Воробйов Іван Онисимович

	Іван Онисимович Воробйов
	Іван Онисимович Воробйов
	Голова Київської міської ради
	Голова Київської міської ради
21 січня 1932 — 10 серпня 1932
Попередник:	Юрій Войцехівський
Спадкоємець:	Василь Биструков
Народження:	1 (13) листопада 1897; село Жукове, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть:	2 вересня 1937 (39 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Країна:	Російська імперія →; СРСР
Партія:	КП(б)У
Автограф:
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воробйов.

Воробйо́в Іва́н Они́симович (1 [13] листопада 1897(18971113), село Жукове Олександрійського повіту Херсонської губернії, Російська імперія — 2 вересня 1937, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний та партійний діяч, голова Київської міської ради у 1932 році. Член ЦК КП(б)У в 1934—1937 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 (13) листопада 1897(18971113) року в село Жукове Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область, Україна) в родині робітника-столяра. У 1913 році закінчив чотирикласне міське ремісниче училище в місті Олександрії Херсонської губернії. У травні 1912 — жовтні 1915 року — столяр-моделювальник ремісничої школи в селах Бандурівка і Піщаний Брід Олександрійського повіту. У жовтні 1915 — грудні 1916 року — столяр на будівництві школи в селищі П'ятихатка Херсонської губернії.

У грудні 1916 — березні 1917 року — рядовий 17-ї артилерійської дивізії 7-ї російської царської армії. У березні — листопаді 1917 року — столяр майстерні земського союзу в місті Олександрії.

У листопаді 1917 — вересні 1918 року — червоногвардієць загону імені Єрмака в містах Катеринослав і Таганрог.

Член РКП(б) з січня 1918 року.

У вересні 1918 — лютому 1919 року — заступник голови Олександрійського повітового революційного комітету і партійний скарбник підпільного Олександрійського повітового комітету КП(б)У. У лютому — серпні 1919 р. — секретар Олександрійського повітового комітету КП(б)У.

У серпні 1919 — лютому 1921 року — комісар 16-го артилерійського дивізіону, інструктор політичного відділу 46-ї дивізії 14-ї армії РСЧА.

У лютому — червні 1921 р. — голова Ямпільського повітового революційного комітету Подільської губернії. У червні 1921 — лютому 1922 року — секретар Ямпільського повітового комітету КП(б)У Подільської губернії. У лютому 1922 — лютому 1923 р. — голова Могилівського повітового виконавчого комітету Подільської губернії.

У лютому 1923 — березні 1924 року — голова Кам'янецького (Кам'янець-Подільського) окружного виконавчого комітету Подільської губернії. У березні 1924 — травні 1925 року — завідувач Подільського губернського земельного відділу в місті Вінниці. У травні — листопаді 1925 року — голова Межирівського районного виконавчого комітету Вінницького округу.

У листопаді 1925 — жовтні 1926 року — голова виконавчого комітету Вінницької окружної ради.

З жовтня 1926 року — голова Плодовинспілки в Харкові.

У травні 1927 — березні 1928 року — заступник голови правління товариства «Сільський Господар» в місті Харкові.

У березні 1928 — грудні 1931 р. — голова правління Всеукраїнського фотокіноуправління у місті Києві.

З 21 січня по 10 серпня 1932 року^[1] очолював Київську міську раду.

У серпні 1932 — січні 1933 року — секретар Донецького обласного комітету КП(б)У. У січні — листопаді 1933 р. — 2-й заступник голови Донецького обласного виконавчого комітету.

У листопаді 1933 — січні 1935 року — 1-й секретар Старобільського окружного комітету КП(б)У Донецької області.

У січні — травні 1935 року — 1-й секретар Проскурівського міського комітету КП(б)У Вінницької області.

У травні 1935 — вересні 1936 року — 1-й секретар Проскурівського окружного комітету КП(б)У Вінницької області.

У вересні 1936 — лютому 1937 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У.

Жертва Сталінського терору. 23 липня 1937 року заарештований, 25 серпня того ж року його справу передали на розгляд суду Військової колегії^[2], який засудив його до розстрілу.

2 вересня 1937 року розстріляний у Києві.

Реабілітований посмертно в 1956 році за відсутністю складу злочину.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ За іншими відомостями — з кінця грудня 1931 до липня 1932 року.
↑ Воробьев Иван Анисимович. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] 25.08.1937. [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Центральный аппарат УГБ НКВД УССР. Кат. 1. // АП РФ, оп. 24, д. 410, л. 285.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
Архивно-следственное дело по обвинению … Воробьева Ивана Анисимовича. Архив. № 5790 пф. Начато 22.07.1937. Закончено 15.12.1956. В 2-х томах // ДАВіО, ф. Р-6023, оп. 4, спр. 5790. (рос.)
Карамаш Сергій. Керівники Києва // «Поділ і ми» : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 54. [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] — ISBN 978-966-507-226-3.
Друг О. М., Ковалинський В. В., Мельник О. М. Від війта — до мера. [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] — К.: «Дон–97», 2004. — С. 45. [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] — ISBN 966-7320-00-6.
Воробьев Иван Анисимович // Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] / С. Г. Филиппов ; под общ. ред. А. Б. Рогинского. — М. : Политическая энциклопедия, 2016. — С. 179—180. — ISBN 978-5-8243-2057-2. (рос.)
Воробьёв Иван Анисимович [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)