Імені Тараса Шевченка (станція): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 8: Рядок 8:
|Department = [[Шевченківська дирекція залізничних перевезень|Шевченківська дирекція]]
|Department = [[Шевченківська дирекція залізничних перевезень|Шевченківська дирекція]]
|населений_пункт = [[Сміла]]
|населений_пункт = [[Сміла]]
|Image = [[Файл:Станція Шевченко.JPG|270пкс]]<br/>Південний вокзал
|Image = [[File:Вокзал ст. ім. Т. Шевченка.jpg|300пкс]]<br/>Південний вокзал
|lat_dir =N |lat_deg =49 |lat_min =12 |lat_sec =12
|lat_dir =N |lat_deg =49 |lat_min =12 |lat_sec =12
|lon_dir =E |lon_deg =31 |lon_min =53 |lon_sec = 40
|lon_dir =E |lon_deg =31 |lon_min =53 |lon_sec = 40
Рядок 77: Рядок 77:
25 січня 1919 року в район станції Бобринська було перекинуто панцирний потяг ''«Гайдамака»'' — для ліквідації повстання [[Терпило Данило Ількович|отамана Зеленого]] проти [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]]{{sfn|Тинченко|2012|с=28}}.
25 січня 1919 року в район станції Бобринська було перекинуто панцирний потяг ''«Гайдамака»'' — для ліквідації повстання [[Терпило Данило Ількович|отамана Зеленого]] проти [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]]{{sfn|Тинченко|2012|с=28}}.
Загалом станом на 28 січня 1919 року у складі Південної групи ДА УНР в напрямку станцій Черкаси та Знам'янка проти радянських повстанців оперувало три панцерні потяги, крім згаданого ''«Гайдамаки»'', ще ''«Республіканець»'' та ''«Самостійник»''{{sfn|Тинченко|2012|с=17}}.
Загалом станом на 28 січня 1919 року у складі Південної групи ДА УНР в напрямку станцій Черкаси та Знам'янка проти радянських повстанців оперувало три панцерні потяги, крім згаданого ''«Гайдамаки»'', ще ''«Республіканець»'' та ''«Самостійник»''{{sfn|Тинченко|2012|с=17}}.
В лютому-березні 1919 року для боротьби з більшовиками долучився панцирник ''«Мазепинець»'' з 2-го полку ім. І. Мазепи [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізького корпусу ДА УНР]]{{sfn|Тинченко|2012|с=67}}.
В лютому-березні 1919 року для боротьби з більшовиками долучився панцирник ''«Мазепинець»'' з 2-го полку ім. І. Мазепи [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорізького корпусу ДА УНР]]{{sfn|Тинченко|2007|с=67}}.

В результаті початку [[Григор'ївське повстання|Григор'ївського повстання]] проти більшовицької влади 10 травня 1919 року одною з перших повстанцями була захоплена станція Бобринська. 22 травня червоноармійські підрозділи повернули станцію собі під контроль.

5 серпня 1919 року розпочався наступ на вузлову станцію білогвардійських військ під командуванням начальника [[1-ша Терська казача дивізія|Терської козачої дивізії]]. В авангарді наступу знаходився бронепотяг ''«Генерал Шкуро»'', що переслідував бронепотяг та відступаючі сили червоних. Вночі з 6 на 7 серпня бронепотяг зайняв станцію. Було захоплено близько 20 полонених. На ранок 7 серпня підтянулись [[Пластуни (козаки)|пластунські]] батальйони. Бронепотяг провів розвідку на відстань близько 10 верст в напрямку станції Сміла, в бік мосту через Дніпро, і згодом повернувся на станцію Бобринська{{sfn|Власов|2012|с=67}}. Нечисельні білі війська продовжували наступ в напрямку станції Цвітково. Передові загони генерала Шкуро покинули 11 серпня Смілу, залишивши на станції один ешелон. Через станцію проходило багато різних білогвардійських військових частин, що супроводжувалось чисельними погромами єврейського населення Сміли.

9 січня 1920 року частини радянської [[12-та армія (СРСР)|12-тої армії]] відбили залізничний вузол.


'''В [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українській РСР]]'''
'''В [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українській РСР]]'''
Рядок 245: Рядок 251:
* Гайван С. Є.&nbsp;— Сміла. Путівник&nbsp;— 1992
* Гайван С. Є.&nbsp;— Сміла. Путівник&nbsp;— 1992
* [http://www.uz.gov.ua/index.php?m=services.transppl.servvokzal.servod&f=Doc.View&p=Shevchenko&lng=uk Послуги на станції Імені Тараса Шевченка]
* [http://www.uz.gov.ua/index.php?m=services.transppl.servvokzal.servod&f=Doc.View&p=Shevchenko&lng=uk Послуги на станції Імені Тараса Шевченка]
* {{публікація|книга
| автор = Тинченко, Я
| назва = Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у визвольній війні 1917—1920 рр.
| місце = К.
| видавництво = Темпора
| рік = 2012
| сторінок = 112
| серія = Militaria Ukrainica
| тираж = 2000
| isbn = 978-617-569-044-4
| ref = Тинченко
}}

* {{публікація|книга
| автор = Власов, А.А.
| назва = О бронепоездах Добровольческой армии
| рік = 2007
}}


{{DEFAULTSORT:Тараса Шевченка}}
{{DEFAULTSORT:Тараса Шевченка}}

Версія за 13:27, 2 жовтня 2019

Станція імені Тараса Шевченка

Імені Тараса Шевченка — Помічна,
Миронівка — Імені Тараса Шевченка,
Імені Тараса Шевченка — Знам'янка,
Гребінка — Імені Тараса Шевченка
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
Сміла


Південний вокзал
49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444Координати: 49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д. / 49.20333° пн. ш. 31.89444° сх. д. / 49.20333; 31.89444
Рік відкриття 1876 (148 років)
Попередня назва Бобринська,
імені Постишева,
імені Єжова
Тип дільнична, вузлова
Відстань до Києва, км 216
Відстань до Знам'янки, км 92
Відстань до Черкас, км 30
Відстань до Дніпра, км 316
Код станції 420008 ?
Код «Експрес-3» 2208350 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Супутні послуги Довідкове бюро Кафе Таксофон Автобус Таксі
Мапа
імені Тараса Шевченка. Карта розташування: Черкаська область
імені Тараса Шевченка
імені Тараса Шевченка
імені Тараса Шевченка на Вікісховищі

Імені Тарáса Шевчéнка (до 1936 року та у 19411944 роках — Бóбринська[1], у 19361938 роках — Імені Пóстишева, у 19381940 роках — Імені Єжóва) — вузлова електрифікована дільнична залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці. Розташована у місті Сміла за адресою: провулок Тараса Шевченка, 1.

Історія

У 1872 році під тиском цукрозаводчиків генерал-губернатор князь Дондуков-Корсаков був змушений піти на з'єднання Києво-Берестейської та Харківсько-Миколаївської залізниць що кінчалися станціями Фастів I та Знам'янка відповідно. З цією метою було утворено Товариство Фастівської залізниці. Товариство планувало прокладення залізниці через район Новомиргород-Златопілля, однак Міністр шляхів сполучення граф Бобринський домігся виконання Уставу Товариства, яким було зобов'язано прокласти колію через Смілу з правом експлуатації до 1957 року.

Тож на околиці Сміли паралельно з будівництвом залізниці будується головна станція Фастівської залізниці. Назву їй було обрано Бобринська на честь графів Бобринських. Граф задумав будівництво станції заздалегідь, тож назва Бобринська уперше з'явилася на карті 1870 року, що нині зберігається у бібліотеці імені Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург).

Рух потягів розпочався 23 листопада 1876 року від Фастова через Бобринську до Знам'янки з відгалуженнями до Шполи та Черкас, як свідчать телеграми з Фастова та Сміли у Товариство залізниці, що засідало у Петербурзі. Управління ж залізниці було розміщено у Смілі.

На станції Бобринська було облаштовано депо на 9 паровозів і сарай на 8 вагонів. Там же були: головна майстерня для ремонту паровозів та вагонів (зараз Смілянський електромеханічний завод), магазин для запчастин і матеріалів.

Незважаючи на низький вантажообіг, наявність станції дала швидкий імпульс зростання розвитку міста та скорочення безробіття. Умови роботи були надзвичайно важкі — працювали по 12 годин, а заробіток одержували по 80-90 карбованців на рік. Робітники та стрілочники жили у тісних холодних бараках по дві-три родини разом. Лікарні у залізничників не було, тож доводилося користуватися лікарнею графа Бобринського за плату.

Напередодні Першої світової війни станцію було переобладнано. У цей час було збудовано залізницю Москва — Одеса і через станцію розпочався рух потягів з півдня у центр Російської імперії.

У 1897 році Фастівська залізниця була поглинута Південно-Західною залізницею.

1914 року побудована залізнична лінія Бобринська — Одеса через Помічну та Колосівку.

Українська революція

Уночі з 21 на 22 лютого 1918 року Звенигородський кіш (батальйон) вільного козацтво Юрка Тютюнника розбив на станції переважаючі сили більшовиків (8-ми тисячну групу Михайла Муравйова). Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат; він закінчився нічною атакою на росіян, по якій останні були розбиті й розбіглися в різних напрямках. Тут мало не був захоплений комендант російських військ на Україні Муравйов, який пробивався з Одеси на північ. Під час операції звенигородцями командував Хведот Бондар (с. Кирилівка), черкасцями — Яків Водяний, єлисаветцями — Кульчицький; всією операцією кермував штаб Звенигородського коша. Це була одна з найвидатніших операцій Вільного козацтва.[2] В цьому бою приймав участь і Іван Лютенко-Лютий, після якого на деякий час склав зброю. За його словами в цьому бою протистояли переважно червоні матроси з Чорноморського флоту, які хоч і були фронтовиками, на суші виявились слабким супротивником.

25 січня 1919 року в район станції Бобринська було перекинуто панцирний потяг «Гайдамака» — для ліквідації повстання отамана Зеленого проти Директорії[3]. Загалом станом на 28 січня 1919 року у складі Південної групи ДА УНР в напрямку станцій Черкаси та Знам'янка проти радянських повстанців оперувало три панцерні потяги, крім згаданого «Гайдамаки», ще «Республіканець» та «Самостійник»[4]. В лютому-березні 1919 року для боротьби з більшовиками долучився панцирник «Мазепинець» з 2-го полку ім. І. Мазепи Запорізького корпусу ДА УНР[5].

В результаті початку Григор'ївського повстання проти більшовицької влади 10 травня 1919 року одною з перших повстанцями була захоплена станція Бобринська. 22 травня червоноармійські підрозділи повернули станцію собі під контроль.

5 серпня 1919 року розпочався наступ на вузлову станцію білогвардійських військ під командуванням начальника Терської козачої дивізії. В авангарді наступу знаходився бронепотяг «Генерал Шкуро», що переслідував бронепотяг та відступаючі сили червоних. Вночі з 6 на 7 серпня бронепотяг зайняв станцію. Було захоплено близько 20 полонених. На ранок 7 серпня підтянулись пластунські батальйони. Бронепотяг провів розвідку на відстань близько 10 верст в напрямку станції Сміла, в бік мосту через Дніпро, і згодом повернувся на станцію Бобринська[6]. Нечисельні білі війська продовжували наступ в напрямку станції Цвітково. Передові загони генерала Шкуро покинули 11 серпня Смілу, залишивши на станції один ешелон. Через станцію проходило багато різних білогвардійських військових частин, що супроводжувалось чисельними погромами єврейського населення Сміли.

9 січня 1920 року частини радянської 12-тої армії відбили залізничний вузол.

В Українській РСР

З 1936 року станція Бобринська стала станцією Одеської залізниці

Сучасний вокзал станції побудовано 1952 року за проектом архітектора Геннадія Гранаткіна. Друге переобладнання станція пережила впродовж 19581964 років. Перша на Одеській залізниці електрифікована змінним струмом ділянка Миронівка — Імені Тараса Шевченка — Знам'янка була прийнята в експлуатацію 1962 року, а вже згодом потяги на електротязі почали курсувати між Києвом та Придніпров'ям і півднем України.

У Незалежній Україні

1991 року станція увійшла до підпорядкування «Укрзалізниці». З 1999 року на станції відкритий сервісний центр, який обладнаний системою «Експрес УЗ».

Впродовж 20052008 років станцію реконструйовано у зв'язку з відкриттям швидкісного руху на дільниці Київ — Дніпро.

13 вересня 2012 року локомотивне депо (ТЧ-5) станції імені Тараса Шевченка було нагороджено як найкраще локомотивне депо у галузевому змаганні першого півріччя 2012 року. Зокрема, відзначена висока продуктивність праці, зростання обсягів перевезень та ефективна економія експлуатаційних витрат за виконання плану поточних ремонтних робіт, впровадження технологічних новацій у оснащенні та відсутності виробничого травматизму[7].

У 2018 році виповнилося 85 років ремонтному вагонному депо імені Тараса Шевченка, яке було засноване 1933 року. Назву імені Тараса Шевченка депо отримало 11 березня 1940 року.

Пасажирське сполучення

Станція обслуговує пасажирські та вантажні потяги[8].

Пасажирські потяги далекого сполучення по станції Імені Тараса Шевченка з 9 грудня 2018 року
Маршрут сполучення Маршрут сполучення Періодичність курсування
4
«Нічний експрес»
Ужгород — Запоріжжя По парним, з 18 грудня 2018
12
«Славутич»
Київ — Новоолексіївка 11
«Славутич»
Новоолексіївка — Київ Щоденно
42 Трускавець — Дніпро 41 Дніпро — Трускавець Щоденно
62 Москва — Миколаїв / Херсон 61 Херсон / Миколаїв — Москва Через день
70 Львів — Маріуполь 69 Маріуполь — Львів Щоденно
71
«Запоріжжя»
Запоріжжя — Київ 72
«Запоріжжя»
Київ — Запоріжжя Щоденно
75
«Криворіжжя»
Кривий Ріг — Київ 76
«Криворіжжя»
Київ — Кривий Ріг Щоденно
79
«Дніпро»
Дніпро — Київ 80
«Дніпро»
Київ — Дніпро Щоденно
83
«Азов»
Маріуполь — Київ 84
«Азов»
Київ — Маріуполь Щоденно
86 Львів — Новоолексіївка 85 Новоолексіївка — Львів По непарних
88
«Лісова пісня»
Ковель — Новоолексіївка 87
«Лісова пісня»
Новоолексіївка — Ковель По непарних
96
«Тясмин»
Львів — Черкаси 95
«Тясмин»
Черкаси — Львів 1 раз в 4 дня (по числам)
102 Київ — Херсон 102 Херсон — Київ Щоденно
110 Львів — Херсон 109 Херсон — Львів Щоденно
116/136 Київ — Бердянськ / Покровськ 115/135 Бердянськ / Покровськ — Київ З 25.03.2018 щоденно, до 08.12.2018
курсував під № 225/245//226/246
122
«Миколаїв»
Рівне — Миколаїв 121
«Миколаїв»
Миколаїв — Рівне Щоденно через Київ,
з 09.12.2018 подовжено до станції Рівне
128 Ковель — Харків 127 Харків — Ковель Через день
134 Івано-Франківськ — Миколаїв 133 Миколаїв — Івано-Франківськ Щоденно
148
«Хаджибей»
Київ — Одеса 148
«Хаджибей»
Одеса — Київ Щоденно
162* Київ — Миколаїв / Херсон 162* Херсон / Миколаїв — Київ Сезонний, за вказівкою
179* Дніпро — Київ 180* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
201* Дніпро — Київ 202* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
204* Київ — Херсон 201* Херсон — Київ Сезонний, за вказівкою
206* Київ — Миколаїв 205* Миколаїв — Київ Сезонний, за вказівкою
228* Київ — Бердянськ 227* Бердянськ — Київ Сезонний, за вказівкою
232* Івано-Франківськ — Генічеськ 231* Генічеськ — Івано-Франківськ Сезонний, за вказівкою
237* Дніпро — Київ 238* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
248* Київ — Одеса 247* Одеса — Київ Сезонний, за вказівкою
256* Львів — Херсон 255* Херсон — Львів Сезонний, за вказівкою
282* Хмельницький / Київ — Новоолексіївка / Генічеськ 281* Генічеськ / Новоолексіївка — Київ / Хмельницький Сезонний, за вказівкою
291* Дніпро — Київ 292* Київ — Дніпро Сезонний, за вказівкою
298* Київ — Херсон 297* Херсон — Київ Сезонний, за вказівкою
732
«Інтерсіті+»
Київ — Запоріжжя 731
«Інтерсіті+»
Запоріжжя — Київ Щоденно
734
«Інтерсіті+»
Київ — Покровськ 731
«Інтерсіті+»
Покровськ — Київ Щоденно
782
«Столичний експрес»
Київ — Черкаси 781
«Столичний експрес»
Черкаси — Київ Щоденно, крім вівторка та середи
  •  Зірочкою позначено потяги, що призначаються переважно в літній період.

До 2014 року через станцію курсували такі пасажирські потяги далекого сполучення:

Скасовані пасажирські потяги
Маршрут сполучення
11/12 Київ — Сімферополь
28/27 Київ — Севастополь
34/33 Одеса — Москва
40/39 Київ — Севастополь
70/69 Львів — Донецьк / Маріуполь
86/85 Львів — Сімферополь
88/87 Ковель — Сімферополь
166/165
«Столичний експрес»
Київ — Дніпро
Київ — Євпаторія
Київ — Феодосія
Київ — Адлер / Кисловодськ
Херсон — Санкт-Петербург
Вітебськ — Євпаторія
Кишинів — Ростов

До 9 грудня 2017 року через станцію курсував потяг № 119/120 Запоріжжя — Львів, якому змінено маршрут руху через станції Кропивницький, Первомайськ-на-Бузі, Вапнярка, Жмеринка[9].

Примітки

  1. Постанова ЦВК СРСР «Про присвоєння станції, депо, заводу і відділення Бобринське імені т. Постишева П. П.»
  2. Яків Водяний, черкаський полковник Вільного козацтва
  3. Тинченко, 2012, с. 28.
  4. Тинченко, 2012, с. 17.
  5. Тинченко, 2007, с. 67.
  6. Власов, 2012, с. 67.
  7. Локомотивне депо станції імені Т.Шевченка Одеської залізниці — краще в Україні. www.mtu.gov.ua. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 2 жовтень 2012.
  8. Розклад руху пасажирських поїздів по станції ім. Т. Шевченка. Офіційний веб-сайт «Укрзалізниці».
  9. У Первомайську активісти домоглися повернення у місто залізничного сполучення (відео) // ТСН, 2017. — 12 грудня

Джерела

  • Власов, А.А. О бронепоездах Добровольческой армии. — 2007.