Чумацький Шлях: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 261: Рядок 261:


За останні 12 мільярдів років наша Галактика не відчувала [[Злиття галактик|злиттів]] з іншими великими галактиками - така історія зіткнень нетипова і виділяє Чумацький Шлях серед інших галактик<ref>{{Cite web|url=https://www.mpa-garching.mpg.de/794407/hl202001|title=Our Milky Way – not a typical spiral galaxy|publisher=[[Общество Макса Планка|Max Planck Institute]]|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220216232413/https://www.mpa-garching.mpg.de/794407/hl202001|archivedate=2022-02-16|deadurl=no|accessdate=2022-02-16}}</ref><ref>{{Стаття|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2015MNRAS.450.2874R|author=Ruchti G. R., Read J. I., Feltzing S., Serenelli A. M., McMillan P.|title=The Gaia-ESO Survey: a quiescent Milky Way with no significant dark/stellar accreted disc|date=2015|місяць=7|видання=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]|том=450|pages=2874–2887|issn=0035-8711|place=Oxf.|publisher=[[Wiley-Blackwell]]|doi=10.1093/mnras/stv807|archivedate=2022-02-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220216233447/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2015MNRAS.450.2874R}}</ref>. Передбачається, що злиття з гіпотетичними галактиками [[Кракен (галактика)|Кракен]] (близько 3% маси Чумацького Шляху) і {{нп|галактика Гая-Енцелад|Гая-Енцелад||Gaia Sausage}} (6% маси Чумацького Шляху) 8-11 мільярдів років тому могли передати нашій Галактиці багато кулястих зоряних скупчень, спочатку сформованих у інших галактиках<ref>{{Стаття|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2020MNRAS.498.2472K|author=Kruijssen J. M. D., Pfeffer J. L., Chevance M., Bonaca A., Trujillo-Gomez S., Bastian N., Reina-Campos M., Crain R. A., Hughes M. E.|title=Kraken reveals itself - the merger history of the Milky Way reconstructed with the E-MOSAICS simulations|date=2020-10-01|видання=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|том=498|pages=2472–2491|issn=0035-8711|doi=10.1093/mnras/staa2452|archivedate=2022-11-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20221104141352/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2020MNRAS.498.2472K}}</ref>.
За останні 12 мільярдів років наша Галактика не відчувала [[Злиття галактик|злиттів]] з іншими великими галактиками - така історія зіткнень нетипова і виділяє Чумацький Шлях серед інших галактик<ref>{{Cite web|url=https://www.mpa-garching.mpg.de/794407/hl202001|title=Our Milky Way – not a typical spiral galaxy|publisher=[[Общество Макса Планка|Max Planck Institute]]|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220216232413/https://www.mpa-garching.mpg.de/794407/hl202001|archivedate=2022-02-16|deadurl=no|accessdate=2022-02-16}}</ref><ref>{{Стаття|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2015MNRAS.450.2874R|author=Ruchti G. R., Read J. I., Feltzing S., Serenelli A. M., McMillan P.|title=The Gaia-ESO Survey: a quiescent Milky Way with no significant dark/stellar accreted disc|date=2015|місяць=7|видання=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]|том=450|pages=2874–2887|issn=0035-8711|place=Oxf.|publisher=[[Wiley-Blackwell]]|doi=10.1093/mnras/stv807|archivedate=2022-02-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220216233447/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2015MNRAS.450.2874R}}</ref>. Передбачається, що злиття з гіпотетичними галактиками [[Кракен (галактика)|Кракен]] (близько 3% маси Чумацького Шляху) і {{нп|галактика Гая-Енцелад|Гая-Енцелад||Gaia Sausage}} (6% маси Чумацького Шляху) 8-11 мільярдів років тому могли передати нашій Галактиці багато кулястих зоряних скупчень, спочатку сформованих у інших галактиках<ref>{{Стаття|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2020MNRAS.498.2472K|author=Kruijssen J. M. D., Pfeffer J. L., Chevance M., Bonaca A., Trujillo-Gomez S., Bastian N., Reina-Campos M., Crain R. A., Hughes M. E.|title=Kraken reveals itself - the merger history of the Milky Way reconstructed with the E-MOSAICS simulations|date=2020-10-01|видання=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|том=498|pages=2472–2491|issn=0035-8711|doi=10.1093/mnras/staa2452|archivedate=2022-11-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20221104141352/https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2020MNRAS.498.2472K}}</ref>.

=== Майбутнє ===
[[Файл:Andromeda_and_Milky_Way_collision.ogv|міні|300x300пкс|Модель злиття Чумацького Шляху та галактики Андромеди]]
За розрахунками, зіткнення і злиття нашої Галактики з її супутником, [[Велика Магелланова Хмара|Великою Магеллановою Хмарою]], відбудеться приблизно через 2,4 мільярда років. Це призведе до того, що деякі параметри Чумацького Шляху стануть більш типовими для галактик із порівнянною масою — наприклад, зростуть середня [[металічність]] [[Галактичне гало|гало]] і маса [[Надмасивна чорна діра|надмасивної чорної діри]] в центрі Галактики<ref>{{Стаття|url=https://academic.oup.com/mnras/article/483/2/2185/5181341|author=Cautun M., Deason A. J., Frenk C. S., McAlpine S.|title=The aftermath of the Great Collision between our Galaxy and the Large Magellanic Cloud|date=2019|language=en|place=Oxf.|видання=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]|publisher=[[Wiley-Blackwell]]|місяць=2|том=483|issue=2|pages=2185–2196|issn=0035-8711, 1365-2966|doi=10.1093/mnras/sty3084|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190108013613/https://academic.oup.com/mnras/article/483/2/2185/5181341|archivedate=2019-01-08}}</ref>.

Через приблизно 4 мільярди років має відбутись [[Зіткнення галактик Чумацький Шлях і Туманність Андромеди|зіткнення Чумацького Шляху та галактики Андромеди]], які зараз зближуються зі швидкістю 120 км/с. Після першого зіткнення ще близько 2 мільярдів років триватиме злиття галактик, в результаті якого утвориться [[еліптична галактика]]. У цьому зіткненні також братиме участь [[галактика Трикутника]], і можливо, Чумацький Шлях зіткнеться з нею раніше, ніж з галактикою Андромеди. При злитті галактик зіткнення окремих зір будуть малоймовірні через низьку концентрацію зір<ref name=":43">{{Cite web|url=http://www.daviddarling.info/encyclopedia/A/Andromeda.html|title=Andromeda Galaxy (M31, NGC 224)|last=Darling D.|website=Internet Encyclopedia of Science|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101115160115/http://daviddarling.info/encyclopedia/A/Andromeda.html|archivedate=2010-11-15|deadurl=no|accessdate=2022-02-12}}</ref><ref name=":12">{{Cite web|url=https://astronomy.swin.edu.au/cosmos/A/Andromeda+galaxy|title=Andromeda galaxy|website=Astronomy|publisher=[[Swinburne University of Technology]]|location=Melbourne|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20200617052146/https://astronomy.swin.edu.au/cosmos/A/Andromeda+galaxy|archivedate=2020-06-17|deadurl=no|accessdate=2022-02-12}}</ref><ref>{{Стаття|url=http://www.nature.com/news/andromeda-on-collision-course-with-the-milky-way-1.10765|author=Cowen R.|title=Andromeda on collision course with the Milky Way|date=2012|language=en|place=N. Y.|видання=[[Nature]]|publisher=[[Nature Publishing Group|NPG]]|issn=1476-4687|doi=10.1038/nature.2012.10765|archivedate=2020-05-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20200513182011/http://www.nature.com/news/andromeda-on-collision-course-with-the-milky-way-1.10765}}</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 23:40, 20 лютого 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чумацький шлях.
Чумацький Шлях
Відкриття відома здавна
Розташування (епоха J2000.0)
Сузір'я Стрілець
Пряме піднесення 17год 45,6хв. (Центр Галактики)
Схилення -28° 56' (Центр Галактики)
Променева швидкість 552 км/с
Абсолютна зоряна величина (V) -20,9
Характеристики
Габбл-тип SBbc
Тип спіральна галактика з перемичкою
Маса 6,82 × 1011 M⊙ M☉
Діаметр 100 000 св. років

Чума́цький Шлях, іноді Молочний Шлях[1][2], Галактика[2][3], Божа дорога — спіральна галактика, у якій розташована наша Сонячна система. Радіус зоряного диска Чумацького Шляху становить близько 16 кілопарсек. Повна маса Галактики з урахуванням темної матерії оцінюється в 1-2 × 1012 M☉. У Чумацькому Шляху знаходиться від 100 до 400 мільярдів зір, а його світність становить 2 × 1010 L☉. Порівняно з іншими спіральними галактиками Чумацький Шлях має досить велику масу та високу світність. Сонячна система розташована на відстані 8 кілопарсеків від центру Галактики і рухається навколо нього зі швидкістю 220 км/с.

Майже всі об'єкти, видимі на небі неозброєним оком, належать до нашої Галактики, але назва «Чумацький Шлях» походить від світлої туманної смуги в нічному небі, світло якої створюється численними тьмяними зорями в диску Галактики. Через те, що Земля знаходиться всередині Чумацького Шляху, точний вигляд нашої Галактики зовні невідомий.

Більшість зір у Галактиці зосереджено в галактичному диску зі спіральними рукавами. Також Галактика має середніх розмірів балдж (потовщення в центрі) і помірно виражений бар (перемичку). З точки зору морфологічної класифікації Чумацький Шлях відносять до типу SBbc чи SABbc. Диск Чумацького Шляху оточений галактичним гало, в якому міститься невелика частка зір та велика кількість темної матерії. У центрі Галактики розташована надмасивна чорна діра.

У Чумацькому Шляху темп зореутворення становить 1,6-2M☉ на рік. У спрощеному вигляді зоряне населення Галактики можна поділити населення I і населення II. Перше складається з відносно молодих зір з високою металічністю, які рухаються орбітами, близькии до колових, і складають плоский галактичний диск, що обертається. Друге — це старі зорі, бідні важкими елементами, які рухаються витягнутими орбітами і становлять гало сфероїдальної форми, яке не обертається як ціле, і балдж. Міжзоряний газ і розсіяні зоряні скупчення відносяться до населення I, а кулясті скупчення — до населення II. Більш точним є поділ зоряного населення на підсистеми товстого та тонкого диска, гало та балджа окремо. Різні підсистеми галактики мають різну динаміку: більш плоскі підсистеми швидше обертаються і мають меншу дисперсію швидкостей.

Чумацький Шлях знаходиться у Місцевій групі галактик. Галактика є другою у групі за розміром і за кількістю зір після галактики Андромеди, але маси двох галактик одного порядку. Галактика має понад два десятки галактик-супутників, з яких найбільші — Велика та Мала Магелланові Хмари. За 4 мільярди років відбудеться зіткнення та злиття Чумацького Шляху та галактики Андромеди, внаслідок чого утвориться еліптична галактика.

Чумацький Шлях відомий з давніх-давен. В 1610 Галілео Галілей виявив, що дифузне світло смуги Чумацького Шляху створюється великою кількістю тьмяних зір. Через півтора століття, у 1784—1785 роках, Вільям Гершель зробив першу спробу визначити розмір та форму нашої Галактики. Гершель зробив висновок, що Чумацький Шлях має форму сплюснутого диска, проте сильно недооцінив його діаметр. У 1917 році Гарлоу Шеплі вперше показав, що Сонце знаходиться далеко від центру нашої Галактики, а в 1924—1925 роках Едвін Габбл зміг довести, що Всесвіт не обмежується нашою Галактикою. Важливу роль у вивченні нашої Галактики зіграв космічний телескоп Hipparcos, запущений у 1989 році, за допомогою якого було виміряно координати, власні рухи та відстані до великої кількості зір. З 2013 року це завдання виконує космічний телескоп Gaia.

Чумацький Шлях з давніх-давен мав культурне, релігійне та філософське значення у різних народів. Назва «Молочний Шлях» походить з греко-римської міфології. За однією з легенд, Гера відмовлялася годувати грудьми незаконнонароджених дітей Зевса. Одного разу, поки Гера спала, Гермес підніс до її грудей Геракла, і після того, як той почав годуватись, Гера прокинулася і відштовхнула його. Молоко, яке бризнуло при цьому з грудей, перетворилося на Чумацький Шлях. Саме слово «галактика» також пов'язане з цим міфом і походить від дав.-гр. Κύκλος Γαλαξίας, що у перекладі означає «молочне коло».

Походження назви

Українці здавна мали різні назви нашої галактики: Становище, Стан, Чумацький Шлях. Також вживають назви Молочний Шлях і Галактика (з великої літери, щоб уникнути плутанини з іншими галактиками). «Молочний Шлях» є калькою з лат. Via lactea: ця назва пов'язана з давньогрецьким міфом, у якому богиня Гера пролила молоко, коли годувала грудьми маленького Геракла. Звідси ж і найменування «Галактика»: від грец. γαλακτικός («молочний»)[4].

Аналогічно до турецької «Шлях сіна» (тур. Samanyolu), арабської «Шлях торговця сіном» (араб. درب التبانة‎‎‎, Darb Al-Tabbāna), вірменської «Шлях крадія сіна» (вірм. Յարդ զողի Ճանապարհ hard goghi chanaparh) та македонської «Кумова солома» (мак. Кумова Слама) назви, у якій фігурує розсипане сіно, припускають, що назва походить від того, що чумаки розсипали сіль (зорі) по дорозі.

Згідно з легендою чумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі. Ніби перші чумаки, їдучи з Криму, позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажарах. Господь переніс соляну дорогу на небеса. Відтоді чумаки знали шлях по сіль і додому. Ще вважали, що Чумацький Шлях — небесна дорога для людських праведних душ, що летять по цій дорозі в рай, а грішні — до пекла. Птахи по ньому восени відлітають у вирій, а весною повертаються.

Відома ще старовинна назва Чумацького Шляху: Становище, Стан. Ніби колись татарка напувала молоком свою дитину і ненароком пролила, воно розлилося на всі боки і залило півнеба білим. У давнину вірили, що Становище вщерть наповнене татарами, що вони там станом стали і саме звідти роблять свої набіги[5].

Божа дорога — давня українська назва Чумацького Шляху. Цією дорогою нібито у золотій колісниці їздить пророк Ілля (християнський наступник праукраїнського й праслов'янського Перуна) і гримить, метаючи золоті стріли блискавиць у демонів Арідника, Тринрода, Триюду, чортів, бісів, чугайстрів та інших[6].

Історія дослідження Галактики

До XX століття

Будова Галактики за результатами Вільяма Гершеля. Крапка в центрі означає положення Сонця.

Чумацький Шлях відомий з прадавніх часів. Клавдій Птолемей, який жив у I—II століттях, склав його докладний опис, проте тільки в 1610 Галілео Галілей вперше зробив правильний висновок, що Галактика складається з зір. Спостерігаючи у свій телескоп, він виявив, що дифузне світло смуги Чумацького Шляху створюється великою кількістю слабких зір[7].

Через півтора століття після Галілея, в 1784-1785 роках, Вільям Гершель зробив першу спробу визначити розмір і форму Чумацького Шляху. Він виміряв кількість зір у різних напрямках по всьому небу та зробив висновок, що наша Галактика має форму сплюснутого диска. Гершель також спробував оцінити розміри Галактики: він був змушений оцінювати їх в одиницях середньої відстані між зорями, яка в його час не була відома - він зробив висновок, що діаметр Чумацького Шляху складає 800 середніх відстаней між зорями, а товщина - 150. Це відповідає діаметру приблизно 1800 парсек і товщині 340 парсек - оцінка товщини з того часу змінилася мало, а ось оцінка діаметра через міжзоряне поглинання світла виявилася сильно заниженою. Крім того, Гершель зробив невірний висновок, що Сонце знаходиться поблизу центру Галактики[8].

Ще одну спробу оцінити розміри Галактики практично тим самим способом зробив Василь Струве у 1847 році. До цього часу вже були визначені відстані до деяких зір, зокрема, в 1838 Фрідріх Бессель виміряв паралакс зорі 61 Лебедя і визначив, що відстань до неї становить 3,3 парсека[9]. Струве оцінив, що розмір Галактики не менше 4 кілопарсеків, а також припустив існування міжзоряного поглинання. Крім того, він зауважив, що концентрація зір зменшується при віддаленні від площини Галактики[8].

XX століття

На початку XX століття продовжувалися спроби визначити розмір Чумацького Шляху. Зокрема, Гуґо Зелігер та Якобус Каптейн проводили спостереження з використанням фотопластинок та неодноразово робили оцінку розміру нашої Галактики. Останні оцінки Зелігера 1920 року і Каптейна 1922 року склали відповідно 14,4 × 3,3 і 16 × 3 кілопарсек. Обидві моделі, як і модель Гершеля, помилково припускали, що Сонце розташоване поблизу центру. Астрономи тоді вже розуміли, що міжзоряне поглинання впливає на результати спостережень, але не могли точно його виміряти[10].

У 1917 році Гарлоу Шеплі виміряв розміри Чумацького Шляху іншим способом: за розподілом кулястих зоряних скупчень, відстань до яких він визначав за допомогою цефеїд. В результаті Шеплі зробив висновок, що розмір Галактики становить 100 кілопарсек, а відстань від Сонця до її центру - 13 кілопарсек. Хоча обидва ці значення виявилися завищеними, Шеплі вперше показав, що Сонце знаходиться далеко від центру нашої Галактики[10].

При цьому Шеплі, як і багато інших тогочасних астрономів, вважав, що весь Всесвіт обмежується нашою Галактикою, яка включає всі видимі астрономічні об'єкти[11]. У 1920 році пройшла Велика суперечка - дискусія між Шеплі і Гебером Кертісом, присвячена розмірам Галактики, положенню Сонця в ній та природі спіральних туманностей. Зокрема, Кертіс не довіряв оцінкам відстаней, отриманим Шеплі[комм. 1]. У моделі Кертіса Галактика мала набагато менші розміри, Сонце знаходилося поблизу її центру, а деякі об'єкти, такі, як туманність Андромеди, були позагалактичними. Насправді і Шеплі, і Кертіс частково мали рацію[10][13].

Довести, що Всесвіт не обмежується нашою Галактикою, зміг Едвін Габбл у 1924—1925 роках. За спостереженнями цефеїд у кількох "туманностях" Габбл визначив відстані до них, які виявилися набагато більшими, ніж розмір Чумацького Шляху навіть у завищеній оцінці Шеплі. Так було доведено, що ці туманності знаходяться за межами нашої Галактики та насправді є окремими зоряними системами - іншими галактиками[14][15].

У 1925 році Бертіл Ліндблад зауважив, що зорі, які мають великі швидкості відносно Сонця, мають асиметричний розподіл швидкостей і всі рухаються в один бік відносно Сонця. Те саме він помітив і для кулястих скупчень. Ліндблад пояснив це тим, що Сонце і більшість його зір знаходяться в плоскому диску, який обертається навколо центру Галактики, а кулясті скупчення і невелика частина зір утворюють підсистему сферичної форми, яка практично не обертається, через що її елементи мають великі швидкості відносно Сонця, направлені в один бік. У 1927-1928 роках Ліндблад і Ян Оорт довели, що Галактика обертається навколо центру, який збігається з центром системи кулястих скупчень, виявленим Шеплі, і помітили, що обертання не твердотільне, а диференціальне[16][17].

У 1944 році Вальтер Бааде виявив відмінності між зорями диска Галактики та сфероїдальної підсистеми. Він розділив зорі за розподілом та динамікою на населення I та населення II. У 1940-х роках у Чумацькому Шляху вже виділяли диск, балдж і гало. В 1950-х роках було виявлено, що зоряне населення також вирізняється хімічним складом[18]. 1953 року було виявлено ділянки спіральних рукавів Галактики в околицях Сонця, а наступного року — спіральну структуру всієї Галактики. Наприкінці 1950-х років було виявлено джерело радіовипромінювання Стрілець A, розташоване в центрі Галактики[19]. Бар у нашій Галактиці був вперше виявлений лише в 1991[17].

Важливу роль у вивченні структури Галактики відіграв космічний телескоп Hipparcos, запущений 1989 року. Він виміряв положення, власні рухи та відстані до великої кількості зір. Для 120 тисяч зір власні рухи та відстані були виміряні з точністю краще за 10 %, а для 2,5 мільйонів — із меншою точністю. Ці результати значно перевершили всі попередні, і, зокрема, дозволили уточнити інформацію про околиці Сонця[20].

XXI століття

Чумацький Шлях за даними Gaia

На вивчення Чумацького шляху також вплинули дані, отримані в різних великих оглядах неба[21]. Наприклад, завдяки інфрачервоному огляду всього неба 2MASS, виконаному в 2000-х роках, з'явилася можливість детально вивчити центральні області Галактики, на спостереження яких впливає міжзоряне поглинання. Зокрема, за даними 2MASS було підтверджено наявність бара та було відкрито вторинний бар меншого розміру[22]. За допомогою Слоанівського цифрового огляду неба було уточнено різні структурні параметри Галактики та відкрито нові зоряні потоки в гало[23][24].

Крім того, різні спектроскопічні спостереження дозволили детально вивчити хімічну еволюцію Галактики, а завдяки спостереженням у міліметровому та субміліметровому діапазоні було відкрито різні молекули у міжзоряному середовищі. Розвиток обчислювальної техніки дозволило моделювати процеси формування та еволюції галактик[25].

Космічний телескоп Gaia, запущений у 2013 році, став наступником телескопа Hipparcos[20]. Gaia вимірює положення і власні рухи зір Галактики з точністю в 200 разів вище, ніж у попередника, і може спостерігати набагато тьмяніші об'єкти[26], і має на меті виміряти відстані до понад мільярда зір[27][28].

Спостереження динаміки зір в центрі Галактики велись з 1990-х років, і до кінця 2010-х вони дозволили точно визначити масу надмасивної чорної діри Стрілець A* в центрі нашої Галактики і відстань до неї, - результат, відмічений Нобелівською премією з фізики Райгарду Ґенцель і Андреа Ґез в 2020 році[29]. А в 2022 році Телескоп горизонту подій продемонстрував зображення газового диска навколо Стрільця A*[30].

Загальні характеристики

Вигляд Чумацького Шляху із зовні в уяві художника. Відмічені деякі деталі структури та галактичні довготи.

Чумацький шлях - спіральна галактика, в якій знаходиться Земля і вся Сонячна система. Чумацький Шлях також називають Галактикою - з великої літери, на відміну від решти галактик, для яких цей загальний термін пишеться з малої літери[31][32][33]. Розділ астрономії, який займається вивченням Чумацького Шляху, — галактична астрономія[34].

Зоряний диск Чумацького Шляху простягається до відстані 16 кілопарсек від центру, цю відстань і прийнято вважати радіусом Галактики[35]. Зоряне гало простежується до відстані 80 кілопарсек від центру, а система кульових зоряних скупчень - ще далі, до 100 кілопарсек[36]. В межах 21 кілопарсека від центру Чумацького Шляху міститься маса 2 × 1011 M☉. Повна маса нашої Галактики з урахуванням темної матерії найчастіше оцінюється як 1—2 × 1012 M☉, хоча деякі оцінки знаходяться поза цим діапазоном[37][38][39]. У нашій Галактиці міститься, за різними оцінками, від 100 до 400 мільярдів зір[40], а їхня сукупна маса становить близько 5-6 × 1010 M☉[41][42][43]. Світність Чумацького Шляху у смузі V становить 2 × 1010 L☉, що відповідає абсолютній зоряній величині −20,9m. Таким чином, у порівнянні з іншими спіральними галактиками Чумацький Шлях має досить велику масу та високу світність[44].

Положення Сонячної системи

Сонячна система розташована на відстані 8,2 кілопарсек від центру Галактики[45] в невеликому спіральному рукаві Оріона, між великими рукавами Персея і Стрільця-Кіля на відстані 1,5-2 кілопарсеки від обох[46]. Від галактичної площини Сонячна система віддалена на 10 парсек[47][48]. Нахил екліптики до галактичної площини становить 60 градусів[49].

Сонце рухається навколо центру Галактики зі швидкістю близько 220 км/с і робить повний оберт навколо нього за 240 мільйонів років. Відносно найближчих зір Сонце рухається зі швидкістю 20 км/с у напрямку сузір'я Геркулеса. Орбіта Сонця в Галактиці відрізняється від кругової: у процесі руху Сонце може виявлятися на 0,1 кілопарсек ближче і на 0,6 кілопарсек далі від центру, ніж зараз, і віддалятися від галактичної площини на відстань до 85 парсек[50].

Те, що Сонячна система розташована всередині нашої Галактики, створює як переваги, так і перешкоди для дослідження Галактики. Перевагами є можливість спостерігати тьмяні об'єкти, такі як червоні та білі карлики, безпосередньо вимірювати розмір і форму деяких зір, а також вивчати тривимірну структуру Галактики: для інших галактик будова відома лише в проекції на небесну сферу. А перешкодами є сильне міжзоряне поглинання, пов'язане з присутністю міжзоряного пилу в диску Галактики, а також складність відновлення тривимірної структури Галактики в умовах, коли відстані до багатьох об'єктів точно невідомі, і об'єкти на зовсім різних відстанях проєктуються на одну й ту ж саму ділянку неба[51].

Галактична система координат

Екваторіальна та галактична системи координат. Галактичний екватор позначений синім, точка B - напрямок на центр Галактики, і - галактичні широта і довгота відповідно

Для вивчення Чумацького Шляху зручно використовувати галактичну систему координат безпосередньо пов'язану зі структурою нашої Галактики. У ній використовується галактичний екватор - велике коло небесної сфери, що збігається з площиною диска Галактики. Перша координата – галактична широта — дорівнює куту між напрямком на світило та галактичним екватором. Друга координата - галактична довгота — дорівнює куту вздовж галактичного екватора між напрямком на центр Галактики та напрямком на світило. Центр Галактики у цій системі має координати , . Північний і південний полюси Галактики розташовані відповідно на і [52][53][54].

Центр Галактики в цій системі координат не збігається з положенням радіоджерела Стрілець A* в ядрі Галактики, а розташований від нього приблизно на 5 хвилин дуги, оскільки Стрілець A* був відкритий пізніше, ніж була введена ця система координат[55].

На епоху J2000.0 координати центру Галактики в екваторіальній системі координат: схилення , пряме сходження . Галактичний екватор нахилений до небесного екватора на 62,87°, екваторіальні координати північного полюса Галактики становлять , [54].

Зовнішній вигляд

Вид із Землі

Всі зорі на небі, видимі неозброєним оком, відносяться до нашої Галактики. Незважаючи на це, коли говорять про вид нічного неба, Чумацький Шлях обмежують лише світлою туманною смугою з тією самою назвою, яка обіймає все небо. Світло Чумацького Шляху створюється зорями диска Галактики, більшість яких не видно окремо[56][57][58]. Чумацький Шлях можна побачити на досить темному нічному небі — далеко від міст і за відсутності Місяця над обрієм[59][60].

Чумацький Шлях у небі має нерівну форму, його ширина становить близько 15 градусів[61]. На тлі Чумацького Шляху розташовуються різні туманності, наприклад, туманність Лагуна та туманність Розетка. Деякі ділянки, такі як Великий Провал, здаються темнішими, оскільки світло з тих напрямків перекривається хмарами міжзоряного пилу. Найбільшу яскравість Чумацький Шлях має у напрямку до центру Галактики[58].

Міжзоряне поглинання в диску призводить до того, що навколо галактичного екватора є зона уникнення - область, що займає 20% неба, де в оптичному діапазоні не видно позагалактичних об'єктів. Тим не менш, галактики в зоні уникнення можуть бути виявлені, наприклад, при спостереженні в інфрачервоному та радіодіапазоні[62][63].

У північній півкулі Чумацький Шлях перетинає сузір'я Орла, Стріли, Лисички, Лебедя, Цефея, Кассіопеї, Персея, Візничого, Тельця та Близнят; у південній — Єдинорога, Корми, Вітрил, Південного Хреста, Циркуля, Південного Трикутника, Скорпіона та Стрільця. У Стрільці лежить центр Галактики.

Вид Чумацького Шляху із Землі
Частина Чумацького Шляху в небі Землі, фотографія зроблена в Національному парку Джаспер
Панорамна фотографія Чумацького Шляху, зроблена в Долині Смерті

Вид зовні

Оскільки Земля знаходиться всередині Чумацького Шляху, точний вид нашої Галактики ззовні невідомий, але може бути приблизно визначений на основі моделі Галактики, параметри якої ґрунтуються на спостережних даних. Також ми можемо очікувати, що Чумацький Шлях ззовні схожий спостережувані спіральні галактики з подібними параметрами[64].

Галактики, на які, ймовірно, зовнішньо схожий Чумацький Шлях[64][65]
M 95
NGC 891, видима з ребра
NGC 6744

Структура

Схематичне зображення структури Чумацького Шляху, вид з ребра

Зорі у нашій Галактиці зосереджені переважно у диску. Крім того, у Галактиці є балдж середніх розмірів і розкриті спіральні рукави, а також помірно виражений бар. Таким чином, Чумацький Шлях — спіральна галактика пізнього морфологічного типу, причому деякі її параметри, наприклад, загальна кількість нейтрального водню та розмір балджу, відповідають типу Sb, інші, такі як темп зореутворення, — типу Sc. З урахуванням наявності бара, за морфологічною класифікацією, нашу Галактику відносять до типу SBbc або SABbc[66][67].

Структурні складові Галактики відрізняються не тільки розташуванням та формою, але й параметрами зоряного населення, такими як вік та металічність, та динамікою[67].

Диск

Докладніше: Галактичний диск
Викривлена форма зовнішніх частин диска Чумацького Шляху

Поблизу площини диска концентруються молоді зорі й зоряні скупчення, вік яких не перевищує декількох мільярдів років. Вони утворюють так звану плоску складову. Серед них дуже багато яскравих і гарячих зір. Газ у диску Галактики також зосереджений в основному поблизу його площини. Він розподілений нерівномірно, утворюючи численні газові хмари — від велетенських неоднорідних за структурою хмар, протяжністю понад декілька тисяч світлових років до невеликих хмарин розмірами не більше парсека.

Диск – основна складова нашої Галактики за вмістом зоряної маси. Він має плоску форму і в ньому також знаходяться спіральні рукави. Зоряна маса всього диска становить близько 5 × 1010 M☉[комм. 2][68]. Диск нашої Галактики можна поділити на тонкий і товстий, причому в першому міститься приблизно на порядок більше маси, ніж у другому, і 80% баріонної маси Галактики взагалі[69]. Ці складові мають різні параметри, і, ймовірно, сформувалися по-різному[70].

На околицях Сонця товстий диск має товщину 1,2 кілопарсека, тонкий - 300-400 парсек і містить ще тоншу газову складову. І тонкий, і товстий диск стають товстішими у зовнішніх областях Галактики. Товстий диск складається в основному зі старих зір з низькою металічністю, а в тонкому зорі молодші й багатші на метали[71][72].

Розподіл густини речовини в залежності від відстані до центру Галактики в тонкому диску Чумацького Шляху, як і в інших галактиках, експоненційний, його характерний радіус становить 3 кілопарсеки. Тонкий диск простягається до 16 кілопарсеків від центру Галактики, а газова складова тягнеться далі і простежується аж до 35 кілопарсеків від центру. Диск має викривлену форму у зовнішніх областях, ймовірно, через гравітаційну взаємодію з іншими галактиками[73][74].

Гало

Галактика та її околиці. Гало.(рос.)

Галактичний диск оточено сфероїдним гало, що складається зі старих зір та кулястих скупчень, 90 % яких перебуває на відстані менше 100 000 світлових років[75] від центру галактики. Це дозволяє припустити, що діаметр зоряного гало становить 200 000 світлових років[джерело?]. Однак, останнім часом було знайдено декілька кулястих скупчень, таких як PAL 4 та AM 1, що перебувають на відстані більше 200 000 світлових років від центру галактики. Центр симетрії гало Чумацького Шляху збігається з центром галактичного диска. Складається гало в основному з дуже старих, неяскравих маломасивних зір. Вони трапляються як поодинці, так і у вигляді кулястих скупчень, які можуть містити до мільйона зір. Вік населення кулястої складової Галактики перевищує 12 млрд років, його зазвичай вважають віком самої Галактики.

У той час як галактичний диск містить газ та пил, що ускладнює проходження видимого світла, сфероїдна компонента таких складових не містить. Активне зореутворення відбувається у диску (особливо у спіральних рукавах, що є зонами підвищеної щільності). У гало зореутворення вже скінчилося. Розсіяні скупчення також трапляються переважно у диску. Вважається, що основну масу нашої галактики складає темна матерія, що формує гало темної матерії масою приблизно 600—3000 мільярдів M☉. Гало темної матерії сконцентроване у напрямку центру галактики[76].

Зорі кулястої складової концентруються до центру Галактики. Центральна, найщільніша частина гало в межах декількох тисяч світлових років від центру Галактики називається балджем (від англ. bulge — потовщення)[77].

Зорі і зоряні скупчення гало рухаються навколо центра Галактики дуже витягнутими орбітами. Через те, що обертання окремих зір відбувається дещо безладно (тобто швидкості сусідніх зір можуть мати будь-які напрями), гало в цілому обертається дуже поволі.

Ядро

Центр галактики Чумацький Шлях у інфрачервоних променях (візуально Центр галактики розташований у сузір'ї Стрільця)

Центр галактики містить компактний об'єкт із дуже великою масою (близько 4,3 мільйона M☉[78]), розташований у напрямі сузір'я Стрільця. Цей об'єкт має назву Стрілець A* (англ. Sagittarius A*)[79], більшість вчених вважають його надмасивною чорною дірою[80]. Існує припущення, що більшість галактик мають надмасивні чорні діри у своєму ядрі[81]. Навколо масивної чорної діри обертається чорна діра меншого розміру[82] з масою від 1000 до 10 000 M☉ і періодом обертання близько 100 років та декілька тисяч порівняно невеликих[83].

Наприкінці січня 2023 року, Південноафриканська радіоастрономічна обсерваторія (South African Radio Astronomy Observatory, SARAO) за допомогою радіотелескопу MeerKAT, офіційний запуск якого відбувся у 2018 році, продемонструвала радіозображення центру Чумацького Шляху з неймовірною чіткістю та глибиною. На деяких знімках навіть можна спостерігати радіовипромінювання, що походить від області Стрілець A* — надмасивної чорної діри, оточеної гарячою щільною радіовипромінюючою газовою хмарою. Також вдалося розрізнити сотні тонких ниток, філаментів гарячого газу, що простягнулися від чорної діри. Якщо ще в минулому столітті телескоп помітив газові філаменти орієнтовані перпендикулярно площині галактики, то тепер йому вдалося розрізнити і нитки, розташовані паралельно їй. Вони розходяться з центру галактики, досягаючи довжини 5-10 світлових років[84].

Для центральних ділянок Галактики характерна сильна концентрація зір: у кожному кубічному парсеку поблизу центру їх міститься багато тисяч. Відстані між зорями в десятки і сотні разів менші, ніж в околицях Сонця. Як і в більшості інших галактик, розподіл маси у Чумацькому Шляху є таким, що орбітальна швидкість більшості зір цієї Галактики не залежить значною мірою від їх відстані від центру. Далі від центральної перемички та зовнішнього кола, звичайна швидкість обертання зір становить 210—240 км/сек. Таким чином, орбітальний період звичайної зорі прямо пропорційний лише довжині шляху, який вона долає. Це твердження не справджується стосовно сонячної системи, де різні орбіти мають суттєво різні швидкості обертання, що підтверджує існування темної матерії.

Вважається, що довжина галактичної перемички становить близько 27 000 світлових років[85]. Ця перемичка проходить крізь центр галактики під кутом 44 ± 10 градусів до лінії між нашим Сонцем та центром галактики. Вона складається переважно з червоних зір, які вважають дуже старими. Перемичку оточено кільцем, що має назву «Кільце у п'ять кілопарсеків». Це кільце містить більшу частину молекулярного водню Галактики і є найактивнішим регіоном зореутворення у нашій Галактиці. Якщо вести спостереження з галактики Андромеди, то галактична перемичка Чумацького Шляху була б найяскравішою його частиною[86].

Спіральні рукави

Структура спіральних рукавів Чумацького Шляху

Одним з найпомітніших утворень у дисках галактик, подібних до нашої, є спіральні гілки (або рукави). Вони дали назву цьому типу об'єктів — спіральні галактики. Спіральна структура в нашій Галактиці дуже добре розвинена. Уздовж рукавів в основному зосереджені наймолодші зорі, багато розсіяних зоряних скупчень і асоціації, а також ланцюжки щільних хмар міжзоряного газу, в яких продовжують утворюватися зорі. У спіральних гілках велика кількість змінних і спалахуючих зір, у них найчастіше спостерігаються вибухи деяких типів наднових. На відміну від гало, де будь-які прояви зоряної активності надзвичайно рідкісні, в гілках продовжується бурхливе життя, пов'язане з безперервним переходом речовини з міжзоряного простору в зорі і назад. Галактичне магнітне поле, яке пронизує весь газовий диск, також зосереджене головним чином у рукавах.

Кожен спіральний рукав описує логарифмічну спіраль із нахилом приблизно 12°. Вважається, що у нашій Галактиці існують чотири основні спіральні рукави, котрі беруть свій початок у галактичному центрі[джерело?]. Згідно із зображенням ліворуч ці рукави мають такі назви:

Рукав Оріона та Сонце
  • Галактичне ядро і бар
  • Трикілопарсековий (3кпс) Рукав
  • Рукав Косинця (Норма)
  • Рукав Південного Хреста
  • Рукав Кіля (Carina)
  • Нововідкрите розширення Зовнішнього рукава
  • Зовнішній рукав
  • Рукав Персея
  • Рукав Стрільця
  • Рукав Щита
  • Рукав Оріона
  • Сонце

Поза межами основних спіральних рукавів розташоване Зовнішнє Кільце або Кільце Єдинорога. Воно складається із газу та зір, що були захоплені від інших галактик мільярди років тому. Існування цього кільця виявили астрономи Брайан Йанні та Хайді Н'юберг. Сучасні дослідження показують можливість відкриття нових рукавів Чумацького Шляху[87].

Розташування Сонця в Галактиці

Згідно з останніми науковими оцінками, відстань від Сонця до галактичного центру, становить 26 000 ± 1 400 світлових років[джерело?], у той час як згідно з попередніми оцінками наша зоря мала перебувати на відстані близько 35 000 світових років від бару[джерело?]. Це означає, що Сонце розташоване ближче до краю диску, ніж до його центру. Разом з іншими зорями Сонце обертається навколо центра Галактики зі швидкістю 220—240 км/с[88], роблячи один оберт приблизно за 200 млн років. Таким чином, за весь час існування Земля облетіла навколо центра Галактики не більше 30 разів.

В околицях Сонця вдається відстежити ділянки двох спіральних рукавів, які віддалені від нас приблизно на 3 тис. світлових років. За сузір'ями, де спостерігаються ці ділянки, їм дали назву рукав Стрільця та рукав Персея. Сонце розташовано майже посередині між цими спіральними гілками. Але порівняно близько від нас (за галактичними мірками), у сузір'ї Оріона, проходить ще один, не дуже чітко виражений рукав — рукав Оріона, який вважається відгалуженням одного з основних спіральних рукавів Галактики.

Швидкість обертання Сонця навколо центра Галактики майже збігається зі швидкістю хвилі ущільнення, що утворює спіральний рукав. Така ситуація загалом є нетиповою для Галактики у цілому: спіральні рукави обертаються з постійною кутовою швидкістю, як шпиці в колесах, а рух зір відбувається за іншою закономірністю[89], тому майже все зоряне населення диску то потрапляє всередину спіральних рукавів, то випадає з них. Єдине місце, де швидкості зір та спіральних рукавів збігаються — це так зване коротаційне коло, і саме на ньому розташоване Сонце.

Для Землі ця обставина надзвичайно важлива, оскільки у спіральних рукавах відбуваються бурхливі процеси, що утворюють потужне випромінювання, згубне для всього живого. І ніяка атмосфера не змогла б від нього захистити[джерело?]. Але наша планета існує у порівняно спокійному місці Галактики та протягом сотень мільйонів (або й мільярдів) років не піддавалась впливу цих космічних катаклізмів. Можливо саме тому на Землі змогло народитися та зберегтися життя.

Розташування й рух Чумацького Шляху у Всесвіті

Чумацький Шлях входить до складу Місцевої групи, яка налічує більше 50 галактик. Найбільшими серед них є Галактика Андромеди, власне Чумацький Шлях та Галактика Трикутника. Місцева група є частиною надскупчення Діви.

Складання карт реліктового випромінювання дозволило встановити, що Чумацький Шлях рухається щодо системи координат, у якій реліктове випромінювання ізотропне. Рух відбувається в напрямку сузір'я Лева зі швидкістю близько 600 км/с.

Супутники Галактики

Докладніше: Місцева група
Зоряні потоки у Чумацькому Шляху, виявлені за станом на 2007 рік

Наша Галактика є гігантською зоряною системою і логічно, що у неї мають бути супутники[джерело?]. Серед них найвідоміші такі карликові галактики, зоряні потоки та кулясті скупчення:

Зіткнення з галактикою Андромеди в майбутньому

Докладніше: Зіткнення галактик Чумацький Шлях і Туманність Андромеди

За допомогою комп'ютерного моделювання, фахівці з Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру зробили висновок, що наша галактика та галактика Андромеди, які наближаються одна до одної зі швидкістю близько 500 тисяч км/год, врешті-решт об'єднаються. Це станеться приблизно через 2 мільярди років.

Американський астрофізик Ітан Сіґель[en] на основі модельних досліджень вважає, що Чумацький Шлях спершу поглине Велику й Малу Магелланові хмари, а через п'ять мільярдів років почне зливатися з Туманністю Андромеди[90].

Новітнє дослідження пульсуючих змінних зірок, яке було виконане в 2022 році групою астрономів Каліфорнійського університету в Санта-Крусі, дало змогу уточнити зовнішні межі нашої галактики Чумацький Шлях. Вони виявилися на 40 тисяч світлових років далі, аніж це передбачали раніше виконані теоретичні розрахунки. Для цього вимірювання вчені використали відстані до 208 відкритих змінних зірок типу RR Ліри на краю нашої галактики і встановили, що одна з таких найвіддаленіших зірок вже опинилася на відстані понад мільйон світлових років, тобто майже на півдорозі між Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеди (M31), з якою наша галактика наближається до зіткнення. Таким чином, на думку вчених, Чумацький Шлях, фактично, вже входить в зіткнення із сусідньою галактикою Андромеди (M31) та ніякого вільного космічного простору поміж ними — майже не залишилося[91][92][93].

Формування та еволюція

Великий вибух стався 13,7 мільярда років тому. Вважається, що в ранньому Всесвіті з первинних флуктуацій густини утворилися невеликі гало темної матерії масами порядку 107 M☉. Ці об'єкти зібрали в собі газ, що заповнював Всесвіт, і, стикаючись один з одним, утворили протогалактики. 13 мільярдів років тому в нашій Галактиці почали формуватися зорі - до цього моменту вона складалася тільки з газу та темної матерії. Різні складові Галактики - балдж, гало, тонкий і товстий диск - cформувалися в різний час і в результаті різних процесів[94]. При формуванні нашої Галактики Всесвіт складався з атомів, що виникли при Великому вибуху - водню, гелію, їх ізотопів - дейтерію і гелію-3, і літію-7, натомість як важчі елементи в основному сформувалося згодом у зорях[95].

Менш ніж за 4 мільярди років після Великого вибуху сформувався балдж - зореутворення в ньому йшло дуже швидко і завершилося менш ніж за 0,5 мільярда років, через що у зорях балджа спостерігається надлишок альфа-елементів порівняно із залізом. У той же час, але за триваліший термін близько 1—2 мільярдів років, невелика кількість зір сформувалася в гало. Диск сформувався пізніше, за 4-5 мільярдів років після Великого вибуху, після чого більшість нових зір утворювалася в диску, а меншість - у балджі[96].

Вважається, що диск формувався від внутрішніх частин до зовнішніх: у внутрішніх частинах характерна тривалість зореутворення становила 2 мільярди років, а у зовнішніх - 10 мільярдів років і більше, що пояснює градієнт металічності зір у диску. Товстий диск сформувався раніше за тонкий диск, приблизно 8 мільярдів років тому. Останні 7 мільярдів років зореутворення продовжується з практично незмінним темпом, а зорі формуються тільки в тонкому диску[97][98]. На еволюцію нашої Галактики впливає акреція газу ззовні, близько 3M☉ на рік, яка компенсує витрати газу на зореутворення[99].

За останні 12 мільярдів років наша Галактика не відчувала злиттів з іншими великими галактиками - така історія зіткнень нетипова і виділяє Чумацький Шлях серед інших галактик[100][101]. Передбачається, що злиття з гіпотетичними галактиками Кракен (близько 3% маси Чумацького Шляху) і Гая-Енцелад[en] (6% маси Чумацького Шляху) 8-11 мільярдів років тому могли передати нашій Галактиці багато кулястих зоряних скупчень, спочатку сформованих у інших галактиках[102].

Майбутнє

Модель злиття Чумацького Шляху та галактики Андромеди

За розрахунками, зіткнення і злиття нашої Галактики з її супутником, Великою Магеллановою Хмарою, відбудеться приблизно через 2,4 мільярда років. Це призведе до того, що деякі параметри Чумацького Шляху стануть більш типовими для галактик із порівнянною масою — наприклад, зростуть середня металічність гало і маса надмасивної чорної діри в центрі Галактики[103].

Через приблизно 4 мільярди років має відбутись зіткнення Чумацького Шляху та галактики Андромеди, які зараз зближуються зі швидкістю 120 км/с. Після першого зіткнення ще близько 2 мільярдів років триватиме злиття галактик, в результаті якого утвориться еліптична галактика. У цьому зіткненні також братиме участь галактика Трикутника, і можливо, Чумацький Шлях зіткнеться з нею раніше, ніж з галактикою Андромеди. При злитті галактик зіткнення окремих зір будуть малоймовірні через низьку концентрацію зір[104][105][106].

Див. також

Примітки

Монета НБУ номіналом 20 гривень «Чумацький Шлях». Аверс.
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б https://sites.google.com/site/molocnijslah2/[недоступне посилання]
  3. ↑ Щодо Чумацького Шляху слово «Галактика» пишуть із великої літери для уникнення плутанини з галактиками
  4. ↑ Галактика // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 90. — ISBN 966-613-263-X.
  5. ↑ Чумацький шлях. poez.in.ua. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  6. ↑ Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б
  7. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 1.
  8. ↑ а б Combes, Lequeux, 2016, с. 2—3.
  9. ↑ Waller, 2013, с. 28.
  10. ↑ а б в Сурдин, 2017, с. 119—125.
  11. ↑ Ефремов, 2006, с. 35.
  12. ↑ Waller, 2013, с. 45—48.
  13. ↑ Trimble V. The 1920 Shapley-Curtis Discussion: Background, Issues, and Aftermath // Publications of the Astronomical Society of the Pacific. — Chicago : University of Chicago Press, 1995. — Vol. 107 (12). — P. 1133. — ISSN 0004-6280. — DOI:10.1086/133671. Архівовано з джерела 1 серпня 2020.
  14. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  15. ↑ Waller, 2013, с. 48—52.
  16. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  17. ↑ а б van den Bergh, 2000, с. 46.
  18. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 45.
  19. ↑ Ефремов, 2006, с. 44—46, 59.
  20. ↑ а б Combes, Lequeux, 2016, с. 12.
  21. ↑ Strauss M. A. Mapping the Universe: Surveys of the Sky as Discovery Engines in Astronomy // Daedalus. — Cambridge, MA : MIT Press, 2014. — Vol. 143, iss. 4 (30 April). — P. 93–102. — ISSN 0011-5266. Архівовано з джерела 20 лютого 2022.
  22. ↑ Weinberg M. D. Finding the Milky Way in 2MASS / edited by Clemens, Dan; Shah, Ronak Y.; Brainerd, Tereasa // Milky Way Surveys: The Structure and Evolution of our Galaxy, Proceedings of ASP Conference #317. The 5th Boston University Astrophysics Conference held 15-17 June, 2003 at Boston University, Boston, MA, USA. Edited by Dan Clemens, Ronak Shah, and Teresa Brainerd. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific. — Chicago : Astronomical Society of the Pacific, 2004. — Vol. 317 (12). — P. 129. — ISBN 978-1-58381-252-5.
  23. ↑ Jurić M., Ivezić Z., Brooks A., Lupton R. H., Schlegel D. The Milky Way Tomography with SDSS. I. Stellar Number Density Distribution // The Astrophysical Journal. — Bristol : IOP Publishing, 2008. — Vol. 673 (2). — P. 864–914. — ISSN 0004-637X. — DOI:10.1086/523619. Архівовано з джерела 23 лютого 2022.
  24. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. III, 85—86.
  25. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. III.
  26. ↑ ESA Science & Technology - Summary. ESA. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
  27. ↑ Gaia DR3 content - Gaia - Cosmos. ESA. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 10 липня 2022.
  28. ↑ Gaia Collaboration. Gaia Data Release 3. Summary of the content and survey properties // Astronomy & Astrophysics. — 2022. — 13 June. — ISSN 1432-0746 0004-6361, 1432-0746. — DOI:10.1051/0004-6361/202243940.
  29. ↑ The Nobel Prize in Physics 2020 (en-us) . 6 October 2020. Архів оригіналу за 24 April 2021. Процитовано 7 October 2020.
  30. ↑ Bower, Geoffrey C. (May 2022). Focus on First Sgr A* Results from the Event Horizon Telescope. The Astrophysical Journal. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  31. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  32. ↑ Hodge P. W. Milky Way Galaxy. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  33. ↑ Ефремов, 2006, с. 4.
  34. ↑ Расторгуев А. С. Лекции по Галактической Астрономии. Астронет. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  35. ↑ Hodge P. W. Milky Way Galaxy. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  36. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 46—50.
  37. ↑ Darling D. The Milky Way Galaxy. Internet Encyclopedia of Science. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 січня 2022.
  38. ↑ Watkins L. L., van der Marel R. P., Sohn S. T., Evans N. W. Evidence for an Intermediate-mass Milky Way from Gaia DR2 Halo Globular Cluster Motions // The Astrophysical Journal. — Bristol : IOP Publishing, 2019. — Vol. 873 (3). — P. 118. — ISSN 0004-637X. — DOI:10.3847/1538-4357/ab089f. Архівовано з джерела 16 лютого 2022.
  39. ↑ Siegel E. (14 березня 2019). Could The Milky Way Be More Massive Than Andromeda?. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 19 січня 2022.
  40. ↑ Masetti M. (22 липня 2015). How Many Stars in the Milky Way? (англ.). NASA. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 19 січня 2022.
  41. ↑ а б Licquia T. C., Newman J. A. Improved Estimates of the Milky Way's Stellar Mass and Star Formation Rate from Hierarchical Bayesian Meta-Analysis // The Astrophysical Journal. — Bristol : IOP Publishing, 2015. — Vol. 806 (6). — P. 96. — ISSN 0004-637X. — DOI:10.1088/0004-637X/806/1/96. Архівовано з джерела 12 лютого 2022.
  42. ↑ McMillan P. J. The mass distribution and gravitational potential of the Milky Way // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — Oxf. : Wiley-Blackwell, 2017. — Vol. 465 (2). — P. 76–94. — ISSN 0035-8711. — DOI:10.1093/mnras/stw2759. Архівовано з джерела 23 лютого 2022.
  43. ↑ van Dokkum P., Danieli S., Cohen Y., Merritt A., Romanowsky A. J. A galaxy lacking dark matter // Nature. — N. Y. : NPG, 2018. — Vol. 555 (3). — P. 629–632. — ISSN 0028-0836. — DOI:10.1038/nature25767. Архівовано з джерела 18 лютого 2022.
  44. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 69—70, 147—149.
  45. ↑ R. Abuter; A. Amorim; M. Bauböck; J. P. Berger; H. Bonnet; W. Brandner та ін. (April 2019). A geometric distance measurement to the Galactic center black hole with 0.3% uncertainty. Astronomy & Astrophysics. 625: L10. arXiv:1904.05721. Bibcode:2019A&A...625L..10G. doi:10.1051/0004-6361/201935656.
  46. ↑ Which spiral arm of the Milky Way holds our sun?. EarthSky (англ.). 14 січня 2022. Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 1 грудня 2022.
  47. ↑ Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)
  48. ↑ Сурдин, 2017, с. 123, 125, 130—133.
  49. ↑ Galactic Plane. Astronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 20 січня 2022.
  50. ↑ Сурдин, 2017, с. 130—133.
  51. ↑ Сурдин, 2017, с. 116—118.
  52. ↑ Galactic Coordinate System. Astronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  53. ↑ Galactic coordinate. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  54. ↑ а б Binney, Merrifield, 1998, с. 30—31.
  55. ↑ Galactic coordinate. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  56. ↑ Засов А. В. Млечный Путь. Астронет. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  57. ↑ Darling D. Milky Way. Internet Encyclopedia of Science. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  58. ↑ а б Waller, 2013, с. 1—9.
  59. ↑ Byrd D. (10 вересня 2020). Every visible star is within Milky Way. Earth & Sky (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  60. ↑ Crumey A. Human contrast threshold and astronomical visibility // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — Oxf. : Wiley-Blackwell, 2014. — Vol. 442 (8). — P. 2600–2619. — ISSN 0035-8711. — DOI:10.1093/mnras/stu992. Архівовано з джерела 22 грудня 2021.
  61. ↑ Marschall L. A. How did scientists determine our location within the Milky Way galaxy. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  62. ↑ Zone Of Avoidance. Astronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  63. ↑ Zone of avoidance. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 22 січня 2022.
  64. ↑ а б Waller, 2013, с. 194—209.
  65. ↑ Сурдин, 2017, с. 2—3 кольорової вкладки.
  66. ↑ Milky Way. Asronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  67. ↑ а б Combes, Lequeux, 2016, с. 44—45.
  68. ↑ Licquia T. C., Newman J. A. Improved Estimates of the Milky Way's Stellar Mass and Star Formation Rate from Hierarchical Bayesian Meta-Analysis // The Astrophysical Journal. — Bristol : IOP Publishing, 2015. — Vol. 806 (6). — P. 96. — ISSN 0004-637X. — DOI:10.1088/0004-637X/806/1/96. Архівовано з джерела 12 лютого 2022.
  69. ↑ Thin Disk. Astronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  70. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 37—49.
  71. ↑ Thin Disk. Astronomy. Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
  72. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 44—50.
  73. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 50.
  74. ↑ Kalberla P. M. W., Kerp J. The Hi Distribution of the Milky Way // Annual Review of Astronomy and Astrophysics●. — Pato Alto : Annual Reviews, 2009. — Vol. 47 (9). — P. 27–61. — ISSN 0066-4146. — DOI:10.1146/annurev-astro-082708-101823. Архівовано з джерела 2 березня 2022.
  75. ↑ http://www.seds.org/messier/xtra/data/mwgc.dat.txt [Архівовано 14 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  76. ↑ The radial velocity dispersion profile of the Galactic halo: Constraining the density profile of the dark halo of the Milky Way [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.], Battaglia et al. 2005, MNRAS, 364 (2005) 433 (англ.)
  77. ↑ Балдж // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 47. — ISBN 966-613-263-X.
  78. ↑ Астрономи зважили чорну діру в центрі Чумацького Шляху [Архівовано 2012-01-14 у Wayback Machine.] (рос.)
  79. ↑ Монстр в центрі Галактики перетворився у няньку [Архівовано 22 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  80. ↑ Доведене існування масивної чорної діри в центрі Галактики [Архівовано 4 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  81. ↑ Надмасивна чорна діра в центрі нашої Галактики швидко обертається [Архівовано 25 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  82. ↑ Друга чорна діра в центрі Чумацького Шляху постачає своєму «босу» молоді зорі на сніданок [Архівовано 26 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  83. ↑ Максим Борисов (11.01.2005). Рой черных дыр в нашей Галактике. Грани.Ру: Общество / Наука. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. (рос.)
  84. ↑ F. Yusef-Zadeh, R. G. Arendt, M. Wardle, and I. Heywood. The Population of the Galactic Center Filaments: Position Angle Distribution Reveals a Degree-scale Collimated Outflow from Sgr A* along the Galactic Plane. Published 2023 June 2 • © 2023. The Author(s). Published by the American Astronomical Society.
  85. ↑ Форма Чумацького шляху виявилась не нормальною [Архівовано 17 березня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  86. ↑ GRS-Introduction. GRS-Introduction. Boston University. 23 квітня 2006. Архів оригіналу за 13 липня 2007. Процитовано 12 липня 2019. (англ.)
  87. ↑ У Чумацькому шляху виявлено новий спіральний рукав
  88. ↑ Галактичні пірнання [Архівовано 23 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  89. ↑ Життя в Галактиці зберегли зоряні бунтівники [Архівовано 21 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  90. ↑ Ask Ethan: Is There a Way To Save Our Galaxy From Its ‘Inevitable’ Fate?. Forbes (англ.). 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  91. ↑ Astronomers Find the Edge of Our Galaxy. 1/09/23, 7:15 pm
  92. ↑ Astronomers find the most distant stars in our galaxy halfway to Andromeda. 9-JAN-2023
  93. ↑ Астрономи знайшли край нашої Галактики — попередні розрахунки були не вірними. 10.01.2023, 20:00
  94. ↑ Bland-Hawthorn et al., 2014, с. 54, 164—165.
  95. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 121—137.
  96. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 121—127.
  97. ↑ Bland-Hawthorn et al., 2014, с. 164—167, 194.
  98. ↑ Snaith O., Haywood M., Di Matteo P., Lehnert M. D., Combes F. Reconstructing the star formation history of the Milky Way disc(s) from chemical abundances // Astronomy and Astrophysics. — Les Ulis : EDP Sciences, 2015. — Т. 578 (6). — С. A87. — ISSN 0004-6361. — DOI:10.1051/0004-6361/201424281. Архівовано з джерела 22 лютого 2022.
  99. ↑ Combes, Lequeux, 2016, с. 134.
  100. ↑ Our Milky Way – not a typical spiral galaxy (англ.). Max Planck Institute. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  101. ↑ Ruchti G. R., Read J. I., Feltzing S., Serenelli A. M., McMillan P. The Gaia-ESO Survey: a quiescent Milky Way with no significant dark/stellar accreted disc // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — Oxf. : Wiley-Blackwell, 2015. — Т. 450 (7). — С. 2874–2887. — ISSN 0035-8711. — DOI:10.1093/mnras/stv807. Архівовано з джерела 16 лютого 2022.
  102. ↑ Kruijssen J. M. D., Pfeffer J. L., Chevance M., Bonaca A., Trujillo-Gomez S., Bastian N., Reina-Campos M., Crain R. A., Hughes M. E. Kraken reveals itself - the merger history of the Milky Way reconstructed with the E-MOSAICS simulations // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 2020. — Т. 498 (1 жовтня). — С. 2472–2491. — ISSN 0035-8711. — DOI:10.1093/mnras/staa2452. Архівовано з джерела 4 листопада 2022.
  103. ↑ Cautun M., Deason A. J., Frenk C. S., McAlpine S. The aftermath of the Great Collision between our Galaxy and the Large Magellanic Cloud // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — Oxf. : Wiley-Blackwell, 2019. — Vol. 483, iss. 2 (2). — P. 2185–2196. — ISSN 1365-2966 0035-8711, 1365-2966. — DOI:10.1093/mnras/sty3084. Архівовано з джерела 8 січня 2019.
  104. ↑ Darling D. Andromeda Galaxy (M31, NGC 224). Internet Encyclopedia of Science (англ.). Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 12 лютого 2022.
  105. ↑ Andromeda galaxy. Astronomy (англ.). Melbourne: Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 12 лютого 2022.
  106. ↑ Cowen R. Andromeda on collision course with the Milky Way // Nature. — N. Y. : NPG, 2012. — 30 April. — ISSN 1476-4687. — DOI:10.1038/nature.2012.10765. Архівовано з джерела 13 травня 2020.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чумацький шлях (роман)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чумацький Шлях


Література

Посилання

Розташування Землі у Всесвіті
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «комм.», але не знайдено відповідного тегу <references group="комм."/>

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чумацький_Шлях&oldid=41811581