Юрій-Болеслав Тройденович
| Юрій ІI Болеслав | |
|---|---|
| Dei gratia natus dux minoris Russiae | |
| Юрій ІI Болеслав | |
| Правління | 1325 — 1340 |
| Коронація | 1325 |
| Імена | Болеслав |
| Титули | князь галицький князь володимирський |
| Дата народження | 1306 |
| Дата смерті | 7 квітня 1340 |
| Володимир | |
| Попередник | Володимир Львович |
| Діти | можливо Радомир[1] і дві доньки[1] |
| Наступник | Любарт-Дмитро |
| Дружина | Офка (Євфемія) |
| Династія | П'ясти |
| Батько | Тройден І |
| Мати | Марія Галицька |
Ю́рій II Болесла́в Тро́йденович (пол. Bolesław Jerzy II Mazowiecki, лат. Boleslaum II Trojden de Masovia natus dux et dominus Russiae), династія П'ястів (бл. 1306 — †7 квітня 1340 р.) — галицько-волинський князь (1325—1340)[2], король Руського королівства. Син мазовецького князя Тройдена I і Марії, дочки Юрія I Львовича.
Будучи католиком, прийняв православну віру й ім'я Юрій. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою. Робив спробу повернути Люблінщину, яку 1303 р. захопила Польща. Юрій II Болеслав був одружений з донькою великого князя литовського Гедиміна. Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ці заходи Юрія II Болеслава підривали значення місцевої аристократії.
Період правління Юрія II став поступовим занепадом Руського королівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення поверталося до католицизму. Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для активної агітації, а й до активних насильницьких дій. 1340 р. бояри організували проти Юрія II Болеслава змову і отруїли його у Володимирі.
Титул володаря королівства Русі тимчасово перейшов до Великого князя Волинського Любарта Гедиміновича (1340-1349). Після смерті Юрія ІІ Болеслава почалось активне завоювання українських земель Польщею. І вже 1349 р. король Казимир III захопив Галицьку землю. У 1350 угорський король Людвік І Великий уклав угоду, згідно з якою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво Казимирові, який після цього став титулярним королем Русі. При відсутності сина У Казимира королівство Русі поверталось до Людовика разом з королівством Польщі, а при наявності сина він повинен був виплатити тому відступне за королівство Русі.
[ред.] Література
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
[ред.] Примітки
- ↑ а б Син останнього князя, газета Волинь
- ↑ Георгий (Юрий) II (Болеслав Тройденович)(рос.)
| Юрій II Болеслав Тройденович на Родоводі? |
| Попередник Володимир Львович |
Король Русі 1325-1340 |
Наступник Любарт-Дмитро |