51-ша окрема механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
51-ша окрема механізована бригада
(2002—2014)
51-ша механізована дивізія
(1992—2002)
51 OMBr ZSU.png
Нарукавний знак бригади
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Чисельність бригада
У складі 13 армійський корпус
Гарнізон/Штаб  Волинська область, м.Володимир-Волинський
Оснащення Т-64, БТР-60, БТР-70, БТР-80, БМП-1, БМП-2;
Війни/битви

Війна на сході України

Нагороди Українська гвардія Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня
Звання «Перекопсько-Харківська»
«Празько-Волинська»
Розпущено 2014
Командування
Командувач полковник Павло Півоваренко

Commons-logo.svg 51-ша окрема механізована бригада (Україна) у Вікісховищі

51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада (51 ОМБр, в/ч А2331, в/ч пп В3938) — була легендарною складовою частиною механізованих військ України й за організаційно-штатною структурою входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.

З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР.

У 2014 році бригада брала участь у війні на Донбасі.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.

Історія[ред.ред. код]

19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.

У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».

У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.

Війна на сході України[ред.ред. код]

Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього порядка 500 кадрових військових-контрактників, у порівнянні з 800-1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.[1]

Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.[2][3][4]

Після бою під Волновахою командира бригади полковника Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан.[1] Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.[1]

14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій, військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою 51-а бригада почала відхід із Черемшиного, терористами пострілом ПТРК уражено САУ 2С1. Тоді загинуло троє солдатів Олександр Абрамчук, Ігор Кантор і Юрій Трохимук та молодший сержант Юрій Трохимук, 2 зазнали поранень.

25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72-ї ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон[5]. Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ. Того ж дня від поранень, котрих зазнав у бою під Луганськом, помер солдат Григорій Савчук.

1 серпня під Мар'янівкою загинули капітан Андрій Задорожний, сержант Руслан Калуш, молодший сержант Андрій Курочка, старші солдати Сергій Дармофал, Михайло Котельчук та Сергій Кушнір.

2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ)[6].

6 серпня, прикриваючи відхід бійців бригади під селом Красний Яр, поліг солдат Іван Сирватка. 7 серпня загинув у бою за Савур-могилу старший лейтенант 51-ї бригади Валентин Прихід.

17 серпня на блокпосту біля Савур-могили зазнав поранення у плече солдат 51-ї бригади Дмитро Герасимик. В Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив в голову Дмитру. Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення у голову.

21 серпня зазнав смертельних поранень на блокпосту під Мар'їнкою сержант 51-ї бригади Сергій Приймак, ще троє військовиків поранено.

24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку.[7] Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку.[7] Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні медіафайли
Зображення
Searchtool.svg 1. Затоплений Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38
Searchtool.svg 2. Т-72Б, бортовий № 37, у «Оплоту» // 22 серпня 2014
Searchtool.svg 3. Т-72Б, бортовий № 37 // Askai
Searchtool.svg 4. Т-72Б, бортовий № 37 як трофей // 24 серпня 2014
Відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Танкіст Микола Тишик про захоплення ворожого танка // Громадське, 18 вересня 2014

Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода.[7] В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».[7]

Докладніше: Бій під Оленівкою

25 серпня у боях за Іловайськ загинули вояки Олександр Лобжин, Ігор Пугач, Валерій Янчук.

27 серпня під артобстрілом біля Кутейникового зник безвісти солдат Сергій Курука.

29 серпня 2014 року при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» загинули військовики 40-го батальйону Іван Джадан, Ігор Долгов, Костянтин Нечепуренко, Сергій Конопацький, 51-ї механізованої бригади — Василь Зелінський, Віталій Малишев, два невідомі бійці. Тоді ж полягли Вадим Засєкін, Богдан Тарасюк. В'ячеслав Іонов був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася; Олександр Василюк, Олег Ващишин, Микола Гуменюк, Ігор Кушнір, Олександр Перепелиця, Андрій Посполітак, Андрій Саксін.

4 вересня 2014 року на блокпосту під Орлами Покровського району авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи, загинув рядовий 51-ї ОМБр Сергій Писарук. 12 вересня від важких поранень помер старший лейтенант Олексій Кітновський.

Розформування[ред.ред. код]

22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.[8]

8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51-ї ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО:

«
Ті підрозділи, які героїчно себе проявили, не мають бути розформовані. Вони мають у повному складі зі збереженням своїх традицій стати основою нової бригади.
 »

Петро Порошенко[9]

Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.

1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду.[10]

Втрати[ред.ред. код]

1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ої бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25[11].

30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь)[12].

1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади[13].

6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені[14]. 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51-ї ОМБР Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців[15].

9 вересня 2015 року з полону терористів звільнені командир гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, підполковник Сергій Фураєв та командир гармати гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, старший матрос Артем Комісарчук — перебували у заручниках з часу Іловайського котла[16].

Структура[ред.ред. код]

2002[ред.ред. код]

Zsu 51 gv md-16.png
  • 50-й танковий батальйон.jpg 50 окремий танковий батальйон
  • 44-й механізований полк.jpg 44 механізований полк
  • 47-й механізований полк.jpg 47 механізований полк
  • 170-й танковий полк.jpg 170 танковий полк
  • 11-й інженерно-саперний батальйон.jpg 11 інженерний батальйон
  • 21-й розвідувальний батальйон.jpg 21 Окремий розвідувальний батальйон
  • 43-й артилерійський полк.jpg 43 Артилерійський полк
  • 59-й зенітний ракетний полк.jpg 59 зенітно-ракетний полк
  • 25-й батальйон зв'язку.jpg 25 окремий батальйон зв'язку
  • 309-й батальйон тилового забезпечення.jpg 309 окремий батальйон технічного забезпечення
  • 24-й військовий полігон.jpg 24 Польовий навчальний полігон
  • 84-й ремонтно-відновлювальний батальйон.jpg 84 Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон

Командування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Цензор.НЕТ. КОМАНДИР ВЫСОТЫ. ПОДПОЛКОВНИК КАПИНОС ПРО ШТУРМЫ САУР-МОГИЛЫ. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-09-08. 
  2. Поблизу Волновахи відбулися бої, загинули 8 українських військових - ЗМІ. Українська Правда. 22 травня 2014. 
  3. ВИДЕО. Боевые действия под Волновахой. InfoResist. 22 травня 2014. 
  4. Халатність командування могла стати причиною розстрілу наших військових під Волновахою. УНІАН. 22 травня 2014. 
  5. Півсотні бійців 51-ї бригади здалися у полон росіянам?. Процитовано 2016-07-17. 
  6. Суд звільнив усіх бійців 51-ої бригади, підозрюваних у дезертирстві, — ГПУ
  7. а б в г Один проти чотирьох: подвиг танкіста Миколи Тишика 24 серпня 2014 року. Цензор.нет (uk). Процитовано 2017-09-12. 
  8. Порошенко: 51-шу бригаду, яка здалася у полон, буде розформовано. Процитовано 2016-07-17. 
  9. 51 бригада стане 14-ою, - Порошенко
  10. 51-ї ОМБР уже немає
  11. Порошенко повідомив, що з полону звільнили 25 українських військових
  12. Московські батюшки також визволяють українських полонених
  13. З полону терористів звільнили ще 5 українських бійців
  14. Луць Дмитро Сергійович
  15. З полону терористів звільнили двох українських військових
  16. Сергій Фураєв та Артем Комісарчук повернулися з полону
  17. Зниклого комбрига 51 ОМБР Пивоваренка ідентифікували за ДНК. http://visnyk.lutsk.ua/. Вісник. 1 червня 2016. Процитовано 26 листопада 2016. 

Посилання[ред.ред. код]