Румунське королівство

Королівство Румунія Regatul României королівство ↓ 1881 – 1947 ↓ Прапор Герб Девіз Nihil Sine Deo Столиця Бухарест Мова(и) румунська Форма правління конституційна монархія  - 1881–1914 Кароль I  - 1914–1927 Фердинанд  - 1927–1930 Міхай (1ше правління)  - 1930–1940 Кароль II  - 1940–1947 Міхай (2ге правління) Попередник Наступник Князівство Румунія Молдавська Демократична Республіка Буковина (герцогство) Трансильванія Соціалістична республіка Румунія Молдавська Радянська Соціалістична Республіка Українська Радянська Соціалістична Республіка Третє Болгарське царство Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Румунське королівство

Королі́вство Руму́нія — історична держава, що існувала з 1881 по 1947 роки на території сучасної Румунії та окрім цього включала в себе Бессарабію, Північну Буковину, Південну Добруджу.

Географічні та демографічні дані

− −

Територія

− − Королівство Румунія в різні роки свого існування охоплювало різні території. До моменту проголошення Румунії королівством до складу держави входили Валахія, Молдова, Добруджа. Східний кордон королівства проходив по річках Прут та Дунай, південий — по річці Дунай, східний проходила вздовж західних меж Баната, північний — по вершинах Карпатських гір, а потім на схід до Прута. на південно-сході королівство виходило до Чорного моря.

−

− В 1913 році, за результатами Другої Балканської війни, Румунія анексувала Південну Добруджу, що до цього належала Болгарії. Масштабна зміна меж відбулася в 1918 році, з розпадом Австро-Угорщини і Російської імперії. Після розпаду цих держав до складу Румунії увійшли Банат, Буковина, Трансільванія, Марамуреш, Бессарабія (остання в СССР вважалася окупованою територією). С 1918 по 1940 роки кордону Румунії пролягали на півдні від Кранево на березі Чорного моря до Туртукайской гори у Дунаю. Вона починається на заході у Туртукайской гори на Дунаї, потім проходить прямою лінією до Чорного моря на південь від Кранево, потім по Дунаю до Баната; в Банаті межа повертала на північ (цей регіон був розділений на дві частини Румунією і Югославією), а потім біля кордонів Угорщини на північний схід і проходила по північних районах Трансільванії до Буковини; тут вона повертала на схід і йшла до Дністра, а потім по Дністру на південь до Дністровського лиману і Чорного моря.

− −

Королівство Румунія з 1881 по 1918 роки; т. н. Старе королівство

В 1940 році королівство втратило низку регіонів: Північну Трансільванію, що відійшла до Угорщини, Бессарабію і Буковину, що увійшли до складу Радянського Союзу, Південну Добруджу, знову увійшла до складу Болгарії. Тепер східний кордон королівства знову проходила по Пруту і Дунаю, а кордон в Добруджі проходила по лінії 1912 року. Румунська територія значно скоротилася. Під час Другої світової війни Румунія напала на СРСР, зайнявши Бессарабію, Буковину і межиріччі Дністра і Західного Бугу. Ці території, крім Трансністрії, були оголошені румунськими властями як складова частина Румунії. Трансністрія була окупаційною зоною. Після Другої світової війни Румунії була повернута Північна Трансільванія, в свою чергу район Герца, острів Зміїний і кілька островів в дельті Дунаю відійшли до СРСР.

− − Королівство Румунія до Першої світової війни межувало з Болгарією, Сербією, Австро-Угорщиною та Російською імперією. В результаті Першої світової війни виникли нові держави, і в XX столітті королівство межувало з Болгарією, Югославією, Угорщиною, Чехословаччиною, Польщею, СРСР. Напередодні Другої світової війни Румунія втратила спільних кордонів з Чехословаччиною та Польщею.

− −

Адміністративно-територіальний поділ

−

− [[Файл:Judetele Romaniei interbelice-stnd1.png|thumb|Карта адміністративно-територіального поділу Румунії на рівні [[жудець з 1918 по 1940 роки]]]]

−

цинутів Румунії в 1939 році

− Столицею королівства був Бухарест. Основною адміністративно-територіальної одиницею — жудець. Територія королівства Румунії за весь час його існування неодноразово змінювалася, тому в різні періоди своєї історії в королівстві було різну кількість жудеців. Наприкінці XIX — початку XX століття Румунія ділилася на 3 провінції (Валахія, Добруджа та Молдова), кожна з яких складалася з округів. Всього в державі було 32 округу, аналогічні пізніше введеним жудець. До того моменту в складі Румунії не було Бессарабії, Південної Добруджі та Трансільванії. С 1938 по 1940 рік королівство ділилося на цинутів Арджеш, Крішурь, Дунеря, Жиу, мерій, Муреш, Ністру, Прут, Сучава, Тіміш.

− − З 1918 по 1940 роки Румунія досягла максимального розширення своїх кордонів за свою історію, в цей момент в ній був 71 жудець: Алба (центр  — Алба-Юлія), Арад (центр  — Арад), Арджеш (центр  — Куртя-де-Арджеш), Бакеу (центр  — Бакеу), Бая (центр  — Фелтічені), Біхор (центр  — Орадя), Ботошані (центр  — Ботошані), Брашов (центр  — Брашов), Бреїла (центр  — Бреїла), Бузеу (центр  — Бузеу), Белць (центр   — Бельци), Васлуй (центр  — Васлуй), Влашка (центр  — Джурджу), Вилча (центр  — Римніку-Вилча), Горж (центр  — Тиргу-Жіу), Долж (центр  — Крайова), Дорохой (центр  — Дорохой), Дуростор (центр  — Силистра), Димбовіца (центр  — Тирговіште), Ізмаїл (центр  — Ізмаїл), Ілфов (центр  — Бухарест), Каліакра (центр  — Базарджіка), Караш (центр  — Оравіца), Кагул (центр  — Кагул), Клуж (центр  — Клуж), Ковурлуй (центр  — Галац), Констанца (центр  — Констанца), Кимпулунг (центр  — Кимпулунг), Лапушна (центр  — Кишинів), Марамуреш (центр  — Сірет), Мехедінць (центр  — Турну-Северин), Муреш (центр  — Тиргу-Муреш), Мусчел (центр  — Кимполунг), Несеуд (центр  — Бистриця), Нямц (центр  — Пьятра-Нямц), Одорхей (центр  — Одорхей), Олт (центр  — Слатіна), Орхей (центр  — Оргіїв), Прахова (центр  — Плоєшті), Путна (центр  — Фокшани), Роман (центр  — Роман), Романаці (центр   — Каракал), Римніку-Серат (центр  — Римніку-Серат), Радівці (центр  — Радівці), Сату-Маре (центр  — Сату-Маре), Северин (центр  — Лугож), Сібіу (центр   — Сібіу), Сомеш (центр  — Деж), Сорока (центр  — Сороки), Сторожинець (центр  — Сторожинець), Сучава (центр  — Сучава), Селаж (центр  — Залеу), Текуч (центр  — Текуч), Телеорман (центр  — Турну-Мегуреле), Тігіна (центр  — Тигина, сучас. Бендери), Тіміш Торонтал (центр  — Тімішоара), Трей Скауне (центр — Сфинту-Георге), Тулча (центр — Тулча), Турда (центр  — Турда), Тутова (центр  — Бирлад), Тирнава-Маре (центр  — Сігішоара), Тирнава-Міке (центр  — Блаж), Фегераш (центр  — Фегераш), Фелчиу (центр  — Хуші), Хотин (центр  — Хотин), Хунедоара (центр  — Діва), Чернеуць (центр  — Чернівці), Четатя-Албе (центр  — Четатя-Албе, сучас. Білгород-Дністровський), Чук (центр  — Меркурія-Чук), Яломіца (центр  — Келераші), Ясси (центр  — Ясси).

− − В 1940 році Румунія втратила жудець Белць, Ізмаїл, Кагул, Лапушна, Орхей, Сорока, Сторожинець, Тигина, Хотин, Чернеуць, Четатя-Албе (увійшли до складу СССР), Біхор, Клуж, Марамуреш, Муреш, Несеуд, Одорхей, Сату-Маре, Сомеш, Селаж, Трей Скауне, Чук (увійшли до складу Угорщини), Дуростор і Каліакра (увійшли до складу Болгарії).

− −

Населення

− − Кількість жителів Румунії не було постійним, приріст населення в кінці XIX століття був високим. В 1890 році в Румунії проживало 5 300 000 людина, в 1900  — 6 000 000 людина, в 1910  — 6 900 000 людина, в 1915  — 7 800 000 чоловік. в 1921 року населення країни різко збільшилася, переважно за рахунок розширення території в попередні роки, і склало 15 600 000 чоловік. В 1939 році в державі вже проживало 19 900 000 чоловік. З втратою Північної Трансільванії, Південної Добруджі, Північної Буковини та Бессарабії чисельність населення держави скоротилася за рахунок втрати частини жителів, проживали на цих територіях, і склала 13 600 000 чоловік. З поверненням Північної Трансільванії напередодні ліквідації монархії в 1946 році число жителів Румунії знову зросло і становило 15 800 000 осіб.

− − [[Файл:Harvest time in Romania, 1920.jpg|thumb|left|Румунські селяни, малюнок 1920 рокуОснову населення держави становили румуни, їх чисельність в різні роки складала від 71, 9 % (1930) до 92, 2 % (1899). До 1918 року друге місце за чисельністю після румун займали євреї (близько 5 %). після 1918 року другим за чисельністю народом королівства стали трансільванські угорці (секеі та чангоші), євреї зайняли четверте місце (після німців). в 1930 році кількість угорців в Румунії становило 7 % або 1 400 000 людина, німців  — 4, 1 %, євреїв  — 4 %. Згідно перепису населення 1930 року, русини та українці складали 3, 2 %, російські  — 2, 3 %, болгари  — 2 %. Також в Румунії проживали турки, гагаузи, чехи, словаки, серби, хорвати, словенці, поляки, татари, вірмени, албанці та інших. В 1930 році 73 % жителів королівства назвали своєю рідною мовою румунський, 8, 6 %  — угорський, 4, 2 %  — російська, 3, 6 %  — український, 2, 9 %  — їдиш, 2 %  — болгарський, 1, 6 %  — турецький та татарський. Згідно перепису населення, 72 % населення Румунії сповідували православ'я, 7, 9 %  — греко-католицизм, 8 %  — римо-католицизм, 3, 9 %  — кальвінізм, 2, 2 %  — лютеранство.

Історія

Було проголошено князем (домнітором) Румунії у 1881 році. Під час Другої Балканської війни завоювало Південну Добруджу. В 1918 році значно розширило свою територію, включивши до свого складу Трансильванію, Банат, Бессарабію та Буковину. У 1940 році втратило ряд територій, зокрема вищеперелічені (окрім півдня Трансильванії та Банату). У Другій світовій війні внаслідок внутрішніх заворушень та зовнішньополітичної ізоляції виступило на боці Німеччини. В 1944 році на територію держави увійшли радянські війська, а в 1947 році королівство було перетворене на Румунську Народну Республіку.

Див. також

• Князівство Румунія
• Велика Румунія