Координати: 49°20′51″ пн. ш. 24°17′42″ сх. д. / 49.34750° пн. ш. 24.29500° сх. д. / 49.34750; 24.29500
Очікує на перевірку

Бортники (Стрийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бортники (Жидачівський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бортники
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Стрийський район
Тер. громада Ходорівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46100270050074101
Основні дані
Засноване 1428
Населення 1106 осіб
Площа 1,94 км²
Густота населення 570,1 осіб/км²
Поштовий індекс 81763[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°20′51″ пн. ш. 24°17′42″ сх. д. / 49.34750° пн. ш. 24.29500° сх. д. / 49.34750; 24.29500
Середня висота
над рівнем моря
247 м
Водойми Луг (річка)
Найближча залізнична станція Бортники
Місцева влада
Адреса ради 81763, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Бортники, вул. Франка, 47
Карта
Бортники. Карта розташування: Україна
Бортники
Бортники
Бортники. Карта розташування: Львівська область
Бортники
Бортники
Мапа
Мапа

CMNS: Бортники у Вікісховищі

Бо́ртники — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 1106 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ходорівська міська рада.

Історія

[ред. | ред. код]

У документах село вперше згадано у 1428 році в грамоті староукраїнською мовою, яку в м. Жидачеві староста Ленко видав з приводу земельного конфлікту між феодалами Дмитром Даниловичем з Руди і Миком Дідушицьким. У грамоті одним зі свідків вказаний «пан Грицько з Бортник». Документ стверджує, що село належало тоді до Жидачівського староства. У 1450 році тодішній власник Протасій продав його руському шляхтичу Юрші з Ходороставу (тепер Ходорів), який у 1472 році заставив село за борги іншому шляхтичу.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].

Палац Язвінських

[ред. | ред. код]

Приблизно у 1833 році споруджено великий маєток місцевим землевласником Карлом фон Язвінським. Навколо палацу знаходився парк, який був огороджений металевою сіткою, а на в’їзді панську садибу закривали залізними воротами, але до наших часів нічого не збереглось. Палац, який ми бачимо, це вже часткова заслуга Родаковського. Отже, Генрик Родаковський (1823-1894) це юрист, а за покликанням художник. Вступив у 1841 на юридичний факультет та паралельно вчився живопису. Замість того, щоб сісти на посаду адвоката чи писара, за велінням батька. Він поїхав до Парижа вчитися до художника Леона Коньє, якого вище цінували за Енга та Делакруза. Батько змирився лише у 1850 році, коли відвідав Львів, де були всі захопленні картинами сина. У 1878 році Родаковський придбав палацовий комплекс, йому на той час було 55 р. Проект на перебудову замовив у Львівського архітектора Юліана Захаревича (перший ректор Львівської Політехніки). У 1883 році Родаковський в’їхав у  новеньку віллу, але на другий день під час  святкування новосілля здійнялась пожежа,  згоріли книги та картини.

Художник прожив у Бортиках 10 років, почались злидні, він продає палац у 1889 році Новіцьким, а сам з дружиною переїжджає до Кракова. У 1911 році село відкупив граф Францішек Замойський, який створив розкішний парк навколо палацу та поставив скульптуру Діани. І від колишнього палацу нічого не залишилося. Сильно постраждала споруда від гарматних обстрілів під час війни, і тоді все пішло за вітром. Зберігся камін з маскаронами в італійському стилі та сходи. Після перебудови зникла з даху вежа, а на фронті будинку з’явився картуш із гербом «Левіла».

Транспорт

[ред. | ред. код]

Є залізнична станція Бортники Львівської залізниці.

Освіта, соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У селі є церква і школа, будинок культури.

Політика

[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460375, розташована у приміщенні школи.

Результати

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Стара мурована дзвіниця
  • Палац Язнівських (біля нього розташований будинок для хлопців).
  • Пам'ятка природи — «Група вікових лип».
  • Пам'ятник Іванові Франку
  • Меморіальна таблиця Дмитрові Слюзару

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]
  • Андрешків Володимир Степанович (1969—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Слюзар Дмитро Йосипович («Арпад», «Золотар») — обласний провідник ОУН Львова, згодом Львівської області, посмертно нагороджений Золотим Хрестом Заслуги.
  • DZIDZIO (Михайло Хома) — український співак, шоумен, кіноактор[5].
  • Князев Володимир Михайлович (1998—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[6].

Працювали

[ред. | ред. код]

Поховані

[ред. | ред. код]

Родини

[ред. | ред. код]

У селі проживають родини: Александрів, Романів, Романовичі, Ухан, Боднар,Сенів,Приймак, Палюх, Крегімбільд, Баран, Музика, Баторик, Подоляк, Хоменко, Кадюк, Проць, Тітик, Слюзар, Стахів, Марків, Масик, Олійник, Кіт, Махнік, Коновал, Князев, Ронських та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  4. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2020.
  5. Дзідзьо: я такий, як є // Сучасне життя. — № 47 (725) (21 листопада). — С. 2. — (Персона).
  6. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  7. Василь Сокіл. Священича родина РЕВАКОВИЧІВ у Волосянці] // Серія філологічна. — Львів, № 4 (118), 2014. — С. 676.  — ISSN 1028-5091.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]