Місцева влада
Адреса ради 35123, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Привітне, вул.Т.Шевченка,11 , тел. 72-4-31
Карта
Привітне. Карта розташування: Україна
Привітне
Привітне
Привітне. Карта розташування: Рівненська область
Привітне
Привітне

Приві́тнесело в Україні, в Млинівському районі Рівненської області. Населення становить 409 осіб. В різних джерелах можемо бачити наступні назви села: Корити, Корита, Корито.

Історія села[ред.ред. код]

Одну із згадок про село знаходимо в двотомному енциклопедичному довіднику Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся». "Корити, село, Дубенський повіт, Малинська волость, 28км. від Дубна. В кінці 19 ст. було там 40 домів, 333 жителів. В 1583 р. село К. було власністю Якова Мошенськогго, який платив від 10 димів і 5 город(1). В книзі Теодоровича М.І. «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев, 1888 — 1903, » (том 2) знаходимо наступний запис «с.Кориты, волости Малинской, Церковь во имя великом. Параскевы. Построена в 1869 году на средства прихожан. Деревянная, на каменном фундаменте, совмещена с такою же колокольнею. Утварью достаточна. Копии метрических книг хранятся с 1779г., а испов. ведом. с 1828г…. Для псаломщ. есть дом построенный прихожанами. Дворов 26 прихожан 203д.об.п. Церковь эта приписана к предшествующему самостоятельному приходу с.Малин 6 вер.»

Землі, які належали церкві і на які був даний дозвіл з 1753р. поміщика Михайла Палужського, мали такіт розміри: забудови з городами-1дес.614 саж, орної-10 дес., під лісом-6 дес, 1596 саж. Викорччувано лісу на 4 дес.. На 1889 рік було 26 дворів, Прихожан-203 чоловіка.

Для порівняння: у документі за 1697 рік зафіксовано у Коритах 20 грунтів по 17 десятин у кожному. На кожному грунті в середньому по 2 двори, а населення становило 306 осіб (142 чоловіки, 164 жінки). Ці дані підтверджувалися і на чавунній дошці, яка стоялана території теперішньої садиби сім’ї Печончиків.

Згідно з переписом 1906 р. в с. Корита 50 дворів та 326 жителів.

По даних перепису за 1921р.в статистичному довіднику «Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej - Tom IX - Województwo Wołyńskie» знаходимо по с.Корита(без врахування колоній Красільно,Фальковщина та Волковня) наступні дані:

будинків-65, інших -1,

всього жителів 335, з яких чоловіків 175 та жінок 160.

Релігійного визнання: римо-католицького-11, православного 324.

Національна приналежність: українців-322,поляків-12, інших-1

По колонії Волковня:

будинків-24,

всього жителів 152, з яких чоловіків 77 та жінок 75.

Релігійного визнання: римо-католицького-0, православного 152, євангелістського-0.

Національна приналежність: українців-141, поляків-4, інших-7.

По колоніях: Красільно /Фальковщина:

будинків-28/15,

всього жителів 187/102, з яких чоловіків 95/50 та жінок 92/52.

Релігійного визнання:римо-католицького-124/69, православного 51/33, євангелістського-12/0.

Національна приналежність:українців-33/13,поляків-41/31, німецької 12/0, інших-101/58.

У 1913 році на один грунт уже припадало по4-5 дворів з чисельністю населення на один двір 6-7 чоловік. Тобто приблизно по 30 чоловік на один грунт, що в середньому становило до 6 сотень чоловік. Ще більше зросла кількість поселенців Корит у 1939 році-964 чоловіка.

На 1 січня 1963 року в селі було 359 дворів, де мешкали 627 чоловіків та 721 жінка.

Активно почала заселятися тутешня місцина наприкінці XVIII ст.-на початку XIX ст.

Жителі селилися в основному на берегах Путилівки, яка бере початок із джерел на території села. Тоді волинь після поділу Польщі (1793-1795рр.) приєдналася до Росії. Це приєднання супроводжувалось розвитком торгівлі. Головними товарами для Волинян стали хліб та ліс.Викорчовуючи, розчищаючи лісові масиви, селяни збільшували посівні площі. Будували тут свої оселі. Так і розширилося Корито, назва якого походить від того, що поселення розташувалося у видолинку, по обидва боки якого тягнулися пасма горбів, вкритих лісами. Дивлячись зверху, місцевість цілком нагадувала корито.

           Є й інші, крім рельєфної, версії походження назви села. Одна з них така-на тутешній території проживав пан Коритко, від імені якого утворилася власна назва.

Інша версія стверджує, що через село проходив шлях і пообіч нього стояло велике корито, з якого напували коней.

На прилеглих до Корита землях виросли хутори Красильно, Фальківщина, Вовківня. Усі ці землі у XIX столітті належали поміщикам Яворівському, Струбчевському, Фальківському.

           В кінці XIX ст. частину панської території закупили сім’ї чехів. Вони запроваджували більш прогресивні методи обробітку грунту і збирали більш високі врожаї. У 1947 р. чехи масово виїхали із населеного пункту у Чехословаччину.

За часів панської Польщі у селі найзаможнішими селянами вважалися Андріюки, Лебеді, Максимюки. В їхніх руках була зосереджена більшість придатної для обробітку землі. Діти згаданих жителів навчалися у гімназії та Варшавському університеті. А всього у селі 7 дітей мали семирічну освіту, 20 початкову.

Відповдно, багатші селяни жили у добротніших оселях. Таких будівель було 8. Поміщики в селі не жили. А найхарактернішим житлом у Коритах була біла хата-мазанка із солом’яною покрівлею.

По – українськи навчання в школі почало проводитися у 1939 році. У цьому ж році встановлено в селі радянську владу. Першим сільськимголовою став Карпо Мельничук. На націоналізованій землі почався процес створення колгоспів, найбільшими прихильниками яких були Сидір Ткач та Олександр Шеремета. Сільгоспартілі одержали назви імені Чапаєва та імені Щорса.

У хаті селянина Наума Осипчука відкрили початкову школу. У червні 1941 року Корито окупували фашистські загарбники, встановлено німецький режим. У його владну структуру ввели Тихона Вітчука, який надалі захистив багато односельців від смерті. У 1942 році фашисти тричі відправляли українських громадян на каторжні роботи до Німеччини. За час війнививезено 33 чоловіка. Із Фальковщини до Німеччини потрапило 10 осіб, із Терешова-27 чоловік, із Красільного – 10 юнаків та дівчат. Чимало односельців не повернулося додому з війни. На честь односельців, які навік відійшли у вічність, встановлено пам’ятник. У роки Великої вітчизняної війни понад 40 жителів села зі зброєю в руках захищали рідну землю від ворога. 25 з них нагороджені орденами та медалями. Особливий героїзм проявив Роман Гриценюк, на грудях якого з’явилися два бойові ордени Черврнрго прарора та Червоної зірки.    

Першим післявоєнним головою сільради став Костянтин Гордіюк.   Уже в 1944 році в селі відкрито 2 пункти по заготівлі продуктів тваринництва, розгорнуто широку кампанію по займу, відкрито початкову школу. До речі, школа діяла в хаті священника. Вчителювала тоді Тетяна Мороз. У 1947 році відкрито семирічну школу.                                                                                            

Згідно з адміністративно-територіальним поділом село в часи Російської Імперії відносилось до Малинської волості, Дубнівського повіту Волинської губернії, а в часи панської Польщі до гміни Малин, Дубнівського повіту Волинського воєводства. З приходом Радянської влади Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 1 січня 1940 року утворено Острожецький район з центром в с Острожець в складі Рівненської області, до якого увійшло с.К.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21 січня 1959 року «Про ліквідацію деяких районів Рівненської області» було ліквідовано Острожецький район і створено Млинівський район. Відповідно с.К. увійшло до новоствореного р-ну. Село Корито Млинівського району Ровенської області перейменовано на село Привітне Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 31 грудня 1980 року N 1403-X.

Березень 1950 року. Організовується місцевий колгосп імені Щорса.. Головою обрано івана Мельничука. У Красільному в той час організовується сільгоспартіль «Сталінський шлях». Пізніше ці господарства, а також колгосп імені Куйбишева із Терешова об’єдналися. Головою об’єднаного колгоспу став Василь Федчук. На початку 50-х років у володінні колгоспу ім. Щорса 1400 га орної землі. Землю обробляли кіньми та вручну. У 1942 році  Малинська МТС виділила на Корита два трактори на сезон. Хліб молотили паровою молотаркою. У 1953 р. зорганізовано місцеву тракторнубригаду, в якій на перших початках налічувалося 3 трактори. У 1958 р. в колгоспі вже було  16 тракторів, 4 зернокомбайни, 2 кукурудзяних комбайни, 5 бурякових комбайнів, 13 автомобілів. На тракторній бригаді працювало 84 механізатори.

Зростало і поголів’я утримуваної в колгоспі худоби. У 1951 році – у господарстві налічувалося 30 корів,49 свиней. 1967р.-740 свиней, 800 голів ВРХ, 500 овець.

На кінець 50- років в особистому користуванні жителів Корит було 4 телевізори та 11 мотоциклів. Першим придбав мотоцикл Антон Мацегон.

Згідно «Історі] міст і сіл Української РСР. Ровенська область»  в радянські часи в селі була розміщена садиба колгоспу ім. Щорса. За господарством було закріплено 1975 га землі, в т.ч. 1515 га орної. Спеціалізувався колгосп на зерно-буряковому рільництві та м’ясо-молочному тваринництві. В селі працювала восьмирічна школа (понад 200 учнів, 12 учителів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Зараз колгоспна земля розпайована. В основному селяни віддали свої паї в оренду фермерам сільськогосподарським підприємствам.

В 1954 році виникла партійна організація, в якій на обліку налічувалось 22 представники, а в 1948 році виникла комсомольська організація, яка налічувала 48 чоловік.

В 1968 році в селі відкрито Пам’ятний знак землякам, які загинули у ВВВ в 1941-1945 роках.

На сьогоднішній час в селі працює Привітненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Млинівської районної ради Рівненської області, в якій навчається 60 учнів та працює 15 викладачів та 7 чоловік технічного персоналу.

Органи влади[ред.ред. код]

Привітненська сільська рада. У підпорядкуванні сільської ради села: Привітне, Терешів

Сільський голова Німець Валентина Миколаївна (2015 рік)

Освіта[ред.ред. код]

Привітненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Культура[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату

Медицина[ред.ред. код]

Фельдшерсько-акушерський пункт села Привітне

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Погода в селі Привітне
  • «Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область». Київ, 1973
  • Цинкаловський О.М. «Стара Волинь і Волинське Полісся.Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року» (1984, 1986)
  • Список населенных мест Волынской губернии. Издание

Волынского губернського статистического комитета, Житомир, Волынская губернская типография , 1906 //с.66, 57

== Література ==

    • Каталог метричних книг Державного архіву Волинської області, Луцьк, 2009 // С. 407, 410.
    • ·Антонович В.Б.

«Археологічна карта Волинської губернії» 1902

Архив юго-Западной России. «Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765-1791гг. Част 5,

Том 2, Выпуск 1-й. 1890

·       Євген Цимбалюк. «Млинівщина на межі тисячоліть». Волинська обласна друкарня. Луцьк. 2001 Статистические сведения о приходах Волынской епархии. Часть II. 1892

Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич. Коло.2003рік//с.267