Джеймс Монро
Джеймс Монро́ (англ. James Monroe, МФА: [mənˈroʊ]; 28 квітня 1758 — 4 липня 1831) — 5-й президент США. За час його президентської каденції (1817–1825) президентська адміністрація придбала Флориду 1819 року; оголосила компроміс з Міссурі (1820 рік), за яким Міссурі було оголошено рабовласницьким штатом та прийняла штат Мен як вільний штат, запровадила доктрину Монро (1823 року), яка декларувала, що США виступають проти європейського втручання в обох Америках, а також розірвала всі зв'язки з Францією, які ще залишилися після війни 1812 року.
Народився 28 квітня 1758 року у Вашингтон-Періш, (округ Вестморленд, провінція Вірджинія), у сім'ї небагатого плантатора Спенса Монро (роки життя — 1727—1774) та Елізабет Джонс (1730—1774), котрі одружилися в 1752 році. Предок майбутнього президента, Патрик Ендрю Монро, емігрував до Америки з Шотландії в середині XVII століття.
Елізабет Джоунс і Спенс Монро одружились у 1752 році. З п'ятьох їхніх дітей четверо дожили до зрілого віку. Спенс Монро мав невелику плантацію, тож родина не розкошувала.[4]
Майбутній президент навчався у приватній школі пастора Арчибальда Кемпбелла, і з 16 років — в коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі, що був на той час столицею Вірджинії. Коли розпочалася революційна війна, Монро вступив у вірджинський полк Континентальної армії й вже у 18 років став офіцером. У 1778 р. він одержав звання підполковника.
Протягом 1780–1783 років вивчав юриспруденцію під керівництвом Томаса Джефферсона. Джеймса й Томаса пов'язувала тісна особиста дружба, яку державці зберегли до кінця життя.[5]
У 1782 році обраний у палату депутатів Вірджинії, потім входив до Конгресу конфедерацій. Виступав за швидке і систематичне освоєння американського заходу.
У 1788 році змагався з Джеймсом Медісоном (майбутнім президентом США) за місце в Національному Конгресі, проте перемогу тоді здобув Медісон. Та вже через два роки 32-річний Монро таки досягнув своєї мети. З 9 листопада 1790 до 29 березня 1794 року він виконував обов'язки сенатора від штату Вірджинія. Тоді ж Монро вступив до Демократично-республіканської фракції на чолі з Джефферсоном і Медісоном і став одним із лідерів партії у сенаті.[6]
Двічі займав посаду губернатора (12-го та 16-го за рахунком) Вірджинії (28 грудня 1799—1 грудня 1802 та 16 січня 1811—2 квітня 1811).
Також був посланником до Франції (1794—1796) та Великої Британії (1803—1808).
У 1803 брав участь у Луїзіанській покупці.
Впродовж 1811–1814 і 1815–1817 був державним секретарем США.
У 1816 році переміг на виборах і був головою держави в 1817–1825 роках.
Монро помер 4 липня 1831 року в Нью-Йорку.
- Перший президент США етнічний шотландець.
- Останній президент з "Вірджинської династії"
- Історична класифікація президентів зазвичай відносить Монро до другої (з чотирьох) категорії президентів.
- За його президентства США придбали в Іспанії Флориду.
- Монро є останнім президентом США, якого дагеротипного зображення не існує, а також останнім, хто одягався за модою XVIII століття у кюлоти, перебуваючи на посаді.
На честь Монро названа столиця Ліберії Монровія.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 118. ISBN 978-617-7289-69-1
- ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 119. ISBN 978-617-7289-69-1
- ↑ Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 120. ISBN 978-617-7289-69-1
- Б. М. Гончар. Монро Джеймс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 118—129. ISBN 978-617-7289-69-1
- Монро Джемс // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1034-1035. — 1000 екз.
| XVIII століття | 1. Джордж Вашингтон • 2. Джон Адамс |  |
|---|---|---|
| XIX століття | 3. Томас Джефферсон • 4. Джеймс Медісон • 5. Джеймс Монро • 6. Джон Квінсі Адамс • 7. Ендрю Джексон • 8. Мартін ван Бюрен • 9. Вільям Генрі Гаррісон • 10. Джон Тайлер • 11. Джеймс Нокс Полк • 12. Закарі Тейлор • 13. Міллард Філлмор • 14. Франклін Пірс • 15. Джеймс Б'юкенен • 16. Авраам Лінкольн • 17. Ендрю Джонсон • 18. Улісс Грант • 19. Резерфорд Гейз • 20. Джеймс Гарфілд • 21. Честер Алан Артур • 22. Гровер Клівленд • 23. Бенджамін Гаррісон • 24. Гровер Клівленд • 25. Вільям Мак-Кінлі | |
| XX століття | 26. Теодор Рузвельт • 27. Вільям Говард Тафт • 28. Вудро Вільсон • 29. Воррен Гардінг • 30. Калвін Кулідж • 31. Герберт Кларк Гувер • 32. Франклін Делано Рузвельт • 33. Гаррі Трумен • 34. Дуайт Ейзенхауер • 35. Джон Фіцджеральд Кеннеді • 36. Ліндон Джонсон • 37. Річард Ніксон • 38. Джеральд Форд • 39. Джиммі Картер • 40. Рональд Рейган • 41. Джордж Герберт Вокер Буш • 42. Білл Клінтон | |
| XXI століття | ||
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 28 квітня
- Народились 1758
- Померли 4 липня
- Померли 1831
- Випускники Коледжу Вільяма і Мері
- Державні секретарі США
- Обрані до Національної зали слави великих американців
- Уродженці Вірджинії
- Померли в Нью-Йорку
- Військові міністри США
- Губернатори Вірджинії
- Сенатори від штату Вірджинія
- Президенти США
- Люди, на честь яких названо населені пункти
- Люди на монетах
- Люди на банкнотах
- Шотландці США
- Президенти США XIX
- Поховані в Ричмонді (Вірджинія)