Подінців'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Басейн Сіверського Дінця

Подінців'я, або Придінців'я — природний регіон, що відповідає сточищу річки Сіверський Донець.

Назва[ред.ред. код]

Назву регіону позначають двома подібними варіантами — Подінців'я та Придінців'я. Згідно з «Топомінічним словником України» Миколи Янка, назви регіонів можуть писатися обома формами — з «при-», і з «по-»[1] (наприклад, Придніпров'я та Подніпров'я, Придністров'я та Подністров'я)[2].

Донець як центральна вісь[ред.ред. код]

Сіверський Донець — найбільша річка східної України й найбільша притока Дону. Загальна протяжність річки становить 1053 км, площа басейну 98 900 км²[3]. Тобто загальна площа басейну сягає майже 100 тис. кв. км. (для порівняння — площа Луганської обл. становить 26,68 тис. км², тобто вчетверо менша). За іншими даними, площа басейну становить 54,9 тис. км. кв.[4]

Природні комплекси[ред.ред. код]

Через Подінців'я проходить головний для Східної України екокоридор, що має Сіверсько-Донецький, який у північній частині Подінців'я перетинається зі східним краєм одного з головних широтних екокоридорів — Галицько-Слобожанським.

На півночі Подінців'я розташована зона Білогір'я — південних відрогів Середньої височини, з якої стікають як Донець, так і всі його ліві притоки — Великий Бурлук Оскіл, Айдар, Красна, Деркул та ін.)

З півдня річище Дінця обмежено Донецьким Кряжем, з якого в Донець стікає багато дрібних річок, у тому числі Уда, Бахмутка, Казенний Торець, Лугань, Біла, Вільхова, Велика Кам'янка тощо.

Подінців'я як регіон розселення українців[ред.ред. код]

… Значний внесок у розуміння історії регіону внесли дослідження Катерини Глуховцевої[1][2], зокрема, детальне картування варіантів слів, пов'язаних з побутом резидентів з різних районів (наприклад, позначення частин будівель або садиб, начиння, інструментів тощо)[5].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  2. Уточнено мовознавцями на ресурсі e2u.org.ua (28/07/13)
  3. Близняк Е. В., Овчинников К. М., Быков В. Д. Гидрография рек СССР, Гидрометеоиздат, Ленинград, 1945
  4. Дані взято з видання: Географічна енциклопедія України. — Том 1. / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. — С. 72.
  5. Глуховцева К. Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок. — Луганськ: Альма-матер. — 183 с.
  • Демченко М. А. Гидрография Харьковской области // Материалы Харьковского отдела Географического общества Украины. Выпуск VIII. Харьковская область. Природа и хозяйство. — Харьков: Изд-во Харьк. госю ун-та, 1971.
  • Преображенский В. С. Животный мир // Преображенский В. С. Очерки природы Донецкого кряжа. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959. — С. 172–177.
  • Фисуненко О. П., Жадан В. И. Природа Луганской области. — Луганск, 1994. — 233 с.