Ванькир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ваньки́р, вальки́р, альки́р (через пол. alkierz і чеськ. alker від давн.в-нім. arkēre, де через французьке посередництво сходить до лат. arcus), зменш. ванькирчик, алькирик — розмовна назва бічної кімнатки, відокремленої стіною від великої кімнати[1][2][3][4]. В українських хатах відділений від світлиці ванькир міг використовуватися як кухня, дитяча чи спальня[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ванькир // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Валькир // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Алькир // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  5. В. П. Самойлович Українське народне житло (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) Академія наук УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Музей народної архітектури і побуту Української РСР. — Київ: Наукова думка, 1972
  6. З. Гудченко Життєвий простір поліщуків (за спогадами переселенців із зони ЧАЕС)